Про мене
БЛОГ АРТЮШЕНКО ГАЛИНИ
пʼятниця, 26 червня 2009 р.
26 ЧЕРВНЯ – МІЖНАРОДНИЙ ДЕНЬ ЗАХИСТУ ЖЕРТВ КАТУВАНЬ
четвер, 9 квітня 2009 р.
ЧИ Є ПІДСТАВИ У ПРАВОЗАХИСНИКІВ ПІКЕТУВАТИ ПРОКУРАТУРУ ОБЛАСТІ ?
04 лютого 2009року заступник голови Волинської правозахисної групи, депутат Луцької міської ради Микола Нікітюк у своєму блозі, який розміщений на сайті «ВОЛИНСЬКИХ НОВИН» обнародував Резолюцію мітингу ініціативної групи громадського правозахисного активу Волинської області від 31. 03. 2009 року з приводу невиконання прокурором області Гілем А.І. Закону України «Про звернення громадян» та призвав жителів Волинської області розпочати з 10:00 07.04.2009 року пікетування прокуратури області з метою звільнення прокурора області А.І.Гіля.
Взяти участь у акції М.С. Нікітюк запрошував голову ОДА п. Романюка М.Я. та голову обласної ради п. Грицюка А.П. - відповідальних керівників, які несуть персональну відповідальність за законність в роботі правоохоронних структур області та дотримання прав кожного жителя Волинської області та політичні партії, громадські організації, ЗМІ, робочі та творчі колективи.
7 квітня, біля стін прокуратури було небагато людно, можливо тому, що було велике свято БЛАГОВІЩАННЯ.
Але для скептиків – прибічників прокурора області, які надіялись, що невдоволена громадськість буде штурмувати прокуратуру, робити гучні заяви - не отримавши бажаного задоволення, використали свій шанс: у коментарях під Резолюцією попаплюжити правозахисників.
То ж чи є підстави у правозахисників пікетувати прокуратуру області? Звичайно є! І результати позитивні, навіть від маленького зібрання правозахисників під стінами прокуратури, також є!
Про те, що дало мені особисто повідомлення про пікетування та невелике зібрання правозахисників біля прокуратури області я також залишила відгук у коментарях під Резолюцією у блозі М.С. Нікітюка.
«Ну, не треба так негативно оцінювати: "маніфестація вийшла супер", бо й справді - все нормально! За чим найбільше, споглядаючи збоку, шкодуєте Ви – що не почули гучних заяв правозахисників під стінами прокуратури, чи може, що, продовжує працювати на посаді обласного прокурора пан Гіль А.І.? Хочу Вам нагадати давню істину: вода, яка капає в одну точку – рушить камінь. А тому і в даній, досить тихій, «супер», на Вашу думку, маніфестації є багато позитиву, а саме: у метушні і старанні вигородити себе завжди вчиняються якісь дії – як негативні, так і позитивні.
Наприклад:
1. Про пікетування було оголошено тиждень тому, а тому, в першу чергу гучно до нього готувались у обласній прокуратурі. Тому, хто не потрапив на особистий прийом до пана Гіля у день проведення акції, мав можливість побачити його портрет на сторінках «Волині» у інтерв’ю: «Чи є підстави в правозахисників пікетувати прокуратуру області?», де він, публічно, замість суду, який розглядає кримінальну справу, уже виніс свій обвинувальний вирок і навіть дав оцінку судам.
2. Як завжди бігав і метушився пан Лотоцький, якого чомусь понизили на посаді і тепер він записує громадян на особистий прийом до прокурора. Я так зрозуміла – пан Лотоцький працює секретаркою у приймальні громадян. (До речі, маю дуже багато відповідей (минулих років) за підписом Лотоцького, де він мені повідомляв, що у відношенні мого сина Артюшенка О. ніяких порушень та незаконних дій не встановлено. Але у виправдувальному вироку і окремій ухвалі наголошено: Волинським правоохоронним органам Артюшенка затримувати - підстав не було! І вказівок «зверху» ніяких не зафіксовано. Не виключено, що затримання здійснювалось на комерційній основі. І справа кримінальна вже порушена за незаконні дії і методи добування показів!..)
3. Нам, пересічним громадянам невідомо, хто виносить остаточний вердикт відносно особи – прийняти її на особистому прийомі чи не прийняти: сам Гіль чи Лотоцький, але 24 березня, після консультацій пана Лотоцького з кимсь – мені в категоричній формі було відмовлено: немає підстав для звернення на особистому прийомі до прокурора області! Такої ж думки був пан Лотоцький і 7квітня. Не знаю, що стало вирішальним: акція під стінами прокуратури, чи обмін «люб’язностями» з ним, але я була на особистому прийомі у Гіля А.І.!
4.Усі питання, з якими я звернулась на прийом, пан Гіль уважно, у моїй присутності розглянув і дав вказівку провести негайні перевірки, наголосивши при цьому, на які документи треба звертати першочергову увагу. А найбільше пана прокурора зацікавило питання, з приводу якого попередній раз мені було відмовлено у прийомі, хоча по зареєстрованій скарзі, прокурором уже прийняте рішення!!! Я ще не знаю яке, але з вигляду на вимушену зацікавленість прокурора у ретельному дослідженні - догадуюсь.
5. Шановні! Саме слово «прокуратура» - діє на мене негативно, але вчора з особистого прийому пана Гіля я вперше, вийшла задоволена! Чи будуть зрушення по моїх питаннях під контролем пана Гіля чекати недовго – законом відведено місячний термін. Отоді я обнародую: реально хоче обласний прокурор пан Гіль А.І. навести порядок в правоохоронних органах, чи це просто окозамилювання у день оголошеного пікету прокуратури! Так що, варто правозахисникам оголошувати про пікетування прокуратури, навіть тихо збиратись під її стінами і показувати що ми є».
четвер, 5 березня 2009 р.
ЧИ ЗАВЖДИ "ВАША ЧЕСТЬ" МАЄ ЧЕСТЬ
06 березня 2009року виповнюється рік від дня оголошення в апеляційному суді Одеської області виправдувального вироку по кримінальній справі, якою мій син незаконно був обвинучачений у злочинах, яких він не вчиняв.
Ті жахливі 39 місяців його пекельного життя нам не забути довіку. Але ми завжди будемо згадувати теплими словами колегію суду:
головуючого суддю Василя Дмитровича Балана, суддю Людмилу Олександрівну Стоянову, народних засідателів: Лесю Сергіївну Абуселідзе, Олену Іванівну Артамонову, Валентину Семенівну Цегельник! За їхній професіоналізм, за людяність, за мужність і справедливість, за їхню важку працю, ми завжди будемо просити в бога їм добра, благополуччя і міцного здоров'я!
Ковельська правда, "Головна" 2008 " Грудень " 15 " 13:19 ЧИ ЗАВЖДИ «ВАША ЧЕСТЬ» МАЄ ЧЕСТЬ?
До дня працівників суду відомий на Волині правозахисник Микола Нікітюк опублікував лист ковельчанки Галини Артюшенко:
«Коли в Одесі 29.12.2004 року я шукала синові адвоката і показувала їм на руці записані статті за якими обвинувачувався мій син (ч.4.ст.187 та п.п. 6, 9 ч.2 ст.115 КК України) – мене питали: а квартира у Вас яка, скільки коштує, продасте?
До того жаху, що у мене міліція викрала, а прокуратура бвинуватила мою невинну дитину – додавався ще один жах–адвокати запросили стільки грошей, що я мала продати чотирикімнатну квартиру! Вони відверто називали суми, які потрібні для оплати прокурору щоб просив у суду менший строк, а суддям– щоб засудили менше меншого!
Я впевнена була у невинуватості сина, а тому, вибрала інший шлях– закон. Мене принижували і в усіх вищестоящих органах прямо в вічі просто рубали: у нас невинні не сидять!
За три роки і три місяці доля мого сина була у руках сімнадцяти суддів! 30.12.2004року – суддя Приморського району м. Одеси Капля не заарештував Олександра за вищевказаними статтями, що тягли на довічне увязнення – не було підстав для арешту, так вказав у ухвалі!
Якась «підстава» все-таки знайшлася, бо у відсутності захисника, при його обовязковій участі, 05.01.2005 року цей же Капля заарештував Олександра!
Колегія апеляційного суду Одеської області з пяти чоловік під головуванням судді Л. Сенатора протягом шести місяців не судила, а скажу коротко знущалася над підсудним, над захистом, над правосуддям!
Ми писали заяви про відвід головуючого, усього складу суду! Не задовольнялось ні одне клопотання! На все що б ми не заявляли відповідь була одна: відмовити, надумано, безпідставно! Щоб перевести судове засідання в психологічно тяжке русло,підкреслити свою неповагу до адвоката С. Волошиної, Сенатор нерідко тиснув на мене: «Адвокат Артюшенко, у вас есть защитник профессионал, пользуйтесь его услугами, если сами не разбираетесь в кодексах!»
Нам відмовлено навіть було слухати справу українською мовою. Другий суддя Дирдін постійно приносив в судове засідання томи іншої справи і без ніякого сорому, їх переглядав і щось писав, а народні засідателі углублялися у газети та журнали.
А кому скаржитися? У залі суду ще прокурор, конвой. Свідки і ті працівники міліції та прокуратури! При тому, що прокурор запросив 15 років – 23.12.2005 року вирок –13років позбавлення Волі. Вони виходили із залу суду не дивлячись в нашу сторону. Увесь «беспрєдєл» досудового і судового слідства ми донесли до Верховного Суду України у наших, детально описаних касаційних скаргах.
16.05.2006 року була наша перша перемога–колегія Верховного Суду України (3 судді) скасувала вирок, а справу направила на новий судовий розгляд до того ж суду!!!
Перші враження–радісні від того, що скасований вирок і психологічно важкі, бо нова колегія суду (5 чоловік) під головуванням судді В. Балана знаходиться на тому ж восьмому поверсі навпроти колегії судді Л.Сенатора.
Але обстановка в судових засіданнях зовсім інша. Не тільки головуючий, але й суддя Л. Стоянова постійно задають питання, докопуються до істини. Крім матеріалів нашої кримінальної справи перед суддями на столі немає нічого.
Задовольняються усі наші клопотання, примусово доставляються свідки з числа працівників міліції і прокуратури. Викриваються факти фальсифікації та незаконних дій, підтверджуються експертизами нанесення Олександру тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості! Виводяться на чисту воду експерти, встановлюється зовсім інша дата смерті потерпілої і інша послідовність нанесення їй тілесних ушкоджень ніж предявило обвинувачення Артюшенку!
Живемо вірою в виправдувальний вирок! А звідусіль усі запевняють – і не надійтесь! Мусять щось придумати! Ну, можливо ваш син відбудеться відсиженим! Та не виносять у нас виправдувальних вироків! Та ще й у такій резонансній справі! Це ж скількох високопосадовців пересадити треба! А ми ж вперто віримо тільки у виправдувальний вирок, хоч деколи від таких розмов, закрадалась у серці душороздираюча думка:а що як і правду кажуть – один же суд, поряд кабінети! Як їм жити і працювати далі, зустрічатись?
І от 06.03.2008 року! Оголошено виправдувальний вирок! Звільнено в залі суду Олександра! Суд ще зачитав окрему Ухвалу, в якій чорним по білому перерахував усе, що необхідне прокуратурі для порушення кримінальної справи і очищення від катів у погонах, експертів-дальтоніків, прокурорів, суддів, судово-медичних експертів, слідчих-фальсифікаторів!
24.06.2008 року колегія Верховного Суду України (3 судді) залишила вирок без змін!
А далі? Як завжди! Треба захищати честь мундира. Я ще не знаю яким буде суд у відношенні осіб, які сфальсифікували кримінальну справу, поламали життя і забрали здоров’я у мого сина, але я вірю, як і раніше, що цей час прийде!
Колегія суду під головуванням Василя Балана – судді Л. Стоянової, народних засідателів: Л. Абуселідзе, О. Артамонової, В. Цегельник довели виправдувальним вироком, що є судді перед якими стоять не особисті інтереси, а ЗАКОН.
Галина Олексіївна Артюшенко. м. Ковель.»
неділя, 1 березня 2009 р.
Сьогодні вперше...
Сьогодні 1 березня 2009року.
Перший день весни! Сьогодні створено перший мій блог!
Перші враження - чудові!
Про це мій перший, коротенький, пробний запис у блозі!
