В Україні засуджують 99% обвинувачених - правозахисники

http://www.dw.de/шанси-на-виправдальний-вирок-майже-нульові/a-16801705

  Шанси на виправдувальний вирок в українському суді - майже нульові. Обвинувачених за кримінальними справами з ймовірністю 99,8 відсотка засуджують до ув'язнення. Сподівання - на новий карний кодекс. 

 Українська судова система залишається надзвичайно репресивною. Судді виносять виправдальні вироки вкрай рідко. За сталінських часів суди виправдовували вдесятеро більше підсудних, аніж зараз, стверджують правозахисники.

 Правозахисники покладають великі надії на новий Кримінально-процесуальний кодекс (КПК), який почав діяти у листопаді минулого року та має хоч якось змінити чинну судову систему. Адже наразі українські судді виправдовують лише 0,2% підсудних, що проходять за кримінальними справами.

 Минулого року було звільнено з-під варти лише 707 обвинувачених, при цьому 185 тисяч людей було засуджено. Це статистика самої Державної судової адміністрації, яку наводять українські ЗМІ.

 На запит Deutsche Welle з проханням надати оновлену інформацію про те, чи змінилося ставлення судів до виправдальних вироків після набрання чинності нового КПК, надісланий наприкінці квітня, відомство поки не дало відповіді.

Сила традиції

 Натомість правозахисники зауважують, що українська судова система є надто неповороткою і заскорузлою, тож очікувати якихось різких змін стосовно підсудних не варто. "У судовій системі існує традиція, за якою виправдальний вирок –це надзвичайна подія, на яку звертають увагу всі, і суддя за це може отримати неприємності. Судді самі зізнаються, що їм легше винести обвинувальний вирок, аніж виправдальний, оскільки вважатиметься, що вони виконали свої обов’язки",- розповів Deutsche Welle виконавчий директор Української Гельсінської спілки з прав людини Аркадій Бущенко.

 Правозахисник каже, що майже усі країни колишнього соцтабору мають таку само жорстку судову систему. "Водночас у 1937-му році, коли розгул репресій був у Радянському Союзі, то виправдальні вироки становили 10%, а нині в Україні – менше відсотка",- зауважив Бущенко. При цьому у країнах Євросоюзу судді виправдовують від 5 до 10% , а у США, зокрема у штаті Техас, до 50% підсудних, наголошує правозахисник. Він вважає, якщо українська система нікого не виправдовує, то постає питання про доцільність утримання такої досить дорогої системи, оскільки її коефіціент корисної дії є дуже малим. 

В одній упряжці

 Позиція слідства, прокуратури і суддів майже завжди збігається, позицію захисту - "не чують" 

Окрім традиції, є й ще кілька чинників, через які українська система правосуддя залишається репресивною. Серед них – корупція та "цехова солідарність". Отримати виправдальний вирок в Україні неможливо навіть за гроші, а от потрапити за ґрати через підкуп суддів - цілком реально, каже координатор проектів з моніторингу випадків репресій і катувань у пенітенціарній системі Харківської правозахисної групи Андрій Діденко.

 "Судова корупція процвітає",- наголошує правозахисник. Також він вказує на те, що слідство, прокуратура і суди пов’язані між собою, і часто обвинувальний акт, який пред’являють людині слідчі, пізніше "слово в слово перекопійовується" в обвинувальний вирок у суді. "Зазвичай позиція слідства, прокуратури і суду збігається. Суд стає на сторону обвинувачення, тобто прокуратури, і не чує позиції захисту",- каже Діденко.

Показники передусім

 На його думку, це відбувається через те, що від правоохоронців вимагають показників розкриття злочинів, а від суддів - статистику ефективності роботи, тому вони підтримують одне одного, адже саме від показників та статистики залежить їхня оплата праці та просування по службі.

 Координатор написання альтернативного звіту України про права людини для ООН Максим Щербатюк також упевнений, що передусім потрібні зміни в системі прокуратури та слідства. "Правоохоронці повинні зрозуміти, що важливо не просто засудити, а довести провину людини",- сказав Щербатюк Deutsche Welle.

Не тільки КПК

 Експерти сходяться у тому, що новий Кримінально-процесуальний кодекс може поліпшити ситуацію. У КПК закладено більше гарантій для обвинувачених і більше вимог для написання обвинувального вироку, зокрема, що стосується доказів, наголошує Аркадій Бущенко. Адже відомо, що нині багато обвинувальних вироків виносяться на недопустимих доказах – зізнанні підозрюваного чи його явки з повинною. "Однак не тільки треба покладатися на КПК. Суспільство, адвокати має тиснути на суди, аби вони навчилися писати слово "виправданий",- переконаний виконавчий директор Української Гельсінської спілки з прав людини. Разом з тим, Бущенко вважає, що зміни в українській судовій системі будуть помітні не скоро.

Журналістом може бути кожен! НОВИЙ ПОГЛЯД

Галина Артюшенко: «Не будете боятись – будете вигравати!»
http://np.org.ua/2013/04/halyna-artyushenko-ne-budete-boyatys-budete-vyhravaty/

http://esz.org.ua/?p=9371

Історія про жінку, яка пройшовши усі кола суддівського пекла врятувала свого сина від 13 років тюрми

Зараз Галина Артюшенко – заступник голови Волинської правозахисної групи, вона разом зі своїми однодумцями проводить численні заходи на захист прав людини, на Волині зокрема. Та не всі знають, що свавілля правоохоронних органів намагалось зруйнувати благополуччя сім’ї самої пані Галини. Тоді, у далекому 2004, ковельчанка, в минулому маляр-штукатур, не була настільки знайомою з юриспруденцією, правозахистом… Все несподівано змінилось, коли їй повідомили, що її сина Олександра, затримали за підозрою у вбивстві. Материнське серце не погоджувалось повірити в те, що її дитина – вбивця.

Як стверджували правоохоронці, погубив життя літньої одеситки Валіни Разводовської саме ковельчанин Олександр Артюшенко. Про те, як «затвердити» кандидатуру волинянина Артюшенка на роль вбивці, злочинці в погонах теж добре продумали. «Підозрюваний» був знайомий з жертвою, адже за рік до цього робив у неї ремонт. В Олександра вибивали зізнання у пам’ятну ніч 3 туру президентських виборів з 26 на 27 грудня, вибивали за допомою електричного струму і так званої «диби». Олександр написав «зізнання» під погрозою зґвалтування міліцейською дубинкою! Як результат катувань, з’явились дві (щоб не прогадати!) явки з повинною.

«У нас за ніщо не садять!» – переконували Галину Олексіївну в різних інстанціях. Та в державі, в якій до сих пір користуються радянським принципом: «Була б людина, а стаття завжди знайдеться», не дуже віриться в об’єктивність Феміди. Належне треба віддати сердешній матері. Ця мужня жінка не те, що не опустила руки і стукала в двері різних інстанцій із вимогою встановити справедливість – вона проводила власне розслідування. З допомогою одеського журналіста Бориса Штейнберга, професія якого просто-таки зобов’язує сумніватись в усьому, Галина Артюшенко знайшла чимало сфабрикованих у кримінальній справі доказів. «Борис Штейнберг, читаючи скаргу Олександра написану прокурору Одеської області, казав, що просто між рядками бачить тих нелюдів, які катували її сина, віддавали накази і змушували писати явки з повинною», – згадує пані Галина.

 Серед найбільших фальсифікацій можна назвати таку: в протоколі огляду з місця злочину є опис одягу, який є на трупі, включно з описом тапочка на правій нозі, але на фото, яке зроблене працівниками міліції з того ж таки місця злочину, на вбитій…одягу немає. Одяг загадково зник? Не факт, що він взагалі був.

 Знайшла Артюшенко і невідповідності у підписах понятих в кримінальній справі свого сина. Проводячи дні і ночі над кримінальною справою, матір псевдовбивці щоразу переконувалась, що справа «шита білими нитками».

 Залишалось лише отримати сприяння з боку прокуратури в тому, щоб розглянути докази, в тому числі і загадковий одяг на суддівському засіданні. Та не так сталося, як гадалося.

 «В усіх наших клопотаннях прокурор нам відмовляв на основі «надуманості і безпідставності». Як ми мали на таке реагувати, якщо речовий доказ має бути оглянутий на судовому засіданні, а прокурор каже, що я це собі надумала?» – ділиться Галина Олексіївна.

 Понад три роки Олександр перебував у слідчому ізоляторі. Та і важко сказати, що виправдувальним вироком він домігся справедливості, адже 6 березня цього року виповнилося 5 років з того часу, як його виправдали і звільнили з під варти. А компенсацю за завдану моральну шкоду держава не має наміру Олександрові виплачувати…

 Та найбільше обурює те, що люди, які катували Олександра і фальсифікували обвинувальні докази з метою отримання чергової «зірочки», далі «оберігають» наш з вами спокій.

 Попри зневажливе ставлення до неї та сина з боку стражів закону, пра возахисниця радить не винити всіх і вся, бо як стверджує пані Галина, і серед представників міліції є «нормальні» люди. Вони, в принципі, завжди були – люди, для яких існує поняття «честь», а не «жесть мундира».

 Коли Верховний Суд України повернув справу на новий судовий розгляд судовій колегії, яка знаходилась через коридор від колегії, що засудила Олександра на 13 років, то Галина Олексіївна ледь стримувала сльози.

 Та завдяки суддям, які проявили чесність, порядність і високу професійну майстерність Артюшенко не «мотає строк на зоні».

 «Найбільше обурює той факт, що прокуратура, міліція зловживають тим, що мають в руках велику владу: доступ до всієї інформації, до такої, що можуть мати і до такої, що можуть створити», – ділиться пані Галина.

 Палки в колеса вставляла і людина, від якої найменше чекали. Це ковельський адвокат, в обов’язки якої входило захищати Олександра Артюшенка.

 Адвокат просила в бюро судово-медичної експертизи «не поспішати» з висновками експерта, у присутності Галини Олексіївни радила прокурору втратити речовий доказ – сліди пальців рук, а тому, фактично на останній стадії судового розгляду, коли вже все свідчило про невинуватість Олександра, вони відмовились від послуг лжеадвоката і не побоялись взяти молоду дівчину-адвоката, для якої це була перша кримінальна справа (і перший виправдувальний вирок!). Із суду Олександр Артюшенко вийшов вже без ганебного тавра вбивці.

 Лише у Верховному Суді України, коли розглядалось касаційне подання прокурора на виправдувальний вирок, вперше за стільки років, представник Генеральної прокуратури відмовився підтримувати обвинувачення і Артюшенки вийшли звідти законними переможцями. Разом з виправдувальним вироком суд виніс ще одну ухвалу, в якій говориться про те, що прокурор області і Генпрокурор України мають вжити заходів за факти фальсифікації, тобто порушити кримінальну справу. Та ця ухвала не виконується.

 Галина Артюшенко звернулась до Адміністративного суду: «Півтора року цей процес відтягався і насамкінець нам відмовили в розгляді цієї справи, бо хто притягне Генерального прокурора до відповідальності за те, що той у свою чергу не покарав фальсифікаторів».

 Олександра Артюшенка виправдали, та вбивство так і не розкрили, незважаючи на значну доказову базу. Галина Олексіївна стверджує, що не впевнена стовідсотково в тому, що вбивство взагалі відбулось.

 На сьогоднішній день тривають судові процеси про визнання дій судових виконавців протиправними, які вже двічі повертали Олександрові виконавчого листа. І хоча апеляційний суд зобов’язує їх стягнути кошти з казначейської служби, які вони не стягують вже третій рік – через інфляцію ті гривні лише знецінюються.

Не знайшла пані Галина належної підтримки і у Європейському суді з прав людини. Жінка не впевнена, що матеріали справи взагалі туди потрапили: «До Євросуду справа не дійшла, тобто в мене є документ про те, що документи вийшли за межі України, але немає іншого, який би засвідчив, що вони все-таки надійшли до Євросуду; матеріали справи йшли 4 листами, всього десь 6 кілограмів. При виході з України, думаю, хтось «звернув увагу» на неординарний лист».

 Після доведення невинуватості власного сина, Галина Артюшенко неабияк зайнялась правозахисною діяльністю і тепер допомагає таким же ж, як і вона. Допомагає всім, хто цього потребує. Виняток становлять лише люди, які вимагають більшого, ніж це можливо по їхній справі.

 «Зараз входжу у Волинську правозахисну групу, – продовжує Галина Олексіївна, – Також я член громадської ради при МВС: маю право здійснювати громадський контроль за діяльністю ОВС України у Волинській області, а вони, в свою чергу мені в цьому надавати необхідну допомогу. Ось так повернулась доля».

 У своєму блозі Галина Олексіївна знайомить детальніше з діяльністю Волинської правозахисної групи, зокрема, зі справами, над якими вони працюють. Правозахисниця відзначає велику роль Інтернету у захисті прав людини, адже самоосвіта в галузі юриспруденції допомогла і їй.

Ця жінка є прикладом для наслідування, бо вона не злякалась ні прокуратури, ні міліції. «Не будете боятись – будете вигравати!» – такий принцип Галини Артюшенко.

 В своєму блозі Галина Олексіївна написала про себе «просто жінка і мама», я не є прихильником створення німба над людьми, та тут посмію з впевненістю сказати: Галина Олексіївна Артюшенко – не «просто жінка і мама».

Ірина Баран, для “НеБезПрав’Я”

Апеляційний суд Волинської області визнав дії державного виконавця протиправними

Через протиправні дії відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України не виконане рішення Ковельського міськрайонного  суду у виконавчому провадженні про відшкодування моральної шкоди, завданої Артюшенку О. В. органом дізнання, досудового слідства і суду, яке набрало законної сили ще 14 серпня 2010 року.

Чергову постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві, Артюшенко О. В. оскаржив до суду, який в повному об'ємі задовольнив його скаргу і виніс ухвалу, якою визнав дії старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Каращук Катерини Леонідівни щодо повернення виконавчого документу протиправними, скасував постанову про повернення виконавчого документу, зобов’язав державного виконавця поновити виконавче провадження по справі і провести стягнення на користь Артюшенка  О. В. встановленої до відшкодування суми у сто п’ятдесят тисяч гривень.

Представник державної виконавчої служби Куляша Олександр Олександрович не погодився з ухвалою суду і подав апеляцію.

Сьогодні відбувся судовий розгляд за даною апеляційною скаргою.
В судовому засіданні були присутні представники ЗМІ. Телекомпанії "Аверс" суд не дозволив проводити відео зйомку так як представники виконавчої та казначейської служби України були проти.

Куляша Олександр Олександрович просив суд скасувати ухвалу Ковельського суду, бо вважає її такою, що винесена  з порушенням норм  матеріального права, а також, що відділ примусового виконання рішень все одно не зможе провести примусове стягнення з державного бюджету України на користь Артюшенка  О. В. встановленої до відшкодування суми, бо наразі не має таких повноважень: Порядок виконання рішень, за яким було відкрито виконавче провадження втратив чинність на підставі нового Порядку, затвердженого постановою №  845 КМУ від 03 серпня 2011 року. 

На питання суду, чому ж у не виконувалось рішення про примусове стягнення коштів до 03 серпня 2011 року, Куляша  О. О. ухилився від прямої відповіді, лише сказав, що це не стосується постанови про повернення виконавчого документу.

А ми вважаємо - стосується! 
Невиконання рішення суду, коли вище згадуваний Порядок був чинним, а строків, передбачених Законом України "Про виконавче провадження" було достатньо і є наслідком оскарження дій Державної виконавчої служби. 

Колегія судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Волинської області у складі головуючого судді Мудренко Л. І., суддів Русинчук М. М. та Матвійчук Л. В., з участю представників відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України та Державної казначейської служби України розглянула дану апеляційну скаргу і залишила її без задоволення, а ухвалу судді  Ковельського міськрайонного суду Луньової Т. М. без змін.

Суд проголосив вступну та резолютивну частини ухвали, а після 08 травня 2013 року  - дати виготовлення повного  тексту, сторони зможуть її отримати і протягом двадцяти днів з дня проголошення, подати касаційну скаргу до Вищого спеціалізованого суду України. 

    Ми не знаємо чи будуть представники виконавчої влади оскаржувати ухвалу апеляційного суду, а от ми підготували позов до відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України, про стягнення  з них моральної шкоди, визначеної до відшкодування Артюшенку О. В. в сумі сто п'ятдесят тисяч гривень, не списаної ними в примусовому порядку з єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України відповідно до Закону "Про виконавче провадження" і Порядку виконання рішень станом до 03 серпня 2011 року, 3% річних, інфляційних нарахувань, судових витрат... 

Позов буде подано до суду після того, як буде отримано ухвалу апеляційного суду від 29 квітня 2013 року.

АРТЮШЕНКО Г.О.

ЧОМУ НЕ ВИКОНУЮТЬСЯ РІШЕННЯ СУДУ

Проблема про яку я хочу розповісти не нова, але досить актуальна у нашому суспільстві. Змінюються закони, президенти і уряд, обираємо нових депутатів з надією на покращення нашого життя... А де це покращення? Воно як горизонт: ми до нього наближаємось, а воно - віддаляється. 

Отак і в справі мого сина Артюшенка Олександра - за збігом обставин чи з інших підстав, "Пекельна кухня" для нашої родини  розпочалася у ніч президентських виборів 2004 року, коли його незаконно ув'язненого по звірячому катували, примушували писати явки з повинною, а рівно через рік - 23 грудня 2005 року Апеляційним судом Одеської області засудили на 13 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна за вбивство і грабіж, які він не вчиняв.

16 травня 2006 року Верховний суд України цей незаконний вирок скасував, а справу направив на новий судовий розгляд у новому складі у той же суд. 

06 березня 2008 року колегія суддів апеляційного суду Одеської області визнала Артюшенка О. В. невинним, винесла виправдувальний вирок і звільнила його з під варти у залі суду.

Минуло вже п'ять років, а справедливість так і не восторжествувала.

В 2009 році проти катів-міліціонерів які катували Артюшенка О. В., проти слідчих і експертів які фальсифікували речові докази, було порушено дві кримінальні справи, однак НІХТО ІЗ НИХ не поніс покарання, ніхто навіть не вибачився за знущання і вкрадені молоді роки та здоров’я молодої невинної  людини... 

Окрема ухвала апеляційного суду Одеської області, яка була винесена одночасно з виправдувальним вироком, залишилась без виконання. Потерпілому Артюшенку невідома доля кримінальних справ...

А на черзі - не виконується рішення Ковельського міськрайонного суду про відшкодування Артюшенку О. В. завданої органом дізнання, досудового слідства і суду моральної шкоди.

За висновком судово-психологічної експертизи, призначеної судом і проведеної у січні місяці 2010 року Київським інститутом судових експертиз, орієнтовний розмір компенсації завданої Артюшенку О. В. моральної шкоди становить 2880 мінімальних заробітних плат (на той час - майже два з половиною мільйони гривень).

05 травня 2010 року Ковельський міськрайонний суд визначив до відшкодування значно меншу суму моральної шкоди: шістсот п’ятдесят тисяч гривень, а апеляційний суд Волинської області ще й цю суму зменшив до ста п’ятдесяти тисяч гривень - з мотиву (далі цитата з ухвали) "щоб не призвело до збагачення потерпілої особи"... Верховний Суд України взагалі «не побачив» ніяких порушень і відмовив у розгляді касаційної скарги Артюшенка О. В...

Артюшенко подав скаргу до Європейського Суду з прав людини і три рекомендовані листи, загальною вагою понад 5 (пять) кілограмів вийшли за межі України, а до Європейського Суду так і не потрапили...

18 березня 2011 року Артюшенко подав документи до відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, де 27 травня 2011 року було  відкрито виконавче провадження з примусового виконання  виконавчого документа, виданого Ковельським міськрайонним судом Волинської області про стягнення з боржника Державного Казначейства України шляхом списання в безспірному порядку з єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України на користь Артюшенка О. В. встановленої до відшкодування суми у сто п’ятдесят тисяч гривень.

 Станом на сьогоднішній день рішення суду не виконане, а виконавчий документ в черговий раз повернуто Артюшенку.

12 жовтня 2012 року апеляційний суд Волинської області вже виносив ухвалу, якою визнав дії старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Каращук К. Л. щодо повернення виконавчого документу протиправними, скасував постанову про повернення виконавчого документу, зобов’язав Каращук К. Л. поновити виконавче провадження по справі і провести стягнення на користь Артюшенка  О. В. встановленої до відшкодування суми у сто п’ятдесят тисяч гривень.

Крім того, в ухвалі апеляційний суд чітко зазначив: "Відповідно до статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. Отже, затверджений 3 серпня 2011 року Порядок виконання рішень про стягнення коштів з державного бюджету  не може застосовуватися до виконання виконавчих документів, які пред’явлені до виконання відповідно до діючих положень законодавства на момент відкриття виконавчого провадження".

Ухвалу апеляційного суду державний виконавець Каращук К. Л. не оскаржувала а поновила виконавче провадження. Однак, через два місяці в черговий раз повернула виконавчий документ Артюшенку О. В., а той знову оскаржив її дії до суду.

26 лютого цього року Ковельський суд виніс ухвалу, аналогічну попередній ухвалі Волинського апеляційного суду, на яку відділ примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України  подав апеляцію.

Ми розуміємо, що повернення виконавчого документу є не чим іншим,  як небажанням держави виплатити Артюшенку О. В. встановлену до відшкодування суму завданої моральної шкоди, якому не важливо в який спосіб і ким має бути виконане рішення суду, головне щоб воно виконувалось у строки передбачені законом України без порушень його конституційних прав.

З введенням нового Порядку виконання рішень про стягнення коштів з державного бюджету штучно створений правовий прецедент, який автоматично включає механізм невиконання рішення суду і подальшу судову тяганину, бо новим Порядком визначено: 

-а)  стягувач має подати документи за місцезнаходженням органу який заподіяв шкоду  (у рішенні суду і у  виконавчому документі визначено що кошти мають бути списані з єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України м. Київ, вул.. Бастіонна 6...);

-б) стягувач має подати документи протягом одного року, що настає за днем набрання рішенням законної сили (термін повторної подачі виконавчого документу минув 14 серпня 2011 року, бо рішення, яким Артюшенку присуджено відшкодування шкоди набрало законної сили 14 серпня 2010 року).

Півтора року держава намагається нав’язати Артюшенку виконавчий документ, термін подачі на виконання якого, закінчився коли цей документ знаходився не у кишені Артюшенка, а на виконанні у відділі примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, коли, в порушення Закону "Про виконавче провадження" не проводилось  примусовове  стягнення у визначені строки, яких, до 03 серпня 2011 року (введення в дію нового Порядку виконання рішень) було достатньо!!! 

За цей період  державна виконавча служба, знаючи, що строк повторної подачі виконавчого документу для Артюшенка сплинув, тричі повертала йому виконавчий документ, двічі поновлювала виконавче провадження за рішеннями судів і у постановах посилалась, наприклад, на такі абсурдні підстави: 

-"...у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними" - це при тому, що у рішенні суду і у виконавчому документі чітко вказано - "...в беспірному порядку списати кошти з єдиного казначейського рахунку...", а в матеріалах виконавчого провадження відсутня інформація щодо вчинення дій державним виконавцем щодо розшуку майна боржника...

- що Артюшенко  має право подати виконавчий документ до казначейської служби відповідно до нового Порядку виконання рішень... - це при тому, що з їх вини пройшов строк для такої подачі.

Державний виконавець Каращук К. Л. у постанові про повернення виконавчого документу стягувачу  від 22 січня 2013 року, досить оригінально постановила: «Виконавчий документ може бути повторно пред’явлений до виконання в строк до 21 січня 2013 року». 

Що тут робити з таким горе-документом, плакати чи сміятись?!

Чи це наша незалежна держава Україна, дбаючи про покращення життя своїх громадян, в особі представника виконавчої влади - державного виконавця, насміхається над простими українцями?

Представник державної виконавчої служби у судовому засіданні  назвав вказані у постанові терміни і строки - технічними помилками.

Катування і фальсифікації, через які Олександр  незаконно перебував 39 місяців у СІЗО, також намагались списати на "технічні помилки" дізнання, досудового слідства і суду, але, колегія суддів апеляційного суду Одеської області, ухвалюючи виправдувальний вирок, визнала їх протиправними діями, порушеннями конституційних прав Артюшенка та Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. 

Наразі, через "технічні помилки" державного виконавця Артюшенко має втратити відшкодування моральної шкоди?

Судове засідання з розгляду апеляційної скарги старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Каращук К. Л.  відбудеться о 14:20 год. 29 квітня 2013 року в апеляційному суді Волинської області (м. Луцьк, вул. Червоного Хреста, 10).

Я запрошую усіх небайдужих прийти і почути, яким буде рішення апеляційного суду.

Артюшенко Г. О.

У Волинській обласній прокуратурі назрівають кадрові зміни?

http://p-p.com.ua/articles/32427/?
 

Вже наступного тижня у стінах прокуратури Волинської області чекають на зміни. Про це вчора повідомило інтернет-видання «Під прицілом».

Зокрема, полишити свою посаду незабаром може Прокурор Волинської області Андрій Парака. Джерела повідомляють, що його переводять на іншу посаду, поближче до Генеральної прокуратури. 

Разом з тим, у Волинській прокуратурі назріває загальна кадрова чистка - окремих прокурорів поміняють, а декому навіть доведеться піти. 

Зокрема, стало відомо що крісло затрусилось і під заступником прокурора Волині Валерієм Невірцем. Подейкують, що столичне керівництво вже неодноразово знаходило причини для його зміни тож цього разу він може дійсно втратити свою посаду.