П’ятниця, 9 жовтня 2009 року № 116 (18402)
http://www.silskivisti.kiev.ua/18402/print.php?n=3433
Давид КИСІЛЬ
Найактивніші учасники свята «Сільських вістей» на Волині. Фото автора.
На Волині стало гарною традицією щороку, в розпал золотої осені, проводити свято улюбленої газети «Сільські вісті». Не став винятком і нинішній рік. У минулі вихідні на Театральному майдані обласного центру зібрались шанувальники і давні прихильники найповажнішого в державі україномовного видання, очолюваного Героєм України, народним депутатом України Іваном Васильовичем Сподаренком.
Волиняни, керовані лише доброю волею та внутрішньою потребою, прибули сюди, щоб зазвичай поспілкуватися, побачитись із друзями, обмінятись думками, враженнями, поговорити про наболіле, поділитись і радощами, і прикрощами у колі близьких за духом людей. Волинському письменнику Миколі Кінашу, ветерану праці та Збройних Сил України Миколі Гладченку, депутату Прилуцької сільської ради Володимиру Новаку та іншим учасникам дійства на майдані було що розповісти своїм землякам – кожен із них знає особливості нинішнього життя не з чуток.
У ВІЧІ ВПАДАЛИ промовисті стенди: «Сільські вісті» на сторожі прав людини» та «Сільські вісті» про Волинь», на яких красувались найкращі публікації сільськовістян. А ще – яснів транспарант із поетичними рядками Лесі Українки:
Не поет, хто забуває
Щоб собі на вільні руки
Золоті надіть кайдани!
Тож підіте і скажіте,
Що поки я буду жити,
Не подумаю довіку
Зброї чесної зложити!
Розпочалося свято піснею на слова В. Олефіренка «Селяночка». У виконанні солісток дуету «Зоряниця» будинку культури села Гірка Полонка Луцького району Лариси Гнатюк і Ольги Калашевої цей пісенний доробок прозвучав як гімн «Сільських вістей». Особливого забарвлення і духовного піднесення пісні додали церковні дзвони, що в ту мить (так співпало) долинули із Свято-Троїцького собору.
На імпровізованій сцені з озвученням незмінний ведучий святкового заходу, член Національної спілки журналістів України, керівник прес-служби обласного управління лісового та мисливського господарства Сергій Цюриць із винятковою теплотою і навіть із нотками розчулення у голосі згадав свою студентську практику в привітному і щирому редакційному колективі «Сільських вістей», пам’ять про котрий гріє душу й нині. Сергій Назарович розповів про батьківську турботу й цінні настанови, дані йому, тоді юному хлопцеві, керманичем газети Іваном Васильовичем Сподаренком, що дуже прислужились потім у житті.
Ковельчанка Галина Артюшенко повідала присутнім про свій візит у редакцію «Сільських вістей», де її привітно зустріли і чуйно та уважно вислухали перший заступник головного редактора Валерій Ясиновський і заступник редактора відділу листів Володимир Бабанюк. Галина Олексіївна подякувала сільськовістянам за публікацію під заголовком «Засудили невинного...», у якій ішлося про її материнський тернистий шлях боротьби з неправедним судочинством, корумпованою правозахисною системою в державі, правовим нігілізмом. Врешті-решт правда здобула перемогу: добилась виправдального вироку та звільнення сина Сашка з-під варти в залі суду. Однак силовики, котрі тортурами змушували сина взяти вбивство мешканки Одеси В. Разводовської на себе, та судді, які на підставі липових фактів запроторили хлопця до буцегарні, залишились непокараними і перебувають на посадах. Чомусь вперто не беруть одеські правозахисники сліду справжніх убивць нещасної жінки. На звернення Г. Артюшенко до прокурорських чиновників щодо вжитих ними заходів до злостивців у законі, відповідно до вимог окремої ухвали суду, отримала відповідь, мовляв, винних покарано… позбавленням місячної премії. Ось такий глум, ось таке святотатство над правами і свободами людини процвітає в нашій рідній Україні. Чільники держави, наче зомбовані, без угаву розказують про велику і горду націю, її славну історію, випробування голодомором, тоталітаризмом, геноцидом і т. ін., а самі впритул не бачать, не чують сьогоднішньої наруги, зойку, болю власного народу, який гибіє, винищується і вимирає з прокльонами на вустах на адресу всіх і вся. Після виступу «Сільських вістей» відразу ж обізвалась Генеральна прокуратура України, яка телефонним зв’язком запросила Г. Артюшенко на прийом до головного наглядача за дотриманням законності в країні – О. Медведька. Нагадаю, що напередодні адміністративний суд Волинської області відхилив позов Галини Олексіївни, в якому мати невинно засудженого просила суд зобов’язати Генпрокурора України прийняти її. «Олександр Іванович зізнався мені, що читав публікацію «Засудили невинного…», в присутності своїх заступників вислухав мене і усно пообіцяв, а згодом підтвердив сказане офіційним повідомленням, що винними у фальсифікації справи мого сина зайнялася Генеральна прокуратура», — повідомила Галина Артюшенко.
Голова громадської організації «Волинська правозахисна група», кандидат юридичних наук Степан Василюк, звертаючись до учасників свята, сказав, що зараз, коли права громадян зневажені й розтоптані, судові інстанції, прокуратура часто-густо перетворились у шулерські контори з надання платних послуг; коли, у свою чергу, владці зациклились на власних амбіціях та коритоборстві, — волиняни самообороняються. Надійною і єдиною опорою для них в оманливому інформаційному просторі Лесиного краю є «Сільські вісті». Далі Степан Феодосійович додав: «Сільськовістяночка» сміливо стала на захист молодих волинян Анни Воробей, Ігоря Зеленяка, Валерія Репецького, кримінальні справи проти яких сфабрикували злостивці в мундирах. «Сільські вісті» — багатопрофільна газета, вона захищає інтереси не тільки селян, а всіх громадян країни, це саме те видання, яке має бути в кожній оселі української держави».
З 1959 року, себто піввіку читає «Сільські вісті» народний депутат України другого скликання, голова обласної громадської організації «Захист дітей війни» Ростислав Чапюк. Ростислав Степанович, озираючись у пам’ять, розповів, що у важкі періоди трудового життя, коли розлючені за критичні зауваження партійні бонзи взялися чинити розправу над сміливцем Чапюком, дружнє плече йому підставили саме «Сільські вісті» в особі талановитого журналіста Василя Дмитровича Грузіна. Пригадав Р. Чапюк і той факт, коли газета допомогла сиротинці з-за кордону, яка в роки війни втратила своїх батьків, через багато літ дивом відшукати рідних у селі Гаразджа Луцького району.
— Село – колиска держави, її духовна краса і міць. «Селяночка», захищаючи село, захищає основу держави, її фундамент. Слава «Сільським вістям»! — цими словами Ростислав Степанович під дружні оплески майдану завершив свою промову.
Депутат міської ради Микола Нікітюк є одним із тих волинських публічних політиків, хто в роки кучмізму не боявся говорити правду, був барабанщиком і сурмачем протестних антикучмівських акцій на Волині. Коли продажна Феміда, азаровщина душила «Сільські вісті», Микола Сергійович зі своїми однодумцями рішуче став на їх захист. Активну життєву позицію займає народний обранець і нині.
— «Сільські вісті» є нашою опорою, головною газетою, дороговказом. Важливо, щоб і надалі вона обходилась без кумирів, без ідолів, була вищою від політичних уподобань, слугувала правді й тільки правді. «Сільські вісті» єднають Схід і Захід. Завдяки газеті ми знайшли своїх союзників у боротьбі із безчинством, свавіллям влади у Дніпропетровській, Запорізькій, Херсонській, Черкаській та інших областях України, — зауважив Микола Нікітюк.
Учасники свята добрим словом відгукнулися про тематичні сторінки газети «Вербиченька», «Соняшник», «Криниця», «Добрий господар», «Весела світлиця». З повагою і любов’ю називали імена видатних журналістів (як тут прозвучало — «кореспондентів від Неба») Степана Колесника, Володимира Біленка, Бориса Поліщука, Ніни Цюпи, Сергія Скоробагатька, Олександра Карпенка, Валерія Ясиновського, Наталії Сандрович, Миколи Нечипоренка. Літнім подихом війнуло в душу від спогадів про ті далекі роки, коли в Лесиному краї очолював редакційний колектив найпопулярнішої тоді газети «Радянська Волинь» (нині «Волинь-нова») Іван Васильович Сподаренко.
Учні Луцької спеціалізованої школи, юні журналісти шкільної газети «Горнятко» Олександра Містюк та Іван Гедз розважали учасників свята читанням усмішок, опублікованих у «Сільських вістях» на сторінці «Весела світлиця». Читала вірші доцент української мови Волинського національного університету Олександра Гандзюк. Працівник навчально-методичного центру культури Волині Ігор Баранюк дарував присутнім свої бардівські пісні. Галині Артюшенко організатори свята вручили диплом громадського визнання «За захист прав людини». Подяку такого ж громадського визнання отримав власкор «Сільських вістей» на Волині Петро Горщарук. Закінчилось свято піснею «Волинь моя», яку залюбки співали всі учасники цього прекрасного заходу.
Волинська область.
