Від Генпрокуратури хочуть перевірки Луцького слідчого ізолятора

http://www.pravda.lutsk.ua/ukr/news/46691/

На території Волинської області трапляються факти, що свідчать про продовження тримання під вартою громадян України в слідчих ізоляторах після закінчення строку перебування під вартою. Про це йшлося на засіданні депутатської комісії Волиньради з питань депутатської діяльності, місцевого самоврядування, захисту прав людини, законності, боротьби зі злочинністю, - інформує «Волинська правда».

З цього приводу у депутатському корпусі облради навіть був підготовлений проект звернення до Президента України, Державної пенітенціарної служби України та Генеральної прокуратури України, автором якого виступив депутат Сергій Слабенко.

      На території Волинської області трапляються факти, що свідчать про продовження тримання під вартою громадян України в слідчих ізоляторах після закінчення строку перебування під вартою. Про це йшлося на засіданні депутатської комісії Волиньради з питань депутатської діяльності, місцевого самоврядування, захисту прав людини, законності, боротьби зі злочинністю, - інформує «Волинська правда».

         У проекті звернення йдеться про те, що на Волині громадян тримають під вартою в слідчих ізоляторах за судовими документами без визначення строку закінчення обраного запобіжного заходу та вони позбавлені свободи на невизначений період часу.

        Слабенко розповів депутатам, що у його практиці були випадки, коли підзахисних тримали під вартою без визначення терміну. За його словами, один з підзахисних відсидів у ізоляторі більше 1 року і 1 місяця. «Ще друга людина перебуває вже понад рік… Його справа дійде до суду тільки в березні місяці», - розповів депутат.

       Слабенко повідомив, що на сьогоднішній день є особи, які тримаються під вартою без рішення суду. «Я можу сказати так – у Луцькому слідчому ізоляторі такі особи є», - сказав волинський обранець.

    Депутат вказав на потребу у проведенні прокуратурою необхідної перевірки пенітенціарної  служби на Волині. Зокрема Луцького слідчого ізолятору на предмет порушення прав громадян, про що і йдеться тексті проекту звернення, який підготовлений на розгляд сесії Волиньради.

      «…Та вжити законодавчих і системних заходів щодо унеможливлення повторення у майбутньому порушень міжнародних договорів, до яких приєдналась Україна з питань захисту прав на свободу та особисту недоторканість», - йдеться у проекті звернення.

  Зрештою депутатська комісія погодила проект звернення та рекомендувала винести його на розгляд сесії облради.

У ЛУЦЬКУ АДВОКАТ, ЯКОГО ЗВИНУВАТИЛИ В РОЗПОВСЮДЖЕННІ НАРКОТИКІВ, ВИГРАВ СПРАВУ ПРОТИ ПРАВООХОРОНЦІВ

Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ поставив крапку у чотирирічній скандальній історії протистояння правоохоронних органів та луцького адвоката Олега Антонюка.

Чоловік опинився на лаві підсудних через те, що надміру успішно захищав свого клієнта. Про це повідомив власкор IA ZIK.
   
http://p-p.com.ua/articles/29245/

Нагадаємо, ще в лютому 2009 року проти лучанина Андрія Логвиненка порушили карну справу через буцімто поширення наркотиків. Парубок – інвалід третьої групи, свого часу вживав наркотичні засоби. Захищав його адвокат Олег Антонюк, а свідком виступала нинішня постраждала – Олена Димальська. У першій судовій інстанції Андрія Логвиненка визнали винним і нібито засудили до восьми років перебування за ґратами.

Натомість Апеляційний суд знайшов суперечності в матеріалах справи і відправив її на дорозслідування.

Невдовзі правоохоронці порушили кримінальну справу вже проти Олега Антонюка. За версією слідства, він тиснув на свідка – Олену Димальську – і погрожував убивством їй та її малолітнім дітям. Окрім того, ще одним фігурантом справи стала Лілія Бутько – мати Андрія Логвиненка. Справу вели працівники УБОЗу.

Щоправда, правоохоронці в усіх судових інстанціях зазнали нищівної поразки. Правосуддя визнало, що матеріали справи шиті «білими нитками». Однак прокуратура пішла до останнього, подавши касаційну скаргу.

Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ розглянула кримінальну справу за касаційними скаргами заступника прокурора Волині та постраждалої Димальської на виправдувальний вирок Луцького міськрайонного суду та ухвалу Апеляційного суду Волинської області. Ці вердикти служителів Феміди визнавали невинними Антонюка, Логвиненка та Бутько в інкримінованих злодіяннях.

Зрештою, і в третій інстанції суд виправдав усіх трьох. Як розповів IA ZIK адвокат Олег Антонюк, тепер неприємності уже чекають на горе-правоохоронців. «Ми маємо намір позиватися щодо відшкодування моральної та матеріальної шкоди, спричиненої безпідставним переслідуванням. А також добиватися притягнення до кримінальної відповідальності винних у фабрикуванні справи», – повідомив Антонюк.

ДЕ ШУКАТИ ПРАВДУ ВЛАСНИКУ ВИКРАДЕНОГО АВТОМОБІЛЯ, ЯКЩО ЙОГО НАВІТЬ НЕ ВИЗНАНО ПОТЕРПІЛИМ...

Сьогодні у луцькому міськ. районному суді в рекордно короткий строк було розглянуто кримінальну справу і винесено постанову про направлення підсудного на примусове лікування у психіатричну лікарню, так як висновком психіатричної експертизи, яку було проведено на досудовому слідстві, підсудний визнаний неосудним.

Тобто, у суд справа була направлена не з обвинувальним висновком, а з відповідною постановою щодо стану здоров’я підсудного.

Резонансний нечуваний злочин, вчинений підсудним у м. Луцьку у вересні місяці цього року, завдав значних збитків потерпілим, нагнав страху мешканцям  с. Борохів Ківерцівського району де було знайдено металеві ноші з покійницею, "підкинув жару" правоохоронцям та сколихнув засоби масової інформації де жваво повідомлялась і обговорювалась новина про те, як Волинські автозлодії викрали автомашину з покійницею… http://magnolia-tv.com/photo-news/2012-09-27/17906-m-l-ts-ya-volin-taki-znaishla-tipa-yakii-vikrav-avtomob-l-z-pok-initseyu

Здавалось що з часом все стало на свої місця: покійницю рідня поховала,  навіть кримінальну справу порушили, автомобіль розшукали, винуватця цієї жахливої події затримали і заарештували... Залишилось  дослідити всі обставини справи, покарати обвинувачених (!) та відшкодувати власнику понівеченого автомобіля матеріальні збитки, тобто встановити істину та справедливість.

Однак, як тепер з'ясувалось, власник автомобіля, якому злочином завдано значної матеріальної та моральної шкоди, який писав заяву до міліції про викрадення його автомобіля - не визнаний потерпілим.

Валерій Петрович Пушкарук проживає з дружиною та шістьма дітьми у Хмельницькій області. Його автомобіль, який він залишив у Луцьку у свого знайомого, було викрадено від моргу Луцької лікарні з покійницею в середині.

Він особисто двічі приїжджав до Луцького МВ, але не за викликом  слідчого в провадженні якого була кримінальна справа, а сам особисто написав заяву про викрадення автомобіля, цікавився розслідуванням даної справи. Слідчий Климець С. переконував його що хвилюватись та витрачати кошти на поїздки йому не варто і в телефонному режимі запевняв Валерія Петровича, що він все зробить якнайкраще: на майно обвинуваченого  накладе арешт і усі збитки, завдані йому як потерпілому, будуть відшкодовані.

Час ішов, а слідчий Климець С.  ніяких офіційних процесуальних дій щодо  надання Валерію Петровичу статусу потерпілого не проводив, не  складав відповідного протоколу та не виносив постанови, а отже і  не роз'яснював      йому його процесуальних прав, не повідомляв про закінчення досудового слідства, про право ознайомитись з матеріалами досудового слідства, а тільки в телефонних розмовах пропонував не хвилюватись...

А вчора, в післяобідню пору, Валерію Петровичу стало відомо від знайомого у якого у Луцьку стоїть його понівечений автомобіль,  що на сьогодні, на 14:30 призначено до розгляду в суді кримінальну справу. Однак, повістку із суду він так і не отримав, а тому зателефонував до слідчого, який йому порадив приїхати і  той  йому усе роз'яснить.
Якесь недобре передчуття підказало йому що треба щось робити.

Мене Валерій Петрович знайшов через інтернет, розповів про свої проблеми і попросив приїхати до Луцького міськрайонного суду.

Перед судовим засіданням ми зайшли до судді, щоб запитати, чому Валерію Петровичу не було надіслано повістку.

Суддя А. Є. Сівчук побачивши власника викраденого автомобіля дуже здивувався що той не визнаний потерпілим, але роз'яснив, що повістки були надіслані тим особам, які зазначені слідчим, тобто учасникам процесу.

Звичайно, суд розглядає таку кримінальну справу, яку надіслало в суд  досудове слідство, яку затвердила прокуратура.

В даній абсурдній ситуації Валерій Петрович, як власник викраденого і понівеченого автомобіля не визнаний потерпілим, а отже не може ознайомитись з матеріалами справи, не може витребувати постанову суду, оскаржити її до апеляційного суду.

Натомість, відповідно до повідомлення, яке надсилалось іншим учасникам процесу, у даній кримінальній справі аж... 7 (сім) потерпілих !!!

Серед потерпілих навіть охоронці, які "проспали" даний автомобіль з покійницею, розпорядник-координатор з організації похоронів, якому повернули покійницю неушкодженою, і декілька невідомих  Валерію Петровичу осіб які "якимось боком" стали потерпілими. Йому ж самому стати потерпілим не судилось.

В залі судового засідання в металевій клітці обвинувачений вів себе досить впевнено. На неосудного зовсім не схожий. Чітко повідомив свої анкетні дані, давав вичерпні відповіді на запитання суду. Як і ми,  був дуже здивований що так багато потерпілих. Особливо його вразила поява в суді власника автомобіля. Підсудний вважає що нікому нічого не винен, бо автомобілем лише покатався.

Справа по суті не розглядалась, бо стояло лише одне питання: чи дають згоду учасники процесу на направлення обвинуваченого на примусове лікування у психіатричну лікарню. Серед іншого так і залишилась нез'ясованою загадкою дуже важлива обставина, яка вказує на неповне дослідження обставин справи на досудовому слідстві: хто  допоміг підсудному виставити з рефрижератора металеві ноші з покійницею і поставити на узбіччі дороги, та так акуратно, що покійниця не тільки не зазнала ніяких ушкоджень, а навіть залишилась лежати на ношах саме так, як її поклали у морзі..

На це питання підсудний відповів досить зухвало, що при потребі він продемонструє як це робив.

А як же досудове слідство, як же слідчий експеримент? 

Валерій Петрович тільки розводить руками. Від такого розслідування і такого грубого, цинічного порушення  його прав, як особи потерпілої від злочину - він ще не знає як йому бути.

Хоча підсудний вже відбувся легким переляком. Це не перша його судимість і не перший легкий переляк. Начебто і ті рази він "зіскакував"     через хвору голову. Не виключено, що ця особа не затримається у психіатричній лікарні надовго.  

Його батько, законний представник, розповів що з дружиною  розлучені давно, мають інші сім'ї, а син живе з бабцею, тобто, в такий спосіб зняв з себе і з дружини всю відповідальність за злочини сина.  Син хворий, але офіційно опікунство  не взяв над ним ніхто: ні батько, ні мати, ні бабця з якою він проживає, а отже і відповідати за скоєне ним не має кому?

Валерій Петрович має намір розкручувати цей клубочок і добиватися справедливості. 

А я інформуватиму читачів блогу про подальший хід справи.

Артюшенко Г. О. 

НА ВОЛИНІ НОВИЙ НАЧАЛЬНИК МІЛІЦІЇ: ОЛЕКСАНДР ТЕРЕЩУК

http://police.gov.ua/index.php?id=1852

27.11.2012

ОЛЕКСАНДР ТЕРЕЩУК: «ПРАЦІВНИК МІЛІЦІЇ НЕ ПОВИНЕН ЗАЛИШАТИСЯ ОСТОРОНЬ ЧУЖИХ ПРОБЛЕМ»

Начальник Управління МВС України у Волинській області полковник міліції Олександр Терещук провів особистий прийом громадян. Поспілкуватися із Олександром Дмитровичем, розповісти про свої біди, зрештою звернутися за порадою прийшли шестеро волинян.

Як правило, звертаються громадяни за допомогою у вирішенні своїх проблем: хтось скаржиться на роботу тих чи інших установ, хтось просить вирішити проблему з житлом, хтось – стати на заваді шахрайських схем.

Начальник обласного управління міліції уважно вислухав кожного, а відтак запевнив, що дасть конкретні доручення відповідним службам із метою проведення перевірок і встановлення верховенства закону.

Спілкуючись із волинянами, Олександр Терещук наголосив на необхідності побудови міцних взаємовідносин між громадськістю та працівниками міліції. Адже, переконаний, лише довіра населення сприятиме підвищенню ефективності роботи правоохоронців.

– Жоден працівник органів внутрішніх справ не повинен залишатися осторонь чужих проблем, – відзначив полковник міліції. – Слід спільними зусиллями протидіяти злочинності та будь-яким незаконним проявам у суспільстві.

СЗГ УМВС України у Волинській області

ЯК КОВЕЛЬСЬКІ МІЛІЦІОНЕРИ "НЕ ПОМІТИЛИ" ТРАГЕДІЮ У СЛУЖБОВОМУ АВТОМОБІЛІ ?

27-11-2012

http://www.volyn.com.ua/?rub=8&article=0&arch=

У неділю ввечері до чергової частини Ковельського міського відділу внутрішніх справ зателефонувала жителька приміського села Вербка із скаргою на свого 48-річного чоловіка, який начебто скандалив вдома. Про це йдеться в матеріалі газети "Волинь". Жінка попросила правоохоронців приїхати і втихомирити його. За викликом виїхав наряд міліції, забрав «бунтівника».

     О 18 годині 50 хвилин міліцейський патрульний УАЗ прибув на територію Ковельської центральної районної лікарні. За свідченням очевидців, коли правоохоронці відчинили задні двері, то на внутрішніх гратах був повішений на мотузку затриманий. Медикам залишилося лише констатувати, що чоловіка доставили в приймальне відділення ЦРЛ в стані біологічної смерті через повішення в машині міліції.

     Як вдалося дізнатися від заступника начальника Ковельського міського відділу внутрішніх справ майора міліції Олександра Вегери, моторизований наряд попрямував до лікарні, аби обстежити затриманого жителя Вербки на предмет наявності алкоголю в крові. Попутно правоохоронці «підвезли» до міста й жінку, яка телефонувала в міліцію, але по дорозі вона чомусь вийшла. При цьому ніхто й не помітив, що ж відбулося в загратованому «відсіку» патрульного автомобіля.

     Як таке могло трапитися взагалі?! Статут патрульно-постової служби міліції України, затверджений наказом МВС від 28 липня 1994 року, категорично визначає, що при посадці у транспортний засіб затриманих осіб патрульні повинні вживати заходів перестороги, виключаючи можливість нанесення їм травм та постійно стежити за їхніми діями. Згідно з порядком доставлення, перед посадкою в автомобіль проводиться зовнішній огляд одягу і речей осіб, які перебувають у стані сп’яніння, з метою вилучення у них предметів, що можуть бути використані для нападу на працівників міліції, заподіяння шкоди собі чи іншим особам, які перебувають в салоні автомобіля. Також міліціонерам під час несення служби на транспортних засобах забороняється перевозити сторонніх громадян.

     Закон «пише», що доставлення в міліцію особи, яка скоїла адміністративне правопорушення, має на меті припинення протиправної дії і забезпечення притягнутої особи до відповідальності. Оскільки доставляння є обмеженням особистої свободи правопорушника, то необхідно перед тим, як застосувати цей захід, зробити все необхідне, щоб безпосередньо на місці ретельно розібратися в обставинах правопорушення і вжити відповідних заходів: вимагати припинення правопорушення і винести на місці усне попередження. Якщо умови не дають можливість вжити дієвих заходів, то необхідно затримати правопорушника і доставити його в міліцію з додержанням вимог, викладених у законі.

     Навіть якщо затриманий був у стані сп’яніння, то дії правоохоронців мали б бути іншими: він передається в спеціальний медичний заклад, а за відсутності медвитверезника – затримується і тримається у спеціально відведеному для цього приміщенні міліції до витвереження. Якщо ж порушник перебуває у важкому стані, то до нього нарядом негайно викликається швидка медична допомога.

     Виходить так, що ковельськими міліціонерами всього цього зроблено не було. Хоча статутом патрульно-постової служби міліції зобов’язано начальника міськвідділу УМВС організувати вивчення його норм особовим складом та забезпечити неухильне виконання його вимог під час організації охорони громадського порядку.

     На місце пригоди терміново виїхали керівники Ковельського міського відділу внутрішніх справ та міжрайонної прокуратури, а через кілька годин сюди прибуло міліцейське начальство з області.

     То хто понесе відповідальність за трагедію у міліцейській машині?

 Ярослав ГАВРИЛЮК

Трагедия невиновного. Отсидевший в Одессе вместо настоящего убийцы волынянин безуспешно добивается справедливости

http://dumskaya.net/news/tragediya-nevinovnogo-otsidevshij-v-odesse-vmest-022247/

В конце прошлой недели апелляционная инстанция повторно обязала государственную исполнительную службу взыскать с государственного же казначейства деньги в пользу гражданина Украины Александра Артюшенко за моральный ущерб, который нанесло ему украинское государство. Деньги давно — еще в 2010 году — уже были присуждены судебным решением, но исполнители, как бы блюдя казенную копейку, изо всех сил пытались переложить хлопоты по взысканию денег на самого Артюшенко, а попросту говоря, сделать процесс взыскания бесконечным и невыполнимым.

Издевательство над Александром и законом в разных формах тянется без малого уже восемь лет. Что только не пережил наш герой! Пытки в милицейских застенках, годы за решеткой… А все из-за упорного нежелания так называемых «органов» искать настоящего убийцу.

Вокруг дела об убийстве Разводовской сплотилась организованная преступная группировка, состоящая из одесских сотрудников милиции, прокуратуры, судебно-медицинских экспертов, судей. Попросту говоря — банда. Пособниками облеченной властью ОПГ стали деятели из милиции и прокуратуры города Ковеля Волынской области и даже — высокие чины Генеральной прокуратуры Украины.

Началась эта история так. В декабре 2004 года в Одессе, в своей квартире по улице Троицкой, была зверски убита пенсионерка Валина Алексеевна Разводовская.

Если в руке убитой находят клок волос, высока ли вероятность того, что это волосы убийцы? Правильно — высока и даже приближается к стопроцентной, если экспертиза показывает, что это не волосы жертвы. Но это мы с вами, дилетанты, так думаем….

А вот специалисты-профессионалы одесского угрозыска простых путей не ищут. Пронзительный и немного усталый их взор обратился за тысячу километров от родного города, в западноукраинский Ковель. Там они фактически похитили некоего Александра Артюшенко и увезли к Черному морю, в бастион законности и правопорядка – Приморский райотдел. В памятную ночь третьего тура президентских выборов 2004-го года Александра начали «колоть» на убийство Разводовской. Артюшенко колоться не пожелал, хотя ему и руки выламывали на импровизированной дыбе, и на мокрый пол сажали, подключая к паху электроды.

Но что не может сделать техника, то под силу слову мудрого начальника. Зайдя в кабинет и узнав, что клиент не колется, известный в Одессе балагур и весельчак, который до сих пор борется с преступной нечестью посоветовал: «Вывезите его на Поля орошения и засуньте там дубинку в задницу!»

И что вы думаете? Угроза помогла! Написал Артюшенко явку с повинной, хотя никакого убийства не совершал и вообще к этому отношения не имел. Даже две явки (первой, по мнению начальства, не хватало красочности и деталей).

Дело было чудовищно сфальсифицировано сотрудниками прокуратуры и милиции. Мало того, что исчезли обнаруженные в руках жертвы волосы убийцы — был сфальсифицирован отпечаток пальца Артюшенко. Его просто подсунули к отпечаткам, взятым с места преступления. Одно плохо: тут фальсификаторы — то ли по причине своей исключительной тупости, а скорее всего по пьяни — умудрились сварганить «липовый» отпечаток при помощи порошка совсем другого цвета, чем оттиски, взятые непосредственно с места преступления!

На видеозаписи воспроизведения видим совершенно пустой кухонный стол. А на следующий день, после «дополнительного осмотра», вдруг появилось «орудие убийства» — кухонный нож. Вернее, для надежности — даже два ножа, чтобы выбор был!

Спустя три дня после «явки с повинной» Александр навсегда от признания отказался. Но преступный механизм фабрикации уголовных дел уже заработал на полную катушку.

Заместитель прокурора Одесской области Мрыхин, заведомо зная, что дело сфальсифицировано, подписал обвинительное заключение.

Судья Одесского областного суда Сенатор вместе со своими подручными, даже не пытаясь разобраться в ситуации, приговорил Александра Артюшенко к 13-ти годам лет лишения свободы.

Невиновный человек свыше трех лет провел за решеткой. К счастью, зло торжествует в Украине далеко не всегда. Приговор Сенатора отменил Верховный суд, направив дело на новое рассмотрение. А судья Василий Балан с коллегами вынес Александру Артюшешко оправдательный приговор…

Говорилось в судебном решении и о незаконных методах следствия, и о пытках, и о фальсификациях.

Тогдашний прокурор Одесской области Василий Присяжнюк возбудил уголовное дело. Потом появилось и второе уголовное дело. Для объективного расследования материалы были переданы в Генеральную прокуратуру. Увы, безрезультатно. Виновные в пытках и фальсификациях так и продолжают трудиться на правоохранительной ниве. Никого не привлекли к ответственности за попрание закона и человеческих прав.

Зато Александр и его мать Галина Артюшенко, проживая в Ковеле, много месяцев провели, дрожа от страха – ведь преступники в погонах реально планировали расправиться с выпорхнувшей из их рук птичкой.

Но как же государство компенсировало страдания, которые Александр Артюшенко перенес за годы, незаконно проведенные за решеткой? Судей, рассматривавших иск Артюшенко о возмещении морального ущерба, волновало только одно: чтобы он, не дай боже, не обогатился за счет казны. А назначенную судом психологическую экспертизу стоимостью около десяти тысяч гривен ему пришлось проводить за свой счет.

Однако когда иск наконец удовлетворили, ни милиция, ни прокуратура, ни гоказначейство выполнять судебный вердикт не стали. Эпопея эта не завершена до сих пор…

Между тем, садисты и фальсификаторы продолжают трудиться, а убийство Валины Разводовской остается нераскрытым! Хотя даже через годы это сделать можно. В материалах уголовного дела практически все есть. Было бы желание.

Автор — Борис Штейнберг

Суд позбавив звань та волі службових осіб, які спричинили смерть засудженого у Маневицькій колонії

http://www.vol.gp.gov.ua/ua/news.html _m=publications&_c=view&_t=rec&id=111768

Прес-служба прокуратури Волинської області повідомила, що судом постановлено вирок службовим особам Маневицької виправної колонії №42 та управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Волинській області, умисними протиправними діями яких спричинено смерть засудженого. 

 Начальника колонії засуджено до шести років позбавлення волі з позбавленням права 3 роки обіймати посади у правоохоронних органах та з позбавленням спеціального звання – майор внутрішньої служби.

Старшому оперуповноваженому управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Волинській області суд призначив покарання у виді семи років позбавлення волі з позбавленням права 3 роки обіймати посади в правоохоронних органах та із позбавленням спеціального звання – старший лейтенант внутрішньої служби. Саме він завдав засудженому удару, який і спричинив смерть.

Ще шістьом службовим особам колонії № 42 призначено покарання у виді чотирьох із половиною, а двом – у виді чотирьох років позбавлення волі з позбавленням права 2 роки обіймати посади в правоохоронних органах та із позбавленням спеціальних звань із встановленням трирічного іспитового строку.

Нагадаємо, що 15 березня 2011 року 25-річний засуджений Володимир Делевин самовільно покинув дільницю соціальної реабілітації Маневицької ВК №42, а 19 квітня був виявлений працівниками Кодимського РВ УМВС України в Одеській області й доставлений за місцем відбування покарання.

На ранок 21 квітня 2011 року цього засудженого знайдено мертвим у приміщенні для проведення особистого обшуку виправної колонії. Перевірка встановила, що його смерть була спричинена умисними протиправними діями службових осіб ВК №42 та ДДУПВП в області. Ці дії супроводжувались насильством, були болісними та принизливими.

 22 квітня 2011 року прокуратурою Волинської області було порушено кримінальну справу щодо 10 службових осіб Маневицької ВК №42 та управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Волинській області. Десятьом службовцям інкриміновано перевищення влади або службових повноважень і катування засудженого.

Охота на відьом. Мешканку Волині співробітники прокуратури звинуватили в чаклунстві.

http://govoryt-ukraina.tv/stories/discuss/188/

Олена Олексюк, екс-директор однієї з філій кредитної спілки, була затримана за звинуваченням у аферах. В ході слідства за дивних обставин померло декілька важливих свідків. Після того, що сталося прокурор заявив пресі  що Олена - відьма і здійснює магічні ритуали.

У студії "Говорить Україна" - прокурор Луцького району Волинської області Сергій Миколайович Масалов, заступник прокурора Ковельської міжрайонної прокуратури Наталія Леонідівна Ткачук, журналіст газети "Факти" Михайло Сергушев та героїня ток-шоу Олена Олексюк. 

Чи відьма вона насправді?

І чи забув насправді Михайло Сергушев  про що писав у газеті «ФАКТЫ» від 27.05.2011 року у своїй статті "Работникам Ковельской прокуратуры во время следствия пришлось применять средства от… сглаза" http://fakty.ua/133574-rabotnikam-kovelskoj-prokuratury-vo-vremya-sledstviya-prishlos-primenyat-sredstva-ot-sglaza ?

Хочете вірте, а хочете - ні, але у страху великі очі...

Євросуд зобов'язав Україну виплатити рекордні 154 тис. євро інвалідові, постраждалому від міліціонерів

Європейський суд з прав людини 26 липня зобов'язав Україну виплатити компенсацію у розмірі 154 тис. євро жителеві Івано-Франківської області Богдану Савицькому, який подав скаргу на жорстоке поводження з боку співробітників міліції і затягування судового процесу. Про це говориться в прес-службі ЕСПЧ, - пише "КоммерсантЪ-Україна" в статті "Україна зіткнулася з жорстоким поводженням".

 У повідомленні відзначається, що при ухваленні рішення суд "керувався ст. 41 Конвенції з прав людини про справедливу сатисфакцію". Про те, що держава винна йому більше 150 тис. євро, пан Савицький дізнався від журналістів.

 "Останні 14 років я живу на жебрацьку пенсію інваліда. Отримую близько тисячі гривен, - розповів 45-річний Богдан Савицький.- Із-за травми хребта я тепер пересуваюся тільки в інвалідній колясці".

 У серпні 1998 року Богдан Савицький, за його словами, був побитий нарядом патрульно-постової служби Городенківского райвідділу міліції Івано-Франківської області.

 "Після роботи зайшов з друзями у бар, а потім виявив, що у мене пропав велосипед, - згадує пан Савицький.- Поблизу виявилася автозаправна станція. Я пішов туди, і у мене виник конфлікт з оператором АЗС, який не дозволив мені подзвонити додому по службовому телефону, а замість цього викликав міліцію".

 Міліціонери, що прибули на місце, як стверджує пан Савицький, побили його - лікарі діагностували у нього переломи двох хребців. Потерпілий написав заяву в прокуратуру, проте в порушенні кримінальної справи відносно співробітників міліції йому було відмовлено. Численні звернення в Генпрокуратуру також ні до чого не привели. Тоді за порадою правозахисника Романа Котика він звернувся в ЕСПЧ.

 Урядовий уповноважений у справах ЕСПЧ при Міністерстві юстиції Назар Кульчицкий заявив, що сума, яку держава зобов'язана виплатити панові Савицькому, - найбільша компенсація, присуджена ЕСПЧ Україні.

 "По справі "Гонгадзе проти України"(суд визнав, що держава не захистила право журналіста Георгія Гонгадзе на життя - " Ъ") Європейський суд виніс ухвалу про виплату (вдові журналіста Мирославі Гонгадзе - " Ъ") 100 тис. євро", - сказав Кульчицкий.

 "На такий рекордний розмір компенсації, поза сумнівом, вплинуло те, що людина залишилася інвалідом I групи, - вважає пан Кульчицький. - Савицький ні в чому не підозрювався, тому в ЕСПЧ вирішили, що це свідчить про вищий рівень самоправства з боку міліції. Обтяжливою обставиною стало і занадто довгий розгляд справи в Україні, яка заподіяла багато душевних страждань потерпілому".

Тепер у Міністерства юстиції є три місяці, щоб опротестувати рішення Європейського суду з прав людини.

 "Однозначно є причини говорити про неефективність і затягнутість судового процесу, але я не впевнений, що можна говорити про жорстоке поводження. Необхідно провести перевірку наявних документів і доказів", - відмітив Назар Кульчицкий.

 Річ у тому, що, окрім версії, згідно якої Богдан Савицкий став інвалідом в результаті рукоприкладства з боку співробітників міліції, є ще одна, про те, що він отримав каліцтва до приїзду наряду. Ця версія також була надана на розгляд суддів ЕСПЧ. Відмітимо, що у будь-якому випадку подавати протест відносно суми компенсації Україна не має права.

http://kommersant.ua/doc/1988733 

Дорожній контроль «вполював» на Львівщині волинських «ДАІвців»?

http://www.volynpost.com/news/4977-dorozhnij-kontrol-vpolyuvav-na-lvivschyni-volynskyh-daivciv
16 червня 2012 року, 15:33

У мережу інтернет потрапило відео авторства журналіста інтернет-видання «Дорожній контроль» на якому зняті працівники Державтоінспекції з номерами машини 03, тобто Волинської області, які працюють на Львівщині, як повідомляється у ролику.

Відео виклав 16 червня на сервісі YouTube користувач і журналіст Андрій Дзиндзя.

На відео, що має назву «З Розинською ганяємо Львівських ДАІшників» автор веде розмову з працівниками ДАІ. Напарником автора виступила, судячи з голосу, ведуча Наталія Розинська, яка нещодавно мала конфлікти з працівниками Державтоінспекції. Вона виступає у ролі оператора.

«Припиніть порушення. Ви стоїте на перехресті», - попросив журналіст ДК представників ДАІ і вони поїхали.

Цікаво, що, судячи з відзнятих номерних знаків, машина ДАІ була з Волинської області.

ДІЯЛЬНІСТЬ БЛАГОДІЙНОГО ФОНДУ "ІЗІДА" ПЕРЕВІРЯЮТЬ ПРАВООХОРОННІ ОРГАНИ

Останнім часом деякі "відомі   псевдоправозахисники" міста Ковеля приділяють дуже багато почесної уваги своїм "колегам" із Благодійного фонду "Ізіда", вихваляючи його директора Костьовята В. К. і обливаючи брудом членів ГО "Волинська правозахисна група", вдаються до відвертих погроз, спричиняють перешкоди в правозахисній діяльності, порочать честь і гідність.

За неадекватну поведінку та порушення Статуту громадської організації 01.02.2012 року Костьовята В. К. було виключено  з членів ГО "Волинська правозахисна група"  про що було повідомлено в ЗМІ. Також, в зв'язку із скаргами громадян на незаконні дії Благодійного фонду "Ізіда"   до правоохоронних органів були спрямовані відповідні заяви.

Станом на 07.03.2012 року діяльність цього "благодійного фонду" не підтверджена в Єдиному державному реєстрі з грудня місяця 2009 року, хоча насправді, фонд заснований  адвокатом Демчук Н. В. ще в 2005 році. Відомості про вид установчих документів та осіб які мають право вчиняти юридичні дії, в тому числі підписувати договори (наприклад, про Костьовята В. К., як директора фонду")  відсутні.
Розмір статутного фонду - 0,00 грн., місцезнаходження - м. Ковель, вул Кутузова, 12, хоча адресу фонд  змінював (примусово!) разів з 5 і вже декілька років величезна вивіска: "Благодійний фонд "Ізіда", АДВОКАТИ,  Бульвар Л. Українки, 11, 2 поверх", вісить на центральному вході цього будинку.
За цією ж  адресою за підписом Костьовята В. К. укладений договір про оренду приміщення з оплатою більше тисячі гривень в місяць з одним із ТзОВ. Однак, відповідно до договору, орендну плату за приміщення,   платити не бажає ні Демчук Н. В., ні Костьовят В. К., бо договір цей є черговою їхньою аферою: - Костьовят  В. К. не директор, а Демчук Н. В. договір не підписувала. У справі є   від Демчук Н. В. окозамилювальна довіреність, відповідно до якої, допоки була підтверджена відомість про юридичну особу (до 2009р.) - Костьовят В. К. мав право займатись господарською діяльністю фонду, але ні в якому разі не бухгалтерською!  Цікаво, чи думав Костьовят В. К. платити за оренду приміщення, коли у касі фонду порожньо, та й  сума пенсії  у нього, мабуть  нижча орендної плати! Тому й договір було  продумано і складено односторонньо і з явною вигодою для себе, бо пункту, який би надавав право розірвати договір в односторонньому порядку за неуплату оренди приміщення - відсутній. Люди вірили і адвокату і благодійнику, а тому не звернули увагу що  написано в договорі, не перевірили чи є правоустановчі документи Благодійного фонду, чи має право Костьовят В. К. підписувати даний договір.

А орендоване приміщення окупували самі "вершки" ковельського "аферного бізнесу" для надання адвокатських послуг громадянам, про що свідчить ще одна вивіска над самим входом в приміщення "цілодобова швидка юридична допомога "МАГНОЛІЯ -ТВ" тел. 221 - для водіїв. АДВОКАТИ 050-182222-09". 
Від "благодійності"  цих осіб, нерідко у коридорі біля дверей "благодійників" плачуть обдурені клієнти.  
А законопослушні громадяни, власники приміщення ТзОВ,  змушені  ходити до міліції, прокуратури, правозахисної організації, щоб допомогли їм позбутися від аферистів-благодійників. Самостійно виселяти із свого власного приміщення  люди бояться, бо вже раз попробували виселяти, то Костьовят В. К. написав в міліцію заяву що з кабінету було викрадено комп’ютер, тобто зробив завідомо неправдивий донос про вчинення злочину. В діях членів Благодійного фонду «Ізіда» міліція вбачає лише ознаки цивільно-правових стосунків та чекає чогось надзвичайного, резонансного…

Костьовят В.К. продовжує  по всіх установах трясти посвідченням директора Благодійного фонду "Ізіда", не платить за оренду та не звільняє приміщення і  не задумується що людські сльози  не вода... 
Адвокат Демчук Н. В.  з своїми помічниками, (вибачте, згідно вивіски - з адвокатами) а їх щонайменше ще з пятеро, ну наприклад: Якимович А. А., Курята М. М., Силюк М.В. і т. д. також ...надають адвокатські послуги у  цьому ж, арендованому під Благодійний фонд  приміщенні. Договору оренди приміщення  з ТзОВ для здійснення адвокатської діяльності не має, тобто і підстава для оплати за приміщення відсутня.  

Наразі прокуратурою скасована постанова Ковельського МВ про відмову в порушенні кримінальної справи і  проводиться ретельна перевірка діяльності Благодійного фонду "Ізіда". Звичайно, це не подобається Костьовяту В. К. і його компанії, а тому, захищаються в ось такий непристойний спосіб - пишуть наклепницькі нісенітниці у коментарях інтернет-видань, за які все-таки прийдеться нести відповідальність.

АРТЮШЕНКО Г.О.
Заступник голови ГО "Волинська правозахисна група"
Член Громадської ради при УМВС України у Волинській області з питань забезпечення прав людини.

ЛУК'ЯНІВКА. ТЮРМА №1 (повна версія) || Костянтин УСОВ

http://blogs.pravda.com.ua/authors/usov/4f7b6f67ec61a/

На Рівненщині один працівник міліції потрапить за грати на десять років, а другого - вже засуджено до позбавлення волі... за зберігання і збут особливо небезпечного наркотичного засобу - КАНАБІСУ.

Сьогодні о 19:10:00


http://p-p.com.ua/articles/22537/

Прокуратурою Рівненської області закінчено розслідування та направлено до суду кримінальну справу, порушену в січні 2012 року відносно молодшого інспектора відділу нагляду і безпеки Городищенської виправної колонії №96 за вчинення злочинів, а зокрема, незаконне придбання, зберігання та перевезення з метою збуту наркотичних засобів, а також перевищення влади.

У ході досудового слідства встановлено, що вказана особа з метою отримання незаконної винагороди придбала та зберігала з метою збуту засудженому особливо небезпечний наркотичний засіб – канабіс (марихуану) масою 11 г. Однак, при спробі пройти на охоронювану територію працівника колонії було затримано, а наркотичний засіб у нього - вилучено.

За вчинення зазначених злочинів передбачена кримінальна відповідальність у вигляді позбавлення волі строком до 10 років з конфіскацією майна.


Також у Рівному вже покарано одного правоохоронця за виготовлення та збут наркотиків.
 
http://p-p.com.ua/articles/22539/ 

Рівненський міський суд завершив розгляд кримінальної справи за обвинуваченням колишнього працівника одного з райвідділів УМВС України в Рівненській області у вчиненні злочинів, зокрема: незаконне виготовлення, придбання, зберігання, перевезення, збут особливо небезпечних наркотичних засобів та зловживання владою.

Встановлено, що вказана особа, перебуваючи на посаді оперуповноваженого сектору карного розшуку, зловживаючи своїм службовим становищем, неодноразово збувала макову соломку наркозалежному. Всього цій особі міліціонер продав 700 г зілля на загальну суму понад 1500 грн. Під час обшуку в його житловому приміщенні та автомобілі виявлено та вилучено ще близько 2 кг наркотичної речовини.

Вироком суду колишнього міліціонера визнано винним у вчиненні вказаних злочинів і засуджено до позбавлення волі строком на 5 років і 6 місяців з конфіскацією майна із позбавленням права обіймати в правоохоронних органах посади, пов'язані з виконанням повноважень представника влади на строк 3 роки, а також його позбавлено спеціального звання – капітан міліції.

Варто зазначити, що вирок суду чинності не набрав, оскільки оскаржується сторонами процесу в апеляційному порядку.

Функціонування 15 з 18 наявних в області кімнат для затриманих та доставлених зупинено до усунення виявлених порушень.

 Неухильне додержання прав і свобод людини у місцях та установах застосування заходів примусового характеру, пов’язаних з обмеженням свободи громадян – на контролі прокуратури області. 

Прокурор Волинської області Андрій Парака провів оперативну нараду за участі начальника управління Державної пенітенціарної служби в області Олександра Герасимчука, першого заступника начальника УМВС України в області Олександра Євлошевського, виконувача обов’язків начальника Луцького СІЗО Андрія Януля та начальника Волинського пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, Сергія Гордовського.
Предметом розгляду наради став стан додержання конституційних прав громадян під час їх перебування у слідчому ізоляторі управління Державної пенітенціарної служби області, в кімнатах для доставлених чергових частин, спеціальних установах органів внутрішніх справ та Волинському пункті тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні.
Виступаючи перед учасниками наради, прокурор Волині зауважив, що незважаючи на те, що вжиті заходи загалом сприяли забезпеченню законності в установах виконання покарань, слідчих ізоляторах та місцях тримання затриманих органів внутрішніх справ області, ще наявні порушення чинного законодавства, які мають бути невідкладно усунені.
Прокурорська перевірка додержання законів в Цуманській виправній колонії №84 Державної пенітенціарної служби у Волинській області виявила порушення вимог Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, Конвенції проти катувань та інших жорстоких, нелюдських або таких, що принижують гідність, видів поводження та покарання, а також Кримінально-виконавчого кодексу України. Встановлені факти нелюдського ставлення та знущань над ув’язненими з боку працівників установи. За результатами перевірки прокуратурою області внесено подання начальнику управління Державної пенітенціарної служби в області, а відносно молодшого інспектора Цуманської ВК-84 порушено кримінальну справу за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст.365 Кримінального кодексу України (перевищення влади або службових повноважень).
Органи прокуратури області вживають заходів задля посилення нагляду за додержанням законів і конституційних прав громадян у ізоляторах тимчасового тримання й кімнатах для затриманих та доставлених чергових частин органів внутрішніх справ. Та попри реагування прокурорів, - наголосив прокурор області, - непоодинокими є там порушення вимог законів України «Про міліцію» і «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення». У кімнатах для доставлених та затриманих при чергових частинах міськрайвідділів міліції не забезпечують належною медичною допомогою, дезінфекція кімнат не проводиться, відсутні належні побутові умови для осіб, затриманих у порядку адміністративного законодавства. Тому функціонування 15 з 18 наявних в області кімнат для затриманих та доставлених зупинено до усунення виявлених порушень.
 Забезпечення неухильного додержання прав і свобод людини у місцях та установах застосування заходів примусового характеру, пов’язаних з обмеженням особистої свободи громадян, є одним із пріоритетних напрямів у здійсненні прокуратурою її конституційних функцій. Тому рішенням наради встановлені конкретні терміни виконання заходів задля забезпечення законності та дотримання правопорядку в органах та установах управління Державної пенітенціарної служби України у Волинській області та приведення у відповідність до вимог чинного законодавства кімнат для затриманих та доставлених чергових частин органів внутрішніх справ.

http://www.vol.gp.gov.ua/ua/news.html?_m=publications&_t=rec&id=102054

далі буде

КОВЕЛЬСЬКІ «МЕНТИ» ЗРОБИЛИ НАРКОМАНОМ НЕВИННОГО ХЛОПЦЯ

№1332 ЧЕТВЕР, 12 СІЧНЯ 2012р.

Як фальсифікували справу про наркотики, що були підкинуті в помешкання, а згодом замітали сліди

Олександр НАГОРНИЙ

http://www.volyn.com.ua/?rub=33&article=0&arch=1332

ДИВНИЙ НЮХ ДІЛЬНИЧНОГО ІНСПЕКТОРА
У журналістській практиці ніколи не доводилося вживати слово «мент», а тим більше інші вислови із злочинного жаргону. Звичайно, не слід ображати тисячі чесних міліціонерів, які нерідко ризикують життям, захищаючи людей, прибираючи «сміття» на вулицях. Але, як ми знаємо, не все добре у правоохоронній системі. І щось у ній серйозно пробуксовує, якщо нерідко ми є свідками захисту «честі мундира» замість очищення, коли йдеться про дії окремих негідників, котрі, приміром, катують підозрюваних, скоюють ДТП і т. д.
Напевне, наші читачі пам'ятають розповідь кількарічної давності «Вбивцею зробили невинну людину» про те, як одеські міліціонери, протизаконно вихопивши хлопця за допомогою своїх ковельських колег, домагалися катуванням потрібних їм показів. Абсолютно невинна особа три роки і три місяці перебувала в слідчому ізоляторі, далеко від дому, заплямована тавром убивці. Через бажання «розкрити» вбивство і відрапортувати перед Новим роком міліціонери — слідчі, медексперти — фальсифікували матеріали, тож хлопець отримав 13 років тюрми. І тільки завдяки надзвичайним, можна сказати, героїчним зусиллям його матері (не юриста!) Галини Олексіївни Артюшенко все ж було винесено виправдальний вирок апеляційним судом Одеської області в новому складі. Унікальний випадок! Добре, що Галині Артюшенко допоміг сміливий одеський журналіст, який побачив підтасовки і надав їм гласності.
Не думалося, що нині доведеться згадувати ту одеську трагедію з оптимістичним фіналом. Але так сталося, що Галина Артюшенко, нині відомий ковельський правозахисник, людина з високим почуттям громадянського обов'язку, втрутилися в підготовлену фальсифікацію матеріалів, у результаті чого молодий хлопець міг отримати тривалий термін ув'язнення. Судячи з усього, саме рішучі дії Галини Артюшенко перешкодили здійсненню замовної операції з наркотиками після того, як до неї звернулася Галина Миколаївна Стасюк, мати двох дітей, котра працює провідником потягів.
А як все добре починалося для ковельських нишпорок: можна вже було рапортувати про виявлення наркоманського гнізда, великої кількості небезпечного наркотика і... отримувати нагороди. Це ж бо відразу б перевиконали «план» по боротьбі з незаконним обігом наркотиків.
Восьмого лютого 2011 року з самого ранку до Галини Стасюк зателефонував по мобільному телефону дільничний інспектор Олександр Турубара і сказав, що має бажання прийти до неї додому і побесідувати. Дзвінок застав жінку зненацька в потягу. Вона повідомила, що не проти зустрітися, буде вдома 10 лютого. На тому й погодили.
Дев'ятого лютого її син Віктор, який навчається на заочному відділенні Нововолинського електромеханічного технікуму, приїхав додому і був сам у хаті. Пізно ввечері він побачив дві особи, які крадькома перелізли через огорожу і добиралися в будинок. Хлопець о пів на одинадцяту зателефонував у міліцію. Працівники міліції оглянули подвір'я, склали протокол огляду місця події про те, що нічого не виявили.
Десятого лютого Галина Миколаївна з сином обговорювали чийсь нічний візит і зраділи, коли дільничний зателефонував та сказав, що навідається. Мабуть, буде мова про вечірню пригоду. Але те, що далі відбувалося, спричинило шок у сім'ї. Процитуємо листа Галини Стасюк у редакцію, який не викликає сумнівів щодо точності деталей:
«До будинку зайшов дільничний Турубара ще з одним працівником міліції, який не відрекомендувався. Я почала розповідати на вулиці про наші проблеми. Однак дільничний цим випадком не зацікавився, а сказав, що це ще не проблеми і повідомив: колишній чоловік М. Ф. Стасюк написав заяву, нібито мій син вживає наркотики, наркоман, лікувався від наркозалежності. Турубара сказав мені, що треба написати заяву про обшук, яку я й написала під його диктовку, бо чого ж нам боятися?..
Дільничний послав сина Віктора до сусідів, щоб запросив понятих. Тим часом другий працівник міліції вийшов покурити, а Турубара й каже: «Ідемо в коридор, покажете, що у вас там стоїть». Я ще не витягнула відро, на яке дільничний вказав, як він наказав відкрити кришку і більш нічого не робити. Там лежав чорний поліетиленовий пакет. Покликав усіх з двору зайти і подивитись. Сусід, який невдовзі прийшов, не бачив, що і як діставали, а другий понятий з'явився, коли треба було підписати акт обшуку. Дільничний викликав оперативну групу. Пізніше забрав мене і сина в міліцію, де взяли у нас відбитки пальців.
На другий день в. о. начальника служби боротьби з незаконним обігом наркотиків О. В. Сахарук зателефонував до сина, який у Нововолинському коледжі здавав екзамени на сесії і наказав приїхати — «інакше ми тебе закриємо». Ввечері Віктор приїхав і його дві години в міліції «пресували» Сахарук і ще один міліціонер: «Кажи, що твоє, чого ти, як вуж на сковорідці, крутишся, все одно не одмажешся». Я зателефонувала до правозахисника Галини Артюшенко і на другий день вона прийшла до начальника міліції М. М. Дубія, зателефонувала в обласне управління внутрішніх справ.
Тим часом Сахарук ще з одним міліціонером повезли Віктора до медичного закладу для відібрання аналізів на наркозалежність. Хоча аналізи були «чисті», Турубара неодноразово пропонував, що «візьміть все на себе, вам буде тільки умовне покарання, адже у вас дитина-інвалід, і тим самим спасете свого сина від тюрми» та погрожував, що я нічого не доб'юся, матеріали підуть до суду».
Хто ж такий колишній чоловік жінки — Микола Стасюк, який подав наклеп у міліцію на Галину Миколаївну та її сина? У 2004 році порушувалась кримінальна справа стосовно Стасюка за те, що він побив свого неповнолітнього пасинка Віктора. Жінка схильна була вірити, що чоловік може опам'ятатися, адже вже росла спільна донька, яка має погане здоров'я. Тож за її заявою карну справу закрили. Але у 2009 році Стасюк побив уже Галину, повернувся до попередньої дружини, зникло деяке майно з дому й документи, в тому числі й на дітей. Міліція й пальцем не поворухнула, щоб вгамувати забіяку та повернути забране і документи.
Натомість людяність і почуття обов'язку виявили ковельські судді. Було нарешті порушено 27 січня 2011 року кримінальну справу суддею В. М. Бондар стосовно Стасюка за побої, завдані жінці ще у 2009 році. Отож після суду й почав погрожувати сім'ї розбишака, мовляв, посаджу сина в тюрму, бо «з ментами добре живу». Забігаючи наперед, скажемо, що в липні 2011 року Миколу Стасюка таки було засуджено до виправних робіт та відшкодування моральної шкоди жінці.
Отже, заява в міліцію була не інакше як елементарною помстою чоловіка. Ковель — маленьке місто і про ці сімейні розбірки не могли не знати правоохоронці та, зокрема, начальник служби дільничних інспекторів Іван Макаренко, котрий, як кажуть, був у товариських стосунках із Стасюком — він прийняв його заяву. Вражаюча оперативність: заява написана Стасюком 8 лютого і до жінки відразу ж телефонує дільничний, домовляється про зустріч.
Чому так халтурно, непрофесійно (але зате впевнено!) проводив обшук дільничний інспектор? Маленька деталь: якби справді у відро поклав Віктор пакет, то він міг його вилучити, коли Турубара послав за понятим. Коридор добудували, він, до речі, не зачинявся... Заяву на дозвіл обшуку господиня написала, бо була впевнена, що в будинку немає нічого підозрілого. Це, до речі, наука багатьом громадянам: не поспішайте виконувати бажання міліціонера, не пускайте нікого без постанови суду для проведення обшуку. Наркотики — це, схоже, таємна зброя в руках окремих «ментів», яку пускають в хід не тільки по відношенню до наркозалежних... Буває, коли погрожують: ось виявимо наркотики, нікуди не дінешся.
Брутальні дії міліції не піддаються жодному виправданню. Проти кого ж була спрямована нашвидкуруч проведена операція молодим капітаном Турубарою (в 2011 році отримав чергову зірочку)?Та міліція чудово поінформована про наркозалежних та продавців і за потреби вміло їх використовує. Не так давно ковельська міліція допитувала нашого кореспондента з приводу якихось загадкових наркодилерів. А Віктором по праву гордиться мати: закінчив навчання в ліцеї з червоним дипломом, за зразкове виконання військового обов'язку під час служби в армії — охороняв Генеральний штаб МО України — нагороджений грамотами, навчається і підробляє, щоб прожити. І це такому хлопцеві «світило» вісім років ув'язнення.

ХТО Ж ПОЦУПИВ У МІЛІЦІЇ ПАКЕТ З НЕБЕЗПЕЧНИМ НАРКОТИКОМ?
І знову хочеться добрим словом згадати Галину Артюшенко, яка стала законним представником сім'ї Стасюків і відразу надала гласності сумнівну операцію міліції через Інтернет, зверталася з вимогою встановити істину до прокурора області Андрія Гіля. Це, думається, неабияк налякало фальсифікаторів. Ще й не таку підлу бюрократичну стіну жінка пробивала і про це знають у Ковелі.
Вилучену речовину рослинного походження (з відра!) з незамкнутої прибудови помешкання Стасюк 11 лютого 2011 року (негайно!) було передано в науково-дослідний експертно-криміналістичний центр при УМВС України в області для дослідження щодо наркотичності. Згідно з висновком експерта від 17 лютого 2011 року «вона являє собою особливо небезпечний наркотичний засіб, обіг якого заборонено, — канабіс. Маса канабісу в перерахунку на висушену речовину — 395,02 грама».
І ось раптом у порушенні кримінальної справи стосовно Галини Стасюк та Віктора було відмовлено «...за відсутністю в діянні складу злочину». Напрошується логічний висновок: міліціонери розібралися, що з боку колишнього чоловіка Галини Миколаївни був наклеп, знайшли того, хто підкинув поліетиленовий пакет, порушили кримінальну справу, покарали винуватців грубого насилля, вибачилися перед невинними людьми. Де там! Ковельські керівники міліції, захищаючи заплямовані мундири, пішли шляхом фальсифікації.
На нібито повторну експертизу було відправлено уже 22 лютого інший пакет під тим же номером з рослинною речовиною, яка виявилася... чаєм, котрий незабаром знищили. А куди запроторили наркоту? Її що — припасли для іншої такої ж блискучої операції? Така ось груба, примітивна підтасовка. Водій начальника міськрайвідділу підтвердив, що 21 лютого передав обстежений перший пакет в. о. начальника служби боротьби з незаконним обігом наркотиків Олександру Сахаруку, а той... не пам'ятає, кому ж в подальшому з дільничних віддав. Як для міліціонера, то надто підозріла забудькуватість.
Можна багато говорити про те, як ці пакети зберігаються в міськрайвідділі в камері схову, чому не виявилося фотознімків з проведеного обшуку помешкання (а комп'ютер поламався!), а основне, цікаво знати, хто був ініціатором відправлення пакета з іншим вмістом (запечатаний, з підписами понятих і т. д.), інакше кажучи, як заміталися сліди. Треба віддати належне начальнику науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при УМВС України в області О. Є. Малашку, експерту І. П. Напханюку, які й внесли ясність у цю аферу ковельських міліціонерів, повідомивши керівництво про дослідження вмісту двох пакетів з різними висновками.
А тепер, як мовиться, про роздачу слонів після тривалої перевірки Ковельською міжрайонною прокуратурою, яка й встановила правдиву хронологію подій. Наказом начальника УМВС України в області від 13 квітня 2011 року попереджено про неповну службову відповідність начальника відділу міліції Миколу Дубія, дільничного інспектора Олександра Турубару, інспектора штабу Федора Момота, сувору догану одержали в. о. начальника служби боротьби з наркотиками Олександр Сахарук, старшина Андрій Галайда. Дубій тепер працює начальником міського відділу міліції в Нововолинську, всі інші — на своїх місцях. Підполковник Іван Макаренко звільнився з органів за власним бажанням у зв'язку з вислугою років. Прокуратура прийняла постанову про відмову в порушенні кримінальної справи стосовно ряду осіб відділу міліції (покараних і не покараних) в зв'язку з відсутністю достатніх даних про вчинення злочинів... Як пояснюється в постанові, «в ході перевірки не здобуто достатніх даних про проведення працівниками Ковельського МВ чи експертом НДЕ КЦ при УМВС України в області викрадення чи привласнення наркотичних засобів шляхом заміни їх на речовину, яка не є наркотичною, вчинення зловживання службовим становищем...». Дозвольте, панове професіонали, поцікавитися: «Якщо ви не спроможні з'ясувати істину у власних правоохоронних відомствах, то годі чекати справедливості простим громадянам, коли їхніми справами займаються турубари, сахаруки та інші?». І справедливо Галина Стасюк побоюється, аби в майбутньому синові не зробили якусь капость.
Галина Артюшенко повідомляє, що ковельські прокурори тривалий час приховували офіційну правду по справі наркотиків від потерпілих та її законного представника, не надавали для ознайомлення відмовних матеріалів, які можна було оскаржити. Певно, на прохання міліції. І лише після прийому Артюшенко та Стасюк заступником прокурора області Валерієм Невірцем їм надали копію постанови. Сподіваємося, спільними зусиллями буде встановлено засекречене місцезнаходження поліетиленового пакета вагою аж 395,02 грама з особливо небезпечним наркотичним засобом та тих, хто підкинув його невинним людям.

Р. S. Прокуратура області двічі скасовувала постанову, яка виносилася міжрайонною прокуратурою, про відмову в порушенні кримінальної справи стосовно посадових осіб ковельської міліції. І знову з'являлися відмовні матеріали. Нещодавно Галина Стасюк отримала повідомлення від заступника прокурора області Валерія Невірця про те, що дослідча перевірка була недостатньою, постанова скасована і матеріали скеровано міжрайонному прокурору для організації додаткової перевірки.

Як "правоохоронці" вибивають з невинних зізнання в злочинах — лист міліціонера з СІЗО

 29-річний старший лейтенант столичного УБОЗу Дмитро Гнап сидить у СІЗО у Чернівцях.

    Він розслідував нелегальний ввіз в Україну автомобілів представницького класу, які йшли з Румунії та Молдови через Придністров’я. Міліціонеру погрожували невідомі, телефонували на мобільний. Пояснили, якщо не припинить розслідування, його посадять. 10 березня 2010-го Гнапа затримали, звинуватили в угоні автомобіля БМВ Х6 вартістю близько 50 тис. євро. Три доби били, не давали спати, тримали прикутим до батареї. Змусили написати явку з повинною. Дмитру загрожує 7 років. Автомобіль, за даними "АВТ Баварія", з таким номером кузова заводом не вироблявся.

    Гнап написав у Gazeta.ua листа, в якому розкрив репресивні методи, якими користуються органи охорони правопорядку та правосуддя в Україні.

    "Явка з повинною - один із основних документів, на підставі якого порушують кримінальні справи, розкривають злочини, осуджують, позбавляючи волі невинних громадян. У ст. 73 КпК України чітко визначено, що "показання підозрюваного підлягають перевірці. Визнання підозрюваним своєї вини може бути покладено в основу обвинувачення лише при підтвердженні цього визнання сукупністю доказів, що є у справі". Та на це не зважають.

    Так відбувається тому, що 95 % явок з повинною, які пишуть громадяни, не підкріплені речовими доказами, як того вимагає вищевказана стаття. Тих доказів взагалі не існує. Явки пишуть під фізичним та психологічним тиском працівників міліції. В 90 % кримінальних справ, де в основу обвинувачення покладені явки з повинною, окрім зізнань нічого немає, отримують обвинувальні вироки в судах першої інстанції.

    Такі незаконні явки одразу після їх підписання підкріплюють відтворенням обставин та місця скоєння злочину з відео фіксацією. Це є додатковим фактором тиску на особу, яку обвинувачують у скоєнні злочину.

    З досвіду роботи в лавах МВС та спостережень за процесами, які відбуваються в системі, можу сказати, що багато таких явок з повинною пишуться в умовах утримання під вартою, ізоляторах тимчасового тримання або в слідчих ізоляторах, до яких працівники міліції мають нелімітований доступ, а їх візити зазвичай ніде не фіксуються.

    Навіщо це міліції? Відповідь очевидна – покращують статистичні показники розкриття злочинів. Відсотки ростуть, медальки отримують. Багато злочинів, в основному майнових (де щось викрадено, або пограбовано), які не розкриті по гарячих слідах через халатність та недбалість працівників міліції є кримінальними справами, які просто так не викинеш, не спалиш і вони по декілька місяців, а то й роками тягнуть вниз п’єдестал розкриття злочинів МВС.

    Існує декілька способів здобути явку з повинною, розкрити злочин, навіть не виходячи з кабінету. Дуже часто явка з повинною є предметом торгу працівників міліції. Із 100% добровільно їх пише 5%, за винагороду - 35%, а тих 60%, хто не хоче по-доброму, – катують.

    Спосіб 1: Основна маса злочинів списується на осіб, які вперше притягуються до кримінальної відповідальності і ніколи не були за ґратами. Таких осіб легше налякати незрозумілими термінами, тиском кайданок на руках, ударами гумового кийка або кулаками. При цьому удари наносяться уміло і обережно, щоб було максимально боляче для особи, яку катують, але без великих пошкоджень на тілі. Це переважно удари по хребту в області шиї та попереку, нирки, пах, печінка. В деяких випадках коли руки особи в кайданках заведені за спину, одягають поліетиленовий пакет на голову. Під таким тиском для людини головне життя, тому і підписують явки з повинною, де під диктовку зазначають події, місце та обставини скоєння злочину, а міліціонери диктують і радіють.

    Спосіб 2: Особи, які вживають наркотичні речовини, та яким в житті потрібна лише доза є постійними та дорогоцінними клієнтами працівників міліції на явку з повинною за ширку.

    Дуже часто, затримуючи осіб з наркотичними засобами, при наявності у них матеріальних можливостей, доводиться їх відпускати, а кримінальну справу знову таки списувати. Наприклад, затримують особу біля нічного клубу з наркотиками, привозять до райвідділу, бачать, що з багатої сім’ї, гарно одягнений, дорогі прикраси. Викликають батьків і вони вигороджують своє чадо за допомогою "американських президентів", потім керівник викликає і наказує відпустити, а наркотики залишаються.

    Якщо матеріал зареєстрований, то на експертні дослідження направляють вже не наркотики, а чай - якщо була конопель-канабіс, медичні таблетки – якщо наркотики були у формі таблеток, цукрову пудру або муку замість кокаїну чи героїну. І грошей заробили, і наркотиків "намутили".

    За ці наркотики залежні, які співпрацюють з міліцією на бартерних умовах, радо беруть на себе злочини, до яких вони не мають жодного відношення.

    Спосіб 3. Особи, які обвинувачені у тяжких та особливо тяжких злочинах, і відносно яких обрано міру запобіжного заходу тримання під вартою, є об’єктами бартерних домовленостей з працівниками міліції на предмет взяття на себе легших злочинів. Якщо особі світить строк від 7 років то він з легкістю може взяти на себе злочин, за який максимальний строк 6 років, так як в Україні строки не плюсуються і тяжкий злочин поглинає легший.

    Наприклад, особа, яка вчинила розбійний напад з легкістю може взяти на себе 5, а то й 10 епізодів крадіжок у транспорті, або грабунки квартир. А міліціонери натомість дають їм можливість дзвонити рідним (тобто мобільні телефони), наркотики, побачення, покращені умови утримання, цигарки, чай.

    Міліціонер іде до керівника СІЗО чи ІТТ, де отримує інформацію про осіб, що утримуються під вартою, по яких статтях вони обвинувачені, на якій стадії досудове чи судове слідство. Підбирає особу, і в слідчому кабінеті установи починає пропонувати бартерні умови, від яких рідко хто відмовляється. Погодився – добре, не погодився – 10 днів карцеру. Вибір невеликий.

http://umdpl.info/index.php?id=1325832762

Протидія тортурам.

Асоціація українських моніторів дотримання прав людини в діяльності правоохоронних органнів