ЧИМ ДУМАВ ГЕНЕРАЛ-МАЙОР ШВИДКИЙ В В. КОЛИ НАДАВАВ МЕНІ ВІДПОВІДЬ

Ось і отримала я листа з УМВС України у Волинській області на мої скарги у відношенні незаконних дій ковельських міліціянтів, які у вечірній час намагалися застосувати до мене фізичну силу і доставити до ковельської прокуратури. 

Я обіцяла повідомити читачів про те, що ж мені напишуть головні міліціянти Волині і за досить приємними і уважними розмовами на особистому прийомі у генерал-майора міліції області чи не настане розчарування від прийнятого рішення...

Від такого «шедевру» який надіслав мені генерал-майор Швидкий В. В. не лише розчарування настало, а й підтвердилась безграмотність і бездіяльність цих високих чиновників, про що писали читачі у відгуках «ВОЛИНІ-НОВОЇ», а тому я постараюсь доступно і зрозуміло проаналізувати те що називається відповіддю.

Отже:

«Артюшенко Галина Олександрівна м. Ковель, Волинська область.

Шановна Галино Олексіївно!

Ваше звернення до помічника Міністра внутрішніх справ України Цісарука А. В. і начальника УМВС України у Волинській області генерал-майора міліції Швидкого В.В. розглянуто у відповідності з термінами, передбаченими ст. 20 Закону України «Про звернення громадян…».

І хоча в кінці листа стоїть підпис лише Швидкого В. В., я зрозуміла з написаного, що відповідь я отримала одну від обох високих осіб обласного управління міліції на окремо і в різний час подані скарги: Цісаруку А. В. – 22 січня, а Швидкому В. В. – 9 лютого цього року

Я все-таки сподівалась, що ці люди, які стоять на захисті прав людини і Закону і про яких пишуть дуже брудні відгуки, віднесуться до кричущих порушень моїх прав і свобод принципово і в силу службового і громадянського обов’язку також, доведуть що вони не такі як про них пишуть і говорять Волиняни.

Але поставлені мною питання у скаргах залишилися невирішеними, тобто відкритими для обговорення, оскарження і обнародування - як приймають рішення та як «варганять» відписки.

Чому у листі я і Олександрівна, і Олексіївна одночасно? У мене батько був один і я дорожу його пам’яттю.

Чому «поскромнічали» і не вказали звання пана Цісарука? Підвищили чи понизили? Чи читав генерал-майор Швидкий В. В. те що підписував? 

Як кажуть «Чим далі в ліс – тим більше дров!»

А далі генерал-майор повідомляє:

«Зазначена постанова була складена у відповідності зі статтею 130 КПК України…».

«…В зв’язку з врученням зазначеної постанови після 18:00год. зареєструвати її в канцелярії Ковельського МВ не було можливості, що в деякій мірі є порушенням вимог наказу МВС України щодо реєстрації та обліку документів, які надходять до органів внутрішніх справ, але це не було підставою для її невиконання. За виявлені під час перевірки порушення вимог наказу МВС України окремі працівники Ковельського МВ попереджені начальником УМВС України в області про можливість притягнення їх до дисциплінарної відповідальності…"

Чи можна вважати постанову законною, якщо у ній не зазначено якого числа і на яку годину має бути примусово доставлена особа? Крім того, у постанові вказано, що я не з’явилась за викликом без поважних причин.

Усе вище зазначене Швидким В. В. є брехня, яка суперечить логіці і здоровому глузду, бо начальник сектора дільничних інспекторів Ковельського МВ УМВС України у Волинській області Макаренко І.І. почав телефонувати мені, о 16:45год і пропонувати по приїзду до Ковеля з’явитися до прокуратури, лякав врученням мені повістки, яку не мав, бо якби мав, то о 19:30 год. коли був уже в моїй квартирі вручив би мені її обов’язково і це було б доказом того, що я її отримала, або відмовилась отримувати. Якби слідчий прокуратури надсилав мені повістку поштою і я не з’явилась, то 10 грудня з самого ранку або протягом робочого дня постанова мала б бути зареєстрована у канцелярії відділення міліції.

При великому бажанні привід до мене мали можливість застосувати протягом цілого дня 10 грудня, бо я з охороною, з відома начальника «Гріфону» о 10:00 год ранку вже була у начальника внутрішньої безпеки обласного управління міліції, о 13:00 год – в управлінні служби безпеки, а о 15:00 годині – в обласному управлінні міліції !

Не мені, а саме охоронцеві зателефонував Макаренко о 16:45 і повідомив про те, щоб я з’явилась в прокуратуру! 

Тобто, протягом дня працівникам міліції було відомо моє місцеперебування, але вони чекали 18:00 години, коли не буде фізичної охорони і вони зможуть вчиняти зі мною що захочуть.

А далі генерал-майор Швидкий В.В. повідомляє наступне:

«Дії працівників Ковельського МВ по виконанню постанови слідчого в особливо важливих справах Генеральної прокуратури України старшого радника юстиції Мацієвського О. С. про привід свідка були обґрунтованими і відповідали вимогам законодавства України, а саме: Закону України « Про міліцію» і нормам права передбаченим КПК України».

Ну що ж я, юридично не підкована, проста жінка можу сказати цьому занадто ввічливому, принциповому, грамотному, як мені показалось під час особистого прийому керівнику, з таким високим званням і посадою?

Я приголомшена тим, що мені зварганили високі стражі закону!!!

Більше того, у судовому засіданні, коли вони притягували мене до адміністративної відповідальності за злісну непокору працівникам міліції при виконанні ними службових обов’язків, суд встановив, що в матеріалах справи є аналогічна постанова від 10 грудня 2009 року слідчого Мацієвського - «підвергнути» приводу мого сина Артюшенка Олександра !!!

А тому, як би того не хотілось Цісаруку та Швидкому, але я буду наполягати, щоб обидва відповіли мені на питання, яке вони наче не читали у моїй скарзі:

1. ЧОМУ, ПРАЦІВНИКИ КОВЕЛЬСЬКОЇ МІЛІЦІЇ, МАЮЧИ НА РУКАХ АНАЛОГІЧНУ ПОСТАНОВУ У ВІДНОШЕННІ МОГО СИНА ОЛЕКСАНДРА, ЯКИЙ ПРОЖИВАЄ В ОДНІЙ КВАРТИРІ ЗІ МНОЮ, НЕ ДОСТАВЛЯЛИ ЙОГО РАЗОМ ЗІ МНОЮ ДО ПРОКУРАТУРИ???

2. ЯКИМ ЗАКОНОМ КЕРУВАЛИСЬ ПРАЦІВНИКИ МІЛІЦІЇ І ЧОМУ НЕ ВИКОНУВАЛИ ПОСТАНОВУ СЛІДЧОГО В ОСОБЛИВО ВАЖЛИВИХ СПРАВАХ ГЕНЕРАЛЬНОЇ ПРОКУРАТУРИ УКРАЇНИ ПРО ПРИМУСОВИЙ ПРИВИД МОГО СИНА???

Я хочу щоб в даному випадку усі мене правильно зрозуміли, я не закликаю застосовувати примусовий привід до мого сина, адже: ОЛЕКСАНДРА ТАКОЖ НЕ БУЛО ПІДСТАВ ПІДДАВАТИ ПРИМУСОВОМУ ПРИВОДУ!!!

Я МАЮ ПРАВО ЗНАТИ ПРАВДУ: – ЯКУ ГРАНЬ ПРОВЕЛИ МІЖ МНОЮ ПРЕДСТАВНИКОМ ПОТЕРПІЛОГО ТА ПОТЕРПІЛИМ І ЩО ХОТІЛИ ЗІ МНОЮ ВЧИНИТИ, ЩО СФАЛЬСИФІКУВАВШИ ДВІ ОДНАКОВІ ПОСТАНОВИ НА ОДНУ АДРЕСУ, ПО ОДНІЙ СПРАВІ – НАДІ МНОЮ ВЧИНЯЛИ НАСИЛЛЯ ЗГІДНО ЗАКОНУ, А НА ЯКИЙ ЗАКОН СПИРАЛИСЯ У ВІДНОШЕННІ СИНА - МОВЧАТЬ, НЕ ПРИДУМАЛИ ЩЕ ТАКОГО ЗАКОНУ???

ГАЛИНА ОЛЕКСІЇВНА АРТЮШЕНКО