Майже кожного тижня в інформаційний простір потрапляють повідомлення, що пов’язані з видобутком чи контрабандою бурштину. Політичне рішення боротися з незаконним видобутком сонячного каміння було прийняти ще минулого року. З того часу пройшло вже 9 місяців, проте боротьба поки що залишається на рівні визначення проблем та пошуку рішень. Знайти їх непросто, бо дуже багато популізму та "страшних" історій навколо цієї, хоч і нелегальної, але промислової галузі. Тож, які кроки сьогодні справді потрібні для порятунку бурштину від людей, а людей - від нього?
Кримінальна відповідальність: з номінальної у реальну
Про наслідки незаконного видобутку бурштину є багато даних у відкритих джерелах. Без жодних складнощів можна дізнатися, де саме на Поліссі копають бурштин, де його миють помпами, скільки коштує кілограм каміння на чорному ринку і ще безліч подробиць. Але побороти це свавілля не виходить. Звичайно, неодноразово говорили про те, що існує бурштинова мафія, що видобуток бурштину - це бізнес можновладців і вони з ним реально не почнуть боротися. Проте, для того, щоб стверджувати, що з бурштиновою катастрофою ніколи не буде покінчено варто зрозуміти, чи вистачає сьогодні інструментів для боротьби з проблемою.
Перше про що говорять чиновники, експерти та правоохоронці: сьогодні покарані можуть бути лише копачі бурштину. Вони здебільшого мають сплатити штраф, що складає 850 гривень. Максиму, що може загрожувати копачам – це кілька років позбавлення волі умовно. Насправді ж проблема не зводиться лише до того, щоб зловити нелегального старателя на гарячому. Потрібно притягати до відповідальності скупників, перевізників, організаторів.
Правники говорять, що сьогодні правоохоронці керуються здебільшого нормами стаття 240 Кримінального кодексу Україну. Але вона потребує змін.
"Мають документуватися ті злочинні угрупування, які дійсно наносять шкоду самій природі і збагачуються від цих незаконних дій. Якщо є шкода, то є ряд інших статей з приводу збитків природі, висновки досліджень спеціалістів і все інше для того, щоб дійсно можна було внести кримінальне впровадження і розслідувати його не в органах на місцях, а в органах в центральних апаратах або в обласних апаратах", - говорить Григорій Мамка.
Саме про комплексне використання законодавчих норм говорить правозахисник ГО "Правда" Анатолій Капустюк. "Необхідно поєднувати статті в розрізі ще екологічних збитків", - наголошує він.
Правозахисник пояснив, що мова йде про збитки лісовому фонду, за рахунок того, що іде добича помпами, ґрунти засолюються, вони не родять.
Екоцид: невизнане екологічне лихо
Про те, що потрібно розширювати боротьбу з нелегальним видобутком бурштину на законодавчому фронті погоджується і кандидат юридичних наук Маркіян Галабала. Він говорить про те, що в Україні цілком можна застосувати закон про екоцид, адже Полісся – це зона екологічного лиха.
"За незаконний видобуток бурштину кримінальні провадження порушують за статтею 240 ККУ стосовно охорони надр. Це не є тяжка стаття, вона не дозволяє правоохоронним органам проводити негласні слідчі дії, виявляти організаторів та керівників цього незаконного видобутку. Якщо кваліфікувати дії тих, хто незаконно видобуває бурштин за 240 і 441 статтями. Це дозволить проводити негласні слідчі дії. Диспозиція статті 441 ККУ дозволяє це робити", - пояснює юрист.
Щоправда, прецедентів застосування 441 статті в Україні немає, що частково пояснюється тим, що подібної катастрофи на теренах нашої країни ще не було.
Слід згадати, що про можливість визнання територій, де ведеться незаконний видобуток бурштину, зонами екологічного лиха говорили ще минулого року. Проте, поки що для прийняття такого рішення не вистачає точних даних про масштаби руйнувань.
"Для того, щоб говорити про такого роду рішення, потрібно зібрати інформацію. Представники Держлісагентства мають фрагментарні дані про шкоду. Повні масштаби потребують вивчення", - говорить заступник Міністра екології та природних ресурсів Світлана Коломієць.
Що плануємо контролювати?
Про проблеми, пов’язані з видобутком бурштину, відомо багато, але відомо в загальних рисах. Експерти говорять про те, що, окрім точної кількості порушених територій, немає систематизованої інформації й щодо потенціалу Поліського бурштинового басейну.
Ця інформація стає важливою у розрізі подальшої розробки нових родовищ та проведення додаткового видобутку на вже порушених ділянках.
"Держава в особі Державної геологічної служби повинна мати можливість системно проводити оцінку територій, які можуть бути віддаті по спецдозволам на вивчення, а потім на видобування", - говорить головний геолог ДП "Українська геологічна компанія" Василь Приходько, акцентуючи увагу, що тільки детальне вивчення потенціалу бурштиноносних надр дозволить у майбутньому уникнути зловживань зі звітністю про видобуток.
Експерти говорять, що зараз поширені практики безконтрольної оцінки потенціалу надр. За попередніми даними горизонт може дати 2 тони бурштину, а звітують про видобуток 20 кг.
За словами Василя Приходька, така ситуація виникає через відсутність уніфікованої системи оцінки надр. Спеціаліст підкреслює, що достеменно, до кілограма, не можна зрозуміти, скільки саме є покладів, проте порядок цифр все ж окреслити реально.
Рекультивація: технологія є, зловживання присутні
Дані про "родючість" надр важливі у розрізі ще одного ключового питання – рекультивації. Це, певно, найскладніше питання, до вирішення якого тільки намагаються підступитися урядовці. Головне питання, як і хто буде рекультивувати. Наразі все ще дискутують про те, щоб віддавати порушені ділянки легальним компаніям, які вестимуть додобичу та візьмуть на себе зобов’язання по рекультивації.
Проте, більшість порушених земель розташовані у лісовій смузі, а відповідно до українського законодавства в користування землі лісового фонду можуть віддавати тільки Кабмін. Це довга та непроста процедура.
"Дозвіл на відведення лісів був лише 1 за минулий рік", – говорить Світлана Коломієць.
Якщо ж цей тягар буде покладено на державні органи та навіть буде знайдено фінансування, виникає ще одне питання: як рекультивувати?
"Ми можемо внести пропозиції щодо лісівничої рекультивації, але потрібна й геологічна рекультивація, вона дуже затратна", - говорить заступник начальника управління лісового господарства та відтворення лісів Держлісагентства Василь Матейчик.
За його словами, саме рекультивація лісового масиву може коштувати 7-8 тис гривень на 1 га. В ці кошти вкладається здебільшого вартість сіянців берези та ялини. Експерти, що беруться порахувати загальну суму рекультивації називають суми разів у 40-50 більші.
До того ж постає питання, як саме визначити, що рекультивація проведена якісно?
"Ми говоримо про випадок, коли землі вже порушені, не було жодних проектів землеустрою, не було передбачено як саме рекультивувати. Отримуються кошти з рекультивації, загортається земелька насаджуються 2 ялинки на гектар по 30 см", - висловлює своє занепокоєння Світлана Коломієць.
Представниця уряду наголошує, що сьогодні є багато інструкції щодо впорядкування порушених земель, проте потрібно їх об’єднувати в єдиний законодавчий акт, аби виключити можливі зловживання в цьому екологічному питанні.
Зона економічного зростання?
Поки Міністерство екології та природних ресурсів разом з правоохоронцями намагаються розібратися в питаннях припинення неконтрольованого видобутку бурштину, а також відновлення територій, експерти рекомендують задуматися, про соціальну складову. Людям потрібно дати альтернативу до змін.
"Якщо є бажання займатися видобутком бурштину, за законом це можна робити. Правда для цього їм необхідно відкрити ТОВ, отримати спецдозвіл та взяти на себе зобов’язання з рекультивації земель", - говорить правозахисник Анатолій Капустюк.
Та не лише за рахунок бурштину в регіоні можна створити нові робочі місця.
Є великі території деградованих земель, можна засадити енергетичною вербою. Матеріал для виробництва пелетів та газифікації на місцевому рівні", - говорить начальник відділу методології ресурсних платежів ДФС Олександр Шумський.
Як відомо, слона краще їсти маленькими шматочками. Той же принцип варто використовувати й у вирішенні проблем Полісся. Кроки мають бути якщо і поступовими, але впевненими та безперервними. Якщо все ж посилити відповідальність за організацію нелегального видобутку, можливо, таким чином люди все ж знайдуть для себе іншу форму заробітку і залишать природу многостраждального Полісся у спокої. Або ж продовжать видобувати бурштин вже цивілізовано.
Насправді, у питанні бурштину все просто. Просто треба захотіти припинити піддаватися тваринним інстинктам в полюванні за камінчиками, припинити збагачувати тих, хто за "копійки" скуповує камінчики у так званих "кріпаків" – людей, що ведуть видобуток.
Тоді в цих людей не буде грошей наймати озброєних молодиків, не стане грошей підкупити представників влади, правоохоронців, не вистачить, щоб найняти тих, хто буде підпалювати будинки, погрожувати тим, кого не купити за гроші. Тоді так звана бурштинова мафія, якою всі прикриваються, просто зникне. Бо вона, як страх – живиться людськими слабкостями.
Майже кожного тижня в інформаційний простір потрапляють повідомлення, що пов’язані з видобутком чи контрабандою бурштину. Політичне рішення боротися з незаконним видобутком сонячного каміння було прийняти ще минулого року. З того часу пройшло вже 9 місяців, проте боротьба поки що залишається на рівні визначення проблем та пошуку рішень. Знайти їх непросто, бо дуже багато популізму та "страшних" історій навколо цієї, хоч і нелегальної, але промислової галузі. Тож, які кроки сьогодні справді потрібні для порятунку бурштину від людей, а людей - від нього?
Кримінальна відповідальність: з номінальної у реальну
Про наслідки незаконного видобутку бурштину є багато даних у відкритих джерелах. Без жодних складнощів можна дізнатися, де саме на Поліссі копають бурштин, де його миють помпами, скільки коштує кілограм каміння на чорному ринку і ще безліч подробиць. Але побороти це свавілля не виходить. Звичайно, неодноразово говорили про те, що існує бурштинова мафія, що видобуток бурштину - це бізнес можновладців і вони з ним реально не почнуть боротися. Проте, для того, щоб стверджувати, що з бурштиновою катастрофою ніколи не буде покінчено варто зрозуміти, чи вистачає сьогодні інструментів для боротьби з проблемою.
Перше про що говорять чиновники, експерти та правоохоронці: сьогодні покарані можуть бути лише копачі бурштину. Вони здебільшого мають сплатити штраф, що складає 850 гривень. Максиму, що може загрожувати копачам – це кілька років позбавлення волі умовно. Насправді ж проблема не зводиться лише до того, щоб зловити нелегального старателя на гарячому. Потрібно притягати до відповідальності скупників, перевізників, організаторів.
Правники говорять, що сьогодні правоохоронці керуються здебільшого нормами стаття 240 Кримінального кодексу Україну. Але вона потребує змін.
"Мають документуватися ті злочинні угрупування, які дійсно наносять шкоду самій природі і збагачуються від цих незаконних дій. Якщо є шкода, то є ряд інших статей з приводу збитків природі, висновки досліджень спеціалістів і все інше для того, щоб дійсно можна було внести кримінальне впровадження і розслідувати його не в органах на місцях, а в органах в центральних апаратах або в обласних апаратах", - говорить Григорій Мамка.
Саме про комплексне використання законодавчих норм говорить правозахисник ГО "Правда" Анатолій Капустюк. "Необхідно поєднувати статті в розрізі ще екологічних збитків", - наголошує він.
Правозахисник пояснив, що мова йде про збитки лісовому фонду, за рахунок того, що іде добича помпами, ґрунти засолюються, вони не родять.
Екоцид: невизнане екологічне лихо
Про те, що потрібно розширювати боротьбу з нелегальним видобутком бурштину на законодавчому фронті погоджується і кандидат юридичних наук Маркіян Галабала. Він говорить про те, що в Україні цілком можна застосувати закон про екоцид, адже Полісся – це зона екологічного лиха.
"За незаконний видобуток бурштину кримінальні провадження порушують за статтею 240 ККУ стосовно охорони надр. Це не є тяжка стаття, вона не дозволяє правоохоронним органам проводити негласні слідчі дії, виявляти організаторів та керівників цього незаконного видобутку. Якщо кваліфікувати дії тих, хто незаконно видобуває бурштин за 240 і 441 статтями. Це дозволить проводити негласні слідчі дії. Диспозиція статті 441 ККУ дозволяє це робити", - пояснює юрист.
Щоправда, прецедентів застосування 441 статті в Україні немає, що частково пояснюється тим, що подібної катастрофи на теренах нашої країни ще не було.
Слід згадати, що про можливість визнання територій, де ведеться незаконний видобуток бурштину, зонами екологічного лиха говорили ще минулого року. Проте, поки що для прийняття такого рішення не вистачає точних даних про масштаби руйнувань.
"Для того, щоб говорити про такого роду рішення, потрібно зібрати інформацію. Представники Держлісагентства мають фрагментарні дані про шкоду. Повні масштаби потребують вивчення", - говорить заступник Міністра екології та природних ресурсів Світлана Коломієць.
Що плануємо контролювати?
Про проблеми, пов’язані з видобутком бурштину, відомо багато, але відомо в загальних рисах. Експерти говорять про те, що, окрім точної кількості порушених територій, немає систематизованої інформації й щодо потенціалу Поліського бурштинового басейну.
Ця інформація стає важливою у розрізі подальшої розробки нових родовищ та проведення додаткового видобутку на вже порушених ділянках.
"Держава в особі Державної геологічної служби повинна мати можливість системно проводити оцінку територій, які можуть бути віддаті по спецдозволам на вивчення, а потім на видобування", - говорить головний геолог ДП "Українська геологічна компанія" Василь Приходько, акцентуючи увагу, що тільки детальне вивчення потенціалу бурштиноносних надр дозволить у майбутньому уникнути зловживань зі звітністю про видобуток.
Експерти говорять, що зараз поширені практики безконтрольної оцінки потенціалу надр. За попередніми даними горизонт може дати 2 тони бурштину, а звітують про видобуток 20 кг.
За словами Василя Приходька, така ситуація виникає через відсутність уніфікованої системи оцінки надр. Спеціаліст підкреслює, що достеменно, до кілограма, не можна зрозуміти, скільки саме є покладів, проте порядок цифр все ж окреслити реально.
Рекультивація: технологія є, зловживання присутні
Дані про "родючість" надр важливі у розрізі ще одного ключового питання – рекультивації. Це, певно, найскладніше питання, до вирішення якого тільки намагаються підступитися урядовці. Головне питання, як і хто буде рекультивувати. Наразі все ще дискутують про те, щоб віддавати порушені ділянки легальним компаніям, які вестимуть додобичу та візьмуть на себе зобов’язання по рекультивації.
Проте, більшість порушених земель розташовані у лісовій смузі, а відповідно до українського законодавства в користування землі лісового фонду можуть віддавати тільки Кабмін. Це довга та непроста процедура.
"Дозвіл на відведення лісів був лише 1 за минулий рік", – говорить Світлана Коломієць.
Якщо ж цей тягар буде покладено на державні органи та навіть буде знайдено фінансування, виникає ще одне питання: як рекультивувати?
"Ми можемо внести пропозиції щодо лісівничої рекультивації, але потрібна й геологічна рекультивація, вона дуже затратна", - говорить заступник начальника управління лісового господарства та відтворення лісів Держлісагентства Василь Матейчик.
За його словами, саме рекультивація лісового масиву може коштувати 7-8 тис гривень на 1 га. В ці кошти вкладається здебільшого вартість сіянців берези та ялини. Експерти, що беруться порахувати загальну суму рекультивації називають суми разів у 40-50 більші.
До того ж постає питання, як саме визначити, що рекультивація проведена якісно?
"Ми говоримо про випадок, коли землі вже порушені, не було жодних проектів землеустрою, не було передбачено як саме рекультивувати. Отримуються кошти з рекультивації, загортається земелька насаджуються 2 ялинки на гектар по 30 см", - висловлює своє занепокоєння Світлана Коломієць.
Представниця уряду наголошує, що сьогодні є багато інструкції щодо впорядкування порушених земель, проте потрібно їх об’єднувати в єдиний законодавчий акт, аби виключити можливі зловживання в цьому екологічному питанні.
Зона економічного зростання?
Поки Міністерство екології та природних ресурсів разом з правоохоронцями намагаються розібратися в питаннях припинення неконтрольованого видобутку бурштину, а також відновлення територій, експерти рекомендують задуматися, про соціальну складову. Людям потрібно дати альтернативу до змін.
"Якщо є бажання займатися видобутком бурштину, за законом це можна робити. Правда для цього їм необхідно відкрити ТОВ, отримати спецдозвіл та взяти на себе зобов’язання з рекультивації земель", - говорить правозахисник Анатолій Капустюк.
Та не лише за рахунок бурштину в регіоні можна створити нові робочі місця.
Є великі території деградованих земель, можна засадити енергетичною вербою. Матеріал для виробництва пелетів та газифікації на місцевому рівні", - говорить начальник відділу методології ресурсних платежів ДФС Олександр Шумський.
Як відомо, слона краще їсти маленькими шматочками. Той же принцип варто використовувати й у вирішенні проблем Полісся. Кроки мають бути якщо і поступовими, але впевненими та безперервними. Якщо все ж посилити відповідальність за організацію нелегального видобутку, можливо, таким чином люди все ж знайдуть для себе іншу форму заробітку і залишать природу многостраждального Полісся у спокої. Або ж продовжать видобувати бурштин вже цивілізовано.
Насправді, у питанні бурштину все просто. Просто треба захотіти припинити піддаватися тваринним інстинктам в полюванні за камінчиками, припинити збагачувати тих, хто за "копійки" скуповує камінчики у так званих "кріпаків" – людей, що ведуть видобуток.
Тоді в цих людей не буде грошей наймати озброєних молодиків, не стане грошей підкупити представників влади, правоохоронців, не вистачить, щоб найняти тих, хто буде підпалювати будинки, погрожувати тим, кого не купити за гроші. Тоді так звана бурштинова мафія, якою всі прикриваються, просто зникне. Бо вона, як страх – живиться людськими слабкостями.
