ЧИ СУДИТИМУТЬ КАТІВ У ПОГОНАХ ТА ФАЛЬСИФІКАТОРІВ КРИМІНАЛЬНОЇ СПРАВИ, АБО ПРО ТЕ… - ЯК І ЗА ЩО МЕНЕ СУДИЛИ…

Ось уже в котрий раз, щоб достукатися до справедливості, я змушена відверто, щиро і від душі викладати на папері усе, що вчиняють зі мною правоохоронні органи нашої держави, під керівництвом Генеральної прокуратури України, на яку, відповідно до статті 121 Конституції України покладається нагляд за додержанням законів органами, які проводять оперативно-розшукову діяльність, дізнання, досудове слідство.

Коротенько нагадаю суть справи.
39 місяців провів мій син Артюшенко Олександр за гратами через протизаконні дії працівників міліції, прокуратури, експертів, які, шляхом звірячих катувань та фальсифікації матеріалів кримінальної справи звинуватили його у грабежі та вбивстві одеситки Разводовської В.О.

Олександрові "світило" довічне ув’язнення.

Після того, як його засудили на 13 років позбавлення волі, то мені і в Одеському апеляційному суді і в Генеральній прокуратурі неодноразово дорікали, що я радіти повинна б за те, що суд виніс такий гуманний вирок, а не писати скарги.

Той "гуманний" вирок Верховний Суд України скасував, як незаконний і 6 березня 2008 року наша воістину тяжка боротьба увінчалась виправдувальним вироком.

А далі почалася нова боротьба…
Окрему ухвалу апеляційного суду, яку 24 червня 2008 року, разом із виправдувальним вироком Верховний Суд України залишив без змін і вона вступила в законну силу – Генеральний прокурор України проігнорував і залишив без відповідного реагування. Почали мені надходити безграмотні і ніким не контрольовані відписки, які жахливо було читати.

Ну, наприклад: Я надсилаю Медведьку О. І. запит, про те, як він відреагував на окрему ухвалу і виправдувальний вирок, а заступник Генерального прокурора України Голомша надсилає мій запит в Одесу і просить заступника прокурора Одеської області Чорного, щоб той, відповідно до мого запиту провів перевірку і повідомив мене про її результати. Тобто, Чорний мав перевірити і мене повідомити, як відреагував на злочини проти правосуддя Медведько.

Лише після того, як ми звернулись до суду з позовною заявою про визнання бездіяльності Генерального прокурора України протиправною – було порушено першу кримінальну справу проти працівників міліції.

А от у відношенні пана Медведька адміністративний суд вирішив справу похоронити. Суд першої інстанції – Волинський окружний (колегія під головуванням судді Валюха) майже півроку "тягнула" справу і відмовила нам у позивних вимогах: я не набула права на особистий прийом Генерального прокурора!!!

Це рішення ще 5 травня минулого року (!!!) ми оскаржили до Львівського адміністративного апеляційного суду.

З усної телефонної розмови мені відомо, що у Львівському апеляційному адміністративному суді 6 червня 2009 року відкрито провадження у справі, а от, відповідно до закону письмово мене не повідомляють. А на моє письмове клопотання, надіслане суду рекомендованим листом 26 листопада 2009 року - реакції ніякої, хоча лист вручений 29 листопада...

Підходить старий Новий рік… може запосівати…

Правда, Медведько О.І., запросивши мене на особистий прийом і повідомивши мені про порушення кримінальної справи за фактом фальсифікації матеріалів справи – сам особисто вже поставив велику кляксу на рішення Волинського адміністративного суду!
Була надія на те, що під кінець-то, під особистим контролем Медведька О.І. – відділ в особливо важливих справах Генеральної прокуратури України розкрутить отой прокурорсько-міліцейський клубок і усі хто вчинив злочини проти правосуддя будуть притягнуті до кримінальної відповідальності і понесуть покарання.
Однак, усе стало як завжди – навпаки.
Слідчий О. С. Мацієвський розпочав розслідування кримінальної справи… з тиску на потерпілого Артюшенка.
Я розумію, що якщо дві кримінальні справи об’єднані в одне провадження і передані Генеральній прокуратурі 1 вересня 2009 року, а слідчий об'являється в другій половині листопада, коли його починають підпирати і строки і мабуть якісь домовленості, то він починає діяти не по закону, а так, щоб і потерпілий і його представники та захисники зрозуміли з ким мають справу.

Спочатку Мацієвський надіслав повістку потерпілому з вимогою прибути 25 листопада у м. Одесу на слідчі дії, в якій попередив, що в разі неприбуття - до потерпілого буде застосовано привід.

Олександр 20 листопада, направив до Генеральної прокуратури факсом клопотання, в якому просив забезпечити йому і представнику умови проживання, оплату квитків та охорону на час слідчих дій у м. Одесі, на що отримав усну відмову слідчого.

24 листопада я надіслала телеграму Генеральному прокурору України, в якій вказала, що через незаконні дії слідчого Мацієвського зірвано проведення 24 листопада психологічної експертизи у м. Києві та 25 листопада слідчі дії у м. Одесі.

Відповідь на дану телеграму ми отримали від начальника відділу в особливо важливих справах Генеральної прокуратури України про те, що слідчий Мацієвський діяв…в межах закону.

А от відповідь на клопотання Олександра ми отримали від Мацієвського 3 грудня. Все нічого, якби не розходження в датах. Клопотання від 20 листопада. Відповідь від 23 листопада – норма витримана, ну а те, що поштовий штемпель від 30 листопада – то це Мацієвський вирішив списати на… незадовільну роботу пошти.
У відповіді вказано, що проведеною перевіркою не встановлено загрози нашому життю та здоров'ю.

Вказану перевірку, за дорученням Мацієвського УВБУ і УСБУ у Волинській області стали проводити…9грудня 2009 року, тобто, після того, як ми вже отримали відповідь про її результати…

Чи потрібно тут ще щось коментувати?!!
Тут не коментувати потрібно, а притягувати до відповідальності слідчого Мацієвського і не тільки його…

Ці події співпали із відзначанням Дня захисту прав людини у Волинській обласній адміністрації 10 грудня, на яку я була запрошена. Щоб не допустити моєї участі у круглому столі і розголошення незаконних дій у відношенні потерпілого та його законного представника, Мацієвський став наполягати допитати мене в якості свідка по кримінальній справі і тим самим вивести мене із справи, як представника. З 6 січня 2005 року постановою Приморської прокуратури м, Одеси я визнана захисником свого обвинуваченого сина, а з 9 березня 2008 року за довіреністю завіреної державним нотаріусом я законний представник потерпілого. Відповідно до частини 2 статті 69 КПК України не підлягають допиту як свідки: захисник підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, представник потерпілого…

Хіба не знає цього закону слідчий Мацієвський? Чи для об’єктивного розслідування кримінальної справи спочатку потрібно натиснути на потерпілого та позбавитись від його представника?
Для цього працівники міліції м. Ковеля приблизно з 16:45год. до 21:30год. 10 грудня 2009року тиснули на мене психологічно і намагались застосувати фізичну силу, щоб доставити мене з дому до Ковельської прокуратури, на допит у якості свідка.

Зі слів начальника дільничних інспекторів Макаренка І. І. зупинив цей "безпредєл" начальник Ковельського РВМ.

Після цього деякий час було затишшя, а 30 грудня за постановою слідчого Мацієвського О. у нас було знято охорону. В постанові Мацієвський навів два мотиви: по-перше – що перевіркою ВБ МВСУ і УСБУ у Волинській області не встановлено загрози нашому життю та здоров'ю. Це говорить про те, що ці державні служби безпеки України пішли на поводу у Генеральної прокуратури і не захистили нас від свавілля слідчого Мацієвського, а підтримали вчинення ним незаконних дій.

По друге – Мацієвський вказав, що мною під час застосування заходів безпеки були допущені порушення режиму, що полягали в тому, що я вирішувала особисті питання і була відсутньою за місцем проживання у час забезпечення охорони, не ставлячи до відома охоронців, хоча це неправда.

Однак, хто нас охороняв?

Спецпідрозділ "ГРИФОН", співробітники якого, є міліціонери!!!

Півроку у нашій квартирі разом з нами знаходились люди, колеги яких, принесли біду в нашу родину, катували мого сина! Лише страх перед можливою фізичною розправою з нами, що я не виключаю і зараз, примусив нас терпіти постійну їхню присутність! Такого я не побажаю нікому!

Ці молоді хлопці були свідками неодноразового на нас тиску, старалися захистити і заспокоїти, а що писали у рапортах, ми не знаємо.

Хоча я завжди була готова до того, що вони змушені будуть робити те, що їм накажуть.

Ми ні разу не порушили режим. А от охороняли нас не належним чином і не у відповідності до закону. На все, що потрібно для забезпечення заходів безпеки не має коштів і це інша тема для розмови.

Як стало відомо пізніше – таким чином, Мацієвський прибирав усі перепони, які заважали йому вчиняти у відношенні нас незаконні дії. 3 січня 2010року я отримала із Ковельського суду рекомендованим листом судову повістку, якою я повідомлялась про те, що я маю з'явитись до судді Шаруновича В.В. о 9:30 год. 5 січня 2010 року по справі №3-3027/09 про порушення статті185 КУпАП.

Я здогадалася що розгляд цієї справи, має відношення до подій 10 грудня, а так як, ні міліція, ні суд мене не повідомили чому мене викликають до суду, то я взялась вивчати Кодекс України про адміністративні правопорушення.

Відповідно до вказаної статті мене притягують до відповідальності: "…за злісну непокору законному розпорядженню або вимозі працівника міліції, що тягне за собою накладення штрафу від восьми до п'ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, або виправні роботи на строк від одного до двох місяців з відрахуванням двадцяти процентів заробітку, а в разі, якщо за обставинами справи, з урахуванням особи порушника, застосування цих заходів буде визнано недостатнім, - адміністративний арешт на строк до п'ятнадцяти діб".

5 січня 2010 року зі мною в суд прийшли син Олександр, правозахисники м. Ковеля., кореспондент газети ВОЛИНЬ-НОВА журналіст Я. Гаврилюк, депутати міської ради, яким я щиро вдячна за їхню моральну підтримку і громадську позицію.

Судове засідання було відкритим.
Після підготовки до судового розгляду справи суддя Шарунович В. В. був здивований моєю відповіддю, що я не ознайомлена з матеріалами справи, а тому, почав їх оголошувати. Зачитавши протокол та постанову органу міліції, суддя перейшов до оголошення додатків: - …"Постанова про привід свідків, ...підвергнути приводу до Генеральної прокуратури, …потерпілого Артюшенка Олександра…" - і після цього речення спочатку завмерли всі від ...шокуючого подиву, а потім дружно вибухнули сміхом!!!

Судять мене – а постанова про привід чи то свідка, чи то потерпілого Олександра…
Але далі є така ж сама постанова щоб ..."підвергнути приводу до Генеральної прокуратури для допиту у якості свідка" і мене. Однак, в матеріалах справи не має ні одного доказу про те, що нам надсилались повістки і ми їх отримували, або відмовлялись їх отримувати, що давало б підстави для застосування примусового приводу.

А головне: до суду не з'явились представники прокуратури або міліції, щоб захистити своє спотворене сфальсифіковане "дітище"!!!

Я мала намір запитати їх у судовому засіданні – чому ж вони 10 грудня не виконували постанову слідчого Мацієвського і не намагалися разом зі мною доставити до Ковельської прокуратури для допиту в якості потерпілого, чи то свідка - мого сина Олександра?!!
Чи їм усім із Гілем, Масаловим, Дарчиком, Мацієвським разом взятими, так запаморочило розум, що вони не знали що чинять?

Суд виніс постанову, якою постановив: звільнити мене від адміністративної відповідальності, передбаченої ст. 185 КУпАП, в зв’язку з відсутністю в моїх діях адміністративного правопорушення і провадження в справі закрив. Дана постанова може бути оскаржена до Апеляційного суду Волинської області через Ковельський міськрайонний суд протягом 10 діб з дня винесення постанови, або, протягом цього ж часу на неї може бути внесено протест прокурора!

Ну що ж Ви, шановні слуги закону: - співробітники міліції та прокуратури, старші радники юстиції та Заслужені юристи України - далі будете вчиняти проти мене та моєї сім'і ???