Минає шість років як по двох кримінальних справах, порушених Ковельською міліцією моя сім’я є потерпілою. За цей період мабуть до десятка разів ховали ті кримінальні справи як-то кажуть під сукно і після кожного мого письмового «нагадування» відновлювали досудове слідство. Так може тривати вічно і ми ніколи не будемо знати, що робиться у тих справах, бо потерпілий має право ознайомитися з матеріалами справи лише після закінчення досудового слідства…
30 березня і 1 квітня 2010року я подала скарги комісії МВС України, яка з питань дотримання законності під час розслідування порушених кримінальних справ, працювала в обласному управлінні міліції.
Вже 22 квітня я отримала відповідь: вперше від заступника начальника УМВС України у Волинській області Ю. І. Бистрицького, яку також вперше, в порівнянні з попередніми багаторічними відповідями, не можу назвати відпискою.
Юрій Іванович Бистрицький повідомив про «допущенні недоліки під час неналежного проведення слідчих дій та оперативно-розшукових заходів», про «дані письмові вказівки, спрямовані на всебічне, повне та об’єктивне встановлення всіх обставин вчинення злочинів та притягнення винних осіб до передбаченої чинним законодавством відповідальності», а також про те, що «хід розслідування вказаних справ взято на контроль ГСУ МВС України та СУ УМВС України у Волинській області».
Час спливав, і я уже подумала, що кримінальні справи знову заховали якнайдалі…
Однак, 17 червня близько одинадцятої години ранку, зателефонував заступник начальника карного розшуку Ковельського МВ Сергій Жила і запросив мене якнайшвидше прийти у 206 кабінет з приводу кримінальної справи 2004року.
О 13:00 годині я зайшла у вказаний кабінет до С. Жили. Мабуть хвилин 20 ми розмовляли про крадіжку з моєї квартири. Я згадувала подробиці: як виявила крадіжку, як проводила огляд місця події оперативна група.
Потім С. Жила став запитувати: - кого я підозрюю у вчиненні крадіжки, хто приходив до нас додому, з ким дружили діти. Я розуміла, що в цьому нічого протиправного не має, а тому охоче з ним спілкувалася.
На столі перед С. Жилою лежали матеріали кримінальної справи і його обуренню просто не було меж: - в міліції ще працює багато нечесних, безвідповідальних осіб, які заплямовують, кидають тінь на чесних міліціонерів, через що у громадян побутує думка що в міліції працюють самі негідники !
А потім С. Жила сказав, що він складе протокол, що є необхідною процедурою під час відновленого слідства у справі.
Я погодилась.
За хвилину С. Жила видрукував бланк протоколу і став його заповнювати. Ми продовжували розмовляти і Жила мене запитав: - А Ви знаєте Новицького Олексія? Він дружив з Вашими дітьми, приходив до Вас додому?
Я пояснила, що Олексій ходив в один клас з моєю донькою, часто заходив до нас додому, але я впевнена в тому, що він ніякого відношення до крадіжки не має.
Однак С. Жила почав розповідати мені про те, як і з ким Новицький жив, чим займався, а також про те, що декілька років назад мав «условку» - тим самим старався підвести мене до того, щоб я все-таки погодилася що О. Новицький скоїв у мене вдома крадіжку.
Наполегливо переконуючи мене, С. Жила навіть нагадав мені, що у кримінальній справі є чужі відбитки слідів пальців рук, які були виявлені оперативниками під час огляду місця події у моїй квартирі 9 травня 2004 року і які обов’язково потрібно дослідити, але, якщо я впевнена, що Олексій невинний, то він згоден записати до протоколу з моїх слів, позитивну характеристику Новицького.
Закінчивши писати протокол С. Жила дав мені його прочитати і показав де я маю записати: - з моїх слів записано вірно і поставити свої підписи.
Читаючи протокол я зрозуміла: С. Жила «шиє» О. Новицькому кримінальну справу.
- Я потерпіла по справі, чому ви допитуєте мене у якості свідка? – запитала я С. Жилу, на що він одразу ж взяв коректор, замалював слова «протокол допиту свідка» і зверху написав слово - «пояснення».
Я наполягла щоб у двох місцях замалював слово «свідок» де я мала поставити свої підписи. Жила – замалював.
А далі в моїх показах мене схвилювало і обурило речення записане С. Жилою: - «Під час скоєння крадіжки О. Новицький заходив до нас додому...» - я такого не говорила!!!
- Ну, а як Ви порадите записати? – запитав мене Жила. – Давайте запишу – в період скоєння крадіжки.
- Ну, а як Ви будете замальовувати статті закону про роз’яснення прав свідкові, де я маю поставити свої підписи як потерпіла? Що це за розмальований протокол? У Вас, що не має бланка протоколу допиту потерпілого? Де зараз знаходиться Олексій Новицький ? – наполягала я.
Жила розводив руками, казав що не знає де Новицький.
Я категорично відмовилась підписувати написане Жилою. Крім того, я попередила його, що за фальсифікацію відбитків пальців рук Новицького прийдеться відповідати, бо, якщо той мав «условку» у 2007році, то його пальці уже б давно «засвітилися» по базі даних під час неодноразового поновлення досудового слідства по нашій кримінальній справі 2004 року!!!
Я залишила кабінет не підписавши такий бажаний для С. Жили документ, який (я впевнена!) мав бути підставою для притягнення до кримінальної відповідальності О. Новицького!
Буквально через хвилин двадцять я змушена була знову повернутись до міліції, бо взнала: Новицький Олексій з десятої години ранку знаходиться у приміщенні міліції на другому поверсі!
По дорозі в міліцію на мосту я зустріла Жилу. – Ну що, охолонули – запитав він мене. – Йдемо підпишете протокол.
Я зайшла з ним до 206 кабінету і ще раз запитала де Новицький, на що Жила категорично заперечив, що не знає.
Це нагадало мені 24-26 грудня 2004 року, коли тодішні начальник карного розшуку С.Чижевич, та заступник начальника Ковельської міліції А.Трофімов клялись що мого сина у приміщенні міліції немає, а насправді переховували його від мене та від адвоката по кабінетах та домовлялись з одеськими такими ж негідниками як "повісити" на нього вбивство!!!
Майже дві години Жила заперечував перебування О. Новицького у приміщенні міліції, а о 16 годині порадив іти мені додому і пообіцяв ...хвилин через 20-30 відпустити додому Новицького!!!
Я наполягала що без Новицького нікуди не піду.
Ось що розповів Олексій, якого все-таки змушені були відпустити:- Перший раз його забрали до міліції 16 квітня о 17:30год. Називали злодієм, казали що в них є докази що він обікрав квартиру, але не називали чию. Тримали майже годину, але так як не було начальства, вручили повістку під розписку, якою зобов’язали з’явитися у міліцію 17 червня о 09:00год. Другого дня він проспав, а тому, коло десятої години ранку по нього приїхали працівники міліції і вже годин в 11 у 211 кабінеті С. Жила змушував його зізнаватися у вчиненні крадіжки у квартирі Артюшенків, називав його злодієм, казав що у нього є докази, свідки, змушував пригадувати де він був і що робив ввечері 9 травня 2004року. Олексій розповів, що він одразу не сприймав це серйозно, він сміявся від того що він має згадати що він робив ввечері 9 травня шість років тому, а це дратувало міліціонерів: - ...ми закриваємо тебе за крадіжку, а ти ще либишся!?...
До речі у Олексія зламана ліва нога, яка по всій довжині знаходиться у суцільному гіпсі. Він ходить з допомогою милиць, однак, у кабінеті його сторожував міліціонер: щоб Олексій не втік!
Усе це було б дуже смішно, якби не було так боляче і страшно від свавілля, яке вчиняють співробітники міліції над невинною людиною, щоб любою ціною розкрити злочин!!!
І це гірка правда: - хворого Новицького Олексія два дні безпідставно привозили до міліції, вручали повістку, обзивали злодієм, лякали наявністю свідків і доказів у вчиненні ним квартирної крадіжки у 2004 році, а «сторож», який його охороняв, двічі вдарив рукою Олексія в обличчя, щоб той менше огризався, незаконно утримували протягом шести годин у приміщенні міліції, про що не повідомляли рідних.
Щоб знищити людину не вистачало лише одного – протоколу допиту свідка Артюшенко Г. О. з підтасованими показами, записаними Сергієм Жилою на свій розсуд!!!
Мені страшно сьогодні від того, що мої покази хотіли використати для обвинувачення невинної людини!!!
То ж чи працюють в міліції порядні міліціонери?
Я хотіла про це запитати начальника слідчого відділу Ковельського МРВ Івана Гавриловича Туся, однак, аж поки ми не пішли додому він не вийшов з припаркованого автомобіля!
А за наругу, вчинену над невинною людиною відповідати все-таки прийдеться, чи може я не права?
Відгукніться і дайте правову оцінку органи, які здійснюють контроль над розслідуванням даної кримінальної справи: ГСУ МВС України та СУ УМВС України у Волинській області» - діям посадових осіб слідчого відділу та відділу карного розшуку Ковельського МРВ і проінформуйте громадськість про прийняте вами рішення.
