Про мене

Моє фото
Ковель, Волинська, Ukraine
просто жінка і мама.

БЛОГ АРТЮШЕНКО ГАЛИНИ

понеділок, 6 грудня 2010 р.

ПОЯСНЕННЯ У СПРАВІ ПРО ПОБИТТЯ СВІДКА ЗУБАЧА

27.11.2010 року. вдень мені зателефонували і попросили прийти у травпункт Ковельської ЦРЛ, куди звернувся за медичною допомогою 21-річний ковельчанин Зубач Віталій Миколайович з приводу нанесення йому тілесних ушкоджень співробітниками міліції.


Я дала згоду і по мене приїхав таксист В. 
Коли я приїхала, якраз з кабінету лікаря вийшов Зубач В. М. у супроводі двох співробітників міліції, а біля травпункту чекали його друзі.

Працівникиків міліції я впізнала по голубих комірцях сорочок, бо були вони вдягнуті у верхньому цивільному одязі. 
Ні один із них не пред’явив посвідчення, навіть не назвали свої імена, лише сказали що вони є співробітниками карного розшуку.

У Зубача В. була припухла почервоніла ліва скроня і інші частини обличчя. Він сказав що у нього дуже болить голова, тошнить.
В той же час написав мені заяву, в якій коротко виклав факти і попросив захисту.
Коли Віталій писав заяву і розповідав мені про те, як його було побито у приміщенні міліції, співробітники міліції хвилювались, кудись телефонували, доводили що вони ще розберуться де він отримав тілесні ушкодження.

Крім того, наполягали на тому, що Віталій має пройти обстеження на алкогольне сп’яніння. 
Працівники міліції не питали Віталія як він себе почуває, чи може давати пояснення, не роз’яснювали йому його права, а наполягали на дачі пояснень.
Я роз’яснила Віталію що він має право відмовитися давати будь-які пояснення, що він і зробив, а також відмовився здати кров на наявність алкогольного сп’яніння до приїзду його мами.

Зважаючи на погане самопочуття Віталія, його терміново, поклали на лікування у неврологічне відділення з діагнозом: ЗАКРИТА ЧЕРЕПНО-МОЗКОВА ТРАВМА, СТРУС ГОЛОВНОГО МОЗКУ, ЗАБІЙ М’ЯКИХ ЧАСТИН ОБЛИЧЧЯ.

Я знаходилась у палаті біля Віталія до того часу поки приїхала його мама. Про дану подію повідомила обласне управління міліції, вислухала пояснення друзів, які підтвердили, що Віталія побито саме у приміщенні міліції.
Аналізуючи мої зустрічі з працівниками міліції (на їх прохання), у понеділок у м. Ковелі та у вівторок у Луцьку я зрозуміла що на свідків і на потерпілого Зубача В. йде психологічний тиск.
Крім того, обласне начальство дуже наполегливо цікавилось, хто саме мені подзвонив щоб я приїхала у лікарню (коментарі тут зайві).
Для уточнення деталей я знову зустрілася з усіма хлопцями, які були присутні у суботу в міліції, біля міліції, у лікарні.

Зубач Віталій пояснив мені, що того дня у кабінеті, на третьому поверсі приміщення міліції дільничний інспектор Турубара О. А. відбирав у нього пояснення у якості свідка. 
Дільничний казав що Віталій бреше, що буде закритий, що у відношенні нього буде порушена кримінальна справа, а коли ці погрози не подіяли на Віталія і він не змінив свої пояснення, то Турубара повів Віталія на другий поверх. 
На другому поверсі Турубара О. А. сказав Зубачу почекати біля кабінету, а сам зайшов у кабінет. Через декілька хвилин сказав зайти йому. 

У кабінеті було двоє чи троє міліціонерів. Йому сказали стати до стіни і один із міліціонерів став бити його руками по голові, по обличчю, за те, що він брехав дільничному інспектору Турубарі О. А.
Віталій не пам’ятає скільки ударів завдав йому співробітник міліції.

Після цього, Турубара О. А. знову повів Віталія на третій поверх. Віталію стало погано. На третьому поверсі біля кабінету він побачив свідка Б., почав дзвонити мамі, але Турубара забрав у нього телефон. Тоді Зубач попросив Б. подзвонити його мамі.
Турубара О. А. повернув Зубачу телефон коли відпускав його додому.
На вулиці Віталію стало зовсім погано і він попросив друзів, щоб його відвезли у лікарню. Події, які були у лікарні, коли його обстежували лікарі, пригадує погано.

В суботу після 18:00 год. до Зубача В. в палату прийшли працівники обласного управління міліції і наполягали на дачі пояснень, однак, він відмовився давати пояснення до одужання.

Друзі Зубача розповіли мені, що у суботу після 18:00год. вони прийшли провідати Віталія, то біля палати в якій лежить Зубач В. їх зупиняли працівники міліції, казали, що вони приїхали з Луцька, з обласного управління міліції, називали Зубача їхнім братом, казали що їм відомо, що у п’ятницю ввечері хлопці пили з Зубачем пиво, змушували виправдовуватися, наполягали на дачі пояснень, а коли хлопці дали згоду дати пояснення, то пояснень у їх не взяли, а порадившись між собою їх просто відпустили. 

Свідок Б. пояснив, що, коли він зранку їхав в машині із Ромою і з Зубачем до міліції і майже годину стояв з ним під кабінетом Турубари поки той відбирав пояснення у Роми, то Зубач В. розмовляв нормально і на обличчі не було слідів побоїв. 

Б. побачив кров на губах і почервоніння на обличчі Зубача В. коли Турубара з Зубачем повертались з другого поверху. Зубач давав йому свій телефон, щось говорив, але Б. не міг зрозуміти його слів, а Турубара забрав телефон у Зубача і у Б. 
Хвилин через тридцять Турубара вийшов з кабінету і сказав Б. що він може йти додому і до понеділка бути вільним.
Б. попросив Турубару повернути телефон. Той пішов у кабінет і вийшов з двома телефонами: повернув його телефон, а з Зубачовим телефоном зайшов назад у кабінет.
Хвилин через 30-40 він побачив Зубача біля магазину «Салют». Зубач сказав що хоче поповнити рахунок щоб подзвонити мамі. На губах Зубача була засохла кров. 
Того ж вечора після 19:00 год. до нього додому приїхали працівники міліції. Сказали що вони з Луцька. Б. погодився дати пояснення вдома. 

Коли Б. сказав що мав судимість, то працівник міліції одразу комусь передзвонив і сказав, щоб Б. одягався і їхав з ними, бо пояснення у нього будуть відбирати у відділі міліції. Б. боявся заперечувати, а тому поїхав з працівниками міліції у відділення, де і дав пояснення... Турубарі... Б. чув, як Турубару попередили: "Дивись, щоб не було так як з першим". Ще Б. пояснив, що коли вийшов з відділення міліції, то боявся йти вулицею.

Рома розповів, що зранку він, Б. і Зубач приїхали до міліції і у Зубача на обличчі не було ні крові, ні подряпин, ні почервоніння. Він вийшов від дільничного першим і періодично сидів у машині на стоянці. 
Коли вийшов з міліції Б. він не бачив. А коли вийшов Зубач то він підійшов до нього і побачив на його губах кров, на обличчі покрасніння, припухлості.
Зубач сказав що йому дуже погано, тошнить, болить голова. 

Рома запропонував поїхати до нього додому по гроші, а потім у лікарню. Зубач попросив у нього гроші на поповнення рахунку, який поповнив у «Салюті», а потім він Зубача відвіз до лікарні і був поряд з ним, поки Зубача поклали у відділення. 

Тридцятого листопада, керівництво обласного управління міліції з яким я мала зустріч, мене запевнило в тому, що перевірка буде здійснюватись професійно і об’єктивно, а винні понесуть покарання, бо рукоприкладство в правоохоронних органах це злочин.

Запропонували мені написати пояснення, а зважаючи на пізній час, домовились, що пояснення я напишу вдома і в мене його забере сам, особисто Ліпич Юрій Іванович – заступник начальника Ковельського МВ УМВС України у Волинській області.

Ну що ж, час іде, пояснення я написала ще другого грудня. Як і домовлялись, неодноразово телефонувала на мобільний Феню Миколі Даниловичу, однак він не піднімав трубку. Не дочекавшись Ліпича Ю. І. – зателефонувала йому сама. Однак, Юрій Іванович, з його слів, не мав часу зі мною зустрітись.

А я впевнена: не бажає!
Ну навіщо їм в справі мої пояснення, які не на їхню користь!
Хоча у понеділок, 29 листопада сам мене знайшов!

ШАНОВНІ:

Луцюк Петро Сергійович – перший заступник начальника УМВС України у Волинській області;
Донсков Юрій Олександрович – начальник СВ УМВС України у Волинській області;
Фень Микола Данилович – начальник інспекції по особовому складу УМВС України у Волинській області;
Остапович Володимир Петрович – заступник начальника УМВС України у Волинській області по кадрах;
Медведєв Олександр Олександрович – начальник ВДІМ (відділ дільничних інспекторів)
Цісарук Антон Вікторович – радник начальника УМВС України у Волинській області – всі Ви такі поважні, при таких високих званнях та посадах, ну де мені простій жінці з Вами змагатися!!!

Ви переконували мене що розслідування з даного приводу буде об’єктивне, а насправді – ГУРТОМ ВІШАЛИ МЕНІ НА ВУХА ЛАПШУ!!!
Мені хоч одне приємно: Ковельські міліціянти оперативно читають мій блог!!!

Як повідомив мені Ліпич Юрій Іванович - мою статтю «РЕЗУЛЬТАТ ДОПИТУ СВІДКА: ЗАКРИТА ЧЕРЕПНО-МОЗКОВА ТРАВМА, СТРУС ГОЛОВНОГО МОЗКУ, ЗАБІЙ М’ЯКИХ ЧАСТИН ОБЛИЧЧЯ» читали у міськрайвідділі міліції уже о 23:00год. 27 листопада.

А це означає – через 15 хвилин після того, як я її розмістила у блозі.
Обіцяю писати частіше і радувати Вас Вашими ж "здобутками"!!! 

АРТЮШЕНКО ГАЛИНА ОЛЕКСІЇВНА
Заступник голови Волинської правозахисної організації