ЧИМ ДУМАВ ГЕНЕРАЛ-МАЙОР ШВИДКИЙ В В. КОЛИ НАДАВАВ МЕНІ ВІДПОВІДЬ

Ось і отримала я листа з УМВС України у Волинській області на мої скарги у відношенні незаконних дій ковельських міліціянтів, які у вечірній час намагалися застосувати до мене фізичну силу і доставити до ковельської прокуратури. 

Я обіцяла повідомити читачів про те, що ж мені напишуть головні міліціянти Волині і за досить приємними і уважними розмовами на особистому прийомі у генерал-майора міліції області чи не настане розчарування від прийнятого рішення...

Від такого «шедевру» який надіслав мені генерал-майор Швидкий В. В. не лише розчарування настало, а й підтвердилась безграмотність і бездіяльність цих високих чиновників, про що писали читачі у відгуках «ВОЛИНІ-НОВОЇ», а тому я постараюсь доступно і зрозуміло проаналізувати те що називається відповіддю.

Отже:

«Артюшенко Галина Олександрівна м. Ковель, Волинська область.

Шановна Галино Олексіївно!

Ваше звернення до помічника Міністра внутрішніх справ України Цісарука А. В. і начальника УМВС України у Волинській області генерал-майора міліції Швидкого В.В. розглянуто у відповідності з термінами, передбаченими ст. 20 Закону України «Про звернення громадян…».

І хоча в кінці листа стоїть підпис лише Швидкого В. В., я зрозуміла з написаного, що відповідь я отримала одну від обох високих осіб обласного управління міліції на окремо і в різний час подані скарги: Цісаруку А. В. – 22 січня, а Швидкому В. В. – 9 лютого цього року

Я все-таки сподівалась, що ці люди, які стоять на захисті прав людини і Закону і про яких пишуть дуже брудні відгуки, віднесуться до кричущих порушень моїх прав і свобод принципово і в силу службового і громадянського обов’язку також, доведуть що вони не такі як про них пишуть і говорять Волиняни.

Але поставлені мною питання у скаргах залишилися невирішеними, тобто відкритими для обговорення, оскарження і обнародування - як приймають рішення та як «варганять» відписки.

Чому у листі я і Олександрівна, і Олексіївна одночасно? У мене батько був один і я дорожу його пам’яттю.

Чому «поскромнічали» і не вказали звання пана Цісарука? Підвищили чи понизили? Чи читав генерал-майор Швидкий В. В. те що підписував? 

Як кажуть «Чим далі в ліс – тим більше дров!»

А далі генерал-майор повідомляє:

«Зазначена постанова була складена у відповідності зі статтею 130 КПК України…».

«…В зв’язку з врученням зазначеної постанови після 18:00год. зареєструвати її в канцелярії Ковельського МВ не було можливості, що в деякій мірі є порушенням вимог наказу МВС України щодо реєстрації та обліку документів, які надходять до органів внутрішніх справ, але це не було підставою для її невиконання. За виявлені під час перевірки порушення вимог наказу МВС України окремі працівники Ковельського МВ попереджені начальником УМВС України в області про можливість притягнення їх до дисциплінарної відповідальності…"

Чи можна вважати постанову законною, якщо у ній не зазначено якого числа і на яку годину має бути примусово доставлена особа? Крім того, у постанові вказано, що я не з’явилась за викликом без поважних причин.

Усе вище зазначене Швидким В. В. є брехня, яка суперечить логіці і здоровому глузду, бо начальник сектора дільничних інспекторів Ковельського МВ УМВС України у Волинській області Макаренко І.І. почав телефонувати мені, о 16:45год і пропонувати по приїзду до Ковеля з’явитися до прокуратури, лякав врученням мені повістки, яку не мав, бо якби мав, то о 19:30 год. коли був уже в моїй квартирі вручив би мені її обов’язково і це було б доказом того, що я її отримала, або відмовилась отримувати. Якби слідчий прокуратури надсилав мені повістку поштою і я не з’явилась, то 10 грудня з самого ранку або протягом робочого дня постанова мала б бути зареєстрована у канцелярії відділення міліції.

При великому бажанні привід до мене мали можливість застосувати протягом цілого дня 10 грудня, бо я з охороною, з відома начальника «Гріфону» о 10:00 год ранку вже була у начальника внутрішньої безпеки обласного управління міліції, о 13:00 год – в управлінні служби безпеки, а о 15:00 годині – в обласному управлінні міліції !

Не мені, а саме охоронцеві зателефонував Макаренко о 16:45 і повідомив про те, щоб я з’явилась в прокуратуру! 

Тобто, протягом дня працівникам міліції було відомо моє місцеперебування, але вони чекали 18:00 години, коли не буде фізичної охорони і вони зможуть вчиняти зі мною що захочуть.

А далі генерал-майор Швидкий В.В. повідомляє наступне:

«Дії працівників Ковельського МВ по виконанню постанови слідчого в особливо важливих справах Генеральної прокуратури України старшого радника юстиції Мацієвського О. С. про привід свідка були обґрунтованими і відповідали вимогам законодавства України, а саме: Закону України « Про міліцію» і нормам права передбаченим КПК України».

Ну що ж я, юридично не підкована, проста жінка можу сказати цьому занадто ввічливому, принциповому, грамотному, як мені показалось під час особистого прийому керівнику, з таким високим званням і посадою?

Я приголомшена тим, що мені зварганили високі стражі закону!!!

Більше того, у судовому засіданні, коли вони притягували мене до адміністративної відповідальності за злісну непокору працівникам міліції при виконанні ними службових обов’язків, суд встановив, що в матеріалах справи є аналогічна постанова від 10 грудня 2009 року слідчого Мацієвського - «підвергнути» приводу мого сина Артюшенка Олександра !!!

А тому, як би того не хотілось Цісаруку та Швидкому, але я буду наполягати, щоб обидва відповіли мені на питання, яке вони наче не читали у моїй скарзі:

1. ЧОМУ, ПРАЦІВНИКИ КОВЕЛЬСЬКОЇ МІЛІЦІЇ, МАЮЧИ НА РУКАХ АНАЛОГІЧНУ ПОСТАНОВУ У ВІДНОШЕННІ МОГО СИНА ОЛЕКСАНДРА, ЯКИЙ ПРОЖИВАЄ В ОДНІЙ КВАРТИРІ ЗІ МНОЮ, НЕ ДОСТАВЛЯЛИ ЙОГО РАЗОМ ЗІ МНОЮ ДО ПРОКУРАТУРИ???

2. ЯКИМ ЗАКОНОМ КЕРУВАЛИСЬ ПРАЦІВНИКИ МІЛІЦІЇ І ЧОМУ НЕ ВИКОНУВАЛИ ПОСТАНОВУ СЛІДЧОГО В ОСОБЛИВО ВАЖЛИВИХ СПРАВАХ ГЕНЕРАЛЬНОЇ ПРОКУРАТУРИ УКРАЇНИ ПРО ПРИМУСОВИЙ ПРИВИД МОГО СИНА???

Я хочу щоб в даному випадку усі мене правильно зрозуміли, я не закликаю застосовувати примусовий привід до мого сина, адже: ОЛЕКСАНДРА ТАКОЖ НЕ БУЛО ПІДСТАВ ПІДДАВАТИ ПРИМУСОВОМУ ПРИВОДУ!!!

Я МАЮ ПРАВО ЗНАТИ ПРАВДУ: – ЯКУ ГРАНЬ ПРОВЕЛИ МІЖ МНОЮ ПРЕДСТАВНИКОМ ПОТЕРПІЛОГО ТА ПОТЕРПІЛИМ І ЩО ХОТІЛИ ЗІ МНОЮ ВЧИНИТИ, ЩО СФАЛЬСИФІКУВАВШИ ДВІ ОДНАКОВІ ПОСТАНОВИ НА ОДНУ АДРЕСУ, ПО ОДНІЙ СПРАВІ – НАДІ МНОЮ ВЧИНЯЛИ НАСИЛЛЯ ЗГІДНО ЗАКОНУ, А НА ЯКИЙ ЗАКОН СПИРАЛИСЯ У ВІДНОШЕННІ СИНА - МОВЧАТЬ, НЕ ПРИДУМАЛИ ЩЕ ТАКОГО ЗАКОНУ???

ГАЛИНА ОЛЕКСІЇВНА АРТЮШЕНКО

ЯК ЗРЕАГУВАВ ПОМІЧНИК МІНІСТРА МВС УКРАЇНИ У ВОЛИНСЬКІЙ ОБЛАСТІ НА ПОСТАНОВУ СУДУ, ЯКА Є ПІДСТАВОЮ ВВАЖАТИ ДІЇ ПРАЦІВНИКІВ МІЛІЦІЇ ПРОТИПРАВНИМИ

5 січня 2010 року у Ковельському міськрайонному суді, за поданням Ковельських міліціянтів, відбувся розгляд адміністративної справи, якою я обвинувачувалась у злісній непокорі працівникам міліції при виконанні ними службових обов’язків.

Дослідивши матеріали справи суд (суддя В. Шарунович) виніс постанову, якою постановив: звільнити мене від адміністративної відповідальності, передбаченої ст. 185 КУпАП, в зв’язку з відсутністю в моїх діях адміністративного правопорушення і провадження в справі закрив.

Дану постанову, відповідно до Закону, міліціянти мали право оскаржити до Апеляційного суду Волинської області через Ковельський міськрайонний суд протягом 10 діб з дня винесення постанови, або, протягом цього ж часу на неї прокурор міг внести протест.

Однак, усі можливі строки надходження до суду апеляційної скарги від працівників міліції або протесту прокурора, враховуючи навіть термін поштової доставки – минули. Постанову суду ніхто не оскаржував, а тому вона набрала законної сили, що дало мені право оскаржувати протиправні дії працівників міліції.

В даному випадку доречно зауважити: якщо ні міліціянти, ні прокурор не оскаржували постанову суду – значить визнали її законною.

Враховуючи, що 22 січня цього року у Ковельському Будинку Рад з ініціативи Волинської правозахисної групи відбувся круглий стіл на тему: «ЗДІЙСНЕННЯ ГРОМАДСЬКОГО ЦИВІЛЬНОГО КОНТРОЛЮ ЗА РОБОТОЮ ПРАВООХОРОННИХ ОРГАНІВ. ГРОМАДЯНСЬКЕ СУСПІЛЬСТВО», а на ньому був присутнім ПОМІЧНИК МІНІСТРА ВНУТРІШНІХ СПРАВ ЮРІЯ ЛУЦЕНКА, ПОЛКОВНИК МІЛІЦІЇ АНТОН ВІКТОРОВИЧ ЦІСАРУК, який до речі, зранку ще провів особистий прийом громадян, я прямо під час круглого столу вручила йому відповідну скаргу на протиправні дії працівників міліції, обґрунтовану пакетом документів.

Як не дивно, але Антон Вікторович, уже добре обізнаний з усіма тонкощами даної справи, яка, до речі набрала всеукраїнського резонансу, одразу ж оголосив точку зору високопоставленої посадової особи МВС України: - працівники міліції виконували свої службові обов’язки на підставі постанови слідчого Генеральної прокуратури України і при цьому, всього-на-всього …не дотримались процедури!

Від почутого усім одразу стало моторошно.

Слова не просив ніхто, щоб сказати пану помічнику Міністра внутрішніх справ України про своє обурення від почутого, а гостро і емоційно заговорили всі разом і в один голос – як це можна протиправні дії називати не дотриманням процедури?!

І тоді Антон Вікторович запевнив усіх присутніх, що з даного питання в найкоротший термін буде проведено службове розслідування під його особистим контролем.

Час ішов і 9 лютого я вирішила зателефонувати А. В. Цісаруку і запитати про хід службового розслідування.

В телефонній розмові Антон Вікторович повідомив мені про те, що в зв’язку з зайнятістю на виборах Президента України службове розслідування ще не проводилось, але я можу не хвилюватися, тому що згідно закону про звернення громадян терміни розгляду моєї скарги не порушені, відповідь я отримаю вчасно, за підписом …начальника відділу кадрів УМВС України у Волинській області.

Невже працівники Волинського управління міліції до виборів бюлетені малювали, скриньки клепали, чи ходили по дворах агітували за кандидатів у президенти, а тому не було кому доручити прововести службове розслідування?

А ще, під час розмови Антон Вікторович повторно нагадав мені про те, що застосовуючи до мене привід, ПРАЦІВНИКИ МІЛІЦІЇ ВИКОНУВАЛИ СВОЇ СЛУЖБОВІ ОБОВЯЗКИ, НЕ ДОТРИМАВШИСЬ ПРОЦЕДУРИ. 

А я хочу нагадати пану А. В. Цісаруку про те, що я не знайшла ні у кримінально-процесуальному, ні у кримінальному кодексах України такого терміну, як процедура, а тому, слово - ЗАКОН - не потрібно підміняти словом - ПРОЦЕДУРА. Доставляючи мого сина Олександра 24 грудня 2004 року до приміщення Ковельської міліції, СЕРГІЙ ЧИЖЕВИЧ, тодішній начальник карного розшуку також «не дотримався процедури», за що отримав адміністративне стягнення.

Моїй родині від цього не полегшало, бо С. Чижевич згодом став заступником начальника Ковельського міскрайвідділу, а мій син, втративши здоров’я, сім’ю повернувся додому через 39 місяців - а міг і не повернутись!.. 

Теперішні незаконні дії працівників міліції у відношенні мене я розцінюю як втручання в діяльність представника потерпілого від незаконних дій працівників міліції, та спробу мого фізичного усунення.

З усього цього випливають питання до пана А. В. Цісарука:

1. Чи відомо Вам Антоне Вікторовичу про те, що «не дотримання такої процедури» при виконанні службових обов’язків є порушенням прав людини, а отже посадовим злочином що передбачено:

- статтею 371 КК України - завідомо незаконні затримання, привід… що караються позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до п'яти років або обмеженням волі на строк до трьох років;

- статтею 397 КК України - вчинення в будь-якій формі перешкод до здійснення правомірної діяльності захисника чи представника особи по наданню правової допомоги вчинені службовою особою з використанням свого службового становища, - караються штрафом від трьохсот до п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до трьох років, з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до трьох років;

- статтею 400 КК України - посягання на життя захисника чи представника особи у зв'язку з діяльністю, пов'язаною з наданням правової допомоги - караються позбавленням волі на строк від восьми до п'ятнадцяти років або довічним позбавленням волі.

2. Чи не тому з 22 січня по 9 лютого цього року Ви не доручали нікому проводити службове розслідування за моєю скаргою з особистого прийому, що Ви вже одноосібно, без службового розслідування на свій розсуд поставили оцінку діям ковельським працівникам міліції і навіть вирішили хто мені надішле відписку, а заодно і замість Вас поставить свій підпис! Тут бракує лише одного - Вашої вказівки начальнику відділу кадрів, щоб той зварганив мені відписку!

Чому, звернувшись до Вас, як до представника міністра внутрішніх справ України я маю отримувати відповідь від начальника відділу кадрів УМВС України у Волинській області? Ви боїтеся брати на себе відповідальність? 

Чи це така оперативність по викорененню зловживань посадовими особами - правоохоронцями? 

Ні! Це чітка відповідь про бездіяльність високо посадових осіб, ігнорування захистом прав людини та захист честі мундира!

Хоча посада Ваша і звання звучить досить пристойно: ПОМІЧНИК МІНІСТРА ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ ПО ДОТРИМАННЮ ПРАВ ЛЮДИНИ У ВОЛИНСЬКІЙ ОБЛАСТІ полковник міліції..., а тому це вселяє бажання громадян звернутися до Вас з надією, що Ви захистите права людини, порушені працівниками міліції! 

Після такого неприємного спілкування з А. В. Цісаруком, зважаючи на те, що 9 лютого здійснює прийом громадян начальник УМВС України у Волинській області генерал-майор міліції Швидкий Віктор Васильович, я вирішила потрапити до нього на особистий прийом, хоча попередньо записана не була, так як таку поїздку до м. Луцька не планувала.

Мене приємно вразило те, що за пів-години, які я знаходилась у приймальні громадян я була запрошена на прийом. У маленькому кабінеті де здійснювався особистий прийом мене уважно вислухав не лише Віктор Васильович Швидкий, а і інші посадові особи, яких він запросив і яким у моїй присутності доручив невідкладно провести службове розслідування з приводу викладеного у моїх скаргах.

Все-таки я не втрачаю надію на те, що високо посадові дяді з високими званнями УМВС України у Волинській області на цей раз не злякаються впливу слідчого Генеральної прокуратури України О. Мацієвського, так як це зробили 10 грудня 2009 року ковельські міліціянти, та не дозволять будь-кому використовувати працівників міліції, як інструмент впливу на громадян для досягнення бажаних незаконних результатів, які можуть мати істотне значення для приховування незаконних дій та фактів фальсифікацій по кримінальній справі у відношенні працівників міліції та прокуратури, де Артюшенко Олександр є потерпілим.

Бо ми вважаємо, що такі дії міліціянтів, під керівництвом прокуратури є розправою спочатку над представником потерпілого, а потім і над самим потерпілим для закриття даної кримінальної справи та звільнення злочинців у погонах від кримінальної відповідальності.

Насамкінець я хочу сказати для бажаючих називати правозахисників, в тому числі і мене – божевільними, шизофреніками, придурками: - шановні – я запевняю Вас що усі люди які сьогодні страждають від незаконних дій злочинної влади – будь-якої, саме так і виглядають, у очах тих, хто порушує наші права, або у очах тих, кого це ще не зачепило. Бо люди які вірять в бога, живуть чесно і справедливо не можуть сприйняти ні розумом, ні серцем, що саме правоохоронні органи уже давно похоронили совість, честь і сором!

І на сьогоднішній день я знову стою на роздоріжжі:

З методами роботи і прийняттям рішення ПОМІЧНИКА МІНІСТРА ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ ПО ДОТРИМАННЮ ПРАВ ЛЮДИНИ У ВОЛИНСЬКІЙ ОБЛАСТІ ЦІСАРУКА АНТОНА ВІКТОРОВИЧА я попередньо уже ознайомлена, хоча, надіюсь що він передумає і саме з питання дотримання прав людини (моїх) надасть мені відповідь. 

А для порівняння – мушу зачекати, яке ж рішення і за чиїм підписом я отримаю на скаргу подану на особистому прийомі НАЧАЛЬНИКА УМВС УКРАЇНИ У ВОЛИНСЬКІЙ ОБЛАСТІ ГЕНЕРАЛ-МАЙОРА МІЛІЦІЇ ШВИДКОГО ВІКТОРА ВАСИЛЬОВИЧА. 

За досить приємними і уважними розмовами на особистому прийомі у генерал-майора міліції області (звучить досить поважно) чи не настане розчарування від прийнятого рішення... 

Артюшенко Галина Олексіївна.