Як фальсифікували справу про наркотики, що були підкинуті в помешкання, а згодом замітали сліди
Олександр НАГОРНИЙ
Олександр НАГОРНИЙ
http://www.volyn.com.ua/?rub=33&article=0&arch=1332
ДИВНИЙ НЮХ ДІЛЬНИЧНОГО ІНСПЕКТОРА
У журналістській практиці ніколи не доводилося вживати слово «мент», а тим більше інші вислови із злочинного жаргону. Звичайно, не слід ображати тисячі чесних міліціонерів, які нерідко ризикують життям, захищаючи людей, прибираючи «сміття» на вулицях. Але, як ми знаємо, не все добре у правоохоронній системі. І щось у ній серйозно пробуксовує, якщо нерідко ми є свідками захисту «честі мундира» замість очищення, коли йдеться про дії окремих негідників, котрі, приміром, катують підозрюваних, скоюють ДТП і т. д.
Напевне, наші читачі пам'ятають розповідь кількарічної давності «Вбивцею зробили невинну людину» про те, як одеські міліціонери, протизаконно вихопивши хлопця за допомогою своїх ковельських колег, домагалися катуванням потрібних їм показів. Абсолютно невинна особа три роки і три місяці перебувала в слідчому ізоляторі, далеко від дому, заплямована тавром убивці. Через бажання «розкрити» вбивство і відрапортувати перед Новим роком міліціонери — слідчі, медексперти — фальсифікували матеріали, тож хлопець отримав 13 років тюрми. І тільки завдяки надзвичайним, можна сказати, героїчним зусиллям його матері (не юриста!) Галини Олексіївни Артюшенко все ж було винесено виправдальний вирок апеляційним судом Одеської області в новому складі. Унікальний випадок! Добре, що Галині Артюшенко допоміг сміливий одеський журналіст, який побачив підтасовки і надав їм гласності.
Не думалося, що нині доведеться згадувати ту одеську трагедію з оптимістичним фіналом. Але так сталося, що Галина Артюшенко, нині відомий ковельський правозахисник, людина з високим почуттям громадянського обов'язку, втрутилися в підготовлену фальсифікацію матеріалів, у результаті чого молодий хлопець міг отримати тривалий термін ув'язнення. Судячи з усього, саме рішучі дії Галини Артюшенко перешкодили здійсненню замовної операції з наркотиками після того, як до неї звернулася Галина Миколаївна Стасюк, мати двох дітей, котра працює провідником потягів.
А як все добре починалося для ковельських нишпорок: можна вже було рапортувати про виявлення наркоманського гнізда, великої кількості небезпечного наркотика і... отримувати нагороди. Це ж бо відразу б перевиконали «план» по боротьбі з незаконним обігом наркотиків.
Восьмого лютого 2011 року з самого ранку до Галини Стасюк зателефонував по мобільному телефону дільничний інспектор Олександр Турубара і сказав, що має бажання прийти до неї додому і побесідувати. Дзвінок застав жінку зненацька в потягу. Вона повідомила, що не проти зустрітися, буде вдома 10 лютого. На тому й погодили.
Дев'ятого лютого її син Віктор, який навчається на заочному відділенні Нововолинського електромеханічного технікуму, приїхав додому і був сам у хаті. Пізно ввечері він побачив дві особи, які крадькома перелізли через огорожу і добиралися в будинок. Хлопець о пів на одинадцяту зателефонував у міліцію. Працівники міліції оглянули подвір'я, склали протокол огляду місця події про те, що нічого не виявили.
Десятого лютого Галина Миколаївна з сином обговорювали чийсь нічний візит і зраділи, коли дільничний зателефонував та сказав, що навідається. Мабуть, буде мова про вечірню пригоду. Але те, що далі відбувалося, спричинило шок у сім'ї. Процитуємо листа Галини Стасюк у редакцію, який не викликає сумнівів щодо точності деталей:
«До будинку зайшов дільничний Турубара ще з одним працівником міліції, який не відрекомендувався. Я почала розповідати на вулиці про наші проблеми. Однак дільничний цим випадком не зацікавився, а сказав, що це ще не проблеми і повідомив: колишній чоловік М. Ф. Стасюк написав заяву, нібито мій син вживає наркотики, наркоман, лікувався від наркозалежності. Турубара сказав мені, що треба написати заяву про обшук, яку я й написала під його диктовку, бо чого ж нам боятися?..
Дільничний послав сина Віктора до сусідів, щоб запросив понятих. Тим часом другий працівник міліції вийшов покурити, а Турубара й каже: «Ідемо в коридор, покажете, що у вас там стоїть». Я ще не витягнула відро, на яке дільничний вказав, як він наказав відкрити кришку і більш нічого не робити. Там лежав чорний поліетиленовий пакет. Покликав усіх з двору зайти і подивитись. Сусід, який невдовзі прийшов, не бачив, що і як діставали, а другий понятий з'явився, коли треба було підписати акт обшуку. Дільничний викликав оперативну групу. Пізніше забрав мене і сина в міліцію, де взяли у нас відбитки пальців.
На другий день в. о. начальника служби боротьби з незаконним обігом наркотиків О. В. Сахарук зателефонував до сина, який у Нововолинському коледжі здавав екзамени на сесії і наказав приїхати — «інакше ми тебе закриємо». Ввечері Віктор приїхав і його дві години в міліції «пресували» Сахарук і ще один міліціонер: «Кажи, що твоє, чого ти, як вуж на сковорідці, крутишся, все одно не одмажешся». Я зателефонувала до правозахисника Галини Артюшенко і на другий день вона прийшла до начальника міліції М. М. Дубія, зателефонувала в обласне управління внутрішніх справ.
Тим часом Сахарук ще з одним міліціонером повезли Віктора до медичного закладу для відібрання аналізів на наркозалежність. Хоча аналізи були «чисті», Турубара неодноразово пропонував, що «візьміть все на себе, вам буде тільки умовне покарання, адже у вас дитина-інвалід, і тим самим спасете свого сина від тюрми» та погрожував, що я нічого не доб'юся, матеріали підуть до суду».
Хто ж такий колишній чоловік жінки — Микола Стасюк, який подав наклеп у міліцію на Галину Миколаївну та її сина? У 2004 році порушувалась кримінальна справа стосовно Стасюка за те, що він побив свого неповнолітнього пасинка Віктора. Жінка схильна була вірити, що чоловік може опам'ятатися, адже вже росла спільна донька, яка має погане здоров'я. Тож за її заявою карну справу закрили. Але у 2009 році Стасюк побив уже Галину, повернувся до попередньої дружини, зникло деяке майно з дому й документи, в тому числі й на дітей. Міліція й пальцем не поворухнула, щоб вгамувати забіяку та повернути забране і документи.
Натомість людяність і почуття обов'язку виявили ковельські судді. Було нарешті порушено 27 січня 2011 року кримінальну справу суддею В. М. Бондар стосовно Стасюка за побої, завдані жінці ще у 2009 році. Отож після суду й почав погрожувати сім'ї розбишака, мовляв, посаджу сина в тюрму, бо «з ментами добре живу». Забігаючи наперед, скажемо, що в липні 2011 року Миколу Стасюка таки було засуджено до виправних робіт та відшкодування моральної шкоди жінці.
Отже, заява в міліцію була не інакше як елементарною помстою чоловіка. Ковель — маленьке місто і про ці сімейні розбірки не могли не знати правоохоронці та, зокрема, начальник служби дільничних інспекторів Іван Макаренко, котрий, як кажуть, був у товариських стосунках із Стасюком — він прийняв його заяву. Вражаюча оперативність: заява написана Стасюком 8 лютого і до жінки відразу ж телефонує дільничний, домовляється про зустріч.
Чому так халтурно, непрофесійно (але зате впевнено!) проводив обшук дільничний інспектор? Маленька деталь: якби справді у відро поклав Віктор пакет, то він міг його вилучити, коли Турубара послав за понятим. Коридор добудували, він, до речі, не зачинявся... Заяву на дозвіл обшуку господиня написала, бо була впевнена, що в будинку немає нічого підозрілого. Це, до речі, наука багатьом громадянам: не поспішайте виконувати бажання міліціонера, не пускайте нікого без постанови суду для проведення обшуку. Наркотики — це, схоже, таємна зброя в руках окремих «ментів», яку пускають в хід не тільки по відношенню до наркозалежних... Буває, коли погрожують: ось виявимо наркотики, нікуди не дінешся.
Брутальні дії міліції не піддаються жодному виправданню. Проти кого ж була спрямована нашвидкуруч проведена операція молодим капітаном Турубарою (в 2011 році отримав чергову зірочку)?Та міліція чудово поінформована про наркозалежних та продавців і за потреби вміло їх використовує. Не так давно ковельська міліція допитувала нашого кореспондента з приводу якихось загадкових наркодилерів. А Віктором по праву гордиться мати: закінчив навчання в ліцеї з червоним дипломом, за зразкове виконання військового обов'язку під час служби в армії — охороняв Генеральний штаб МО України — нагороджений грамотами, навчається і підробляє, щоб прожити. І це такому хлопцеві «світило» вісім років ув'язнення.
ХТО Ж ПОЦУПИВ У МІЛІЦІЇ ПАКЕТ З НЕБЕЗПЕЧНИМ НАРКОТИКОМ?
І знову хочеться добрим словом згадати Галину Артюшенко, яка стала законним представником сім'ї Стасюків і відразу надала гласності сумнівну операцію міліції через Інтернет, зверталася з вимогою встановити істину до прокурора області Андрія Гіля. Це, думається, неабияк налякало фальсифікаторів. Ще й не таку підлу бюрократичну стіну жінка пробивала і про це знають у Ковелі.
Вилучену речовину рослинного походження (з відра!) з незамкнутої прибудови помешкання Стасюк 11 лютого 2011 року (негайно!) було передано в науково-дослідний експертно-криміналістичний центр при УМВС України в області для дослідження щодо наркотичності. Згідно з висновком експерта від 17 лютого 2011 року «вона являє собою особливо небезпечний наркотичний засіб, обіг якого заборонено, — канабіс. Маса канабісу в перерахунку на висушену речовину — 395,02 грама».
І ось раптом у порушенні кримінальної справи стосовно Галини Стасюк та Віктора було відмовлено «...за відсутністю в діянні складу злочину». Напрошується логічний висновок: міліціонери розібралися, що з боку колишнього чоловіка Галини Миколаївни був наклеп, знайшли того, хто підкинув поліетиленовий пакет, порушили кримінальну справу, покарали винуватців грубого насилля, вибачилися перед невинними людьми. Де там! Ковельські керівники міліції, захищаючи заплямовані мундири, пішли шляхом фальсифікації.
На нібито повторну експертизу було відправлено уже 22 лютого інший пакет під тим же номером з рослинною речовиною, яка виявилася... чаєм, котрий незабаром знищили. А куди запроторили наркоту? Її що — припасли для іншої такої ж блискучої операції? Така ось груба, примітивна підтасовка. Водій начальника міськрайвідділу підтвердив, що 21 лютого передав обстежений перший пакет в. о. начальника служби боротьби з незаконним обігом наркотиків Олександру Сахаруку, а той... не пам'ятає, кому ж в подальшому з дільничних віддав. Як для міліціонера, то надто підозріла забудькуватість.
Можна багато говорити про те, як ці пакети зберігаються в міськрайвідділі в камері схову, чому не виявилося фотознімків з проведеного обшуку помешкання (а комп'ютер поламався!), а основне, цікаво знати, хто був ініціатором відправлення пакета з іншим вмістом (запечатаний, з підписами понятих і т. д.), інакше кажучи, як заміталися сліди. Треба віддати належне начальнику науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при УМВС України в області О. Є. Малашку, експерту І. П. Напханюку, які й внесли ясність у цю аферу ковельських міліціонерів, повідомивши керівництво про дослідження вмісту двох пакетів з різними висновками.
А тепер, як мовиться, про роздачу слонів після тривалої перевірки Ковельською міжрайонною прокуратурою, яка й встановила правдиву хронологію подій. Наказом начальника УМВС України в області від 13 квітня 2011 року попереджено про неповну службову відповідність начальника відділу міліції Миколу Дубія, дільничного інспектора Олександра Турубару, інспектора штабу Федора Момота, сувору догану одержали в. о. начальника служби боротьби з наркотиками Олександр Сахарук, старшина Андрій Галайда. Дубій тепер працює начальником міського відділу міліції в Нововолинську, всі інші — на своїх місцях. Підполковник Іван Макаренко звільнився з органів за власним бажанням у зв'язку з вислугою років. Прокуратура прийняла постанову про відмову в порушенні кримінальної справи стосовно ряду осіб відділу міліції (покараних і не покараних) в зв'язку з відсутністю достатніх даних про вчинення злочинів... Як пояснюється в постанові, «в ході перевірки не здобуто достатніх даних про проведення працівниками Ковельського МВ чи експертом НДЕ КЦ при УМВС України в області викрадення чи привласнення наркотичних засобів шляхом заміни їх на речовину, яка не є наркотичною, вчинення зловживання службовим становищем...». Дозвольте, панове професіонали, поцікавитися: «Якщо ви не спроможні з'ясувати істину у власних правоохоронних відомствах, то годі чекати справедливості простим громадянам, коли їхніми справами займаються турубари, сахаруки та інші?». І справедливо Галина Стасюк побоюється, аби в майбутньому синові не зробили якусь капость.
Галина Артюшенко повідомляє, що ковельські прокурори тривалий час приховували офіційну правду по справі наркотиків від потерпілих та її законного представника, не надавали для ознайомлення відмовних матеріалів, які можна було оскаржити. Певно, на прохання міліції. І лише після прийому Артюшенко та Стасюк заступником прокурора області Валерієм Невірцем їм надали копію постанови. Сподіваємося, спільними зусиллями буде встановлено засекречене місцезнаходження поліетиленового пакета вагою аж 395,02 грама з особливо небезпечним наркотичним засобом та тих, хто підкинув його невинним людям.
Р. S. Прокуратура області двічі скасовувала постанову, яка виносилася міжрайонною прокуратурою, про відмову в порушенні кримінальної справи стосовно посадових осіб ковельської міліції. І знову з'являлися відмовні матеріали. Нещодавно Галина Стасюк отримала повідомлення від заступника прокурора області Валерія Невірця про те, що дослідча перевірка була недостатньою, постанова скасована і матеріали скеровано міжрайонному прокурору для організації додаткової перевірки.
У журналістській практиці ніколи не доводилося вживати слово «мент», а тим більше інші вислови із злочинного жаргону. Звичайно, не слід ображати тисячі чесних міліціонерів, які нерідко ризикують життям, захищаючи людей, прибираючи «сміття» на вулицях. Але, як ми знаємо, не все добре у правоохоронній системі. І щось у ній серйозно пробуксовує, якщо нерідко ми є свідками захисту «честі мундира» замість очищення, коли йдеться про дії окремих негідників, котрі, приміром, катують підозрюваних, скоюють ДТП і т. д.
Напевне, наші читачі пам'ятають розповідь кількарічної давності «Вбивцею зробили невинну людину» про те, як одеські міліціонери, протизаконно вихопивши хлопця за допомогою своїх ковельських колег, домагалися катуванням потрібних їм показів. Абсолютно невинна особа три роки і три місяці перебувала в слідчому ізоляторі, далеко від дому, заплямована тавром убивці. Через бажання «розкрити» вбивство і відрапортувати перед Новим роком міліціонери — слідчі, медексперти — фальсифікували матеріали, тож хлопець отримав 13 років тюрми. І тільки завдяки надзвичайним, можна сказати, героїчним зусиллям його матері (не юриста!) Галини Олексіївни Артюшенко все ж було винесено виправдальний вирок апеляційним судом Одеської області в новому складі. Унікальний випадок! Добре, що Галині Артюшенко допоміг сміливий одеський журналіст, який побачив підтасовки і надав їм гласності.
Не думалося, що нині доведеться згадувати ту одеську трагедію з оптимістичним фіналом. Але так сталося, що Галина Артюшенко, нині відомий ковельський правозахисник, людина з високим почуттям громадянського обов'язку, втрутилися в підготовлену фальсифікацію матеріалів, у результаті чого молодий хлопець міг отримати тривалий термін ув'язнення. Судячи з усього, саме рішучі дії Галини Артюшенко перешкодили здійсненню замовної операції з наркотиками після того, як до неї звернулася Галина Миколаївна Стасюк, мати двох дітей, котра працює провідником потягів.
А як все добре починалося для ковельських нишпорок: можна вже було рапортувати про виявлення наркоманського гнізда, великої кількості небезпечного наркотика і... отримувати нагороди. Це ж бо відразу б перевиконали «план» по боротьбі з незаконним обігом наркотиків.
Восьмого лютого 2011 року з самого ранку до Галини Стасюк зателефонував по мобільному телефону дільничний інспектор Олександр Турубара і сказав, що має бажання прийти до неї додому і побесідувати. Дзвінок застав жінку зненацька в потягу. Вона повідомила, що не проти зустрітися, буде вдома 10 лютого. На тому й погодили.
Дев'ятого лютого її син Віктор, який навчається на заочному відділенні Нововолинського електромеханічного технікуму, приїхав додому і був сам у хаті. Пізно ввечері він побачив дві особи, які крадькома перелізли через огорожу і добиралися в будинок. Хлопець о пів на одинадцяту зателефонував у міліцію. Працівники міліції оглянули подвір'я, склали протокол огляду місця події про те, що нічого не виявили.
Десятого лютого Галина Миколаївна з сином обговорювали чийсь нічний візит і зраділи, коли дільничний зателефонував та сказав, що навідається. Мабуть, буде мова про вечірню пригоду. Але те, що далі відбувалося, спричинило шок у сім'ї. Процитуємо листа Галини Стасюк у редакцію, який не викликає сумнівів щодо точності деталей:
«До будинку зайшов дільничний Турубара ще з одним працівником міліції, який не відрекомендувався. Я почала розповідати на вулиці про наші проблеми. Однак дільничний цим випадком не зацікавився, а сказав, що це ще не проблеми і повідомив: колишній чоловік М. Ф. Стасюк написав заяву, нібито мій син вживає наркотики, наркоман, лікувався від наркозалежності. Турубара сказав мені, що треба написати заяву про обшук, яку я й написала під його диктовку, бо чого ж нам боятися?..
Дільничний послав сина Віктора до сусідів, щоб запросив понятих. Тим часом другий працівник міліції вийшов покурити, а Турубара й каже: «Ідемо в коридор, покажете, що у вас там стоїть». Я ще не витягнула відро, на яке дільничний вказав, як він наказав відкрити кришку і більш нічого не робити. Там лежав чорний поліетиленовий пакет. Покликав усіх з двору зайти і подивитись. Сусід, який невдовзі прийшов, не бачив, що і як діставали, а другий понятий з'явився, коли треба було підписати акт обшуку. Дільничний викликав оперативну групу. Пізніше забрав мене і сина в міліцію, де взяли у нас відбитки пальців.
На другий день в. о. начальника служби боротьби з незаконним обігом наркотиків О. В. Сахарук зателефонував до сина, який у Нововолинському коледжі здавав екзамени на сесії і наказав приїхати — «інакше ми тебе закриємо». Ввечері Віктор приїхав і його дві години в міліції «пресували» Сахарук і ще один міліціонер: «Кажи, що твоє, чого ти, як вуж на сковорідці, крутишся, все одно не одмажешся». Я зателефонувала до правозахисника Галини Артюшенко і на другий день вона прийшла до начальника міліції М. М. Дубія, зателефонувала в обласне управління внутрішніх справ.
Тим часом Сахарук ще з одним міліціонером повезли Віктора до медичного закладу для відібрання аналізів на наркозалежність. Хоча аналізи були «чисті», Турубара неодноразово пропонував, що «візьміть все на себе, вам буде тільки умовне покарання, адже у вас дитина-інвалід, і тим самим спасете свого сина від тюрми» та погрожував, що я нічого не доб'юся, матеріали підуть до суду».
Хто ж такий колишній чоловік жінки — Микола Стасюк, який подав наклеп у міліцію на Галину Миколаївну та її сина? У 2004 році порушувалась кримінальна справа стосовно Стасюка за те, що він побив свого неповнолітнього пасинка Віктора. Жінка схильна була вірити, що чоловік може опам'ятатися, адже вже росла спільна донька, яка має погане здоров'я. Тож за її заявою карну справу закрили. Але у 2009 році Стасюк побив уже Галину, повернувся до попередньої дружини, зникло деяке майно з дому й документи, в тому числі й на дітей. Міліція й пальцем не поворухнула, щоб вгамувати забіяку та повернути забране і документи.
Натомість людяність і почуття обов'язку виявили ковельські судді. Було нарешті порушено 27 січня 2011 року кримінальну справу суддею В. М. Бондар стосовно Стасюка за побої, завдані жінці ще у 2009 році. Отож після суду й почав погрожувати сім'ї розбишака, мовляв, посаджу сина в тюрму, бо «з ментами добре живу». Забігаючи наперед, скажемо, що в липні 2011 року Миколу Стасюка таки було засуджено до виправних робіт та відшкодування моральної шкоди жінці.
Отже, заява в міліцію була не інакше як елементарною помстою чоловіка. Ковель — маленьке місто і про ці сімейні розбірки не могли не знати правоохоронці та, зокрема, начальник служби дільничних інспекторів Іван Макаренко, котрий, як кажуть, був у товариських стосунках із Стасюком — він прийняв його заяву. Вражаюча оперативність: заява написана Стасюком 8 лютого і до жінки відразу ж телефонує дільничний, домовляється про зустріч.
Чому так халтурно, непрофесійно (але зате впевнено!) проводив обшук дільничний інспектор? Маленька деталь: якби справді у відро поклав Віктор пакет, то він міг його вилучити, коли Турубара послав за понятим. Коридор добудували, він, до речі, не зачинявся... Заяву на дозвіл обшуку господиня написала, бо була впевнена, що в будинку немає нічого підозрілого. Це, до речі, наука багатьом громадянам: не поспішайте виконувати бажання міліціонера, не пускайте нікого без постанови суду для проведення обшуку. Наркотики — це, схоже, таємна зброя в руках окремих «ментів», яку пускають в хід не тільки по відношенню до наркозалежних... Буває, коли погрожують: ось виявимо наркотики, нікуди не дінешся.
Брутальні дії міліції не піддаються жодному виправданню. Проти кого ж була спрямована нашвидкуруч проведена операція молодим капітаном Турубарою (в 2011 році отримав чергову зірочку)?Та міліція чудово поінформована про наркозалежних та продавців і за потреби вміло їх використовує. Не так давно ковельська міліція допитувала нашого кореспондента з приводу якихось загадкових наркодилерів. А Віктором по праву гордиться мати: закінчив навчання в ліцеї з червоним дипломом, за зразкове виконання військового обов'язку під час служби в армії — охороняв Генеральний штаб МО України — нагороджений грамотами, навчається і підробляє, щоб прожити. І це такому хлопцеві «світило» вісім років ув'язнення.
ХТО Ж ПОЦУПИВ У МІЛІЦІЇ ПАКЕТ З НЕБЕЗПЕЧНИМ НАРКОТИКОМ?
І знову хочеться добрим словом згадати Галину Артюшенко, яка стала законним представником сім'ї Стасюків і відразу надала гласності сумнівну операцію міліції через Інтернет, зверталася з вимогою встановити істину до прокурора області Андрія Гіля. Це, думається, неабияк налякало фальсифікаторів. Ще й не таку підлу бюрократичну стіну жінка пробивала і про це знають у Ковелі.
Вилучену речовину рослинного походження (з відра!) з незамкнутої прибудови помешкання Стасюк 11 лютого 2011 року (негайно!) було передано в науково-дослідний експертно-криміналістичний центр при УМВС України в області для дослідження щодо наркотичності. Згідно з висновком експерта від 17 лютого 2011 року «вона являє собою особливо небезпечний наркотичний засіб, обіг якого заборонено, — канабіс. Маса канабісу в перерахунку на висушену речовину — 395,02 грама».
І ось раптом у порушенні кримінальної справи стосовно Галини Стасюк та Віктора було відмовлено «...за відсутністю в діянні складу злочину». Напрошується логічний висновок: міліціонери розібралися, що з боку колишнього чоловіка Галини Миколаївни був наклеп, знайшли того, хто підкинув поліетиленовий пакет, порушили кримінальну справу, покарали винуватців грубого насилля, вибачилися перед невинними людьми. Де там! Ковельські керівники міліції, захищаючи заплямовані мундири, пішли шляхом фальсифікації.
На нібито повторну експертизу було відправлено уже 22 лютого інший пакет під тим же номером з рослинною речовиною, яка виявилася... чаєм, котрий незабаром знищили. А куди запроторили наркоту? Її що — припасли для іншої такої ж блискучої операції? Така ось груба, примітивна підтасовка. Водій начальника міськрайвідділу підтвердив, що 21 лютого передав обстежений перший пакет в. о. начальника служби боротьби з незаконним обігом наркотиків Олександру Сахаруку, а той... не пам'ятає, кому ж в подальшому з дільничних віддав. Як для міліціонера, то надто підозріла забудькуватість.
Можна багато говорити про те, як ці пакети зберігаються в міськрайвідділі в камері схову, чому не виявилося фотознімків з проведеного обшуку помешкання (а комп'ютер поламався!), а основне, цікаво знати, хто був ініціатором відправлення пакета з іншим вмістом (запечатаний, з підписами понятих і т. д.), інакше кажучи, як заміталися сліди. Треба віддати належне начальнику науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при УМВС України в області О. Є. Малашку, експерту І. П. Напханюку, які й внесли ясність у цю аферу ковельських міліціонерів, повідомивши керівництво про дослідження вмісту двох пакетів з різними висновками.
А тепер, як мовиться, про роздачу слонів після тривалої перевірки Ковельською міжрайонною прокуратурою, яка й встановила правдиву хронологію подій. Наказом начальника УМВС України в області від 13 квітня 2011 року попереджено про неповну службову відповідність начальника відділу міліції Миколу Дубія, дільничного інспектора Олександра Турубару, інспектора штабу Федора Момота, сувору догану одержали в. о. начальника служби боротьби з наркотиками Олександр Сахарук, старшина Андрій Галайда. Дубій тепер працює начальником міського відділу міліції в Нововолинську, всі інші — на своїх місцях. Підполковник Іван Макаренко звільнився з органів за власним бажанням у зв'язку з вислугою років. Прокуратура прийняла постанову про відмову в порушенні кримінальної справи стосовно ряду осіб відділу міліції (покараних і не покараних) в зв'язку з відсутністю достатніх даних про вчинення злочинів... Як пояснюється в постанові, «в ході перевірки не здобуто достатніх даних про проведення працівниками Ковельського МВ чи експертом НДЕ КЦ при УМВС України в області викрадення чи привласнення наркотичних засобів шляхом заміни їх на речовину, яка не є наркотичною, вчинення зловживання службовим становищем...». Дозвольте, панове професіонали, поцікавитися: «Якщо ви не спроможні з'ясувати істину у власних правоохоронних відомствах, то годі чекати справедливості простим громадянам, коли їхніми справами займаються турубари, сахаруки та інші?». І справедливо Галина Стасюк побоюється, аби в майбутньому синові не зробили якусь капость.
Галина Артюшенко повідомляє, що ковельські прокурори тривалий час приховували офіційну правду по справі наркотиків від потерпілих та її законного представника, не надавали для ознайомлення відмовних матеріалів, які можна було оскаржити. Певно, на прохання міліції. І лише після прийому Артюшенко та Стасюк заступником прокурора області Валерієм Невірцем їм надали копію постанови. Сподіваємося, спільними зусиллями буде встановлено засекречене місцезнаходження поліетиленового пакета вагою аж 395,02 грама з особливо небезпечним наркотичним засобом та тих, хто підкинув його невинним людям.
Р. S. Прокуратура області двічі скасовувала постанову, яка виносилася міжрайонною прокуратурою, про відмову в порушенні кримінальної справи стосовно посадових осіб ковельської міліції. І знову з'являлися відмовні матеріали. Нещодавно Галина Стасюк отримала повідомлення від заступника прокурора області Валерія Невірця про те, що дослідча перевірка була недостатньою, постанова скасована і матеріали скеровано міжрайонному прокурору для організації додаткової перевірки.
