Про мене

Моє фото
Ковель, Волинська, Ukraine
просто жінка і мама.

БЛОГ АРТЮШЕНКО ГАЛИНИ

вівторок, 31 січня 2017 р.

Мінімальну пенсію піднімуть до 3 тисяч гривень, у Раді зареєстрували новий законопроект!

У Верховній Раді України зареєстрували проект Закону № 5724, який передбачає підвищення мінімальної пенсії з 1 березня 2017 року, передає Корупція Маркет
Як зазначають автори законодавчої ініціативи, за офіційними даними Мінсоцполітики, величина фактичного прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, у грудні 2016 року склала 2436 гривень. За прогнозними оцінками експертів, під впливом таких інфляційних чинників як двократне підвищення мінімальної зарплати, прискорене знецінення національної валюти (при запланованому урядом середньорічному обмінному валютному курсі 27,2 грн за долар, уже наприкінці січня цього року його величина сягнула майже 30 гривень, подальше підвищення тарифів і цін на енергетичні ресурси та послуги ЖКГ, тощо, за підсумками 2017 року темпи зростання споживчих цін в Україні сягатимуть 22-25%. 
Тому народні депутати пропонують шляхом внесення змін до Закону "Про Державний бюджет України на 2017 рік" встановити, починаючи з березня 2017 року, мінімальну пенсію у місячному розмірі на рівні 3000 гривень. 
У законпроекті також зазначається, що Кабінет Міністрів має забезпечити здійснення перерахунку пенсій з урахуванням нового розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність та опрацювати питання щодо підвищення інших державних соціальних гарантій, у тому числі прожиткового мінімуму на одну особу та для інших основних соціальних і демографічних груп населення, у частині наближення їх до фактичного розміру, що визначається Міністерством соціальної політики.
Для підвищення мінімальної пенсійної виплати у 2017 році Кабміну рекомендують переглянути доходи та витрати бюджету, скоротивши кошти на утримання Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України та центральних органів виконавчої влади та фінансування економічно недоцільних в умовах подолання глибокої соціально-економічної кризи проектів (наприклад, фінансування статутної діяльності політичних партій (442,4 млн. грн.), реставрації та пристосування Маріїнського палацу в м. Києві (200,0 млн. грн.) тощо).

У НАЗК ДОСІ "ШУКАЮТЬ" ДЕКЛАРАЦІЮ КІНДЕРА

У Національному агентстві з питань запобігання корупції перевіряють факт неподання електронної декларації Ковельським міським головою Олегом Кіндером.
Про це Конкуренту повідомили у відповіді на журналістський запит 26 січня.
«Національним агентством здійснюється перевірка факту неподання у 2016 році Ковельським міським головою Кіндером Олегом Олексійовичем декларації за 2015 рік», – сказано у відповіді.
Нагадаємо: у Єдиному державному реєстрі декларацій відсутня декларація Олега Кіндера за 2015 рік, яку потрібно було подати до 30 жовтня включно. Натомість раніше Кіндер зазначав, що декларацію подав, а чому вона не з'явилася на сайті, він не знає.

четвер, 26 січня 2017 р.

У Ковельській міськраді освятили сесійну залу, але депутати зірвали сесію

Щоб темні сили не заважали, а Всевишній допомагав депутатам під час прийняття важливих для громади рішень, влада організувала освячення їхнього головного робочого місця.
Окропив приміщення святою водою настоятель Благовіщенського собору міста Ковеля УПЦ Київського патріархату, депутат Ковельської районної ради трьох останніх скликань з фракції ВО «Батьківщина» Василь Мичко.
Релігійний обряд відбувся о 17-й годині напередодні пленарного засідання 19-ї сесії міської ради.
Втім, це мало вплинуло на градоначальство та народних обранців. Під час сьогоднішнього сесійного засідання міський голова Олег Кіндер сказав про один із депутатських запитів, що «дурі немає меж». Керівник фракції «Солідарності» Сергій Кошарук наголошував, щоб мер не порушував тимчасовий регламент і перестав коментувати звернення та запити депутатів. Зрештою, після майже півторагодинних дебатів депутатська більшість «завалила» прийняття порядку денного, чим зірвала сесію.

вівторок, 24 січня 2017 р.

Українських пенсіонерів чекає шокова пенсійна реформа

Міністр соціальної політики Андрій Рева повідомив, що українських пенсіонерів чекає шокова пенсійна реформа. Про це він розповів в бесіді з постійним представником Міжнародного валютного фонду Жеромом Ваше.
«Якщо ця схема буде прийнята, то дефіцит Пенсійного фонду зникне в 2024 р. Ця система соціально справедлива, тому що і для президента, і для простого робочого встановлюється однаковий підхід нарахування пенсій”, — зазначив чиновник, передає Ukr.Media.
Ми усвідомлюємо, що за прийняття цього закону шок у наших співгромадян може бути таким же, як і після підвищення тарифів. Але це вимушений і необхідний крок», — йдеться у повідомленні міністра соціальної політики Реви, опублікованому 16 січня на сайті Кабінету Міністрів, але пізніше видалили новину.
Про що ж йде мова, наскільки можна зрозуміти з повідомлень Мінсоцполітики. По-перше, про підвищення пенсійного віку. Починаючи з середини поточного року, він повинен рости на 4 місяці на рік для чоловіків, поки не досягне 63 років. І так протягом наступних десяти років. Жінкам також будуть піднімати вік виходу на пенсію. Але з 2021 р. програма підвищення пенсійного віку з 55 років досягне позначки в 60 років. З 2022 р. термін їх виходу на пенсію будуть піднімати на півроку і в тому ж 2027 р. кордон досягне 63 роки.
Але, треба визнати, тема підвищення пенсійного віку не настільки нова і фактично реалізується (для жінок) ще з часів колишньої влади, що, мабуть, ніякого «шоку» для населення тут немає. З тим, що воно неминуче, громадяни вже звикли, хоча не далі, як у жовтні минулого року той міністр Рева заспокоював:
«Беручи до уваги весь шум, який піднімається, я хочу ще раз чітко заявити: на сьогодні ні в Меморандумі з МВФ, ні в уряді не говорять про підвищення пенсійного віку. Я в переговорах з МВФ з 2005 р.. І можу сказати, що на всіх переговорах це питання стояло, але ми ні в 2005, ні у 2008 не підвищували пенсійний вік. Єдині, хто це зробив — це Янукович і Азаров, у 2011 році». Розенко наголосив, що принципова позиція уряду: зараз підвищення пенсійного віку недоцільно. «Це питання можна розглядати тільки в перспективі: після того, коли підвищимо рівень і якість життя українців, а головне — коли підвищиться тривалість життя».
І ось, всього за три місяці, потрібно розуміти, вищезазначені показники настільки зросли, що можна не тільки пенсійний вік піднімати, але і вводити ще більш «цікаві» нововведення, що стосуються самого нарахування пенсій. Загальновідомо, що на її розмір впливають два фактора – тривалість трудового стажу та розмір заробітку під час попередньої трудової діяльності.
Нині, щоб претендувати на пенсію, громадянин повинен мати мінімальний страховий стаж – 15 років. Якщо ж у громадянина повний трудовий стаж (для жінок він становить 30 років, для чоловіків — 35 років), то цього досить для встановлення мінімального розміру пенсії на рівні прожиткового мінімуму, якщо для цього не вистачає заробітків, які людина отримувала з 2000 р.
Нині ж, як можна зрозуміти заяви міністра, все буде по-іншому. Поняття «повний трудовий стаж» і «страховий стаж» будуть розділені, під останнім буде розумітися тільки стаж, починаючи з 2000 року, коли в країні почалося впровадження системи пенсійного страхування та на кожного громадянина було заведено окрему «пенсійне справа».
За планами міністерства, з 1 січня 2018 для отримання пенсії необхідно мати мінімальний «новий» страховий стаж на рівні 16 років (при загальному страховому стажі не менше 25 років) з поступовим його підвищенням в рік до тих пір, поки він не досягне 35 років у 2036 р.
Тобто починаючи з наступного року, які увійшли в пенсійний вік отримувати пенсію будуть тільки ті, хто починаючи з 2000 р. офіційно відпрацював не менше 16 років, тобто сумарна пауза в офіційному працевлаштуванні не повинна перевищувати 2 років. Цей «ліміт» буде зберігатися і для тих, хто піде на пенсію пізніше. Тобто українцям 1973 року народження, щоб вийти на пенсію в 2036 р. (по досягненні 63 років) потрібно буде офіційно відпрацювати не менше 35 років, починаючи з 2000 р. Лише більш молоді, як можна зрозуміти, відчують деяке «послаблення».
Особливо відзначу, що просто запису в трудовій книжці недостатньо, в залік йде тільки той період, за який перераховувалися страхові внески (а їх оплата здійснюється помісячно). Якщо людина, приміром, був відправлений у примусову відпустку за свій рахунок (більше ніж звичайна ситуація) або роботодавець просто не справив відповідні виплати (наприклад, у разі банкрутства), то цей період в «залік» не йде. А адже багато хто навіть не знають, чи здійснювалися за них соцвиплати роботодавцем.
Багато громадян можуть при таких розкладах претендувати на пенсію, адже сам Рева визнав , що зараз в Україні з 26 млн працездатних громадян внески сплачують лише 10 млн осіб. Причому, виявляється, влада «по доброті своїй», навіть йде на « послаблення »: «Якщо раніше пропонувалося на момент виходу на пенсію, — за час «ч» було взято 1 січня 2021 року – обов’язковою вимогою отримання пенсії потенційний пенсіонер на цю дату повинен мати не менше 20 років страхового стажу, при цьому загального – 30 років, тоді тільки 8% українців могли б претендувати на пенсію. Зараз мова йде про те, щоб знизити цю страхову цифру до 15 років, але на момент 1 січня 2018 року, і тоді вже 30% громадян зможуть претендувати на державне пенсійне забезпечення».
Чесно кажучи, я так і не зрозумів, за рахунок чого кількість «щасливих» громадян збільшиться відразу з 8% до 30, адже допустимий «прогул» за період починаючи з 2000 р. збільшився всього на рік, зате «економія» уряду від наближення «час «ч», після якого переважна більшість українців опиняться без пенсій, очевидна.
Але, наміри , як водиться, «благі». «Повинен виконуватися контракт поколінь. Я працюю — плачу внески, мої діти працюють — платять внески. Нинішні пенсіонери свій контракт виконали, а ті, хто сьогодні працюють, виконують його (контракт) лише на 40%» Тільки от як бути з тими, хто досягне пенсійного віку через рік–два–три?
Вони, в масі своїй, трудовою діяльність почали наприкінці 70-х і тепер їх зароблений стаж до 2000 р. просто викинуть, на призначення їм пенсії він практично ніяк не впливає. І їх вина, якщо в наступний період їм довелося працювати за кордоном або без офіційного оформлення, тим паче, у ситуаціях, коли роботодавець просто не платив в Пенсійний фонд?
Рева зазначив , що нові порядки вводяться для того, щоб «всі молоді почали сплачувати внески, а старші почали приводити в порядок свою страхову пенсійну картину з оплатою єдиного соціального внеску» Знову-таки, дуже добру і начебто справедливе побажання, але як бути «старшим» які на даний момент мають менше 16 років страхового стажу? Їм змінювати щось пізно, залишиться тільки «допрацьовувати» відсутній стаж вже після досягнення пенсійного віку (якщо вистачить сил і здоров’я).
Що ж стосується «молодих», то багато хто з них погодиться поміняти щодо гідний заробіток за межами України на мізерну зарплату усередині її (якщо ще знайдуть собі місце) заради гіпотетичної пенсії через пару або більше десятків років; тим більше, добровільно вносити соціальні внески? Адже довіри цій державі немає ніякого. Сьогодні у людей (будемо називати речі своїми іменами) вкрали весь їхній стаж до 2000 р., а також гарантовані в свій час різні пільги і хто може гарантувати, що через енну час «вони» не придумають що-небудь ще?
Адже і нині планованої реформи є «хитрий» нюанс. Як водиться, всі наші реформи пояснюються переходом на західні стандарти, але, практично у всіх західних системах пенсійного страхування ключовим моментом у визначенні розміру пенсії є сумарний розмір пенсійних внесків, а стаж відіграє суто другорядну, а то і зовсім ніяку роль. Тобто на трудову пенсію має право і людина, який відпрацював зовсім нетривалий час – але відповідно і розмір буде «символічним».
В планованої ж українським урядом системі в главу кута поставлений страховий стаж. Тобто людина може протягом 10-15 років після 2000 р. отримувати дуже високу офіційну зарплату, з якої робилися всі належні відрахування, але три роки відпрацював за контрактом за кордоном, — все, трудова пенсія йому не призначали взагалі! І нагадаю, що аж до 2036 р. збільшення тривалості допустимого «прогулу» не передбачено.
Чи це Справедливо, чи додає стимулів думати про своє пенсійне майбутнє – відповідь очевидна. Як і те, що владі не треба, щоб громадяни дбали про свою пенсію, потрібно як можна більше їх залишити без пенсії. Звучить жорстко, але якщо називати речі своїми іменами, то справа обстоїть саме так.

неділя, 22 січня 2017 р.

На Дніпропетровщині сільська рада 2 роки не платить за газ. Як це їм вдалося?



На Дніпропетровщині сільрада 2 роки не платить за газ. Як їм це вдалося?
На прес-конференції розповів голова сільради Єлизаветівки Максим Голосний.

«Почалося все з того, що в 2015 році я був обраний головою сільської ради села Єлизаветівки Петриківського району, - почав свою розповідь Максим Голосний. - Через якийсь час до мене прийшли представники двох підприємств - «Дніпропетровськгаз» і «Дніпропетровськгаз збут». Вони принесли договори, які запропонували мені підписати заднім числом. Я відмовився. Ніхто не може змусити підписувати будь б то не було договори главу місцевого самоврядування, тим більше заднім числом. Я почав вивчати проблематику і сформував громадську та юридичну позицію, яка базується на 13 ст. Конституції України.
Згідно 13 статті Конституції України, земля, її надра і все, що там знаходиться, є об'єктом права власності українського народу. Орган місцевого самоврядування - сільрада і є частина народу. А навіщо платити за те, що за конституцією і так тобі належить?

Хтось із нас платить за повітря? Або воду в річці? Таким чином, чому ми повинні платити за газ, та ще й тому, хто не уклав зі мною договір? Спочатку намагалися відключати газ, але ми викликали поліцію і ці люди зникали ».

Йдеться про опалення дитячого садка, бібліотеки, клубу та будівлі сільради.

«Через 2 години село було відключено від газу по аварійним причин - хтось пошкодив ГРП. Ми викликали наряд поліції, написали відкритий лист губернатору з проханням розгорнути намети і створити пункти обігріву. Через 2 дні все було налагоджено, і більше жодна компанія не пред'являла на газ майнових прав ».

Зате почалися «диверсії».

«Був відключений дитсадок по побутовим проблемам, які ми виправили за один день. Після цього за 900 грн, і я цього не приховую, чергова аварійна служба включила газ. Потім в наприкінці 2015 року невідомі люди розлили відходи газу біля входу в дитсадок, там утворилося смердюче пляма. Ми покликали односельчан, прибрали пляма і засипали це місце піском. Приїхали газівники і намагалися відключити газ, тому що їм надійшов сигнал, що в районі дитячого садка пахне газом. Але до їх приїзду вже нічим не пахло, і газ не відключили ».

За словами Максима Голосного весь 2016 рік газовики не турбували село, хоча неодноразово обіцяли обрізати труби.

«Для того щоб обрізати трубу - дайте документи. Труби - власність територіальної громади, їх чіпати не можна. Восени приїжджав керівник служби безпеки цих компаній, який запропонував укласти договори. Якщо компанія наполягає на тому, що ми споживаємо чийсь газ, нехай покаже документи на цей газ. Це не їх газ і якщо вони не платять нам за транзит газу нашими трубами, чому ми повинні їм платити, та ще за чужий газ? Кожен член громади повинен отримувати дохід від експлуатації труб.

З 1 січня 2017 року по ст. 88-89 держбюджету - садок, клуб і бібліотека перейшли в зону відповідальності Петриківської райради. Він провів тендер і «Дніпропетровськгаз» і «Днепропетровскгазсбит» цей тендер виграли. Вони обіцяють припинити подачу газу, якщо ми не сплатимо борг. Вони вважають, що сільрада Єлизаветівки повинен їм 85 тисяч гривень », - продовжує розповідь Максим Голосний.

Сьогодні садок і клуб в Єлизаветівці опалюється електрикою. А сільрада - газом. Але Максим Голосний не збирається здавати останній рубіж і збирається дійти до Верховного суду.

У 2016 році сільрада Єлизаветівка отримав позов від компанії «Днепропетровскгазсбит» на 85 тис грн за газ, спожитий без договору. Але для того щоб суд став на сторону позивача, вважає Максим Голосний, позивач повинен довести, що в трубі, яка належить громаді Єлизаветівки, знаходиться його газ. «Але довести це неможливо, так як теоретично права на газ можуть пред'явити 32 газопостачальні компанії. Неможливо довести і походження газу, російський він чи вітчизняний », - стверджує Максим Голосний.

«Ми повинні поважати Конституцію України і розуміти права газопостачальних компаній. Ці фірми створені на Кіпрі. Нехай суд першої інстанції вирішить, кому ми повинні заплатити гроші. Ми готові платити, але кому? »

На думку Максима, малі міста, які відмовляються від газу - території, які відмовляються від конституції, а значить вони - окуповані території.

«Нехай газівники доводять свою правоту. До мережі належать територіальній громаді. Територіальні громади не давали дозвіл кіпрським компаніям розпоряджатися їх трубами і транспортувати по ним газ. Українці коли-небудь будуть регулювати поставку газу на Кіпрі? »- Ставить риторичне запитання сільський голова.

«Хлопці не платять за транзит газу по нашій території, а ми їм не платимо за газ. Не знаю, чи відкрито кримінальне провадження. Але нехай спочатку доведуть, що я у них щось вкрав », - завершив розповідь Максим.

На думку Максима, з корупцією в країні боротися марно. Набагато ефективніше боротися з невиконанням Конституції. І давно пора внести законодавчу ініціативу - ввести кримінальну відповідальність за невиконання Основного закону.

В Єдиному реєстрі юридичних та фізичних осіб України інформація про засновників компанії ТОВ «Дніпропетровськгаз збут» і його кінцевих бенефіціарів відсутні. Але згідно з протоколом засідання наглядової ради ПАТ «Дніпропетровськгаз», рішення про створення ТОВ «Дніпропетровськгаз збут» брали в Нікосії. Засновники - члени наглядової ради ПАТ «Дніпропетровськгаз» - кіпрські компанії.

Відповідач після залишення судом позову без розгляду стягнув з позивача витрати на послуги адвоката при цьому розмір таких витрат суд визначив самостійно (ВГСУ від 20 липня 2016 року, справа № 910/31680/15)

Фабула судового акту: Навіть коли відповідач виграє суд, тобто у задоволенні позову суд відмовляє, в нього завжди залишається проблема витрачання часу та грошей на адвокатів.  Наприклад, громадяни чи маленькі фірми іноді на практиці зустрічаються із самодурами – керівниками, які примушують юристів своїх підприємств подавати неправильні або необгрунтовані позови з метою «не виграємо, так хоч по судам затягаємо», а потім до ВСУ оскаржувати все, що тільки можливо. Так, подібне судове переслідування змушує відповідача нести незаплановані витрати на юридичну допомогу. При цьому питання компенсації витрат на юридичні послуги або гонорари адвокатів остаточно в судовій практиці не вирішено.
Ця справа надзвичайно цікава наступним. Позивач подав позов, проте суд  першої інстанції залишив його без розгляду, суд апеляційної – погодився. Тобто, спір  по суті судами не розглядався не кажучи вже про рішення. Проте обидва суди відмовили відповідачу у задоволенні клопотання  відповідача про покладення на позивача витрат на послуги адвоката, хоча підтверджуючи документи таких витрат судам були надані.
ВГСУ скасував попередні рішення і визначив, що була  неправильно застосована ст. 49 ГПК України (розподіл судових витрат) і слід було застосувати частину другу ст. 81 ГПК України та ст. 48 ГПК України, яка передбачає, що витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому ЗУ «Про адвокатуру».
Головним сюрпризом у цій справі стало те, що ВГСУ самостійно визначив розмір витрат відповідача на послуги адвоката, які підлягають сплаті позивачем, заяву якого було залишено судом без розгляду. Незважаючи на платіжне доручення відповідача про перерахування адвокату 30 000,00 грн, ВГСУ вирішив, що позивачу буде достатньо відшкодувати відповідачу за клопіт 5000,00 грн., "а решта - вибачайте".
Отже, подаємо тільки обгрунтовані позови і дотримуємось порядку подання позову, передбаченого ГПК України
ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 липня 2016 року                                                                                                                                                         Справа № 910/31680/15
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Головуючого Гончарука П.А. (доповідача), Суддів Кондратової І. Д., Стратієнко Л.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Ініс ЛТД" на ухвалу господарського суду міста Києва від 22 березня 2016 року на постанову Київського апеляційного господарського суду від 17 травня 2016 року у справі №910/31680/15 за позовом приватного акціонерного товариства "Страхова Компанія "Колоннейд Україна" до товариства з обмеженою відповідальністю "Ініс ЛТД", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - товариство з обмеженою відповідальністю "Бінайс" про відшкодування шкоди в порядку регресу, -
ВСТАНОВИВ:
У грудні 2015 року приватне акціонерне товариство "Страхова Компанія "Колоннейд Україна"  звернулось до господарського суду м. Києва з позовом про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Ініс ЛТД" страхового відшкодування в порядку регресу у розмірі 2 680 495,33 грн.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 22 березня 2016 року у справі №910/31680/15, залишеною без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 17 травня 2016 року,  позов ТОВ "Солеорто" залишено без розгляду на підставі п. 1 ч. 1 ст. 81 ГПК України. У задоволенні клопотання відповідача про покладення на позивача витрат на послуги адвоката відмовлено.
У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм процесуального права, просить ухвалу місцевого господарського та постанову суду апеляційної інстанції в частині відмови у задоволенні клопотання про покладення на позивача витрат на послуги адвоката скасувати та прийняти в цій частині нове рішення, яким клопотання задовольнити, стягнути з позивача на користь відповідача 30 000 грн. витрат на послуги адвоката.
Заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги та заперечення проти них, суд вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Суд першої інстанції, з висновками якого погодився і суд апеляційної інстанції, постановляючи оскаржену ухвалу та залишаючи позов без розгляду, виходив з того, що відповідно до ч. 1 ст. 54 ГПК України, позовна заява підписується, зокрема, повноважною посадовою особою позивача або його представником, в той час як в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що Радою Директорів ПрАТ з іноземними інвестиціями "СК "К'Ю БІІ Україна" приймалось рішення про звернення до суду із позовом у даній справі (вимога п. "н" ст. 16 Статуту позивача), що є підставою для залишення позовної заяви без розгляду.
З огляду на приписи ч. 1 ст. 54, п. 1 ч. 1 ст. 81 ГПК України та встановлені обставини, висновки судів попередніх інстанцій про наявність підстав для залишення позову ПрАТ з іноземними інвестиціями "СК "К'Ю БІІ Україна" у цій справі без розгляду, які не є предметом оскарження в касаційній скарзі, є правильними.
Крім цього, судами попередніх інстанцій було встановлено, що відповідач, надавши копію договору №19/01/16-ІН про надання послуг адвоката від 19 січня 2016 року, укладеного ним з адвокатом Євстігнєєвим А.С., копію банківської виписки від 20 січня 2016 року про перерахування відповідачем адвокату 30 000 грн., копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю №227/н від 26 червня 2006 року, копію сертифікату №256/Е від 22 липня 2014 року, копію сертифікату №257/Е від 22 липня 2014 року, копію атестату 12дц №036630 від 21 листопада 2013 року, копію диплому кандидата юридичних наук №057337, копію статуту адвокатського бюро "Євстігнєєва", копію виписки з єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців адвокатського бюро "Євстігнєєва", копію профайлу адвоката Євстігнєєва А.С. з єдиного реєстру адвокатів, заявив клопотання про покладення його витрат на послуги адвоката на позивача.
Висновки судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для задоволення вказаного клопотання відповідача обґрунтовані тим, щост. 49 ГПК України передбачено здійснення розподілу судових витрат при: задоволенні позову, відмові у позові або при частковому задоволенні позову, і не передбачено здійснення розподілу судових витрат при залишенні позову без розгляду.
Висновки судів попередніх інстанцій щодо відсутності підстав для здійснення розподілу судових витрат, у даному випадку витрат відповідача на послуги адвоката, при залишенні позову без розгляду є помилковими з таких підстав.
За змістом ст.ст. 44 і 48 ГПК України, сума, сплачена за послуги адвоката, є складовою судових витрат і її розмір визначається в порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру".
Витрати позивачів та відповідачів, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених ч. 5 ст. 49 ГПК України, відповідно до якої, судові витрати правої сторони відшкодовуються за рахунок винної.
Встановлено, що ухвалою господарського суду м. Києва від 22 березня 2016 року у справі №910/31680/15 позов залишено без розгляду.
Частиною другою ст. 81 ГПК України передбачено, що в ухвалі про залишення позову без розгляду можуть бути вирішені питання про розподіл між сторонами господарських витрат.
Суди попередніх інстанцій, вказуючи, що розподіл судових витрат, відповідно до ст. 49 ГПК України, можливий лише при вирішенні спору по суті та не передбачений при залишені позову без розгляду, не врахували положення ч. 2 ст. 81 цього ж кодексу, внаслідок чого дійшли помилкового висновку про відсутність підстав для здійснення розподілу витрат відповідача на послуги адвоката у цій справі.
Відповідно до ч. 3 ст. 48 ГПК України, витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються в порядку, встановленомуЗаконом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", дія якого поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування названих витрат, крім судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним. За таких обставин суд з урахуванням обставин конкретної справи, зокрема, ціни позову може обмежити цей розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи". У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна надавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.
Враховуючи, що попередніми судовими інстанціями в частині вимог, заявлених відповідачем повно встановлені обставини справи, проте їм дана неправильна правова оцінка, суд вважає за необхідне прийняти в цій частині нове рішення.
З матеріалів справи та наданих відповідачем на підтвердження своїх витрат на послуги адвоката доказів, зокрема, з банківської виписки від 20 січня 2016 року, вбачається, що відповідач перерахував адвокату 30 000 грн.
Виходячи із загальних засад цивільного законодавства щодо справедливості, добросовісності та розумності, враховуючи складність справи та обсяг проведеної адвокатом роботи, що вирішення спору по суті не завершено, суд вважає, що понесені відповідачем витрати з оплати послуг адвоката, які він просить стягнути з позивача, є неспіврозмірними та достатньо завищеними, а тому суд вважає за необхідне визначити розмір витрат на послуги адвоката, який підлягає відшкодуванню позивачем у сумі 5 000 грн.
На підставі ч.ч. 6, 7 ст. 49 ГПК України, у зв'язку з ухваленням нового рішення,  підлягає зміні перерозподіл судових витрат.
Керуючись ст.ст. 1115111711191111011111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Ініс ЛТД" задовольнити частково.
Ухвалу господарського суду міста Києва від 22 березня 2016 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 17 травня 2016 року у справі №910/31680/15 в частині відмови у задоволенні клопотання товариства з обмеженою відповідальністю "Ініс ЛТД" про покладення на приватне акціонерне товариство "Страхова Компанія "Колоннейд Україна" витрат на послуги адвоката скасувати. Клопотання товариства з обмеженою відповідальністю "Ініс ЛТД" про покладення на приватне акціонерне товариство "Страхова Компанія "Колоннейд Україна" витрат на послуги адвоката задовольнити частково. Стягнути з приватного акціонерного товариства "Страхова Компанія "Колоннейд Україна" (04070, м. Київ, вул. Іллінська, 8, код ЄДРПОУ 25395057) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Ініс ЛТД" (04128, м. Київ, вул. Туполєва, 17, код ЄДРПОУ 21469899, п/р 26009163891001 в КГРУ КБ "Приватбанк", МФО 321842) 5 000 (п'ять тисяч) грн. витрат на послуги адвоката.
В решті ухвалу господарського суду міста Києва від 22 березня 2016 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 17 травня 2016 року у справі №910/31680/15 залишити без змін.
Стягнути з приватного акціонерного товариства "Страхова Компанія "Колоннейд Україна" (04070, м. Київ, вул. Іллінська, 8, код ЄДРПОУ 25395057) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Ініс ЛТД" (04128, м. Київ, вул. Туполєва, 17, код ЄДРПОУ 21469899, п/р 26009163891001 в КГРУ КБ "Приватбанк", МФО 321842) 229 (двісті двадцять дев'ять) грн. 67 коп. судового збору за розгляд апеляційної скарги та 229 (двісті двадцять дев'ять) грн. 67 коп. судового збору за розгляд касаційної скарги.
Видачу наказу доручити господарському суду м. Києва.
Головуючий П.А. Гончарук СуддіІ.Д. Кондратова Л.В. Стратієнко

субота, 21 січня 2017 р.

Нові тарифи: економимо на телевізорі і бойлері


В УКРАЇНІ З ПЕРШОГО БЕРЕЗНЯ ЗНАЧНО ПОДЛРОЖЧАЄ СВІТЛО
За рішенням Національної комісії, яка здійснює держрегулювання в сферах енергетики і комунальних послуг (НКРЕКУ), замість 71,4 копійок за кВт * год українцям доведеться платити 90 копійок. Від тарифу на електроенергію, як пояснюють в комісії, залежить і тариф на холодну воду.

Сайт Сегодня.ua з'ясував, що, наскільки і чому подорожчає для українців.

З першого березня за світло доведеться платити по-новому

Українці платять за світло за трьома тарифами: при споживанні до 100 кВт * год (71,4 копійки), при споживанні від 100 до 600 кВт * год (129 копійок), при споживанні понад 600 кВт * год (163,8 копійки). Уже з першого березня при споживанні до 100 кВт * год доведеться платити 90 копійок, кожен наступний кіловат обійдеться в 168 копійок. При цьому окремого тарифу для тих, хто споживає понад 600 кВт * год, не буде.

Наприклад, сім'я, яка щомісяця витрачає 200 кВт * год електроенергії, на даний момент платить за світло 200,4 гривні. Уже в березні за цей же обсяг енергії доведеться заплатити 258 гривень.

Подорожчання також відчують українці, які використовують для підігріву води електричний бойлер. Наприклад, щоб підігріти кубометр води бойлером на 80 літрів доведеться витратити 46,25 кВт * год і заплатити за куб холодної води.
До подорожчання підігрітий бойлером куб води коштував 73,3 гривні (в той же час тариф "Київенерго" - 83,1 гривні за куб), а після подорожчання - 91,4 гривні (за умови використання понад 100 кВт * год електроенергії на місяць) . Тобто підігрівати воду бойлером буде дорожче, ніж купувати гарячу воду у "Київенерго".

Що ще подорожчає:

Подивитися телевізор 1 годину - 64 копійки до подорожчання і 80 копійок після
Почитати книгу при світлі настільної лампи 1 годину - 12 копійок до подорожчання 16 копійок після
Провести годину за комп'ютером - 38 копійок до подорожчання і 50 копійок після

Правда, платити за світло можна значно менше. Нацкомісія прийняла рішення продавати електроенергію з 23 вечора до 7 ранку в два рази дешевше. Зроблено це для того, щоб стимулювати українців більше використовувати електроенергію вночі і змістити період пікового споживання, який припадає на ранок, вечір і вихідні.

Щоб світло, споживане вночі, рахувалося за окремим тарифом, необхідно встановити двозонний лічильник на електроенергію. Такий прилад обліку з установкою обійдеться приблизно в 1400 гривень. Наприклад, сім'я, яка споживає 200 кВт * год електроенергії і при цьому 25% світла використовує з 23 години вечора до 7-ї години ранку, кожен місяць зможе економити 84 гривні. Отже, двозонний лічильник окупиться приблизно за півтора року. Більш того, якщо витрачати "за нічним тарифом" більше 25% світла, термін окупності двухзонного лічильника скоротиться.

Крім світла: що і чому може подорожчати в 2017-му

Тариф на електроенергію покривав лише 21,3% від реальної її вартості, пояснили в НКРЕКУ. Промислові підприємства доплачували за населення і компенсували додаткові витрати за рахунок кінцевої ціни на свою продукцію. У минулому році НКРЕКУ прийняла рішення підняти тариф для українців до рівня собівартості.

Тариф піднімають в п'ять етапів (постанова №220). Приміром, на інфографіку можна побачити, як змінювалися тарифи на електроенергію при споживанні від 100 до 600 кВт * год.

Крім того, слідом ща світлом може подорожчати і холодна вода. У структурі тарифу на воду 34% - оплата електроенергії. Ще 26% в структурі тарифу - заробітні плати, які також зросли за минулий рік.

Експерти в сфері енергетики впевнені: також в 2017-му повинен подорожчати газ. У діючому тарифі закладена вартість імпортного газу - 185 доларів за тисячу кубометрів, а в бюджеті на 2017 рік передбачено, що блакитне паливо для України подорожчає до 245 доларів.

Як підрахував екс-начальник Управління зі зв'язків з громадськістю "Нафтогазу" Валентин Землянський, газ, згідно з формулою Кабміну, в наступному році буде коштувати 9600 гривень за тисячу кубометрів (на даний момент 6800 гривень). У той же час експерт Юрій Корольчук впевнений, що економічно обгрунтований тариф на газ зросте в наступному році на 25-60% (до 8,5-11 тисяч гривень).

Якщо ж тариф на газ не переглядати, відзначають економісти, уряду доведеться дотувати "Нафтогаз". У меморандумі з МВФ (документ підписали президент Петро Порошенко, прем'єр-міністр Володимир Гройсман та ін.) Україна зобов'язується до кінця 2017 року ліквідувати дефіцит "Нафтогазу". Досягти цього без підвищення тарифу на газ не вдасться.

Від вартості газу залежать тарифи на опалення і гарячу воду. Якщо уряд все-таки прийме рішення переглянути тариф на газ, можна також очікувати подорожчання гарячої води і опалення.


Пеня за прострочення сплати аліментів нараховується за прострочення кожного окремого місячного платежу та підсумовується судом у загальну суму до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені.(Постанова ВСУ у справі №6-149цс14 від1 жовтня 2014р.)

Фабула судового акту: частина 1, статті 196 СК "Відповідальність за прострочення сплати аліментів" передбачає: "при виникненні заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення."
Правова позиція Верховного Суду України, яка висловлена в постанові у справі № 6-149цс14 від 01 жовтня 2014р.: Оскільки зобов’язання зі сплати аліментів носить періодичний характер і повинно виконуватися щомісяця, то при розгляді спорів про стягнення на підставі ч. 1 ст. 196 СК України пені від суми несплачених аліментів суд повинен з’ясувати розмір несплачених аліментів по кожному з цих періодичних платежів, встановити строк, до якого кожне із цих зобов’язань мало бути виконано, та з урахуванням встановленого обчислити розмір пені, виходячи із суми несплачених аліментів за кожен місяць окремо від дня порушення платником аліментів свого обов’язку щодо їх сплати до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, підсумувавши розміри нарахованої пені за кожен із прострочених платежів та визначивши її загальну суму.
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

1 жовтня 2014 року                                                                                               м. Київ

Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України в складі:

головуючого                   Яреми А.Г., 
суддів: 

Григор’євої Л.І.,           Охрімчук Л.І., 
Сеніна Ю.Л.,                  Лященко Н.П., 
Романюка Я.М.,          Сімоненко В.М.,-

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення пені за прострочення сплати аліментів за заявою ОСОБА_1 про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних кримінальних справ від 10 квітня 2014 року,

в с т а н о в и л а:
У листопаді 2013 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення пені за прострочення сплати аліментів.
Зазначала, що на підставі рішення суду з ОСОБА_2 відділом державної виконавчої служби Бердичівського міськрайонного управління юстиції стягуються аліменти на утримання сина ОСОБА_3 в розмірі 300 грн щомісячно.­­­­­­­­­­ Проте всупереч вимогам закону відповідач ухиляється від участі в утриманні дитини та належного виконання рішення суду, сплачує аліменти несвоєчасно та не в повному обсязі. Зокрема аліменти за серпень 2011 року та червень 2012 року ним були сплачені 31 жовтня 2013 року, непогашена заборгованість по аліментам в сумі 1700 грн. за період з жовтня 2012 року по квітень 2013 року.
Посилаючись на викладене, з підстав ст. 196 СК України позивачка просила стягнути з ОСОБА_2 пеню за несвоєчасну сплату аліментів в сумі 41189 гривень.
Рішенням Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 20 лютого 2014 року позов задоволено частково: стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів в сумі 450 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішенням апеляційного суду Житомирської області від 19 березня 2014 року рішення суду першої інстанції змінено: суму неустойки (пені), що підлягає стягненню зі ОСОБА_2 збільшено до 720 грн. В решті рішення суду залишено без змін.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 10 квітня 2014 року відмовлено ОСОБА_1 у відкритті касаційного провадження у справі за зазначеним позовом.
У поданій до Верховного Суду України заяві про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від    10 квітня 2014 року ОСОБА_1 порушує питання про скасування ухвали суду касаційної інстанції та прийняття нового рішення у справі з підстави, передбаченої п. 1 ч. 1 ст. 355 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), – неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, а саме: ч.1 ст. 196 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).
Для прикладу наявності зазначеної підстави подання заяви про перегляд судового рішення ОСОБА_1 посилається на рішення Верховного Суду України від 10 червня 2009 року і ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 8 лютого 2012 року.
ОСОБА_1 указує на те, що правові висновки Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ про застосування норм матеріального права, покладені в основу судового рішення у справі, яка переглядається, не є однаковими з висновками, зробленими судами касаційних інстанцій в наданих для прикладу судових рішеннях, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.
Заслухавши доповідь судді, перевіривши наведені в заяві доводи, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України вважає, що заява про перегляд оскаржуваного судового рішення підлягає задоволенню частково з таких підстав.
На підставі ст. 360-4 ЦПК України Верховний Суд України скасовує судове рішення у справі, яка переглядається з підстави неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, якщо установить, що воно є незаконним.
Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_1 суд першої інстанції виходив із того, що до вимог про стягнення неустойки (пені), згідно ст. 258 ЦК України встановлена позовна давність в 1 рік, а тому пеня підлягає стягненню за період з грудня 2012 року по грудень 2013 року. Крім того, розрахував суму пені у розмірі одного відсотка від суми несплачених кожного місяця аліментів за кожен день прострочення та обчислив її в межах одного місяця.
Апеляційний суд, з висновками якого погодився суд касаційної інстанції, змінюючи рішення суду першої інстанції виходив із того, що згідно зі ст. 20 Сімейного кодексу України (далі - СК України) до вимог, що випливають із сімейних відносин, зокрема зі ст. 196 СК України, позовна давність не застосовується, сума неустойки нараховується у розмірі одного відсотка від суми несплачених кожного місяця аліментів за кожен день прострочення, встановив, що заборгованість по аліментах виникла з жовтня 2012 року по квітень 2013 року, проте також обчислив пеню в межах одного місяця.
Разом із тим в інших справах з подібних правовідносин, на які як на приклад неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права посилається у своїй заяві ОСОБА_1, судом, на відміну від справи, яка переглядається, зазначено, що оскільки аліменти призначаються та виплачуються щомісяця, то неустойка (пеня) від суми несплачених аліментів нараховується за той місяць, в якому не проводилась сплата аліментів. При цьому її нарахування не обмежується тим місяцем, коли мали бути сплачені аліменти, а здійснюються за кожен день прострочення по кожному місячному платежу окремо до повного погашення заборгованості.
Викладене свідчить про те, що має місце неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, а саме ч. 1 ст. 196 СК України, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.
Вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні судом касаційної інстанції вищенаведених норм матеріального права, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України виходить із наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 196 СК України при виникненні заборгованості з вини особи, яка зобов’язана сплачувати аліменти за рішенням суду, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення.
Судом установлено, що заочним рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 16 червня 2011 року з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 стягнуто аліменти на утримання сина ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 300 гривень щомісячно, починаючи з 13 липня 2010 року до повноліття дитини. На виконання зазначеного рішення видано виконавчий лист, на підставі якого 22 серпня 2011 року відкрито виконавче провадження.
ОСОБА_2 допустив заборгованість по сплаті щомісячних сум платежів аліментів.
Проте, вирішуючи спір, суди не врахували, що пеня нараховується на всю суму несплачених аліментів (заборгованості) за кожен день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тим місяцем, протягом якого не проводилось стягнення.
Оскільки зобов’язання зі сплати аліментів носить періодичний характер і повинно виконуватися щомісяця, суд повинен з’ясувати розмір несплачених аліментів по кожному з цих періодичних платежів, встановити строк, до якого кожне із цих зобов’язань мало бути виконано, та з урахуванням встановленого обчислити розмір пені, виходячи із суми несплачених аліментів за кожен місяць окремо від дня порушення платником аліментів свого обов’язку щодо їх сплати до дня ухвалення судом рішення, підсумувавши розміри нарахованої пені за кожен із прострочених платежів та визначивши її загальну суму.
Саме така правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду України від 11 вересня 2013 року в справі № 6-81цс13.
Таким чином, за однакових фактичних обставин судами касаційних інстанцій неоднаково застосовано одну і ту саму норму матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах. Оскільки у справі, яка переглядається, рішення суду касаційної інстанції є незаконним, то відповідно до ст. 360-4 ЦПК України його слід скасувати і передати справу на новий касаційний розгляд.
Керуючись п. 1 ст. 355, п. 1 ч. 1 ст. 360-3, ч.ч. 1, 2 ст. 360-4 ЦПК України, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України
п о с т а н о в и л а :
Заяву ОСОБА_1 задовольнити частково.
Ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних кримінальних справ від 10 квітня 2014 року скасувати, передати справу на новий касаційний розгляд.
Постанова Верховного Суду України є остаточною і може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій п. 2 ч. 1 ст. 355 ЦПК України.
Головуючий:    А. Г. Ярема

Судді:

Я.М.Романюк                  Л.І.Григор’єва

Н.П. Лященко                 Ю.Л. Сенін

Л.І. Охрімчук                   В.М. Сімоненко