Згідно із законом, державні службовці повинні сумлінно виконувати свої службові обов'язки, шанобливо ставитися до громадян, дотримуватися високої культури спілкування, не допускати дій і вчинків, які можуть зашкодити інтересам державної служби чи негативно вплинути на репутацію державного службовця. Проте у повсякденному житті часто трапляється, що у відносинах з органами публічної адміністрації люди незадоволені, тобто не отримують того, за чим зверталися у той чи інший орган. Крім розчарування, незручностей, вони залишені наодинці зі своєю проблемою, їхнє питання не вирішено по суті.
Що ж можна зробити у таких ситуаціях? Варто усвідомити, що такий стан справ можна змінити лишень активною громадянською позицією як стосовно своїх прав та їх реалізації, так і стосовно юридичної відповідальності чиновника, який не дає нам «жити», не виконує свої прямі обов’язки, від яких залежить реалізація нашого права.
Загалом, ми стикаємося з такими категоріями службовців: державні (які працюють у місцевих державних адміністраціях, міністерствах) та службовці, які працюють в органах місцевого самоврядування (у сільській, селищній чи міській раді).
Щоб ефективно захищати свої права, треба розуміти відмінність між такими категоріями чиновників, з якими найчастіше взаємодіють пересічні громадяни.
Яка ж відмінність між державними службовцями та службовцями органів місцевого самоврядування?
Державні службовці
- це громадяни України, які здійснюють професійну діяльність, займають посади в державних органах та їх апараті щодо практичного виконання завдань і функцій держави та отримують заробітну плату за рахунок державних коштів, мають відповідні службові повноваження.
Службовці в органах місцевого самоврядування
– це громадяни України, які здійснюють професійну, на постійній основі діяльність, займають посади в органах місцевого самоврядування, що спрямована на реалізацію територіальною громадою свого права на місцеве самоврядування та окремих повноважень органів виконавчої влади, наданих законом (це не стосується технічних працівників та обслуговуючого персоналу органів місцевого самоврядування).
Однак посадовими особами не є всі державні службовці та службовці органів місцевого самоврядування!
У державній службі посадовими особамивважаються керівники та заступники керівників державних органів та їх апарату, інші державні службовці, на яких законами або іншими нормативними актами покладено здійснення організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій.
Посадами в органах місцевого самоврядування є:
виборні посади, на які особи обираються територіальною громадою;
виборні посади, на які особи обираються або затверджуються відповідною радою;
посади, на які особи призначаються сільським, селищним, міським головою, головою районної, районної у місті, обласної ради на конкурсній основі чи за іншою процедурою, передбаченою законодавством України.
Правовий статус посадових осіб місцевого самоврядування визначається Конституцією України, законами України "Про місцеве самоврядування в Україні", "Про статус депутатів місцевих рад" , "Про вибори депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів" цим та іншими законами України.
(випливає з ст.ст.1 ЗУ «Про державну службу», ЗУ « Про службу в органах місцевого самоврядування»).
Таким чином, є двіосновні відмінності між цими категоріями службовців, зокрема:
* вид органу, де особа займає посаду (в одному випадку - це посада в державному органі чи його апараті, у другому - це посада в органі місцевого самоврядування);
* сфера діяльності (в одному випадку - це виконання завдань і функцій держави, в другому - діяльність, спрямована на реалізацію територіальною громадою свого права на місцеве самоврядування та окремих повноважень органів виконавчої влади, наданих Законом).
Отож, якщо Ви завітали до місцевої ради, скоріш за все матимете справу саме з службовцем органу місцевого самоврядування, а якщо, наприклад, - до районної чи обласної державної адміністрації – спілкуватиметесь із державним службовцем.
Яких правил повинні дотримуватись службовці органів публічної адміністрації в процесі виконання своїх обов`язків?
Державні службовці повинні:
сумлінно виконувати свої службові обов'язки;
шанобливо ставитися до громадян, керівників і співробітників, дотримуватися високої культури спілкування;
не допускати дій і вчинків, які можуть зашкодити інтересам державної служби чи негативно вплинути на репутацію державного службовця.
Основними обов'язками державних службовців також є:
дотримання Конституції України та інших актів законодавства України;
забезпечення ефективної роботи та виконання завдань державних органів відповідно до їх компетенції;
недопущення порушень прав і свобод людини та громадянина;
безпосереднє виконання покладених на них службових обов'язків, своєчасне і точне виконання рішень державних органів чи посадових осіб, розпоряджень і вказівок своїх керівників;
збереження державної таємниці, інформації про громадян, що стала їм відома під час виконання обов'язків державної служби, а також іншої інформації, яка згідно з законодавством не підлягає розголошенню;
постійне вдосконалення організації своєї роботи і підвищення професійної кваліфікації;
сумлінне виконання своїх службових обов'язків, ініціатива і творчість в роботі.
Державний службовець повинен діяти в межах своїх повноважень.
У разі отримання доручення, що суперечить чинному законодавству, державний службовець зобов'язаний невідкладно в письмовій формі доповісти про це посадовій особі, яка дала доручення, а у разі наполягання на його виконанні - повідомити вищу за посадою особу.
Таким чином,основними обов'язками посадових осіб місцевого самоврядування є:
дотримання Конституції і законів України, інших нормативно-правових актів, актів органів місцевого самоврядування;
забезпечення відповідно до їх повноважень ефективної діяльності органів місцевого самоврядування;
дотримання прав та свобод людини і громадянина;
збереження державної таємниці, інформації про громадян, що стала їм відома у зв'язку з виконанням службових обов'язків, а також іншої інформації, яка згідно із законом не підлягає розголошенню;
постійне вдосконалення організації своєї роботи, підвищення професійної кваліфікації;
сумлінне ставлення до виконання службових обов'язків, ініціативність і творчість у роботі;
шанобливе ставлення до громадян та їх звернень до органів місцевого самоврядування, турбота про високий рівень культури, спілкування і поведінки, авторитет органів та посадових осіб місцевого самоврядування;
недопущення дій чи бездіяльності, які можуть зашкодити інтересам місцевого самоврядування та держави.
Отож, якщо під час контактування зі службовцем, Ви помітили не шанобливе ставлення до Вас, Ваші права порушують, стараються швидше закінчити з Вами розмову, Ваше законне клопотання виконують не сумлінно – мають місце ознаки невиконання чи неналежного виконання службовцем своїх обов’язків.
Що ж робити далі?
Насамперед, не варто «падати духом». Ви маєте конституційні та законодавчі гарантії для реалізації своїх прав. Слід дати зрозуміти чиновнику, що Ви не зупинитесь і використаєте всі можливості для досягнення Вашої мети. Спробуйте ще раз пояснити йому, що з Вами так не можна поводитись, і він зобов’язаний виконати свої обов’язки по відношенню до Ваших прав. Якщо це не допомагає, варто звернутись до його безпосереднього керівника з проханням втрутитись, з'ясувати ситуацію та вирішити дане питання. У разі, якщо це не допомогло, варто вжити заходів до оскарження такої діяльності та притягнення чиновника до відповідальності!
Як визначено відповідальність службовця?
За загальним правилом, особи, які винуваті у порушенні законодавства про державну службу, несутьцивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність згідно із чинним законодавством (ст.38 ЗУ «Про державну службу»), а особи, винуваті у порушенні законодавства про службу в органах місцевого самоврядування, притягуються до цивільної, адміністративної або кримінальної відповідальності згідно із Законом (ст.23 ЗУ «Про службу в органах місцевого самоврядування»).
Такі «серйозні» види відповідальності можуть бути застосовані при вчинені службовцем відповідно цивільного, адміністративного правопорушення або злочину. Одразу Ви можете і не знати, чи те, що по відношенню до Вас вчинили або не виконали, є правопорушенням або злочином, що караються за допомогою «серйозніших» спеціальних санкцій.
Але у будь-якому випадку, якщо державний службовець не виконує по відношенню до Вас своїх обов’язків, порушує Ваші права, або некоректно, образливо з Вами спілкується (і в його діях, на перший погляд, немає ознак адміністративного, цивільного правопорушення чи злочину), варто звернутись до його вищестоячого керівника чи у вищестоячий орган, які мають права, можливості для вжиття заходів щодо притягнення посадовця до дисциплінарної відповідальності!
Дисциплінарні стягнення застосовуються до державного службовця за :
* невиконання чи неналежне виконання службових обов'язків, перевищення своїх повноважень,
* порушення обмежень, пов'язаних з проходженням державної служби,
* а також за вчинок, який ганьбить його як державного службовця або дискредитує державний орган, у якому він працює.
До державних службовців можуть застосовуватися такі заходи дисциплінарного впливу:
*догана;
*звільнення з роботи;
* попередження про неповну службову відповідність;
* затримка до одного року у присвоєнні чергового рангу або у призначенні на вищу посаду.
Якщо невиконання службових обов'язків призвело до людських жертв або заподіяло значної матеріальної чи моральної шкоди громадянинові, державі, підприємству, установі, організації чи об'єднанню громадян, воно є підставою для відсторонення державного службовця від виконання повноважень за посадою. Таке рішення про відсторонення державного службовця від виконання повноважень за посадою приймається керівником державного органу, в якому працює цей службовець.
Стаття 74 ЗУ «Про місцеве самоврядування» визначила, що органи та посадові особи місцевого самоврядування несуть відповідальність за свою діяльність перед територіальною громадою, державою, юридичними і фізичними особами. Підстави, види і порядок відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування визначаються Конституцією України, цим та іншими законами.
У Законі України «Про службу в органах місцевого самоврядування відсутнє положення про те, що такий службовець може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності. Однак стаття 20 Закону визначає підстави припинення служби в органах місцевого самоврядування, якими крім загальних підстав, передбачених Кодексом законів про працю України (підстави припинення трудового договору (в тому числі внаслідок неналежних дій, бездіяльності службовця), Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні", цим та іншими законами України, можуть бути і порушення посадовою особою місцевого самоврядування присяги, умов реалізації права на службу в органах місцевого самоврядування, передбачені даним Законом.
Яквстановила ст. 77 ЗУ «Про місцеве самоврядування», шкода, що заподіяна юридичним і фізичним особам в результаті неправомірних рішень, дій або бездіяльності органів місцевого самоврядування, відшкодовується за рахунок коштів місцевого бюджету, а в результаті неправомірних рішень, дій або бездіяльності посадових осіб місцевого самоврядування - за рахунок їх власних коштів у порядку, встановленому Законом. Спори про поновлення порушених прав юридичних і фізичних осіб, що виникають в результаті рішень, дій чи бездіяльності органів або посадових осіб місцевого самоврядування, вирішуються в судовому порядку.
Оформлення і подання скарги на діяльність службовця
Оскарження діяльності службовця може продовжуватись до найвищої ланки у структурі органу, який має ієрархію, оскільки не завжди можливо вирішити своє питання навіть з керівником такого службовця. Але подекуди, ця форма захисту спрацьовує і є ефективною, оскільки дозволяє швидко вирішити наявну проблему без копіткого, довготривалого судового розгляду.
У відповідності до Закону України «Про звернення громадян» від 02.10.1996 р., громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.
Скарга– це звернення громадян з вимогою про поновлення прав і захист законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування, що адресується органам державної влади і місцевого самоврядування, підприємствам, установам або посадовим особам, до повноважень яких належить вирішення порушених у скарзі питань.
У скарзі має бути зазначено прізвище, ім'я, по-батькові, місце проживання громадянина, викладено суть скарги, прохання чи вимоги. Скарга може бути усною (викладеною громадянином і записаною посадовою особою на особистому прийомі) чи письмовою, надіслана поштою або переданою громадянином до відповідного органу, установи особисто чи через уповноважену ним особу, якщо ці повноваження оформлені відповідно до чинного законодавства.
Скарга може бути подана, як окремою особою (індивідуальна), так і групою осіб (колективна) та підписується заявником (заявниками) із зазначенням дати. Скарга, оформлена без дотримання цих вимог, повертається заявникові з відповідними роз'ясненнями не пізніш як через десять днів від дня її надходження, крім випадків, передбачених частиною першою статті 7 цього ж Закону.
Письмова скарга без зазначення місця проживання, не підписана автором (авторами), а також така, з якої неможливо встановити авторство, визнається анонімною і розгляду не підлягає. Скарга на дії чи рішення органу державної влади, органу місцевого самоврядування, посадової особи подається у порядку підлеглості вищому органу або посадовій особі, що не позбавляє громадянина права звернутися до суду відповідно до чинного законодавства, а в разі відсутності такого органу або незгоди громадянина з прийнятим за скаргою рішенням - безпосередньо до суду.
Скарги на рішення вищих державних органів вирішуються в судовому порядку. До скарги додаються наявні у громадянина рішення або копії рішень, щоі приймалися за його зверненням раніше, а також інші документи, необхідні для розгляду скарги, які після її розгляду повертаються громадянину.
Скарга на рішення, що оскаржувалось, може бути подана до органу або посадовій особі вищого рівня протягом одного року з моменту його прийняття, але не пізніше одного місяця з часу ознайомлення громадянина з прийнятим рішенням. Скарги, подані з порушенням зазначеного терміну, не розглядаються.
Пропущений з поважної причини термін може бути поновлений органом чи посадовою особою, що розглядає скаргу. Рішення вищого державного органу, який розглядав скаргу, в разі незгоди з ним громадянина, може бути оскаржено в суді у термін, передбачений законодавством України.
Скарги розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, що не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у скарзі питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для її розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у скарзі, не може перевищувати сорока п'яти днів.
Якщо Ви і надалі незадоволені, то можете звернутись до суду та\або до прокуратури. Отож, процес оскарження бездіяльності службовця вимагає від Вас певних знань та наполегливості!
Юлія Стасюк, адвокат, експерт центру „Наше право”
