НОВОРІЧНЕ ІНТЕРВ'Ю АРТЮШЕНКА ОЛЕКСАНДРА ДЛЯ НОВОРІЧНОГО ВИПУСКУ ГАЗЕТИ "ВОЛИНЬ, ЯКЕ ...НЕ БУЛО ОПУБЛІКОВАНЕ...

З нетерпінням чекали ми всі родиною Новорічного випуску "Волині", адже для цього була важлива підстава: син Олександр, дав інтерв’ю спеціально для святкового випуску, у якому розповів, як він, невинний, чотири Нових роки (2005-2008) відзначав за гратами.

До речі, у серпні 2008 року (№№ 824, 825, 827, 828) у статті "ВБИВЦЕЮ ЗРОБИЛИ НЕВИННУ ЛЮДИНУ" та у грудні 2008 року (№ 885) у статті "МАМА ВИЗВОЛИЛА СИНА З ТЮРМИ" журналіст Олександр Нагорний писав про долю Олександра.

Тоді писати було легше: є виправдувальний вирок Одеського апеляційного суду та архів із понад 30 публікацій журналіста Бориса Штейнберга, який більше двох років вів журналістське розслідування по справі Артюшенка і інформував читачів декількох газетних видань м. Одеси.

…А тепер…

Я відкрила Новорічний випуск "Волині" і не знайшла у ньому інтерв’ю Олександра.

Зате, переглядаючи попередні номери газети я знайшла хвалебну статтю про пана А.І. Гіля – прокурора Волинської області і все зрозуміла: не вписується розповідь сина Олександра після статті про пана Гіля!!!

А тому, я дослівно напишу нижче, що розповів "Волині" для святкового номера мій син Артюшенко Олександр:

" НОВИЙ РІК У СІЗО.

Свято Нового року всі чекають з нетерпінням, також і я . У нашій сім'ї виховувалось четверо дітей і Новий рік ми завжди старалися зустріти вдома в колі сім'ї, а потім уже святкувати з друзями.

31 грудня 2003 року помер наш тато Артюшенко Володимир Григорович і це стало нашим обов’язком збиратися на Новий рік вдома.

24 грудня 2004року мене забрали у Ковельський райвідділ міліції і для мене і моєї родини розпочались страшні дні без свят і вихідних днів.

26 грудня, коли мене в наручниках конвой віз до м. Одеси, то всі, хто зібрався вдома на поминальний обід по татові – страждали від нового стресу – бо не знали, за що мене повезли до Одеси.

Ніч з 26 на 27 грудня пройшла в пекельних муках – працівники міліції міняючи методи катування примушували писати явки з повинною і брати на себе розбій, вбивство одеситки, до чого я не мав ніякого відношення.

30 грудня, після усіх знущань – мене помістили в ізолятор тимчасового тримання Одеського обласного управління міліції де мене застав Новий 2005рік. Я його не зустрічав - ніяк.

У мене нестерпно боліло усе тіло, особливо руки, які розпухли від переломів. Крім баланди, якою там кормили їсти не було нічого. Навіть цигарок не було, Та й передачі не приймали, напевно був наказ.

У Новий 2006 рік я уже переступив засудженим на 13 років позбавлення волі і перебував в Одеському слідчому ізоляторі.

На Новий 2007-2008 рік я також перебував в Одеському слідчому ізоляторі, але вже як підсудний, так як 16 травня 2006 року Верховний Суд України скасував обвинувальний вирок.

Одеський слідчий ізолятор побудований ще царицею Катериною-2, в основному складається із маленьких камер величиною по 6 квадратних метрів, з овальною стелею, маленьким вікном з подвійною решіткою. В камері стоїть двоє нар в два яруси, умивальник, туалет, маленький столик.

Тут нас проживало по чотири чоловіки, а деколи і більше. Ув’язнених в камерах постійно міняли..

Перед Новим роком ми отримували від рідних передачі, а тому, готували собі святковий стіл, а так як у камерах світло на ніч не виключається, то в 12 годин ночі, ось в таких умовах ми вечеряли і згадували рідних, друзів. Це дуже важко.

Святкування Нового 2008 року, та й попередні, я – ми, дивилися по телевізору, бо у камері був маленький телевізор, який на деякий час відволікав від тяжких думок, однак, його дивитись можна також лише у визначені години.

Весь час жив надією, що все це скінчиться і незабаром буду вдома.

В даний час відділ з розслідування особливо тяжких злочинів Генеральної прокуратури України проводить досудове слідство по кримінальній справі порушеній проти працівників міліції, які мене катували і за фактами фальсифікації речових доказів, якими мене обвинувачували.

Зважаючи, що ніхто із тих посадових осіб моє місце в СІЗО займати не хоче, то Ковельською міліцією до нас вживаються різні методи незаконного впливу, особливо до моєї мами, мого захисника і законного представника.

Останні такі події відбулись 10 грудня цього року, після того, як вона, як правозахисник, виступила на круглому столі в обласній державній адміністрації, присвяченому Дню захисту прав людини з критикою на адресу прокурора Волинської області А. І. Гіля та прокурора м. Ковеля С. М. Масалова, які покривають незаконні дії працівників міліції, а також висловила присутнім думку громадян, членів обласної правозахисної організації, що при тій кількості скарг у вищестоящі органи на бездіяльність прокурора області, багаторазових пікетуваннях обласної прокуратури є недоречним присвоєння А. І. Гілю звання Заслуженого Юриста України.

Реакція прокуратури була миттєвою і щойно Галина Олексіївна виїхала з Луцька додому, як працівники Ковельської міліції по телефону почали переконувати її, щоб по приїзду до Ковеля, незважаючи на вечірній час, вона одразу, добровільно пішла до Ковельської прокуратури на допит у якості свідка по Одеській кримінальній справі, де начебто її чекає слідчий Генеральної прокуратури України. Після 19:30 години вечора з'явилися додому і годину ще переконували вдома, а коли зрозуміли що ніякі вмовляння не діють, пред’явили постанову про примусовий привід і для її виконання намагалися застосувати силу, щоб доставити Артюшенко Г. О. до Ковельської прокуратури.

Однак, Галина Олексіївна звернула увагу: - постанова написана не на бланку, відсутня печатка, штамп, вона не свідок і ніколи ним не була, текст написаний з помилками, вечірній час – а тому не підкорилася працівникам міліції і з ними не поїхала.

Що це було і чим би це могло закінчитись, можна тільки здогадуватись.

До прикладу – 24 грудня 2004 року мене забрали до міліції на бесіду на годинку також з дому, а повернувся я через 39 місяців.

Отак ми і живемо." 

Шановна наша НЕЗАЛЕЖНА ГРОМАДСЬКО-ПОЛИТИЧНА ГАЗЕТА "ВОЛИНЬ"!!!

Влада приходить і відходить, прокурори міняються, а читачі твої прагнуть з твоєю допомогою навести лад у державі!!!

То ж бажаємо у Новому році бути чесними і по справжньому незалежними.

5 РОКІВ У ПРАВООХОРОННОМУ ПЕКЛІ або - від виборів до виборів

Сьогодні, 24 грудня виповнюється 5 років, від того страшного дня, як працівники Ковельського МРВ УМВС України у Волинській області без будь-яких на те підстав, переступили поріг нашого дому, викрали сина Олександра, дві доби переховували у приміщенні міліції,

а 26 грудня 2004 року, у день президентських виборів, без оформлення будь-яких документів, передали конвою, який прибув із м. Одеси, чим кинули нашу родину на нелюдські страждання та поневіряння.

Колись, за часів Радянського Союзу, наше життя, наш добробут вимірювався п’ятирічками, зобов’язання по яких, завжди перевиконувались.

"П’ятирічку", яку запрограмували і нав’язали нам правоохоронні органи нашої незалежної держави – ми успішно подолали за 39 місяців!

Однак, за цю "пятирічку" ми не нажили собі матеріальних благ, а навпаки - для здобуття важкої перемоги над беззаконням, ми втратили все: здоров'я, волю, бізнес, сім'ї, друзів.

І навіть, якщо разом із цим, ми нажили собі нездоланні проблеми з правоохоронними органами, страшенні борги по оплаті за комунальні послуги та кредитах – ми щасливі тим, що змогли вистояти і чесно довести невинуватість Олександра, якого:

- працівники міліції катували і мордували, змушуючи писати явки з повинною про вбивство одеситки;
- слідчі прокуратури Приморського району м. Одеси звинуватили у злочинах, яких Олександр не вчиняв;
- судово-медичні експерти Одеського обласного бюро судово-медичних експертиз у зговорі з прокуратурою, фальсифікували, висновки судово-медичних та судово-криміналістичних експертиз, підганяючи обставини вбивства і дату смерті потерпілої "під Артюшенка" знищували речові докази справжніх вбивць;
- експерти науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при УМВС України в Одеській області у зговорі з органами дізнання та досудового слідства, сфальсифікували, відбиток сліда пальця руки Артюшенко Олександра, начебто вилученого з місця вбивства потерпілої;
- головуючий суддя Леонід Сенатор апеляційного суду Одеської області у зговорі із слідчим прокуратури Приморського району м. Одеси Миколою Ткаченком, із отриманого електронного диску із "Центру цифрових систем" - сфальсифікували роздруківку телефонних розмов покійної – підганяючи дату і час останньої її телефонної розмови під сфальсифіковану дату смерті…

Навіть важко уявити, що в нашій правовій, незалежній Україні діє корумпована, налагоджена на протизаконні дії проти своїх громадян правоохоронна м’ясорубка, яка, зім’явши під себе Конституцію України, Кримінальний та Кримінально-процесуальний кодекси України, Закон Божий - успішно процвітає, користується усіма благами нашої держави за рахунок коштів із сплачених податків громадян, в тому числі і моєї родини.

Варто зазначити, що В. А. Ющенко, за декілька днів до інавгурації - 19 січня 2005 року звернувся до тодішнього Генерального прокурора України Піскуна з письмовим зверненням встановити істину по справі Артюшенка і його особисто проінформувати про результати перевірки.

Новообраного президента обдурили: - швиденько проінформували, що ніяких протизаконних дій під час затримання та обвинувачення Артюшенка не виявлено.

І колесо протизаконних дій закрутилось так, що 23 грудня 2005 року колегією суддів апеляційного суду Одеської області під головуванням судді Леоніда Сенатора Артюшенка Олександра було засуджено на 13 років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна - (покаранням за інкриміновані злочини законом передбачено довічне ув’язнення).

6 березня 2008 року у виправдувальному вироку, поряд з фактами про численні порушення прав Артюшенка Олександра, незаконні дії вчинені працівниками міліції, які під час катування нанесли йому тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості та фактами фальсифікацій речових доказів правоохоронними органами Волинської та Одеської областей, колегія суддів під головуванням судді Василя Балана, того ж таки, Одеського апеляційного суду, вказала на такий важливий, ключовий момент цієї кримінальної справи:

- "Більше того, в матеріалах справи немає жодного процесуального або іншого документу, з якого б випливали підстави для обґрунтованих підозр Артюшенка О.В. у скоєнні злочину, на момент його затримання".
Навіть цього такого коротенького речення у виправдувальному вироку із 30 сторінок, цілком достатньо, щоб зрозуміти, що кримінальна справа по обвинуваченню Артюшенка О.В. у скоєнні злочинів, передбачених п.п. 6, 9 ст. 187 та ч. 2 ст. 115 КК України не просто сфальсифікована, а наперед спланована правоохоронцями двох віддалених одна від одної областей!

Незаконно затримали, незаконно обвинуватили, незаконно засудили, незаконно утримували Олександра у слідчому ізоляторі 1169 днів і ночей і, стільки ж днів і ночей страждала вся родина!!!

Маючи такий виправдувальний вирок і окрему ухвалу в додатках - за ці тяжкі злочини проти правосуддя до сьогоднішнього дня ще ніхто не притягнутий до кримінальної відповідальності!!!

Однак, все ж таки у великих муках народилося дві кримінальні справи, які порушив прокурор Одеської області В. С. ПРИСЯЖНЮК:

- першу кримінальну справу порушено 11 грудня 2008 року у відношенні співробітників Приморського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області, за ознаками складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 365 КК України;
- другу кримінальну справу порушено 1 вересня 2009 року за фактом фальсифікації речових доказів, за ознаками складу злочину, передбаченого ч. 3 ст. 364 КК України;

Більше того, обидві кримінальні справи об’єднані в одне провадження і досудове слідство проводить відділ в особливо важливих справах Генеральної прокуратури України.

На цьому можна було б порадіти усім нам! Нарешті!!!

Генеральна прокуратура України, яка має здійснювати нагляд за виконанням законів органами дізнання і досудового слідства – забрала кримінальні справи до свого провадження!!!

Отже винні будуть покарані!

Аби ж то так!

На сьогоднішній день, як ніколи за усі 5 років, ми відчуваємо прямий і наглий тиск на нас з боку Генеральної прокуратури України!!!
За що?

За виправдувальний вирок?!!!

За наші скарги, через які, змушені були порушити кримінальні справи у відношенні співробітників міліції та прокуратури?!!!

За адміністративний позов до Волинського окружного адміністративного суду про визнання бездіяльності Генерального прокурора України О. І. Медведька протиправною?!!!

ЧИ ЗА ТЕ, ЩО МИ ПРОСТІ ЛЮДИ, НЕ ДАВШИ ХАБАРА НІКОМУ НІ КОПІЙКИ, ЗМОГЛИ В ЗАКОННОМУ ПОРЯДКУ ДОВЕСТИ:

АРТЮШЕНКО ОЛЕКСАНДР НЕВИНУВАТИЙ, А КРИМІНАЛЬНА СПРАВА У ВІДНОШЕННІ ЙОГО СФАЛЬСИФІКОВАНА?!!!

ЧИ ПРАВООХОРОНЦІ НЕ МОЖУТЬ ЗМИРИТИСЯ З ТИМ, ЩО ВОНИ, ДИПЛОМОВАНІ ЮРИСТИ, ПРИ ВИСОКИХ ПОСАДАХ І ЗВАННЯХ, ЕКСПЕРТИ З ВИЩИМИ КАТЕГОРІЯМИ І З 20-30 РІЧНИМ СТАЖЕМ РОБОТИ ПОТЕРПІЛИ КРАХ І УСІ, ПРИЧЕТНІ ДО ФАКТУ КАТУВАННЯ ТА ФАЛЬСИФІКАЦІЙ ПОВИННІ ПОТІСНИТИСЯ МІЖ СОБОЮ НА ЛАВІ ПІДСУДНИХ?!!!

6 березня 2008 року мій син вийшов на волю із залу суду!!!

ВИПРАВДАНИЙ!!!

Лише одного року достатньо було працівникам міліції і прокуратури, щоб сфальсифікувати кримінальну справу і позбавити Олександра волі на 13 років!!!

Чому ж посадові особи, які скоїли злочини проти правосуддя по кримінальній справі Артюшенка продовжують фальсифікувати інші кримінальні справи, обвинувачувати, засуджувати, знищувати фізично і морально наших громадян???

Я кажу - продовжують фальсифікувати!!!

Фальсифікація кримінальної справи у відношенні мого сина і вперте непритягнення до кримінальної відповідальності винних осіб - дає мені право думати і говорити, що всі однакові, не вірити навіть чесним працівникам міліції та прокуратури (хто і де вони, як розрізнити?), бо правоохоронні органи не очищають свої ряди від таких перевертнів!

26 грудня 2009року виповниться пять років, як ми обирали ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ.

26 грудня 2009року виповниться пять років, як у ніч підрахунку голосів за новообраного Президента України, працівники міліції, під пильним наглядом прокуратури, з допомогою лома і електроструму моєму синові ламали руки, сім'ю, молоде життя!!!

ЩО ЗМІНИЛОСЯ ЗА 5 РОКІВ У ПРАВООХОРОННИХ ОРГАНАХ???

В ДЕРЖАВІ???

Чи варто мені і моїй родині йти на вибори 17 січня 2010 року, якщо, Ковельська прокуратура, під прикриттям вищестоящих прокурорів наказує посадовим особам - працівникам міліції, тягнути мене за руки і за ноги до прокуратури у вечірній час на допит у якості свідка по кримінальних справах, які розслідує Генеральна прокуратура України, де, відповідно до довіреності, завіреної державним нотаріусом я є законний представник потерпілого свого сина, а за постановою прокуратури Приморського району м. Одеси від 6 січня 2005року захисник!!!

Що хотіли і хочуть зі мною зробити слуги закону?
Сховати мене, щоб ніхто ніколи не знайшов?
Довести до інсульту чи інфаркту і в такий спосіб примусити мене мовчати?
Чому за це ніхто не несе відповідальності???
Як жити далі у нашій правовій незалежній державі?!!

ХТО НАВАЖИТЬСЯ ДАТИ ВІДПОВІДЬ НАМ УСІМ НА ЦІ ПИТАННЯ???

ПРО НЕЗАКОННІ ДІЇ СЛІДЧОГО, ВІДДІЛУ ОСОБЛИВО ВАЖЛИВИХ СПРАВ ГЕНЕРАЛЬНОЇ ПРОКУРАТУРИ УКРАЇНИ У "ДЕНЬ ЗАХИСТУ ПРАВ ЛЮДИНИ"

КОРОТКА, ХРОНОЛОГІЧНА ДОВІДКА:

- 24.12.2004року працівники Ковельського МРВ УМВС України У Волинській області, мого сина Артюшенка Олександра Володимировича практично викрали з дому, після чого, дві доби переховували у приміщенні міліції.

- 26.12.2004року (у день президентських виборів), передали ( без будь-яких процесуальних документів) конвою УМВС України Одеської області.

- З 26 на 27 грудня 2004року, протягом усієї ночі, працівники Приморського МРВ УМВС України, застосовуючи звірячі методи катування (підвішуючи за наручники між столами на трубу, підключаючи до статевих органів електрострум) змусили Олександра написати явки з повинною про грабіж і вбивство одеситки, які він не вчиняв.

-23.12.2005року колегія апеляційного суду Одеської області під головуванням судді Л. Сенатора засудила Артюшенка О. на 13 років позбавлення волі (законом передбачено покарання у вигляді довічного ув’язнення. Прокурор просив суд засудити на 15 років).

-16.05.2006року Верховний суд України даний вирок скасував, як незаконний, а кримінальну справу направив на новий судовий розгляд до того ж Одеського апеляційного суду, але у іншому складі суддів.

- 06.03.2008року колегія апеляційного суду Одеської області під головуванням судді В. Балана Артюшенка Олександра виправдала і звільнила з під арешту у залі суду.

- Після вступу в законну силу виправдувального вироку апеляційний суд Одеської області направив Генеральному прокурору України окрему Ухвалу (в додатках) для відповідного реагування.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Судом було беззаперечно доведено фальсифікацію речових доказів для обвинувачення Артюшенка, тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості, нанесені працівниками міліції під час катування, у вигляді переломів кісток рук, багато інших незаконних дій правоохоронних органів Волинської та Одеської областей, то реагування Генерального прокурора України на виправдувальний вирок та окрему ухвалу мало б бути у вигляді порушення кримінальної справи у відношенні працівників міліції, слідчих прокуратури, експертів, прокурорів, які сприяли знищенню речових доказів у відношенні справжніх вбивць і фальсифікації кримінальної справи у відношенні Артюшенка і навіть судді Леоніда Сенатора, який у зговорі із слідчим Приморського району сфальсифікували роздруківку телефонних розмов потерпілої, підганяючи останній дзвінок під потрібний час і дату для остаточного закріплення обвинувальних доказів.

Однак Генеральний прокурор України на окрему ухвалу не відреагував ніяк, що стало підставою для нашого позову до Волинського окружного адміністративного суду про визнання бездіяльності Генерального прокурора України Медведька О.І. протиправною.

11.12.2008року прокурор Одеської області порушив кримінальну справу у відношенні працівників міліції, за нанесення Артюшенку тілесних ушкоджень, а 01.09.2009року - за фактами фальсифікацій речових доказів по справі.

07.09.2009року, Генеральний прокурор України Медведько О.І. на особистому прийомі, повідомив мені, що обидві кримінальні справи об’єднані в одне провадження і передано для розслідування Генеральній прокуратурі України.

Здавалося б справа зрушилась з мертвої точки…

У квітні 2009року Олександра визнано потерпілим, але винних по кримінальній справі не має і, мабуть, ніколи не буде.

Працівники міліції, які катували Олександра – лише свідки, вони усі, спокійно собі працюють на своїх місцях.

Слідчий прокуратури м. Одеси Луняченко О.О., у провадженні якого раніше була кримінальна справа, мабуть, в міру різних обставин, не від нього залежних, не спішив розслідувати справу, щоб як-то кажуть "не наламати дров" – молодий же ще. Однак, розумно поступив, коли надав доручення Ковельській прокуратурі виконати деякі слідчі дії по кримінальній справі, в тому числі детально допитати потерпілого. Навіть до м. Ковеля на очні ставки привозив працівників міліції - і це правильно як з моральної, матеріальної сторони так і безпеки потерпілого, чого не можна сказати про слідчого відділу особливо важливих справ Генеральної прокуратури України старшого радника юстиції, з п’ятнадцятирічним стажем роботи полковника Мацієвського О.С.

Звідки знаю таку біографічну інформацію? Від Мацієвського!!!

В емоціях, які переходили всі границі, він наголошував на свої посади і звання, щоб я думала з ким розмовляю і робила відповідні висновки!!!

Я розуміла і розумію, що тут і ранг вищий і звання і саме його місце роботи престижніше - відділ особливо важливих справ Генеральної прокуратури України - але мені це не потрібно!

За ті декілька спілкувань зі мною, матір'ю потерпілого, у телефонному режимі, які також велись підвищеним, наказовим тоном і через "блін" я відчула страшенний психічний тиск на потерпілого високо посадової особи, яка у спілкуванні, навіть у телефонному режимі, переступала всі межі закону.

Я уявляю, як ця особа дозволяє собі розмовляти з підозрюваними, а тим більше з обвинуваченими!!!

Скільки страшенних пекельних мук зазнала я, коли мій син був обвинувачений та засуджений і коли мене, ось такі "Мацієвські" називали матір'ю вбивці!

Я не прошу від них поваги, навіть вибачення не прошу - але їм ніхто не давав права порушувати закони!

Ми розуміємо, що для повного усестороннього розгляду кримінальної справи слідчий має право допитувати обвинувачених, свідків, потерпілих стільки разів – стільки це необхідно для слідства.

Але разом із правом – слідчий має обов’язки: розслідувати кримінальну справу у відповідності до кримінального та кримінально процесуальних кодексів України.

В даному випадку – при виклику потерпілого для допиту та проведення відтворення обстановки і обставин події із м. Ковеля Волинської області до м. Одеси – слідчий такого високого органу, як Генеральна прокуратура України – має у відповідності до закону розглянути клопотання потерпілого і гарантувати йому безпеку і компенсацію витрат, пов’язаних із викликом для проведення слідчих дій у кримінальній справі, не тільки тому, що вона розслідується за 1000 км від домівки потерпілого, а якби це навіть було за місцем його проживання: усе має бути відповідно до статті 92 КПК України. 

Однак Мацієвський О.С. вимагає негайного прибуття до м. Одеси і навіть слухати не хоче, що потерпілий ще про щось має радитись з адвокатом, боїться їхати без охорони, чи тим більше не має коштів. 

З його слів, йому також не виділяють грошей на відрядження! 

А тому, він при першій же телефонній розмові попередив – не прибуде Ваш син до м. Одеси – буде застосовано примусовий привід.

Чи має право Мацієвський О.С. заборонити нам боятися незаконних дій з боку правоохоронних органів, чи нав'язувати нам свою особисту думку?

Ми впевнені у тому, що саме він має зараз забезпечити умови не тільки для того, щоб винні особи понесли покарання, а ще прикласти усіх зусиль для того, щоб розкрити злочин і покарати осіб, які вчинили вбивство.

Утворилась колізія – яку може і зобов’язаний вирішити лише слідчий, який має діяти відповідно до закону і лише тоді, якщо він має намір не приховувати посадові злочини, а розкрити їх.

Однак, ми переконались, що дії слідчого спрямовані на приховування посадових злочинів проти правосуддя.

Враховуючи, що поїздка на слідчі дії є не лише матеріально, а і психологічно обтяжливою для Олександра, адже потрібно заново побувати у тих кабінетах у яких зламали не тільки руки, волю, здоров'я, а і все подальше життя – то ми вбачаємо для нашого життя і здоров'я ще й небезпеку від усіх тих осіб, хто чинив усі ті беззаконня і фальсифікував кримінальну справу і хто сьогодні має зайняти місце Олександра у СІЗО і на лаві підсудних!

Слідчі дії мають бути проведені виключно в інтересах досудового слідства, а тому ми, як потерпіла сторона не повинні думати про те, де брати кошти на квитки до м. Одеси і назад. 

Більше того, ми не проти співпрацювати з досудовим слідством.

З квітня місяця цього року діє постанова прокуратури м. Одеси про забезпечення нам заходів безпеки, тобто: бійці (міліціонери) спеціальної роти "Гріфон" МВС України …охоронять нас…від працівників міліції і прокуратури, які, в свою чергу, начебто, …охороняють усіх нас з Вами від бандитів!!!

Навіть не смішно... Гірко і боляче...

Отже слідчий Мацієвський О.С. має подбати ще й про те, де ми маємо ночувати у м. Одесі, адже їдемо ми до Одеси не на танцюльки і охорона не може бути окремо від нас!!!

Щоб мати можливість тиснути психологічно, а можливо і фізично на Олександра, як на потерпілого і єдиного свідка по кримінальній справі – слідчий Мацієвський О.С. став вживати заходів для того, щоб вивести мене із процесу.

1.Його відповідь на клопотання Артюшенка О. від 20.11.2009 року – надіслана нам, начебто з дотриманням строків – від 23.11.2009 року, хоча відправлена з м. Києва, згідно поштового штемпеля 01.12.2009року;

2. Незважаючи на те, що з 06.01.2005року, відповідно до постанови Приморської прокуратури м. Одеси я є захисником Артюшенка Олександра по кримінальній справі, якою він був обвинувачений, про що вказано як у обвинувальному вироку від 23.12.2005року, яким Олександр був засуджений, так і в виправдувальному вироку від 06.03.2008року, яким Олександр був виправданий, а також у окремій ухвалі, відповідно до якої мають сісти на лаву підсудних усі кати та фальсифікатори і відповідно до довіреності Олександра від 09.03.2008року, я є його законний представник, з усіма наданими правами в усіх органах влади, з правом підпису - слідчий Мацієвський О.С. визначає мій статус у даній кримінальній справі посилаючись на Цивільний Кодекс України!!!

3. Скориставшись тим, що Олександр, змінивши місце проживання, тимчасово відмовився від охорони – слідчий Мацієвський О.С. – відмовив йому у забезпеченні охорони на час поїздки до м.Одеси на слідчі дії, вказавши у відповіді: - "Проведеною перевіркою Вашого клопотання від 20.11.2009року не встановлено наявності реальної загрози Вашому життю чи здоров'ю…"

Звідки взяв слідчий Мацієвський О.С. результати перевірки, яка ще тільки зараз проводиться?

Надаючи відповідь потерпілому він заручився усними домовленостями з внутрішньою безпекою і службою безпеки України у Волинській області про те, що вони у матеріалах перевірки вкажуть що небезпека нам не загрожує???

Навіть не сумнівайтеся - саме так!!!

От тільки, "колеги" не розрахували того, що ми будемо підписувати лише такі документи, у яких викладена правдива інформація і покривати незаконні дії не будемо. 

09.12.2009року до нас додому завітав працівник Внутрішньої Безпеки України у Волинській області Новосад В.В., і повідомив, що він, має доручення слідчого Мацієвського провести перевірку: - чи є нашому життю та здоров'ю загрози з боку правоохоронних органів.

Одночасно, з таким же питанням мені зателефонували із УСБУ України у Волинській області, а тому я навіть не сумнівалася, що ці особи тепер будуть усе робити для того, щоб не тільки прикривати незаконні дії працівників міліції, а і самого Мацієвського, який випередивши проведення перевірок та їх результати поспішив надати нам "липову" відповідь: таку відповідь, яку йому було вигідно !!! 

Враховуючи, що ми неодноразово звертались із скаргами на незаконні дії працівників міліції протягом останнього часу – я більше години ознайомлювала Новосада В.В. з матеріалами, надавала йому копії – він співчував, погоджувався зі мною і …яким же було моє розчарування, коли він записав у матеріалах перевірки - начебто від мого імені: " На даний час для нашого здоров'я і життя ніякої загрози не має…" 

Я відмовилася підписувати такий протокол і наполягла на тому, що я маю право зробити зауваження і записати їх особисто, що я і зробила.

Я одразу ж відмітила зміну у настрої і відношенні до мене у цього працівника!

Я ще не знала тоді, чим обернеться для мене моє протистояння!

Приблизно через 20-30 хвилин після того, як пішов від нас Новосад В.В., мені зателефонував слідчий Мацієвський і попередив, що 10.12.2009року об 11:00 год. я маю прибути до Ковельської прокуратури для допиту в якості свідка по Одеській справі.

Я в свою чергу відповіла слідчому, що я не можу прибути для допиту свідка наступного дня з поважних причин:

1. Я не свідок по справі, ніколи ним не була і мені невідомо з яких підстав і часу я стала свідком. Крім того, я не повідомлена завчасно про дату допиту.

2. Наступного дня я маю бути у м. Луцьку:

- о 9:00 год. у ВБУ у Волинській області і о 14:00год. в УСБУ у Волинській області з приводу перевірок за його ж дорученням, про результати, яких він нам уже встиг повідомити.

- об 11:00год. у обласній державній адміністрації круглий стіл, куди я запрошена як член Ради Волинської правозахисної групи і секретар Волинської регіональної обласної організації "Партія захисту прав людини", на що мені Мацієвський сказав, що круглий стіл його не цікавить, і може відбутися без моєї участі, а у ВБУ і у СБУ він домовиться. Я запропонувала Мацієвському зателефонувати через півгодини, я маю порадитись, на що він мені грубо відповів, що розмову закінчено.

10.12.2009року у мене відбулись заплановані зустрічі у УВБУ і УСБУ у Волинській області.

Під час круглого столу у Волинській облдержадміністрації, приуроченому до "Дня захисту прав людини" у своєму виступі я повідомила про кругову поруку прокуратури та міліції і про небезпеку, яка випливає з їхніх незаконних дій, про сфальсифіковану відповідь слідчого на клопотання потерпілого, в якій він послався на результати перевірки, яка ще не проведена. 

Крім того, громадськість, правозахисні організації Волинської області, обурені з приводу присвоєння прокурору Волинської області Гілю А. І. звання "Заслуженого юриста України".

Такої ж думки були і інші виступаючі.

Ще тільки-но ми виїхали з м. Луцька, як мене було повідомлено через охоронців, що я одразу ж по приїзду до Ковеля маю з'явитись до прокуратури за розпорядженням слідчого Мацієвського.

Протягом усього часу, проведеного в дорозі із Луцька до Ковеля мені телефонували і попереджали працівники міліції про те, які негативні наслідки будуть для мене, якщо я не з'явлюсь до прокуратури.

Мене насторожив той факт, що мені не було надіслано, або вручено ні одного документу, з якого мені стали б відомі підстави для такого наполегливого на мене тиску і те, що уже був вечірній час.

О 18:15год я була вже в своїй квартирі, але у приміщенні міліції чекали мого рішення.

Приблизно о 19:30 год до мене додому прийшов начальник сектора дільничних інспекторів Ковельського РВМ Макаренко І.І. і повідомив мені, що мене у Ковельській прокуратурі чекає слідчий Мацієвський О. С., який попередив, що якщо я зараз не з'явлюсь до прокуратури добровільно, то до мене буде застосовано примусовий привід.

Я сказала Макаренку, що я не бачу законних підстав у вечірній час на усну вимогу слідчого з'являтися до прокуратури. У мене є особисте життя і таке вторгнення у нього є протизаконним. Я законопослушна громадянка, а тому з'являтись до прокуратури можу лише в робочий час і з відомих мені підстав.

Дискусія з Макаренком продовжувалась майже годину.

Насправді, у цій критичній і страшній для мене самої ситуації – мені шкода було цього чоловіка, бо ж ну, повірте – не всі менти гади!

І охороняють же мене...ну не повертається язик сказати - менти: міліціонери – хороші хлопці.

Я впевнена, що і Макаренко отримав наказ –"зламати" мене психологічно і доставити до прокуратури. Але мене не шкодував ніхто!

Мене знищували морально!!! У моїй рідній квартирі!!!

Макаренку постійно телефонували і я, будучи поряд, почула голос заступника міжрайонного прокурора Дарчика , який просто надривався: - "Що ти там сидиш?! Бери її за руки і за ноги і тягни сюди!" 

Я неодноразово спілкувалася з Дарчиком, а тому впізнала його голос одразу, крім того, Макаренко підтвердив, що це кричав саме Дарчик.

Я спитала Макаренка – "І Ви будете мене тягнути?"

Він сказав : "Так, у мене є наказ прокурора і постанова про примусовий привід, а тому, я змушений буду виконувати." – і став комусь телефонувати.

Через хвилину до квартири зайшов дільничний інспектор Б. Поляк із постановою в руках. Я попросила надати іі мені для ознайомлення – вийшла в другу кімнату читати і зробила копію.

Якщо для таких високих посадових осіб, як (повторюсь):

- слідчого в особливо важливих справах Генеральної прокуратури України старшого радника юстиції Мацієвського О.С.

- Ковельського міжрайонного прокурора Масалова С.М.;

- заступника Ковельського міжрайонного прокурора Дарчика М.Г.

- начальника сектора дільничних інспекторів Ковельського РВМ Макаренка І.І.-

ця постанова є документом, то для мене це клаптик паперу без будь-яких ознак приналежності Генеральній прокуратурі України з неграмотно написаним текстом.

Це не бланк Генеральної прокуратури України. Там не стоїть печатка, або хоча б штамп. 

Я порадила Макаренку його потерти і використати в іншому місці.

Але, уривки із цього тексту я наведу, відповідно до оригіналу:

-"…Свідком у даній кримінальній справі є гр. Артюшенко Г. О., яка викликався до Генеральної прокуратури України для допиту, але за викликом не з'явилась без поважних причин…"

-"…Підвергнути приводу до Генеральної прокуратури України до слідчого в особливо важливих справах Мацієвського О.С., доставивши до Ковельської міжрайонної прокуратури Волинської області по вул. Шевченка, 7 Артюшенко Галину Олексіївну, яка проживає…"

-" Копію даної постанови направити Генеральному прокурору України…"

І в кінці підпис Мацієвського. Якщо це його підпис.

Прочитавши цю брехливу постанову, я пересвідчилась остаточно у тому, що у відношенні мене вчиняються вкрай незаконні дії, бо раніше мене ніхто не викликав на допит до Генеральної прокуратури.

Я вже маю гіркий досвід - сина Олександра у 2004році забрали на бесіду … на три роки і три місяці…

Однак, я не могла повірити і в те, що так безграмотно і брехливо міг написати слідчий Мацієвський О.С. 

Ризикувати своїм життям і здоров'ям у мене бажання не було.

Я бачила як нервував Макаренко. Він не знав що йому робити!!! 

Я поклала руки на стіл і сказала Макаренку, щоб надівав наручники і тягнув мене до прокуратури. 

В той час йому знову хтось зателефонував і він вийшов на балкон, а коли повернувся то сказав, щоб я заспокоїлась, бо начальник Ковельської міліції, дав наказ не торкатися мене навіть пальцем, бо від цього всього "дерьма", в яке їх втягує прокуратура, вони не відмиються ніколи.

Я відмовилась підписувати будь-які документи, про що у присутності понятих було складено протокол що я відмовилась (?) від примусового приводу і від підписів у протоколі.

Приблизно о 21:30год працівники міліції залишили мою квартиру.

А що буде далі? Звідки і що я маю чекати?

Шановні панове!

Генеральний прокуроре України! 

Чи відомо Вам, що творять Ваші колеги? 

Це в такий спосіб Ваші підлеглі захищають честь мундира?

Хто замовив чи дав вказівку відсторонити мене від захисту прав мого сина і громадян, морально і фізично мене знищити?

Я дуже люблю життя – таке, яке воно є: тяжке, знищене злочинною правоохоронною системою, злиденне, але запевняю, що добровільно з нього я не піду.

І тому, у випадку спричинення мені, або моїй родині смерті чи каліцтва через любий нещасний випадок, я усю відповідальність покладаю на правоохоронні органи нашої незалежної правової держави.

ШАНОВНІ КАНДИДАТИ У ПРЕЗИДЕНТИ!!!

Уважно прочитайте на початку моє звернення – мого сина катували у ніч президентських виборів 2004року!!!

Напередодні нових президентських виборів іде розправа наді мною за його виправдувальний вирок?

За кого із Вас має віддати свій голос моя родина?

Хто із Вас набереться сміливості втрутитися і захистити нас від розправи?

Чи, можливо мені за захистом наших прав звернутися до міжнародної спільноти.

Артюшенко Г. О.