Про мене

Моє фото
Ковель, Волинська, Ukraine
просто жінка і мама.

БЛОГ АРТЮШЕНКО ГАЛИНИ

четвер, 30 травня 2013 р.

МОРАЛЬНИЙ «ВИРОК» НЕДОБРОСОВІСНИМ ПРАВООХОРОНЦЯМ

http://www.volyn.com.ua/?rub=8&article=0&arch=

Наскільки оперативно і вміло реагують міліціонери на повідомлення громадян про наркобізнес? Як працюють дільничні інспектори, коли плантація конопель росте в місті, а макову соломку легко можна придбати в селах?
     Чи справді до людей, яких іменують в народі циганами, міліція ставиться упереджено? Чому кримінальні справи суди нерідко відправляють у прокуратуру на додаткове розслідування?
     Чому не підтверджуються в судових інстанціях рапорти і висновки правоохоронців, що злочини здійснені підсудними в складі організованих злочинних груп?
     Над цими проблемами замислюєшся після ознайомлення з розглядом двох кримінальних справ в апеляційному суді області
     
     Олександр НАГОРНИЙ 
     
     КОНОПЛІ — ДЛЯ ЧАЮ, МАК — НА ПИРОГИ

     Житель міста Ківерці Олександр Самолюк потрапив у халепу. Купив звичайне насіння, посіяв на присадибній ділянці, а з нього проросли… коноплі. Вирішив їх виростити, бо чув від людей, що з них виробляють чудодійний лікарський засіб. Через Інтернет дізнався, які ж новітні технології треба застосувати, щоб здивувати агрономів. Дружина Яна Самолюк, Світлана Дягель, яка мешкала в будинку і займалась господарством, рихлили грунт, прополювали, проріджували і поливали рослини. Коноплі виросли на славу, наче добірна кукурудза, заввишки за два метри. Господар навіть робив спеціальні ін'єкції в стебла рослин (не хочеться розкривати цей технологічний секрет для аматорів). Щоб сусіди не заглядали за паркан і не заздрили, господар замаскував ці екзотичні, як на нинішні часи, рослини зеленою поліетиленовою плівкою. Згодом вирвані рослини (певне, достиглі?) на причепі свого ж таки автомобіля гуртом перевезли в ліс біля Ківерців, обірвали листя та цвіт, запакували у мішки, а рештки викинули.
     Як згодом пояснювала Яна Вікторівна, в чоловіка часто боліла голова. Якщо вирощену продукцію висушити та подрібнити і заварити чай, то це буде дуже помічний напій. Чаю болящому вистачило б на все життя, адже рослин було з півсотні. Подальші дії Самолюка показали, що він прагнув ще й поділитися цілющим зіллям із ближніми і дальніми хворобливими особами.
     Із Самолюками трапилася ще й інша оказія. Вони їхали на Жидичин і заблукали, збились із дороги. Побачили на якомусь полі недозрілий бездоглядний мак і вирвали рослини, щоб було з чим пекти пироги. Як розповіла Яна Самолюк, від запаху зеленого маку їм у салоні автомобіля стало некомфортно — у чоловіка заболіла голова. Тож вони залишили рослини в селі Омельне, аби знайома на горищі довела їх до кондиції. Мабуть, подружжя збиралося пекти пироги з маком щодня. Адже Олександр Самолюк нерідко їздив по селах мопедом і скуповував рослини, які висушували і складали в гаражі. Схоже, що це мав бути начебто пункт «швидкої допомоги» для хворобливих ківерчан із пирогами на десерт.
     … Ось так чи інакше наркоторговці, яких затримують міліціонери з тим небезпечним для здоров'я зіллям, фантазують на вільні теми. Мовляв, «виросло саме», «любимо пироги з маком», «для свого вжитку зберігаємо» і т. д. До речі, медики зробили висновок, що Олександр Самолюк не був наркозалежним. Отже, й коноплі вирощував, з яких виробляють особливо небезпечний наркотичний засіб — канабіс, більш відомий у світі як марихуана, для збуту наркоманам. Голова в нього пухла лише від думки, як не пійматися, а для цього переговори велися через мобільні телефони. Дуже вже хотів цей 33-річний чоловік швидко забагатіти, хоча з усього видно, що й так не бідував. Олександра і Яну Самолюків не зупинила думка про долю неповнолітньої доньки, якщо їх викриють та ув'язнять. Не таким уже наївним був Олександр Самолюк, щоб не знати, яке покарання чекає: двічі в 2002 і 2004 роках його вже судили, тобто зі статтями Кримінального кодексу ознайомився. Нагадаємо любителям наркобізнесу ч. 1 статті 307 Кримінального кодексу, яка передбачає за незаконне виробництво, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення чи пересилання наркотичних засобів з метою збуту ув'язнення на строк від чотирьох до десяти років із конфіскацією майна. Стаття 309 КК загрожує покаранням, але менш суворим, якщо дурман виготовляється для власного вжитку. Чому ж окремі громадяни ризикують, розповсюджуючи наркотики, отруюючи молодь? На цьому грунті виникає багато розмов про «кришування» наркоділків, небезкорисливі зв'язки з міліціонерами, які таким чином отримують компенсацію, зважаючи на свої невеликі зарплати від держави.
     Працівники міліції в Ківерцях спрацювали, як кажуть у популярному радянському фільмі, «без шума и пыли». Зокрема, Олександра Самолюка було затримано з наркотою, яку він уже домовився продати. На горищі виявили подрібнену макову соломку, в будинку — марихуану. Ось коли Яна Самолюк відчула, що й справді коноплі та макова соломка неприємно пахнуть, і послала Світлану Дягель у ліс із сумкою, аби позбутися наркотичних засобів. Докази щодо збуту наркотичних виробів Самолюком підтверджені оперативними методами, а також роздруківкою телефонних розмов підсудного з клієнтами.
     Рожищенський районний суд засудив Олександра Самолюка до позбавлення волі строком на 6 років, Яну Самолюк (до речі, інваліда ІІІ групи) — на 3 роки 6 місяців, Світлану Дягель — на 3 роки зі звільненням від відбування покарання з іспитовим випробуванням. Прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, звернувся з апеляцією, вважаючи, що покарання не відповідає тяжкості вчинених злочинів. Річ у тім, що судом було виключено з обвинувачення осіб вчинення злочину в складі організованої групи (ч. 3 ст. 307 КК тягне суворіше покарання — до 12 років ув'язнення).
     Колегія судової палати апеляційного суду області (головуючий суддя Олександр Пазюк) визнала деякі епізоди, пов'язані з Яною Самолюк, недоведеними досудовим слідством, але взяті до уваги судом першої інстанції. Мабуть, усім правоохоронцям варто засвоїти висновок апеляційного суду: «Оскільки наркотичну речовину органами слідства не вилучено, реальна вага та якісний склад речовини невідомий, колегія суддів вважає, що такий доказ не може бути доцільним та покладеним в основу обвинувачення».
     Правоохоронці дуже полюбляють рапортувати про розкриття діяльності організованих злочинних груп (вибачте, але це нагадує нинішнє викриття владою явища фашизму в Україні), але коли справа об'єктивно розглядається в суді, то ця «група» розвалюється. Ось так було і в цьому випадку. Ще суд першої інстанції встановив, що Світлана Дягель не перебувала в злочинному зговорі з Самолюками, лише допомагала вести господарство, з нею не ділилися прибут ками. Як відомо ОЗГ — це внутрішньо стійке об'єднання трьох і більше осіб із розподілом функцій і т. д. Апеляційний суд не задовольнив апеляцію прокурора, вирок залишив у силі, лише виключивши деякі епізоди з обвинувачення. Це як приклад ретельної перевірки правоохоронцями сигналів про виготовлення і збут наркотиків та уважний підхід до розгляду справи судами.
     На жаль, є й інші приклади, коли склепану нашвидкуруч справу вкидають у суд, наче зозуля яйце в чуже гніздо.
     
     У СУДІ ВИКРИЛИ ХАЛАТНІСТЬ… ОПЕРАТИВНИКІВ

     Обставини затримання в Ковельському районі групи із семи осіб, як прийнято говорити «циганської» національності, і подальші суди, мабуть, можна вважати унікальними для нашої області. Кримінальну справу стосовно обвинувачених органами слідства порушено 26.05.2011 року. Досудове слідство тривало майже рік. Справа двічі направлялася прокурору області для проведення додаткового розслідування. В суді першої інстанції матеріали розглядалися понад півроку, всього було проведено 33 судових засідання. В суді апеляційної інстанції судовий розгляд тривав три місяці, проведено шість судових засідань. Обвинувачені (серед них дві жінки — інваліди ІІ групи) майже два роки знаходились під вартою — понад встановлені строки. І ось нещодавно колегія суддів судової палати апеляційного суду області (головуючий суддя Олександр Пазюк, судді Петро Філюк, Василь Оксентюк) ухвалила вирок Ковельського міськрайонного суду від 3 серпня 2012 року скасувати, справу направити для проведення додаткового розслідування прокурору області, звільнити засуджених судом першої інстанції на 5—6,5 років з-під варти у залі суду негайно.
     Чому ж ухвалено таке сенсаційне рішення досвідченими суддями? Громадськість повинна знати причини.
     … У Голобах учень грав у футбол і вколовся використаним одноразовим медичним шприцом. Мати, побоюючись зараження СНІДом, звернулася до медиків, у міліцію. Після декількох стихійних колективних обговорень відбулися громадські слухання з участю представників районної влади та правоохоронних органів. Ось що сказав на зібранні громади в кінці липня 2010 року голобський селищний голова Сергій Гарбарчук: «Протягом трьох років у Голобах та селі Калиновник проживає Єлизавета Степанівна Стоянович та її рідня. З того часу я та інші жителі почали помічати наркозалежних. Навіть на території школи знаходять використані шприци». Було вирішено надіслати подання в правоохоронні органи. Занепокоїлись жителі населених пунктів, підозрюючи участь, як тут кажуть, циганів у наркобізнесі. До речі, на збори ці жителі не з'явилися. Фактично реагування з боку правоохоронців почалося лише після публікації статті в газеті «Вісті Ковельщини» 10 серпня 2010 року під назвою «Громада Голоб б'є на сполох».
     І ось 17 березня 2011 року було проведено обшук у селі Калиновник за місцем проживання Єлизавети Стоянович та її сина Олексія і дочки Ради Храновської, а також у Голобах, де проживає ще одна дочка Супарна Стоянович. Єлизавета Стоянович на суді розповіла, що вони, повертаючись із міста автомобілем, бачили, як їх назирці супроводжують дві міліцейські машини. Мабуть, їм неважко було здогадатись, що це неспроста. Міліціонери перевернули все вверх дном у будинку, сараї, гаражі, автомобілі, однак у загальному обшуки дали, як на погляд спеціалістів, мізерний результат — 1,27 грама наркотичної речовини і ця кількість наркотиків вилучена з порушенням КПК України. Свідки, поняті не змогли чітко сказати, в якому місці наркотики були знайдені.
     Якщо сімейство дійсно регулярно протягом тривалого часу постачало наркозалежним опій ацетильований, як стверджують правоохоронці, то чому така провальна операція?.. За цей час із серпня 2010 року підозрюваним особам можна було сплести будь-які кримінальні тенета. Тим більше, що колегія суддів апеляційного суду з 7 грудня 2010 року надала дозвіл слідчим органам на проведення оперативно-розшукових заходів стосовно наркозалежного Олександра Кузьмича, який і брав у них участь. Але чомусь тільки Тамару Гученко та її доньку Богдану Ослюк було затримано на гарячому. Гученко, інвалід ІІ групи, пояснила, що їй потрібні були гроші на лікування, наркотики брала в якоїсь жінки з Турійського району, продала їх кілька разів Кузьмичу і примушувала це робити дочку. Як відомо, язики в ромів добре підвішені. До речі, живуть вони не в злиднях. 
     А тим часом, до кримінальної відповідальності притягнуто семеро осіб. Наче в літературному творі розписано, як вони 59 разів продавали наркозалежним шприци з опієм ацетильованим за конкретні суми. Про це повідали згодом той же Кузьмич та ще два наркомани. Через декілька місяців після цих подій вони показали й місця, де викинули використані шприци, на яких, звісно, не було відбитків пальців. Чому ж міліціонери оперативно не виловили наркобізнесменів, які, за версією слідства, регулярно виїжджали на дороги і робили чорну справу — продавали шприци з наркотою? Принаймні, були всі підстави, щоб змовники позбулися автомобіля, який використовували для вчинення злочину. Чи був це задум міліції, як то кажуть, «загребти» торговців, як рибу в кловню, гамузом? Мабуть, вважали, що суд особливо не буде церемонитися з підозрілими циганами, за якими тягнувся довгий шлейф судимостей. Супарна Стоянович притягувалась до кримінальної відповідальності за справи, пов'язані з наркотиками, декілька разів, Зінаїда Шаповалова — двічі, Тамара Гученко — тричі, Рада Храновська одного разу сплатила штраф. І хоч підсудні говорили на суді про дискримінацію їх як ромів, але дурна слава сама не приходить і в тюрму садять незалежно від національності. А в цих осіб профіль злочинів — очевидний.
     Інша справа, що в цьому випадку слідчі пішли найлегшим шляхом, надавши можливість адвокатам чесно відробити свій хліб. Зокрема, досвідчений адвокат Сергій Ковальов на судовому засіданні апеляційного суду легко розправився зі «сценарієм» слідчих: «Мої підзахисні звинувачуються в незаконному придбанні, перевезенні та збуті наркотичних засобів. А чи є докази, де вони їх придбали? В протоколі обшуку в будинку в селі Калиновник повно виправлень. Допитано ряд свідків, які вказали, що наркотичну речовину взагалі не вилучали. Не можуть бути доказами твердження наркозалежної особи, відносно якої розглядається справа більше року. Він скаже що завгодно. Контрольних закупок у моїх підзахисних не було, а тому вирок може бути тільки виправдувальний». Це лише частина аргументів захисника.
     Колегія суддів в окремій ухвалі, яку направлено в прокуратуру області, зокрема, вказала: «Досудове слідство… проведено із численними порушеннями, а несвоєчасне проведення оперативних та слідчих дій призвело до неналежної фіксації доказів і їх фактичної втрати». Колегія констатує, що не отримано будь-яких достовірних доказів щодо сировини, з якої вироблялись наркотики, обладнання для його виготовлення, самі наркотики — не вилучено. Якщо купляли, то невідомо де і в кого. Вказано, що не було реагування прокуратури на скарги громадян із Голоб про те, що на них тиснули працівники міліції, щоб ті дали неправдиві покази.
     Колегія суддів прийшла до висновку, що доводи засуджених стосовно підкинутої пляшечки з наркотичною речовиною також потребують ретельного дослідження. Потрібно призначити судово-фонографічну експертизу для усунення значних протиріч. Слідство необхідно провести з урахуванням практики Європейського суду з прав людини. Зокрема, у справі Котовські проти Нідерландів № 44 суд відзначив: «Важливим також є те, що інформація, отримана від агентів міліції в результаті проведення оперативної закупки наркотиків, не повинна бути єдиним доказом, на якому будується обвинувальний висновок». Проведення досудового розслідування справи доцільно доручити іншим слідчим, оскільки в цьому випадку вбачаються ознаки фабрикування матеріалів кримінальної справи — така чітка вказівка апеляційного суду.
     Кричуще порушення вимог кримінально-процесуального законодавства змушує замислитися: це халатність, недбальство, некомпетентність, непрофесіоналізм правоохоронців чи щось інше?.. Такі «вкидання» слідства у судові інстанції «сирих» матеріалів, коли неможливо вирішити справу в законному порядку, мабуть, і сприяють поширенню чуток про «хороших» нишпорок і «погане» судочинство. На нашу думку, ухвалу судової колегії апеляційного суду можна вважати моральним «вироком» ковельським правоохоронцям, як в народі кажуть, ляпасом. До речі, нещодавно ми розповідали про зразкову діяльність колишнього старшого слідчого в особливо важливих справах УМВС України в області Леонтія Корольчука, в якого протягом десятків років жодного разу справу суди не відправляли на додаткове розслідування. Чому ці традиції професіоналів утрачені?

середа, 29 травня 2013 р.

У Польщі засудили трьох чоловіків, що викрали фургон з трупами

http://podrobnosti.ua/kaleidoscope/2013/05/29/907810.html
29 травня 2013
 У Польщі суд ухвалив вирок трьом чоловікам, які викрали фургон з трупами для кремації. 
Як пише The Local, кожен з учасників злочину отримав від двох до чотирьох років позбавлення волі. Крім того, зловмисники повинні будуть виплатити штрафи у розмірі чотирьох тисяч євро.
 Ухвалюючи вирок, суддя заявив, що він торкається тільки викрадення автомобіля. Представник суду відмітив, що підсудні не знали про незвичайний вантаж, коли викрадали фургон. Газета не приводить коментарів адвокатів викрадачів.
 Інцидент з викраденням фургона з 12 трунами з тілами німців, підготовленими для кремації, стався 15 жовтня 2012 року в Хоппегартене. Машина була викрадена, коли водій вийшов, щоб помити руки. Пізніше усі труни з покійними були виявлені в лісі в Познані. Усі тіла були на місці.
Справою про викрадення фургона трупів займався суд в Польщі. У засуджених є тиждень, щоб опротестувати рішення суду.

Для порівняння:
 29 листопада 2012 року я вже писала у статті "ДЕ ШУКАТИ ПРАВДУ ВЛАСНИКУ ВИКРАДЕНОГО АВТОМОБІЛЯ, ЯКЩО ЙОГО НАВІТЬ НЕ ВИЗНАНО ПОТЕРПІЛИМ..." про те, що у вересні місяці 2012  року від моргу Луцької лікарні було викрадено  автомобіль з покійницею в середині.

 Резонансний нечуваний злочин завдав значних збитків власнику автомобіля, нагнав страху жителям с. Борохів Ківерцівського району де одного ранку при дорозі було знайдено металеві ноші з покійницею, "підкинув жару" правоохоронцям та сколихнув засоби масової інформації, які жваво повідомляли новину про те, як Волинські автозлодії викрали автомашину з покійницею… 
 З часом все стало на свої місця: покійницю рідня поховала,  автомобіль розшукали, навіть кримінальну справу порушили, а винуватця цієї жахливої події затримали і заарештували...
 Охоронці, які "проспали" даний автомобіль з покійницею, розпорядник-координатор з організації похоронів, якому повернули покійницю неушкодженою і ще декілька осіб  стали потерпілими у даній кримінальній справі, а власнику пошкодженого автомобіля Валерію Петровичу Пушкаруку, який проживає з дружиною та шістьма дітьми у Хмельницькій області, і який сам особисто написав заяву про викрадення автомобіля, цікавився розслідуванням даної справи, так і не судилось стати потерпілим.
  Слідчий Климець С., в провадженні якого перебувала кримінальна справа,  по телефону переконував Валерія Петровича що хвилюватись та витрачати кошти на поїздки до Луцька не треба, а також запевняв його, що все зробить якнайкраще: на майно обвинуваченого  накладе арешт і усі збитки, завдані потерпілому, будуть відшкодовані…
 В кінці листопада 2012 року Валерію Петровичу стало відомо від знайомого, у якого у Луцьку стояв  його понівечений автомобіль,  що кримінальна справа призначена до розгляду в суді,  але його туди як потерпілого ніхто не викликав. Якесь недобре передчуття підказувало що треба їхати до суду.
 29 листопада 2012 року в судовому засіданні, яке відбувалось у луцькому міськрайонному суді  суддя А. Є. Сівчук дуже здивувався появі  власника викраденого автомобіля і роз’яснив,  що його прізвище серед семи (!!!) інших потерпілих не значиться, а тому він не є учасником судового процесу.
 Та й справа поступила до суду не з обвинувальним висновком, а з постановою про направлення підсудного на примусове лікування у психіатричну лікарню…
Обвинувачений, який знаходився у металевій клітці поводив  себе досить спокійно і впевнено, зовсім не схожий на неосудного, як і ми -  був дуже здивований що так багато потерпілих, чітко повідомив свої анкетні дані, давав вичерпні відповіді на запитання суду..
 Справа по суті не розглядалась: треба було лише з'ясувати одне питання: чи дають згоду учасники процесу на направлення обвинуваченого на примусове лікування у психіатричну лікарню.
 Склалась абсурдна ситуація, яку навіть не виправив суд (не було бажання чи вказівки) - згоди Валерія Петровича, як власника викраденого автомобіля  суд не питав, бо він не потерпілий. 
 Нез'ясованою залишилась  дуже важлива обставина у даній кримінальній справі, яка вказує, що досудове слідство проведено не в повному обсязі, не встановлено, або приховано: - хто ж допоміг підсудному виставити з рефрижератора металеві ноші з покійницею і поставити на узбіччі дороги, та так акуратно, що покійниця не тільки не зазнала ніяких ушкоджень, а навіть залишилась лежати на ношах саме так, як її поклали у морзі… 
 На це питання підсудний відповів досить зухвало, що при потребі він продемонструє як це робив. І не дивно, бо це не перша його судимість.
 Начебто і ті рази він "зіскакував"   з кримінальної відповідальності через хвору голову. Не виключено, що на даний час ця особа уже вилікувалась і знаходиться вдома з "подільниками", які в такий оригінальний спосіб уникли кримінальної відповідальності.

понеділок, 27 травня 2013 р.

Правозахисники звернули увагу Євросоюзу на основні проблеми з правами людини в Україні

http://maidanua.org/2013/05/pravozahysnyky-zvernuly-uvahu-evrosoyuzu-na-osnovni-problemy-z-pravamy-lyudyny-v-ukrajini/#!prettyPhoto[gallery1]/0/

В Брюсселі відбулась зустріч посадовців з ЄС та представників українських правозахисних організацій, під час якої була озвучена ситуація з правами людини в Україні.

Правозахисники, зокрема, відзначили проблемні питання в сфері свободи мирних зібрань, права на справедливий суд та свободі від катувань.

Організатором зустрічі виступив Підкомітет “Юстиція, свобода та безпека” Комітету з питань співробітництва між Україною та ЄС.

Спираючись на представлені правозахисними організаціями факти, представники ЄС підготують низку питань та пропозицій українським посадовцям, виконання яких може вплинути на процес асоціації України з ЄС.

четвер, 23 травня 2013 р.

РОДИЧ ПРОКУРОРА З НАПАРНИКОМ ПОБИЛИ ДО ПІВСМЕРТІ ЧОЛОВІКА, КОТРИЙ ВІДМОВИВСЯ ШЕСТЕРИТИ


СВАВІЛЛЯ 
ПРАВООХОРОНЦІВ ВІДСТОРОНИЛИ ВІД ЗАЙМАНИХ ПОСАД ЛИШЕ НА МІСЯЦЬ, БО ХОЧУТЬ СПРАВУ ЗАКРИТИ?

ПОЗАМИНУЛОГО року у Рожищі тра­пилася неординарна подія: двоє міліціонерів безпричинно відгамселили чолові­ка, який нібито повертався додому після застілля. Принаймні так твердила міліція, а не потерпілий Борис Б. у котрого лікарі виявили серйозні тілесні ушкодження.

ЕКСПЕРТИ ПІДТВЕРДИЛИ ФАКТ ПОБИТТЯ

ВСЕ, що відбувалося далі, скоріше, правило, аніж виняток. Прокуратура Рожищенського району, куди звертався по­терпілий, оскаржуючи у судовому порядку шість постанов про відмову у порушенні кримі­нальної справи, вперто чоловікові відмовляла. Правда лише через рік, за новим Кримінально- процесуальним кодексом, кримінальне прова­дження нарешті відкрили. Зокрема і через ви­сновки комісії експертів, які заперечили факт можливості отримання травм за умови падіння з висоти власного зросту, про що твердив їхній колега у своїх висновках. «Тяжкість патологіч­них змін після розриву уретри залежить від ха­рактеру, локалізації ушкодження та інтенсив­ності сечової інфільтрації околичних тканин. Синтезуючи викладене, зважаючи на морфо­логію травм сечостатевих органів у Бориса Б. та протікання хвороби, комісія вважає, що за­значені тілесні ушкодження виникли внаслідок прямої травми - удару (ударів) тупим (тупими) твердим предметом (предметами) у царину промежини останнього. Давність не супе­речить вказаному строку - 27 жовтня 20011 року... Утворення травм у результаті падіння потерпілого із висоти власного зросту, як з по­переднім прискоренням так і без нього, у цьо­му випадку виключається”.

                 БАПТИСТІВ ЗРОБИЛИ П’ЯНИМИ

ЖОВТНЕВОГО дня Борис разом зі своїм товаришем Андрієм Г., за версією міліціонерів, сиділи в одному із розва­жальних закладів містечка, неподалік залізничного вокзалу. Чоловіки буцімто вживали алкогольні напої, тому додому йшли повільно, обговорюючи трудові будні.
Хоча насправді обоє друзів тривалий час проживали в одному із реабілітаційних центрів християн-баптисгів, де виконували ремонтні роботи.
І саме туди одного осіннього вечора наві­далися двоє дільничних міліціонерів, які за­ходилися “розмовляти” із Борисом. Вимагали у нього правоохоронці дрібниці - стукати на людей, з якими йому щодня доводиться спіл­куватися на роботі і вдома. Щойно спрацьова­ний чоловік, котрий саме на кухні готував собі вечерю, відмовився, міліціонери вдарили його під груди. Потягли потім за собою у спальну кімнату, де за зачиненими дверима продо­вжували “пояснювати” п'ятдесятирічному бу­дівельнику своє прохання про згадані послуги. Насамкінець пообіцяли, що бідолаха до ранку все одно здохне, і пішли геть,...
Вночі травмований чоловік, щойно повер­нувся до свідомості, пішов до туалету. Із жахом побачив, що помочився кров'ю, і впав. Жінка, котра перебувала на другому поверсі дому, випадково почула стогін і викликала швидку. Бориса швидко доправили до Рожищенської районної лікарні, де і встановили діагноз: забій сечового міхура, травматичний розрив сечо­вого міхура.

              А ДІЛЬНИЧНИЙ САМ СЕБЕ ДОПИТАВ?

А НАСТУПНОГО дня після повідомлення медиків у місцевий райвідділ міліції про встановлений діагноз Борису Івановичу старший дільничний Андрій М. (один із тих, хто бив чоловіка, - авт.) виніс постанову, у якій написав... що хотів. Мовляв не знає толком бі­долашний Борис Іванович, де і хто його побив, бо був п'яний. А тому у порушенні кримінальної справи слід відмовити. У постанові про відмо­ву у порушенні кримінальної справи написав: “При опитуванні Андрій Г. (товариш потерпі­лого, - авт.) пояснив, що дійсно в цей пері­од часу разом із Борисом Б. вживали спиртні напої. Прямуючи до місця проживання, вони кілька разів падали з висоти власного зросту. Однак де і на що - останній не пам'ятає. Також Андрій Г. додав, щодо них під час відпочинку і в подальшому ніхто фізичної сили не застосову­вав". Звісно не бив його і згаданий дільничний, який розглядав заяву про спричинення ним ті­лесних ушкоджень Борису Івановичу.
Варто зауважити, що таких пояснень пан Ан­дрій і в очі не бачив...
Потерпілий, якого з погіршенням стану здоров'я відправили в обласну лікарню, зга­дану постанову міліціонера оскаржив. Тим більше, що вступив у законну силу новий Кримінально-процесуальний кодекс України, згідно з яким, кримінальне провадження дуже непросто закрити...
Згідно з висновками медичних експертів, у Бориса Івановича виявили тілесні ушкоджен­ня, які кваліфікували як тяжкі. Лікарі заявили, що такі травми чоловік не міг отримати при па­дінні із висоти власного зросту.

                    РОДИННА ПОРУКА

І ПОЧАЛИСЯ цікаві речі. Луцький міськрайонний суд виніс постанову, якою лише на місяць відсторонив обох дільничних від роботи. Не в останню чергу і через те, що Андрій М. є родичем одного із прокурорів об­ласті? До того ж у районі, де служив право­охоронець, рідна йому людина очолює орган державної влади?
А старший слідчий прокуратури міста Луць­ка попросив представників феміди відсторо­нити від роботи дільничних інспекторів, оскіль­ки вони можуть впливати на хід розслідування кримінальної справи, порушеної щодо них за заявою потерпілого Бориса Б.
Наразі ж судді визначаються, у який район варто направити на розгляд згадану кримі­нальну справу. Погодьтеся, що дах в одного із міліціонерів надійний, тобто важливо, щоб і вирок написали серйозний. Такий, яким, во­чевидь, і зможуть виправдати обвинувачених?
Олена МОРОЗ


«Ти і міліція: як діяти, щоб не були порушені твої права»

http://mvs.gov.ua/mvs/control/volyn/uk/publish/article/86556


16 травня участь у робочому засіданні Громадської ради при УМВС України у Волинській області взяв головний міліціонер області Олександр Терещук, котрий відзначив, що Громадська рада – це один із способів взаємодії міліції та громади.

Під час чергового засідання Громадської ради керівники громадських організацій обговорили ряд питань, зокрема тих, що стосуються дотримання законності, прав людини та громадянина в діяльності органів внутрішніх справ Волині за 4 місяці поточного року, проведення профілактично-просвітницьких заходів під назвою «Ти і міліція: як діяти, щоб не були порушені твої права» та забезпечення прав працівників міліції, ветеранів та пенсіонерів ОВС при реформуванні МВС України. При цьому наголошували, що під час проведення моніторингів дотримання прав людини в системі ОВС необхідно вживати попереджувальні заходів, спрямовані на усунення причин і умов, що сприяють виникненню надзвичайних подій, ініціювати проведення службових перевірок по заявах і зверненнях громадян, які надходять у секретаріат Громадської ради.

Олександр Дмитрович звернувся до представників громадських організацій із проханням терміново повідомляти йому про всі факти порушення прав громадян із боку працівників органів внутрішніх справ області.



– Вам не байдужі проблеми, з якими щодня стикаються громадяни, а тому я хочу бачити активність із вашого боку у всіх питаннях, що стосуються діяльності волинської міліції, – відзначив Олександр Дмитрович. – Таким чином ми зможемо оперативно відреагувати, а відтак не допустити різного роду порушень.
Окрім того, задля зміцнення позитивного іміджу органів внутрішніх справ представники інститутів громадянського суспільства, котрі є членами Громадської ради при УМВС України у Волинській області, в місті Луцьку проведуть конкурс на визначення кращого дільничного пункту міліції та кращого дільничного інспектора міліції.

Оксана БЛИЩИК,  СЗГ УМВС України у Волинській області


О О О О О О О О О О О О О О О О О О О О О О О О О О О О О О О О О О О 

                                       Протокол № 6
              засідання Громадської  ради при УМВС України 
                                у Волинській області               
16 травня 2013 р.                                                      м.Луцьк


Присутні:  члени Громадської ради А.Цісарук, В.Столярук, С.Шелепін,  В.Живко,  О.Чуйко,  Л.Павловский,  О.Мазурак,  В.Омельчук, Г.Артюшенко, В.Левандовский, А.Гаврищук,  В.Вальчук, П.Верзун Н.Пахомюк, А.Бурчак, А.Ройко, О.Блищик, В Буравский, Г. Павлович
Головуючий : голова ГР Цісарук А.В. Секретар: Гаврищук А.О.

      Порядок денний
             засідання Громадської ради при УМВС України в області. 
1. Дотримання законності, прав людини та громадянина в діяльності органів внутрішніх справ  УМВС України у Волинській області за 4 місяці поточного року.
         Інформує: начальник ІОС УКЗ УМВС в області
2. Про продовження до 01.07.2013 року моніторингу стану справ, щодо організації роботи дільничних пунктів міліції м. Луцька.  Визначення  і  нагородження громадською радою двох  кращих.
      Інформують: голова громадської ради при Луцькому міському голові, член ГР при УМВС П.Верзун; голова ГР при УМВС А. Цісарук.
3.  Про проведення на Волині інформаційно-просвітницького заходу: «Ти і міліція: як діяти, щоб не були порушені твої права» 
        Інформує: голова ГР А.Цісарук. 
4. Забезпечення прав працівників міліції,  ветеранів та пенсіонерів ОВС, у відповідності до Конституції України, при реформуванні МВС України. Участь в обговорені проектів законів, ініціювання звернень. 
        Інформують: А. Цісарук , В.Буравский, С.Шелєпін. 
5. Різне. 

По першому питанню з інформацією виступив  начальник ІОС УКЗ УМВС в області А. Обйортишев, про стан роботи по дотриманню законності, прав людини та громадянина в діяльності органів внутрішніх справ  УМВС України у Волинській області за 4 місяці 2013 року.
В обговорені взяли участь: А.Цісарук, Г.Артюшенко Н.Пахомюк, А.Ройко
Прийняте рішення: 
1.Інформацію ІОС УКЗ УМВС в області, про стан роботи по дотриманню законності, прав людини та громадянина в діяльності органів внутрішніх справ  УМВС України у Волинській області в за 4 місяців 2013 року, взяти до відома, разом з тим звернути увагу громадської ради на ініціювання, під час проведення моніторингів, упереджувальних заходів направлених  на усунення причин і умов що сприяють надзвичайним подіям . 
2.Ініціювати проведення службових перевірок по заявах і зверненнях громадян які  надходять в секретаріат громадської ради, про, що інформувати членів Ради. 
3. Звернутись до ІОС УКЗ УМВС про необхідність інформування громадської ради  про результати перевірок по зверненнях громадян і публікаціях в ЗМІ, про недоліки в роботі підрозділів і служб УМВС в області. 
4. Рекомендувати керівництву УМВС в області створити в Управлінні МВС України у Волинській області постійно діючу мобільну групу з моніторингу забезпечення прав і свобод людини та громадянина в діяльності органів (підрозділів)  УМВС України у Волинській області. Запропонувати для затвердження Положення про постійно діючу мобільну групу з моніторингу забезпечення прав і свобод людини та громадянина в діяльності органів (підрозділів) УМВС України у Волинській області, згідно рішення  ГР від 01.02.2013 року протокол №5. 
5.Голові громадської ради А.Цісаруку підготувати для затвердження проект наказу про перезатвердження складу громадської ради, з внесенням відповідних змін в положення про посвідчення члена громадської ради
Голосували:  за  -  19      проти -    0     утр. -   0
По другому питанню з інформацією виступили: голова громадської ради при Луцькому міському голові, член ГР при УМВС П.Верзун; голова ГР при УМВС А. Цісарук.  Про ініціативи членів громадської ради,  щодо оголошення конкурсу на кращий дільничний пункт міліції в м. Луцьку. Моніторинг стану справ, щодо організації роботи дільничних пунктів міліції,  здійснюється на протязі лютого  - червня поточного року. Підведення результатів моніторингу і визначення переможця запропоновано провести на засіданні громадської ради в липні поточного року.
В обговорені взяли участь: А.Гаврищук, С.Шелепін, Н. Пахомюк, В.Вальчук, А.Ройко, О.Терещук
Прийняте рішення
1.Для продовження моніторингу і визначення результатів конкурсу на кращий ДПМ створити робочу групу до складу якої включити наступних членів громадської ради: П. Верзун, С.Шелєпін, О.Блищик, А.Ройко, А.Гаврищук 
2.Робочій групі провести організаційне засідання, розробити відповідну анкету опитування громадян, організувати  проведення конкурсу, забезпечити популяризацію роботи служби ДІМ  і результатів моніторингу в ЗМІ області. про, що проінформувати ГР. Пропозиції, щодо визначення кращих двох ДПМ, винести на засідання ГР. 
3.Моніторинг  здійснювати  шляхом опитування громадян, візуального спостереження за роботою дільничних інспекторів міліції, патрульно -постових нарядів  під час реагування на заяви і звернення громадян, припиненні правопорушень, забезпечені громадського порядку і здійснення прийому громадян в приміщеннях ДПМ. 
4. Основними  критеріями оцінки роботи дільничних інспекторів міліції і дільничних пунктів міліції визначити: 
-Думку жителів мікрорайону про роботу дільничних інспекторів міліції. 
-Стан громадського порядку і безпеки громадян на адміністративній дільниці. 
-Обізнаність громадян про свого дільничного інспектора його контактні телефони, часи прийому, розташування дільничного пункту міліції. 
-Облаштування приміщень дільничних пунктів міліції в інтересах створення належних умов для роботи дільничних інспекторів міліції, створення зручностей для громадян, наявність витягів з окремих законів, інформації про можливість оскаржити дії дільничного  інспектора міліції, а також інформації про центри правової допомоги в тому числі і первинної безоплатної. 
Голосували:  за  -  19        проти -      0        утр. -  0

По третьому питанню з інформацією виступив голова ГР А.Цісарук .   Про проведення у Волинській області  інформаційно-просвітницького заходу:«Ти і міліція: як діяти, щоб не були порушені твої права» , організованого Асоціацію  українських моніторів дотримання прав людини в діяльності  правоохоронних органах. Розроблений АУМДПЛ алгоритм дій і форму звітності про проведення заходу. 
В обговорені взяли участь: О. Терещук, Н.Пахомюк, В.Вальчук, П.Верзун
Запропоновані пропозиції до рішення:
1. Рекомендувати членам громадської ради при УМВС України у Волинській області прийняти участь в проведені інформаційно-просвітницького заходу:«Ти і міліція: як діяти, щоб не були порушені твої права», в якості регіональних координаторів. 
2. Члени громадської ради, які виявили бажання стати регіональними координатори, можуть будувати програму заходу у відповідності до потреб групи та власного досвіду, але важливо, щоб рід час заходу були висвітлені наступні теми: 
-Основні принципи спілкування з працівниками міліції. 
-Підстави для зупинки громадянина працівниками міліції. 
-Підстави для перевірки документів. 
-Поширені порушення з боку працівників міліції під час складання адміністративного протоколу. 
-Поширені порушення з боку працівників міліції під час особистого огляду. 
-Поширені порушення з боку працівників міліції під час доставляння у відділок міліції. 
-Що робити, якщо міліціонери порушили твої права. 
3. Регіональним координаторам, проведення заходу організувати в тісній співпраці з службою КМСД,  іншими зацікавленими службами МРВ області, при необхідності за їх участю. Про результати проведення заходу проінформувати ГР.

По четвертому питанню з інформацією виступили: голова ГР А.Цісарук , заступник голови ГР В.Буравський, член ГР.С.Шелєпін 
В обговорені взяли участь:  О. Терещук, А.Цісарук,  В. Живко
Прийняте рішення: 
1. При не підтверджені фактів, порушень прав громадян працівниками міліції, по заявах і зверненнях громадян, громадській раді ініціювати, через публікації в ЗМІ, відповідні спростування. 
2. При внесені для розгляду Верховною Радою України, проектів законів направлених на реформування МВС України, взяти участь в їх обговорені, ініціювати звернення про недопущення обмежень щодо соціальних гарантій як працівників міліції так і ветеранів, пенсіонерів ОВС. 
Голосували:  за  -   19       проти -        0      утр. -  0

Голова ГР                                А.В. Цісарук
Секретар                                 А.О. Гаврищук                      

середа, 22 травня 2013 р.

Волинянин намагається довести, що за смерть його сина «відсиділи» не ті

http://www.viche.lutsk.ua/volynyanyn-namagayetsya-dovesty-sho-za-smert-yogo-syna-vidsydily-ne-ti-id14286/


Волинянин Віталій Шабала намагається довести - винні у загибелі його сина і досі не покарані, а люди, які були непричетні, відсиділи за гратами чотири роки, - повідомляє ТРК "Аверс".

ДТП із смертельними наслідками трапилось ще у 2007-му році. Зокрема, син Віталія повертався з Ковеля до Луцька. На автовокзалі незнайомий чоловік запропонував недорого підвезти, на що той погодився. У транспорті їхали ще чотири незнайомі йому пасажири. З п’яти  чоловік додому повернулись лише двоє.

«Десь чи прозівав чи що, і наїхав на пару коней, внаслідок якого один кінь залетів в салон і в салоні травмував трьох людей насмерть, і двох залишив каліками. Тобто залишився той, що сидів на передньому сидінні і на третій сідушці зліва. Ну і сам водій остався живий», - розповів подробиці трагедії шестирічної давності Віталій Шабала
Після аварії тривали суди тривалістю у два роки і нарешті винесли вирок, та аж ніяк не той, якого чекали. В результаті ухвала суду у чотири роки позбавлення волі отримав фірман. Чоловік вважає таке рішення неправомірним. Відтак, узявся доводити справедливість, причому самотужки, без підтримки юристів. Бо не погоджується, що невинна людина повинна сидіти за гратами, у той час доки винуватець на свободі.

«Було винесено рішення, що винуватий в цій справі візник… Ну як може бути візник винуватий, якщо вся травмуюча сила залежить від швидкості, а швидкість набирає механічний транспортний засіб, тобто, машина. Їхали на швидкості більше 80-десяти… Але потім взявся до роботи слідчий. Він все діло підтасував, підробив, і на суд попала така брехня, що я вже от скільки доказую… Але все вже відбулося і свою роботу вони зробили», - пояснив скаржник.

Нині чоловік вкотре подав скаргу до Волинського апеляційного суду. Хоче, аби розслідування по даному ДТП провели ще раз, адже постанову про закриття кримінальної справи взагалі винесли без його відома: «Про закриття кримінальної справи я постанови не чув. Оце числа 12-го відбувся суд, ось тоді я тльки побачив деякі матеріали, і я хотів би, щоб прокурор дав трошки роз’яснення того, що у мене є документи… Про існування такої постанови я не знав».

Тоді у суддів виникли запитання до представника прокуратури. Зокрема, суддя Галина Силка поцікавилася: «Ви можете нам зараз надати такі дані, що саме на такому то аркуші і в такій то кримінальній справі є постанова про закриття з якою ознайомили скаржника? Чи можете ви сказати, коли напрявлялася копія постанови про закриття кримінальної справи?»  Представник прокуратури відповів, що у нього таких документів немає.

Далі судді засідати не стали - вирішили перенести слухання на 27-е травня. Тоді й з’ясується, що трапилось з постановою, яка так і не потрапила до отримувача. Сам же скаржник Віталій Шабала запевнив,  що б там не було, намірений йти до кінця.


Правоохоронці хочуть 100 тисяч від газети, журналіста й адвоката




Троє працівників волинської міліції звернулися із позовом про спростування інформації, оприлюдненої у найтиражнішому часописі області – газеті «Волинь-нова». Окрім того, вони вимагають від відповідачів солідарно по 33,333 тисячі гривень компенсації.

Справа слухалася 22 травня у Луцькому міськрайонному суді, – повідомляє IA ZIK.

Нагадаємо, ще в лютому 2009 року проти лучанина Андрія Логвиненка порушили карну справу через буцімто поширення наркотиків. Парубок – інвалід третьої групи, свого часу вживав наркотичні засоби. Захищав його адвокат Олег Антонюк, а свідком виступала нинішня постраждала – Олена Димальська. У першій судовій інстанції Андрія Логвиненка визнали винним і нібито засудили до восьми років перебування за ґратами.

Натомість, Апеляційний суд знайшов суперечності в матеріалах справи і відправив її на дорозслідування.

Невдовзі правоохоронці порушили кримінальну справу вже проти Олега Антонюка. За версією слідства, він тиснув на свідка – Олену Димальську – і погрожував убивством їй та її малолітнім дітям. Окрім того, ще одним фігурантом справи стала Лілія Бутько – мати Андрія Логвиненка. Справу вели працівники УБОЗу.

Щоправда, правоохоронці в усіх судових інстанціях зазнали нищівної поразки. Правосуддя визнало, що матеріали справи шиті «білими нитками». Однак прокуратура пішла до останнього, подавши касаційну скаргу.

Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ розглянула кримінальну справу за касаційними скаргами заступника прокурора Волині та постраждалої Димальської на виправдувальний вирок Луцького міськрайонного суду та ухвалу Апеляційного суду Волинської області. Ці вердикти служителів Феміди визнавали невинними Антонюка, Логвиненка та Бутько в інкримінованих злодіяннях.

Зрештою, і в третій інстанції суд виправдав усіх трьох. Як розповів IA ZIK адвокат Олег Антонюк, тепер неприємності уже чекають на горе-правоохоронців. «Ми маємо намір позиватися щодо відшкодування моральної та матеріальної шкоди, спричиненої безпідставним переслідуванням. А також добиватися притягнення до кримінальної відповідальності винних у фабрикуванні справи», – повідомив Антонюк.

Адвокат звернувся до суду з позовом про відшкодування моральної шкоди, завданої органами досудового слідства. Завдані йому збитки Олег Антонюк оцінив у 200 тисяч гривень. А в грудні 2012 року в інтерв’ю найтиражнішій газеті регіону «Волинь-нова» розкритикував трьох слідчих міліції, які, на його думку, фабрикували справу.

Правоохоронці ж звернувшись з позовом до Луцького міськрайонного суду із вимогою спростувати інформацію, яка нібито шкодить їхній честі, гідності і діловій репутації. Вони просили суд стягнути солідарно із газети, автора матеріалу та Антонюка на свою користь кожному по 33,333 тисячі гривень.

Однак, схоже, що правоохоронці Юрій Пилипюк, Богдан Щербатюк та Володимир Андрійчук звернулися із дифамаційним позовом як працівники міліції. Адже у позовній заяві вони вказали службову адресу, а для посвідчення особи до заяви доєднали службові «ксиви».

А частина 2 статті 31 Закону України «Про інформацію» однозначно стверджує: «Суб’єкти владних повноважень як позивачі у справах про захист честі, гідності та ділової репутації вправі вимагати в судовому порядку лише спростування недостовірної інформації про себе і не мають права вимагати відшкодування моральної (немайнової) шкоди. Це не позбавляє посадових і службових осіб права на захист честі, гідності та ділової репутації в суді».

Адвокат Олег Антонюк вказав, що в інтерв’ю виданню висловив власні оціночні судження. З його слів, суд у трьох інстанціях визнав, що справа «шита білими нитками». З цього приводу він звернувся до прокуратури із заявою про притягнення винних правоохоронців до кримінальної відповідальності.

Окрім того, відповідачі вказали і на інші моменти. На їхню думку, позивачі не навели докази причинно-наслідкового зв’язку між публікацією в газеті та нібито погіршенням власного здоров’я, а надали лише лікарняні листки із відомчої медичної установи. Понад те, за допомогою до лікарів вони звернулися через два тижні після виходу у світ номера «Волині-нової». Також позивачі визнали, що не намагалися скористатися своїм правом на відповідь, як це передбачено законодавством.

Отож, один із працівників міліції в суді погодився на досягнення мирової угоди із газетою у формі оприлюднення його відповіді на інтерв’ю.

Отож, суд у зв’язку з цим оголосив тритижневу перерву у засіданні.

понеділок, 13 травня 2013 р.

САВЧУК П. Д.: "МОЯ МІЛІЦІЯ МЕНЕ ТАК БЕРЕГЛА, ЩО В МОЇЙ КВАРТИРІ АЖ ЗБИТКІВ МЕНІ ЗАВДАЛА..."

У квітні місяці цього року до мене з заявою звернувся житель м. Ковель Савчук Петро Дементієвич, в якій просив звернутися від його імені в правоохоронні органи і допомогти йому повернути його речі, привласнені  співробітницею СВ УМВС України у Волинській області Собковською Наталією  Георгіївною, яка працює слідчою у Ковельському МВ, тобто, встановити справедливість.


 Петро Дементієвич доглядав у селі Поворську хворого батька,  з яким і проживав, а його однокімнатна квартира у місті Ковелі багато років пустувала.  

 Одного разу до нього підійшла односельчанка і попросила щоб він дозволив  деякий час пожити у його  квартирі її дочці Наталії.

  Петро Дементійович не має дружини, дітей, а тому погодився надати притулок молодій дівчині, яка  вже працювала у Ковельській міліції слідчою. 

 Ніякої вигоди чоловік собі не планував, а тому і договору ніякого з Наталією не  укладав.
 На момент, коли Наталія Георгіївна поселялася у квартиру там стояли: два дивани, крісла, газова плита, меблева стінка, вішалка. Так як Савчук П. Д. у квартиру навідувався рідко, речами не користувався, то і меблі були новими і квартира була охайною.
  Наталія Георгіївна тоді була незаміжня, а згодом вона вийшла заміж, народила двоє дітей.
  Протягом восьми років, які прожила Наталія Георгіївна у квартирі Савчука, вона сплачувала лише комунальні послуги.
 Одного разу чоловік Наталії Георгіївни мав намір уточнити у Петра Дементієвича суму квартирної плати, але дружина швиденько перевела розмову на іншу тему... Через деякий час до Савчука  почали доходити слухи, що начебто від квартирантів він отримує щомісячно по одній тисячі гривень.
     Наталія Георгіївна не заперечує того, що саме від неї пішли ці чутки, але стверджує, що для цього у неї були певні підстави... 
  А Петра Дементієвича це образило. Що думають про нього люди? Він  з’ясував цю обставину з своїми квартирантами і став наполягати щоб сімя звільнила квартиру.
Хоча Наталія Георгіївна не поспішала, запевняла Савчука що їй на роботі от-от нададуть квартиру і вони матимуть куди вибратися, а Петро Дементієвич, маючи добре серце - терпляче чекав... А ще, каже – боявся. І люди підливали масла в вогонь: – не накликай біди на свою стару голову, з ким воювати зібрався, з ментами?  Потерпи, бо ще матимеш проблеми і  нікому нічого не докажеш! А час спливав…
У серпні місяці 2012 року на вимогу Савчука, Собковська все-таки звільнила квартиру.
       Проживаючи у квартирі вона декілька років користувалась газовою плитою яка там стояла, а потім, купила собі нову, сучасну плиту і встановила її без дозволу Петра Дементієвича. Куди поділа його газову плиту – невідомо. А коли вибиралась із квартири, то свою газову плиту забрала, а у кухні залишила невідомо чию, непідключену, стару, заржавілу газову плиту.
Коли Петро Дементієвич запитав Наталію Георгіївну - що це значить, то вона йому наче відрубала: - що тепер це його проблеми, а у неї своїх проблем по горло і попередила щоб він до неї більше не дзвонив.
Дев’ять останніх  місяців Петро Дементієвич  справно платить за комунальні послуги, якими не користується, бо у квартирі не проживає. Час від часу нагадує про це Наталії Георгіївні, а також про необхідність з'ясувати стосунки, повернути йому його речі і т.д.
Чоловікові уже 75 років. Батька давно поховав. І як каже Петро Дементієвич, - хочеться уже йому покинути  батьківську, "шевченкову" хатину і пожити у своїй квартирі, але...
    Усі його меблі і речі, якими 8 років користувалась Собковська Н. Г. зносились, втратили вигляд, крім того, Собковська вивезла з квартири навіть  його кришталеві стаканчики, кришталеву вазу яку йому подарували, каструлю і сковорідку, пластмасовий тазик для прання, резиновий килимок який лежав у кладовці. Вона, правда, користувалась своїм килимком, але вибираючись із квартири, «прихватила» і його килимок…
... Одразу у розпачі, він намагався навіть підключити залишену Собковською газову плиту. Визвав майстра, якому потрібна була болгарка, щоб цей рарітет   розібрати і оглянути. А пізніше, працівник газового господарства склав акта, що ця газова плита не підлягає подальшій експлуатації.
Хіба мало нещасних випадків було в Україні за останній період від несправності електричних та газових приладів?
Всі ці речі Савчук П. Д. тепер змушений собі купляти. Окрім того, за всі роки, Собковська Н. Г. у квартирі ні разу не білила стелю та не міняла шпалери і залишила квартиру в занедбаному стані.
     Петро Дементійович у моїй присутності  просив  Наталію Георгіївну компенсувати йому кошти в сумі всього десять тисяч гривень на купівлю газової плити, ремонту меблів і часткового ремонту квартири. В той же час Наталія Георгіївна не заперечувала його претензій і обвинувачень, але категорично відмовилась відшкодовувати будь-які його витрати за заподіяні нею збитки.
      Дуже дивною була її зухвала відповідь, що  краще вона перерахує декілька тисяч гривень хворій сусідській дитині, аніж компенсує Петру Дементієвичу. Це його до болю вразило.
     Він не проти цього, тільки каже – хай дасть хворій дитині у його  присутності і він ще добавить! Досить дорогий подарунок він зробив цій молодій, здоровій родині, яка знехтувала його щирістю і добротою, а тому зараз - Петро Дементієвич не бажає їм дарувати ані копійки.
       Я деякий час не обнародувала цю досить непристойну історію, бо надіялась, що Наталія Георгіївна вирішить цю проблему мирним шляхом і з боку Петра Дементієвича не буде до неї претензій.
      А сьогодні Петро Дементієвич знову прийшов до мене і попросив  невідкладно зареєструвати заяву в прокуратурі та міліції і розмістити статтю у блозі.
     Сьогодні ж, в інтересах Савчука Петра Дементієвича я передала заяву з додатками начальнику  внутрішньої безпеки у Волинській області ДБС МВС України  полковнику міліції Водьку Сергію Сергійовичу, щоб втрутився в дану справу і вжив усіх необхідних заходів реагування.
      Крім того, в кінці тижня відбудеться засідання Громадської Ради при УМВС України у Волинській області з участю начальника обласного УМВС України полковника міліції  Терещука Олександра Дмитровича, де наряду з іншими питаннями буде обговорено стан справ щодо незаконної діяльності працівників міліції Ковельського та Рожищенського МВ, включаючи дану справу.

АРТЮШЕНКО Г.О.
ГР при УМВС України у Волинській області,
ГО «Волинська правозахисна група»