Про мене

Моє фото
Ковель, Волинська, Ukraine
просто жінка і мама.

БЛОГ АРТЮШЕНКО ГАЛИНИ

четвер, 26 вересня 2013 р.

Українці щомісяця платять за вигадані метри прибудинкової території

Щомісяця українці отримують рахунки за комунальні послуги, серед яких: світло, вода, газ і певна сума за обслуговування прибудинкової території. Але виявляється, що далеко не кожен українець знає, що це за територія і скільки ж насправді за неї слід платити. Та є поодинокі випадки, коли люди намагаються встановити куди і нащо йдуть їхні гроші, -йдеться в сюжеті "Сніданку з 1+1".

Що таке прибудинкова територія, українці розуміють по-різному. "Я так думаю, що від будинку, оця земля за будинком, я навіть не знаю", - говорить жителька столиці Ярослава.

"Територія, де будинок наш стоїть, і тут територія, все", - вважає пані Анна.

"Як і всі розуміємо, що це територія, якою ми ходимо кожен день. Чесно кажучи, я не заглиблювалася в питання, ну, платимо і платимо", - зазначила інша мешканка Києва Зоя.

Платять українці за те, що не розуміють, теж неоднаково.

"Під 100 гривень. 70-80 десь", - зазначає киянка. Інші ж мешканці столиці називають різні суми - від 30 до 164 гривень.

З'ясувати, що ж таке "прибудинкова територія" і як нараховується сума до сплати за неї, вирішив житель багатоповерхівки, киянин Олександр. Вже декілька років хлопець намагається зрозуміти, за що платить кожного місяця. Він звертався до комунальників за державним актом на обслуговування території, а також документом, що засвідчує правомірність тарифів, однак відповідь від ЖЕКу не отримав. Намагався вирышити питання ы через суд, але теж марно. "Такого документу у них немає і, звісно, вони мені його не надали", - повідомив Олександр. Немає документів – немає щомісячної оплати. І це – справедливо, вважає Олександр. Тому останні півроку рахунки за обслуговування прибудинкової території не сплачує.

За словами юриста і правознавця Тетяни Монтян, українці щомісяця платять за неіснуючу прибудинкову територію. "Суть питання полягає в тому, що в Україні прибудинкові території багатоквартирних будинків в натурі не виділені, в кадастри не внесені, і де взагалі їхні межі, не знає абсолютно ніхто", - заявила Монтян.

Вона повідомила, що в Україні формалізовано, тобто мають належні правовстановлюючі документи, менше 10% земель.

"По всій Україні менше тисячі прибудинкових територій виділено в натурі", - говорить юрист.

Водночас вона зазначила, що ЖЕКи не мають ніяк правових підстав обслуговувати українські будинки:

"У нас є Конституційний суд, який аж двома рішеннями встановив, що будинок є спільною власністю власників всіх квартир. Але про ці рішення мало хто знає. Для спільного майна, яким є багатоквартирний будинок, нашим цивільним законодавством встановлено такий порядок прийняття легітимних, колективних рішень, як консенсус, тобто одноголосність".

Юрист додала, що всі ЖЕКи працюють не легітимно, тому українці можуть спокійно не платити за вказану послугу, бо навіть у разі судової тяганини, громадяни нічого не втратять – у найгіршому випадку доведеться заплатити нараховану заборгованість.


четвер, 5 вересня 2013 р.

ЧОМУ «СТРАЙКУЮТЬ» СЛІДЧІ ЛЮБЕШІВСЬКОЇ МІЛІЦІЇ?

http://www.volyn.com.ua/?rub=32&article=1&arch=1574

З ухваленням Кримінального процесуального кодексу в судовій системі з'явився новий інститут — слідчі судді. Це своєрідні «контролери» за законністю та дотриманням прав, свобод, інтересів громадян у кримінальному процесі. Та, виявляється, не завжди слідчому судді вдається захисти права громадян, бо його рішення правоохоронці можуть ігнорувати.

Василь НАГОРНИЙ

А ПРОКУРОР — НЕ ПОГОДИВСЯ

На невиконання ухвал слідчих суддів поскаржився «Волині–новій» Юрій Поліщук. 2 березня 2012 року він їхав мотоциклом через село Залізниця Любешівського району і потрапив у дорожньо–транспортну пригоду, внаслідок якої дістав тяжкі тілесні ушкодження — перелом кісток правої гомілки. На його думку, порушив Правила дорожнього руху водій УАЗу Сергій Михальчук, хоча той свою вину категорично заперечує. Звичайна історія: кожний вважає, що правда на його боці.

Істину в цій справі встановлював слідчий Любешівського районного відділу управління МВС області лейтенант міліції Володимир Крисько, який 9 вересня 2012 року вирішив закрити кримінальну справу за фактом дорожньо–транспортної пригоди. Однак прокурора Любешівського району Сергія Степанюка рішення слідчого не задовольнило. Перевіривши матеріали справи, він дійшов висновку, що постанова пана Криська незаконна і її треба скасувати, а в ході нового провадження призначити додаткові судово–автотехнічні експертизи.

«НОВЕ» РОЗСЛІДУВАННЯ ЛЕЙТЕНАНТА

Досудове розслідування доручили тому самому Володимирові Криську, який, не провівши експертиз, на призначенні яких наполягав прокурор, через 6 місяців знову постановив закрити кримінальне провадження у зв'язку з відсутністю в діях Сергія Михальчука складу кримінального правопорушення. Потерпілий відразу подав скаргу до Любешівського районного суду.

27 червня 2013 року справу розглянув слідчий суддя Валерій Труш, який встановив, що досудове розслідування проведено неповно, а тому скасував постанову Володимира Криська і дав міліціонерам чіткий план усіх процесуальних дій у кримінальному провадженні: додатково допитати очевидців ДТП, з'ясувати, з якою швидкістю рухався мотоциклом Юрій Поліщук, провести відтворення події, а також призначити судово–автотехнічні експертизи. Та ніхто із любешівських слідчих навіть пальцем не ворухнув, щоб виконати вказівки слідчого судді.

Потерпілий змушений був знову поскаржитися на бездіяльність працівників міліції, які не відреагували на його клопотання про проведення відтворення обставин ДТП. Слідчий суддя Любешівського районного суду Наталія Гладіч, яка розглядала скаргу, встановила: «Подане потерпілим Ю. В. Поліщуком клопотання про проведення слідчого експерименту не розглянуто ні в строки, передбачені ст. 220 КПК України (три дні. — Авт.), ні на момент розгляду скарги, чим грубо порушено права потеріплого на справедливий розгляд та вирішення справи в розумні строки незалежним та неупередженим судом, що передбачено ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Слідчим СВ Любешівського РВ УМВС України не виконується й ухвала слідчого судді Любешівського райсуду В. О. Тру­ ша від 27 червня 2013 року, в мотивувальній частині якої є вказівка щодо проведення слідчого експерименту в даному кримінальному провадженні, що є грубим порушенням вимог КПК України та свідчить про неналежне виконання слідчим своїх посадових обов'язків». З огляду на ці висновки, вона зобов'язала керівника органу досудового розслідування — начальника слідчого відділу любешівської міліції Олександра Іванісіка вжити заходів щодо усунення порушень законодавства, а слідчого провести експеримент з участю Юрія Поліщука. Як стверджує потерпілий, обидві ухвали слідчих суддів не виконано.

Незрозуміло, що це — акція протесту правоохоронців, злочинний умисел чи халявне ставлення до роботи? А як бути потерпілому, якому кілька днів тому зробили чергову операцію? Чекати закінчення «страйку» любешівських слідчих? Бо створюється враження, що хтось дуже не хоче встановити істину в цій справі.

КОМЕНТАР

ГОЛОВИ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ ОБЛАСТІ ПЕТРА ФІЛЮКА (НА ФОТО):

— Невиконання ухвал слідчих суддів є недопустимим. Відповідно до статті 382 Кримінального кодексу України такі дії правоохоронців, якщо вчинені умисно, є кримінально караними. Строки досудового розслідування до моменту повідомлення особі про підозру Кримінальний процесуальний кодекс не встановлює. Слідчі часто зловживають цією обставиною — тривалий час не проводять слідчих дій. На таку бездіяльність повинен жорстко реагувати прокурор, який має право порушувати питання про притягнення винних службових осіб до відповідальності.
Новий Кримінальний процесуальний кодекс України орієнтований на європейські стандарти слідства, судочинства. Та найголовніше — він розрахований на добросовісних, порядних учасників кримінального процесу: слідчого, суддю, прокурора, адвоката. Законодавство змінити легко, але непросто змінити ментальність, психологію людей. Коли учасники процесу мислитимуть лише категоріями верховенства права та справедливості, тоді буде порядок у кримінальному процесі.