"ПАНЕ ПРЕЗИДЕНТ, ЗУПИНІТЬ ТОРТУРИ В УКРАЇНІ" - "МІЖНАРОДНА АМНІСТІЯ"

Політика

Плакат «Міжнародна амністія»

14.04.2010

Богдана Костюк

Київ – «Міжнародна амністія» вимагає від Президента та правоохоронців України припинити тортури, дотримуватись міжнародних норм у царині прав людини. Відповідну заяву представники цієї впливової правозахисної організації передали до Адміністрації Президента України. Щоправда, чи буде реакція на їхні вимоги, у «Міжнародній амністії» не знають. Але переконані: нова влада в Україні не повинна допустити «відкату назад» у правозахисній сфері.

У звіті «Міжнародної амністії» за минулий рік серед найкричущих правопорушень в Україні названо: тортури та інші форми жорстокого поводження стосовно ув’язнених; расову дискримінацію та ксенофобію; непрозорість у діяльності правоохоронців та прокуратури. І поліпшення ситуації поки що не помітно, каже генеральний директор «Міжнародної амністії» Нікола Дакворз.

«На тлі прогресу, зробленого в останні роки, збільшення скарг громадян на порушення їхніх прав з боку правоохоронців і чиновників – це поганий сигнал, який потребує належної реакції і з боку влади. На це має відреагувати і громадськість. Тож Україні треба ще чимало зробити, щоб довести, що вона дотримується взятих на себе міжнародних зобов’язань», – наголошує Нікола Дакворз.

А серед цих зобов’язань – дотримання прав людини і боротьба з жорстоким поводженням міліціонерів із підозрюваними у скоєнні злочинів та з в’язнями.

Реакція ж українських правоохоронців на відповідні заяви відсутня – серед іншого, через безкарність «людей у міліцейській формі». Тобто, ідеться про не притягнення винних у тортурах до відповідальності та відсутність контролю над розслідуванням: при арешті немає процедури реєстрації, визнаної у країнах Євросоюзу, в кімнатах для допиту відсутні відеокамери, каже дослідниця по Україні «Міжнародної амністії» Геза Макгіл.

«Ми вимагаємо від Президента Януковича надати «Міжнародній амністії» чіткий сигнал про намір заборонити тортури та жорстоке поводження у в’язницях, – зазначає правозахисниця. – Ми рекомендуємо йому інформувати громадськість про факти переслідувань і порушень прав людини у країні, та створити новий незалежний орган із розслідування фактів жорстокого поводження міліції. Ми рекомендуємо Президентові встановити реальні правозахисні гарантії для затриманих через ухвалення нового кримінального кодексу».

Правозахисники готові допомогти в розробці кодексу щодо прав ув’язнених

Символічно, що звернення «Міжнародної амністії» до української влади передано саме 14 квітня – дванадцять років тому в цей день в Україні було створено інститут омбудсмена, експерт якого Іван Левченко зазначає, що цей інститут є партнером правозахисників.

«Практично усі резонансні справи, які здійснені Уповноваженим з прав людини, носять характер безперешкодного і негайного розгляду і, як правило, закінчуються позитивним результатом», – каже пан Левченко.

Експерти «Міжнародної амністії» та Уповноваженого України з прав людини готові допомогти у розробці положень нового кодексу, які стосуються прав ув’язнених. Подібну роботу західні експерти виконували в Австрії, Іспанії та Франції: ці держави ще донедавна були в «чорному списку» правозахисників як такі, де поліція практикує жорстоке поводження з ув’язненими і порушує права іноземців.

14 квітня 2010р., Київ 22:01.

Радіо Свобода

radiosvoboda.org

КОМЕНТАРІ:

від: Артюшенко Г. О.

14.04.2010 22:35

В короткому повідомленні важко описати про ті незаконні дії, які творяться у відношенні мене і мого сина Артюшенко О. В., який 39 місяців без вини провів за гратами у Одеському СІЗО: був обвинувачений у тяжкому вбивстві, за що покаранням "світило" довічне увязнення!!! У ніч президентських виборів 2004 року з 26 на 27 грудня - вибиваючи явки з повинною, працівники міліції звірячими катуваннями, поламали руки, що підтверджено висновком експертизи: тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості Був засуджений на 13 років, а 06.03.2008року виправданий і звільнений у залі суду. 11.12.2008року порушена кримінальна справа у відношенні працівників міліції, які катували мого сина. 01.09.2009року порушена кримінальна справа за фактами фальсифікації речових доказів і матеріалів кримінальної справи, якою мій син був обвинувачений. В даний час обидві кримінальні справи об'єднані в одне провадження і "розслідує" відділ особливо важливих справ Генеральної прокуратури України. Чому я написала слово "розслідує" в лапках - прочитайте будь-ласка у моєму блозі і молю Вас - прийміть невідкладні міри! Захистіть нас від незаконних дій Генеральної прокуратури, яка знищує нас! Я розумію наскільки Ви зайняті державними справами! Але ми частинка тої держави, яку любимо такою, якою вона є і хочемо її процвітання! Крім того, роками вбивство не розкрите і ніхто його розкривати не збирається, хоча і ми правозахисники і журналісти звертаємо увагу правоохоронних органів через засоби масової інформації, однак все робиться для того, щоб винні особи у катуваннях мого сина, незаконному обвинуваченні, засудженні, утриманні 39 місяців під вартою , фальсифікаціях речових доказів уникли відповідальності. Всі ті особи, отримали вищі звання і посади і продовжують працювати в правоохоронних органах. Про все це Ви можете прочитати у моєму блозі: GOOGLE Блоги БЛОГ АРТЮШЕНКО ГАЛИНИ шукати в інтернеті. Артюшенко Галина Олексіївна Ковель, Волинська, Ukraine artushenko@i.ua

РАССЛЕДОВАНИЕ ПО-ОДЕССКИ: "ЧТО У ВАС ТАМ? УБИЙСТВО? ЗАПИШИТЕСЬ НА ПРИЕМ!"

03.04.2010

Наши читатели хорошо помнят историю жителя города Ковеля, что в Западной Украине, Александра Артюшенко.

Сотрудники одесской милиции похитили его и вывезли за тысячу километров от дома - в Одессу. Здесь в Приморском райотделе милиции Александра пытали - как с применением средневековых технологий, так и более современных - электрическим током, пропускаемым через его мужские точки...

Проиcходило это в декабре 2004 года.

Сотрудники милиции и прокуратуры обвинили Артюшенко в убийстве пенсионерки Валины Алексеевны Разводовской. Женщина действительно была зверски убита в своей квартире по улице Троицкой. Но при чём тут Артюшенко? Да ни при чём. Просто календарный год завершался, и не хотелось из-за нераскрытого убийства лишать себя премий и прочих прелестей честной милицейско-прокурорской службы. Так совершенно невиновного в убийстве человека, не имеющего к нему никакого отношения, обрекли на муки.

Материалы дела были полностью сфальсифицированы сотрудниками милиции и прокуратуры. Зато волосы в руке убитой, которые бесспорно принадлежали тому, кто убил Разводовскую, были уничтожены - то ли самими "правоохоронцями", то ли их сообщниками - судмедэкспертами! Да, речь идёт об организованной преступной групировке, состоящей из тех, кто должен стоять на страже Закона, в том числе из некоторых - сотрудников уголовного розыска и их руководителей, прокурорских следователей и прокуроров, судмедэкспертов и экспертов милицейских, а на заключительном этапе - ещё и бессовестных судей.

Артюшенко получил 13 лет лишения свободы. Верховный суд Украины отменил незаконный приговор. А затем коллегия Одесского областного суда под председательством судьи Василия Дмитриевича Балана признала Александра Артюшенко невиновным и вынесла ему оправдательный приговор. В суде доказано применение пыток, а также тотальной фальсификации уголовного дела. На доказательство этого у Артюшенко и его матери Галины Алексеевны ушло три года, три месяца и четырнадцать дней нахождения Александра за решёткой...

Кроме судей, вынесших оправдательный приговор, добиться справедливости в этом деле пытался только один представитель официальной правоприменительной системы - прокурор Одесской области Василий Степанович Присяжнюк. Однако и он в условиях мафиозно - корпоративного окружения мог далеко не всё. Но уголовное дело по применению недозволенных методов следствия, а если говорить прямо - пыток, прокурор области возбудил. Было возбуждено дело и по фальсификациям уголовного дела об убийстве Разводовской. Затем эти дела были затребованы Генеральной прокуратурой Украины, ею объединены и сейчас расследуются. Расследуются, полагаю, плохо - с явным оправдательным уклоном в отношении одесских пыточных дел мастеров и фальсификаторов.

Автор этих строк ещё до вынесения обвинительного приговора Артюшенко и после него все эти годы аргументированно доказывал прилюдно и печатно - в средствах массовой информации - "Порто - франко", "Одесском вестнике", "Взгляде из Одессы" - что Артюшенко невиновен, а сотрудники правоприменительной системы, сплотившись в ОПГ, совершили ряд преступных деяний против человека и правосудия.

Поэтому у меня было сегодня полное моральное право задать на первой пресс-конференции два вопроса новому начальнику одесской областной милиции Михаилу Владимировичу Яцкову:

1.Почему как ни в чём не бывало продолжают работать в милиции члены организованной преступной группировки, фигуранты "пыточного" дела Артюшенко? Фамилии их известны.

2.Оправдательный приговор Артюшенко вступил в законную силу без малого два года назад. Поскольку Александр проходил по делу сам, то логично сообразить, что после оправдательного приговора убийство вновь становится нераскрытым (Кстати, если не ошибаюсь, по милицейским учётным документам преступление - то же убийство - считается раскрытым уже после предъявления обвинения). Почему же тогда никто не пытается вернуться к уголовному делу об убийстве Разводовской и раскрыть его (тем более, что оно раскрывается при желании достаточно легко - в материалах дела практически всё есть. А журналистам к тому же рассказали, что новый министр внутренних дел, как, впрочем, и все предыдущие, будет жестоко карать за сокрытие преступлений) ?

Я не стал скрывать от нового начальника областной милиции, что уже много месяцев ставлю эти вопросы перед высокопоставленными руководителями милиции и прокуратуры, но в ответ получаю только непонимающие взгляды, пустые бессмысленные отговорки и дружеские советы не задавать идиотские и опасные вопросы. Но ничего по разрешению этих вопросов не делается.(А что, к примеру, может ответить заместитель прокурора Одесской области Мрыхин, подписывавший обвинительное заключение по делу Артюшенко, заведомо зная, что оно сфальсифицировано?)

На это начальник областной милиции сказал, что только неделю, как приступил к работе, поэтому знать о том, что я говорю, не может. (Так вот же рядом сидят человек пять заместителей, уж они-то должны знать?! - Б.Ш.) А журналисту, если он захочет, можно записаться к нему на приём и написать заявление.

Заявление писать я отказался. И на приём записываться - тоже.

О чём заявление писать?

О том, что на государственной милицейской службе, а также прокурорской службе продолжают оберегать и лелеять садистов, фальсификаторов и предателей, так ярко проявивших себя в деле Артюшенко?

О том, что у вас убийство нераскрытое висит много месяцев и даже уже лет, и его можно быстро раскрыть, но никто этого делать не хочет?

Надеюсь всё-таки, что Михаил Владимирович Яцков, вникнув, предпримет нужные шаги и без моего заявления.

Между прочим, Одесское областное управление внутренних дел отказалось признавать гражданский иск Александра Артюшенко. Я полагал, что можно спорить о каких-то деталях. Но не признавать иск вообще - значит продолжать морально и материально поддерживать преступников в погонах. А это уже - стыд и срам.

Борис Штейнберг, журналист.

Для Интернет-газеты "Взгляд из Одессы"