01.06.2010 року до Волинської обласної громадської правозахисної організації «Волинська правозахисна група» звернувся засуджений Л. із заявою захистити його право на спадщину на земельну ділянку, яка знаходиться у м. Ковелі, шляхом звернення від його імені до правоохоронних органів з заявою в порядку статті 97 КПК України та представляти його інтереси у даній справі.
Незважаючи на те, що право успадкувати дану земельну ділянку мають законні спадкоємці, обійшовши їх, зграя шахраїв, в тому числі посадовців, сфальсифікували необхідні документи, підробили довіреності і навіть державний акт на право приватної власності на землю, відсудили і продали її...
Усе це було б неможливим, якби до цієї афери не доклав рук начальник ковельського Держкомзему Логвінов В. Г.
Так що дерибаниться у Ковелі не лише земля запасів міста, а й спадкова. А прокуратурі міста ну ніяк не хочеться об'єктивно розслідувати цей злочин, а тому, 13 січня 2011 року в 11:50год. до Ковельської міжрайонної прокуратури я змушена була подати заяву про відвід помічника прокурара Давидюка М.М. від розгляду моєї заяви. Заяву у мене прийняв Дарчик М. Г.
Нижче подаю повний текст заяви:
З А Я В А
В ПОРЯДКУ СТАТТІ 60 КПК УКРАЇНИ
16 грудня 2010 року о 15:10год. я повідомила Ковельську міжрайонну прокуратуру письмовою заявою в порядку статті 94, 97 КПК України, про факти вчинення злочинів, передбачених ч. 3. ст..28, ч. 4. ст. 190, ч. 5 ст. 191 КК України, організованою групою осіб, які за попередньою змовою, з метою власної наживи, зловживаючи своїм службовим становищем, шляхом шахрайських дій, обману підроблювали довіреності, технічну документацію, державні акти на право приватної власності на землю, позовну заяву до суду, забезпечили участь у суді підставної особи, продали земельну ділянку, вартість якої, більше як в шістсот разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян на момент вчинення злочину, чим завдали значної майнової та моральної шкоди Л. та його сестрі А.
Заяву я належним чином обґрунтувала копіями підтверджуючих документів.
Це була друга моя заява з даного приводу. Першу заяву я подавала до прокуратури 25 червня 2010 року, на яку отримала відповідь №211ск–10 від 19.07.2010 року, якою мені було роз’яснено, що розгляд порушених мною питань віднесено до компетенції суду.
21 липня 2010 року за результатом перегляду рішення суду за ново виявленими обставинами Ковельський міськрайонний суд виніс Ухвалу, якою скасував рішення суду від 17 грудня 2007року, наклав арешт на земельну ділянку, заборонив новому власнику С., мешканцю Камінь-Каширського р-ну на даній земельній ділянці проводити будь-які будівельні роботи, використовувати її в будь-який спосіб і в будь-який спосіб нею розпоряджатися, а також, заборонив Відділу Держкомзему у м. Ковель та Ковельському міському відділу земельних ресурсів вчиняти будь-які дії у відношенні цієї земельної ділянки.
Протягом декількох місяців я зібрала документи, сфальсифіковані групою осіб, які зловживаючи службовим становищем та застосовуючи шахрайські методи, зуміли обдурити суд, привласнити земельну ділянку, а потім її продати і завдати спадкоємцям матеріальну та моральну шкоду.
29 грудня 2010 року, після закінчення терміну відведеного законом на розгляд моєї заяви, я звернулась до прокуратури з питанням про те, яке рішення прийняла прокуратура по моїй заяві, однак помічник прокурора Давидюк М., на розгляді у якого була моя заява, повідомив мені що моє звернення буде розглянуто відповідно до закону у місячний термін, а тому, я отримаю відповідь після 16 січня 2011 року.
Я просила роз’яснити мені, хто, коли і чому перейменував мою заяву про вчинені злочини на звернення, на що Давидюк відповів, що прокуратура вправі сама вирішувати що я подала до прокуратури – заяву чи звернення.
Після того, як я сказала, що подам скаргу до прокуратури області або до суду про визнання бездіяльності протиправною при розгляді моєї заяви, то Давидюк М. М. одразу мені вручив виклик до прокуратури №211-10 від 29.12.2010 року (під розписку) прибути на 10:00год. 30.12.2010 року до нього у кабінет №3 для дачі пояснень з приводу поданої мною заяви від 16.12.2010року.
У виклику виділеним шрифтом Давидюк М. М. наголосив, що в разі ухилення від прибуття за викликом мене можуть доставити примусово органи міліції та можу бути притягнута до адміністративної відповідальності.
Якби даний виклик до прокуратури було вручено мені вчасно, без залякувань, без психологічного тиску, нарівні з особами, яких я вказала у заяві, то я б такий виклик сприйняла б без сумніву в об’єктивності та неупередженості Давидюка М. М., без хвилювань, а як законну процесуальну дію помічника прокурора під час проведення перевірки поданої мною заяви. В даному разі Давидюк М. М. керувався не законом, а емоціями та своїми особистими інтересами.
Станом на 05 січня 2011 року із вказаних мною у заяві 15 (п’ятнадцяти) осіб до прокуратури не було викликано жодної особи.
Мені також відомо від Давидюка М. М. що станом на 12 січня 2011 року ще не відібрані пояснення у Логвінова В. Г. і інших, що я вважаю є умисним затягуванням.
Більше того, я вважаю, що прокуратура умисне не відбирає пояснення у особи, яка зберігає оригінали усіх сфальсифікованих документів і не вилучає їх, бо мені ця особа надала можливість сканувати ті документи і зробити якісні, кольорові копії.
11.01.2011 року були відібрані пояснення у М. якого я також підозрюю в причетності до фальсифікації документів і, як випадково розповів мені М., - помічник прокурора Давидюк М. М., спочатку вислухав його усні пояснення, після чого на свій розсуд сформулював і записав його пояснення, упустивши при цьому важливу для справи деталь: те, що М. узяв документи у потерпілої у 2007 році після того, як довідався, що Логвінов В. Г. мав намір вилучити дану земельну ділянку через сесію міської ради.
Тобто, Давидюк М. М. умисне не вніс до протоколу важливу інформацію, про те, що саме Логвінов В. Г. поклав початок махінаціям з документами по даній спадковій земельній ділянці.
З даного приводу Давидюк М. М. мені відповів, що моє зауваження є несуттєвим, але якщо я вважаю що дана інформація є важливою, то він викличе М. і відбере у нього пояснення повторно.
Під час розмови з Давидюком у його кабінеті 12.01.2011 року мене насторожило і інше, а саме:
1. Давидюк М. М. не вивчив моєї заяви, або умисне вдавав, що йому невідомо які саме рішення прийняв суд 21.07.2010 року. Про те що ці дві Ухвали суду я додала до заяви йому начебто стало відомо від мене уже під час розмови, а тому я наполягла щоб він знайшов їх серед документів і ознайомився з ними у моїй присутності!
2. Давидюк М. М. запевняв мене, що суд не обов’язково має скасувати право установчі документи, виготовлені новим власником С., що ніяка мирова угода С. не треба, бо С., вклавши у цю земельну ділянку уже 50000 доларів, захищаючи своє майно, не подивиться на віру, а буде робити так, як йому скажуть, звернеться до суду і суд визнає його добросовісним набувачем.
Мені не зрозуміло, на яку особу, яка має вплинути на рішення С. про звернення до суду про визнання його добросовісним набувачем та вносити між потерпілими від шахраїв Л-ми і С-ми ворожі стосунки яких на даний час іще немає, натякав Давидюк при розмові зі мною?
Тобто, Давидюк М. М. поставив мене до відома, що прокуратура не тільки не має наміру притягувати до кримінальної відповідальності винних осіб у фальсифікації документів, а у прокуратурі визрівають плани як остаточно законних спадкоємців Л-их позбавити права на спадкову земельну ділянку!!!
04.01.2011 року у газеті «Волинь-нова» була опублікована стаття «НОВОРІЧНИЙ «ПОДАРУНОК» ВІД ДЕПУТАТІВ» в якій йшлося про таке:
«Прикро, що не прийшов на сесійне засідання послухати про «дерибан» землі помічник ковельського міжрайонного прокурора Михайло Давидюк, який курирує від прокуратури органи місцевого самоврядування. В інших питаннях, особливо земельних, він проявляє настирливість і завидну принциповість. Ну а на яке прокурорське реагування чекати громаді зараз, коли в тому блатному списку «потрібних» людей є прізвище самого Давидюка? Це ж, даруйте, чортзна-що вийде, якщо чоловік сам у себе землю буде відбирати?!»
Вважаю, що після такої публікації у обласній газеті, помічник ковельського міжрайонного прокурора Михайло Давидюк у розгляді моєї заяви повинен був би взяти самовідвід.
Я говорила про це з Давидюком М. М. 06.01.2011 року і в той же час надіялась, що резонансна стаття в якій фігурантом земельного дерибану у Ковелі є Давидюк М. М. може бути стимулом об’єктивного і неупередженого проведення перевірки.
Відповідно до частин 3, 4 статті 60 КПК України
«Слідчий і особа, яка провадить дізнання, підлягають відводу коли вони або їх родичі заінтересовані в результатах справи; при наявності інших обставин, які викликають сумнів у їх об'єктивності.
При наявності зазначених підстав слідчий і особа, яка провадить дізнання, повинні заявити самовідвід, не чекаючи заяви про відвід.
Заява про відвід або самовідвід слідчого і особи, яка провадить дізнання, подається прокуророві, який розглядає і вирішує її протягом двадцяти чотирьох годин.»
Однак, Давидюк М. М., як особа яка проводить дізнання з приводу викладених у моїй заяві фактів фальсифікацій документів і вказаних мною причетних до шахраювання і фальсифікацій посадових осіб, отримавши незаконно земельну ділянку з допомогою Логвінова В. Г., посадової особи, у відношенні якої я прошу порушити кримінальну справу – грубо порушуючи строки проведення перевірки моєї заяви, як особа зацікавлена у позитивному вирішенні справи у відношенні Логвінова В. Г., не заявив самовідвід, а проводить перевірку не об’єктивно, з явним покриттям вчинених злочинів посадовими особами, в тому числі – Логвіновим В. Г., що викликає сумнів у його об’єктивності і неупередженості.
Посилаючись на вище написане та керуючись ст.. 60 КПК України
ЗАЯВЛЯЮ
відвід помічнику ковельського міжрайонного прокурора Михайлові Давидюку, який проводить перевірку моєї заяви у відповідності до статті 97 КПК України, і повідомляю, що Давидюк М. М., як особа зацікавлена може прийняти незаконне рішення.
Додаю наявні письмові докази необ'єктивності Давидюка М. М, якому заявлений мною відвід:
1. Копія статті «НОВОРІЧНИЙ «ПОДАРУНОК» ВІД ДЕПУТАТІВ», яка опублікована у газеті «Волинь-нова» за 04.01.2011року.
2. Копія виклику від 29.12. 2010року.
3. Копія відповіді Ковельської міжрайонної прокуратури №211ск–10 від 19.07.2010року.
АРТЮШЕНКО ГАЛИНА ОЛЕКСІЇВНА
Заступник голови Волинської правозахисної організації
13.01.2011 року.
