06 березня 2009року виповнюється рік від дня оголошення в апеляційному суді Одеської області виправдувального вироку по кримінальній справі, якою мій син незаконно був обвинучачений у злочинах, яких він не вчиняв.
Ті жахливі 39 місяців його пекельного життя нам не забути довіку. Але ми завжди будемо згадувати теплими словами колегію суду:
головуючого суддю Василя Дмитровича Балана, суддю Людмилу Олександрівну Стоянову, народних засідателів: Лесю Сергіївну Абуселідзе, Олену Іванівну Артамонову, Валентину Семенівну Цегельник! За їхній професіоналізм, за людяність, за мужність і справедливість, за їхню важку працю, ми завжди будемо просити в бога їм добра, благополуччя і міцного здоров'я!
Ковельська правда, "Головна" 2008 " Грудень " 15 " 13:19 ЧИ ЗАВЖДИ «ВАША ЧЕСТЬ» МАЄ ЧЕСТЬ?
До дня працівників суду відомий на Волині правозахисник Микола Нікітюк опублікував лист ковельчанки Галини Артюшенко:
«Коли в Одесі 29.12.2004 року я шукала синові адвоката і показувала їм на руці записані статті за якими обвинувачувався мій син (ч.4.ст.187 та п.п. 6, 9 ч.2 ст.115 КК України) – мене питали: а квартира у Вас яка, скільки коштує, продасте?
До того жаху, що у мене міліція викрала, а прокуратура бвинуватила мою невинну дитину – додавався ще один жах–адвокати запросили стільки грошей, що я мала продати чотирикімнатну квартиру! Вони відверто називали суми, які потрібні для оплати прокурору щоб просив у суду менший строк, а суддям– щоб засудили менше меншого!
Я впевнена була у невинуватості сина, а тому, вибрала інший шлях– закон. Мене принижували і в усіх вищестоящих органах прямо в вічі просто рубали: у нас невинні не сидять!
За три роки і три місяці доля мого сина була у руках сімнадцяти суддів! 30.12.2004року – суддя Приморського району м. Одеси Капля не заарештував Олександра за вищевказаними статтями, що тягли на довічне увязнення – не було підстав для арешту, так вказав у ухвалі!
Якась «підстава» все-таки знайшлася, бо у відсутності захисника, при його обовязковій участі, 05.01.2005 року цей же Капля заарештував Олександра!
Колегія апеляційного суду Одеської області з пяти чоловік під головуванням судді Л. Сенатора протягом шести місяців не судила, а скажу коротко знущалася над підсудним, над захистом, над правосуддям!
Ми писали заяви про відвід головуючого, усього складу суду! Не задовольнялось ні одне клопотання! На все що б ми не заявляли відповідь була одна: відмовити, надумано, безпідставно! Щоб перевести судове засідання в психологічно тяжке русло,підкреслити свою неповагу до адвоката С. Волошиної, Сенатор нерідко тиснув на мене: «Адвокат Артюшенко, у вас есть защитник профессионал, пользуйтесь его услугами, если сами не разбираетесь в кодексах!»
Нам відмовлено навіть було слухати справу українською мовою. Другий суддя Дирдін постійно приносив в судове засідання томи іншої справи і без ніякого сорому, їх переглядав і щось писав, а народні засідателі углублялися у газети та журнали.
А кому скаржитися? У залі суду ще прокурор, конвой. Свідки і ті працівники міліції та прокуратури! При тому, що прокурор запросив 15 років – 23.12.2005 року вирок –13років позбавлення Волі. Вони виходили із залу суду не дивлячись в нашу сторону. Увесь «беспрєдєл» досудового і судового слідства ми донесли до Верховного Суду України у наших, детально описаних касаційних скаргах.
16.05.2006 року була наша перша перемога–колегія Верховного Суду України (3 судді) скасувала вирок, а справу направила на новий судовий розгляд до того ж суду!!!
Перші враження–радісні від того, що скасований вирок і психологічно важкі, бо нова колегія суду (5 чоловік) під головуванням судді В. Балана знаходиться на тому ж восьмому поверсі навпроти колегії судді Л.Сенатора.
Але обстановка в судових засіданнях зовсім інша. Не тільки головуючий, але й суддя Л. Стоянова постійно задають питання, докопуються до істини. Крім матеріалів нашої кримінальної справи перед суддями на столі немає нічого.
Задовольняються усі наші клопотання, примусово доставляються свідки з числа працівників міліції і прокуратури. Викриваються факти фальсифікації та незаконних дій, підтверджуються експертизами нанесення Олександру тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості! Виводяться на чисту воду експерти, встановлюється зовсім інша дата смерті потерпілої і інша послідовність нанесення їй тілесних ушкоджень ніж предявило обвинувачення Артюшенку!
Живемо вірою в виправдувальний вирок! А звідусіль усі запевняють – і не надійтесь! Мусять щось придумати! Ну, можливо ваш син відбудеться відсиженим! Та не виносять у нас виправдувальних вироків! Та ще й у такій резонансній справі! Це ж скількох високопосадовців пересадити треба! А ми ж вперто віримо тільки у виправдувальний вирок, хоч деколи від таких розмов, закрадалась у серці душороздираюча думка:а що як і правду кажуть – один же суд, поряд кабінети! Як їм жити і працювати далі, зустрічатись?
І от 06.03.2008 року! Оголошено виправдувальний вирок! Звільнено в залі суду Олександра! Суд ще зачитав окрему Ухвалу, в якій чорним по білому перерахував усе, що необхідне прокуратурі для порушення кримінальної справи і очищення від катів у погонах, експертів-дальтоніків, прокурорів, суддів, судово-медичних експертів, слідчих-фальсифікаторів!
24.06.2008 року колегія Верховного Суду України (3 судді) залишила вирок без змін!
А далі? Як завжди! Треба захищати честь мундира. Я ще не знаю яким буде суд у відношенні осіб, які сфальсифікували кримінальну справу, поламали життя і забрали здоров’я у мого сина, але я вірю, як і раніше, що цей час прийде!
Колегія суду під головуванням Василя Балана – судді Л. Стоянової, народних засідателів: Л. Абуселідзе, О. Артамонової, В. Цегельник довели виправдувальним вироком, що є судді перед якими стоять не особисті інтереси, а ЗАКОН.
Галина Олексіївна Артюшенко. м. Ковель.»
