ЯК КОВЕЛЬСЬКІ МІЛІЦІОНЕРИ "НЕ ПОМІТИЛИ" ТРАГЕДІЮ У СЛУЖБОВОМУ АВТОМОБІЛІ ?

27-11-2012

http://www.volyn.com.ua/?rub=8&article=0&arch=

У неділю ввечері до чергової частини Ковельського міського відділу внутрішніх справ зателефонувала жителька приміського села Вербка із скаргою на свого 48-річного чоловіка, який начебто скандалив вдома. Про це йдеться в матеріалі газети "Волинь". Жінка попросила правоохоронців приїхати і втихомирити його. За викликом виїхав наряд міліції, забрав «бунтівника».

     О 18 годині 50 хвилин міліцейський патрульний УАЗ прибув на територію Ковельської центральної районної лікарні. За свідченням очевидців, коли правоохоронці відчинили задні двері, то на внутрішніх гратах був повішений на мотузку затриманий. Медикам залишилося лише констатувати, що чоловіка доставили в приймальне відділення ЦРЛ в стані біологічної смерті через повішення в машині міліції.

     Як вдалося дізнатися від заступника начальника Ковельського міського відділу внутрішніх справ майора міліції Олександра Вегери, моторизований наряд попрямував до лікарні, аби обстежити затриманого жителя Вербки на предмет наявності алкоголю в крові. Попутно правоохоронці «підвезли» до міста й жінку, яка телефонувала в міліцію, але по дорозі вона чомусь вийшла. При цьому ніхто й не помітив, що ж відбулося в загратованому «відсіку» патрульного автомобіля.

     Як таке могло трапитися взагалі?! Статут патрульно-постової служби міліції України, затверджений наказом МВС від 28 липня 1994 року, категорично визначає, що при посадці у транспортний засіб затриманих осіб патрульні повинні вживати заходів перестороги, виключаючи можливість нанесення їм травм та постійно стежити за їхніми діями. Згідно з порядком доставлення, перед посадкою в автомобіль проводиться зовнішній огляд одягу і речей осіб, які перебувають у стані сп’яніння, з метою вилучення у них предметів, що можуть бути використані для нападу на працівників міліції, заподіяння шкоди собі чи іншим особам, які перебувають в салоні автомобіля. Також міліціонерам під час несення служби на транспортних засобах забороняється перевозити сторонніх громадян.

     Закон «пише», що доставлення в міліцію особи, яка скоїла адміністративне правопорушення, має на меті припинення протиправної дії і забезпечення притягнутої особи до відповідальності. Оскільки доставляння є обмеженням особистої свободи правопорушника, то необхідно перед тим, як застосувати цей захід, зробити все необхідне, щоб безпосередньо на місці ретельно розібратися в обставинах правопорушення і вжити відповідних заходів: вимагати припинення правопорушення і винести на місці усне попередження. Якщо умови не дають можливість вжити дієвих заходів, то необхідно затримати правопорушника і доставити його в міліцію з додержанням вимог, викладених у законі.

     Навіть якщо затриманий був у стані сп’яніння, то дії правоохоронців мали б бути іншими: він передається в спеціальний медичний заклад, а за відсутності медвитверезника – затримується і тримається у спеціально відведеному для цього приміщенні міліції до витвереження. Якщо ж порушник перебуває у важкому стані, то до нього нарядом негайно викликається швидка медична допомога.

     Виходить так, що ковельськими міліціонерами всього цього зроблено не було. Хоча статутом патрульно-постової служби міліції зобов’язано начальника міськвідділу УМВС організувати вивчення його норм особовим складом та забезпечити неухильне виконання його вимог під час організації охорони громадського порядку.

     На місце пригоди терміново виїхали керівники Ковельського міського відділу внутрішніх справ та міжрайонної прокуратури, а через кілька годин сюди прибуло міліцейське начальство з області.

     То хто понесе відповідальність за трагедію у міліцейській машині?

 Ярослав ГАВРИЛЮК

Трагедия невиновного. Отсидевший в Одессе вместо настоящего убийцы волынянин безуспешно добивается справедливости

http://dumskaya.net/news/tragediya-nevinovnogo-otsidevshij-v-odesse-vmest-022247/

В конце прошлой недели апелляционная инстанция повторно обязала государственную исполнительную службу взыскать с государственного же казначейства деньги в пользу гражданина Украины Александра Артюшенко за моральный ущерб, который нанесло ему украинское государство. Деньги давно — еще в 2010 году — уже были присуждены судебным решением, но исполнители, как бы блюдя казенную копейку, изо всех сил пытались переложить хлопоты по взысканию денег на самого Артюшенко, а попросту говоря, сделать процесс взыскания бесконечным и невыполнимым.

Издевательство над Александром и законом в разных формах тянется без малого уже восемь лет. Что только не пережил наш герой! Пытки в милицейских застенках, годы за решеткой… А все из-за упорного нежелания так называемых «органов» искать настоящего убийцу.

Вокруг дела об убийстве Разводовской сплотилась организованная преступная группировка, состоящая из одесских сотрудников милиции, прокуратуры, судебно-медицинских экспертов, судей. Попросту говоря — банда. Пособниками облеченной властью ОПГ стали деятели из милиции и прокуратуры города Ковеля Волынской области и даже — высокие чины Генеральной прокуратуры Украины.

Началась эта история так. В декабре 2004 года в Одессе, в своей квартире по улице Троицкой, была зверски убита пенсионерка Валина Алексеевна Разводовская.

Если в руке убитой находят клок волос, высока ли вероятность того, что это волосы убийцы? Правильно — высока и даже приближается к стопроцентной, если экспертиза показывает, что это не волосы жертвы. Но это мы с вами, дилетанты, так думаем….

А вот специалисты-профессионалы одесского угрозыска простых путей не ищут. Пронзительный и немного усталый их взор обратился за тысячу километров от родного города, в западноукраинский Ковель. Там они фактически похитили некоего Александра Артюшенко и увезли к Черному морю, в бастион законности и правопорядка – Приморский райотдел. В памятную ночь третьего тура президентских выборов 2004-го года Александра начали «колоть» на убийство Разводовской. Артюшенко колоться не пожелал, хотя ему и руки выламывали на импровизированной дыбе, и на мокрый пол сажали, подключая к паху электроды.

Но что не может сделать техника, то под силу слову мудрого начальника. Зайдя в кабинет и узнав, что клиент не колется, известный в Одессе балагур и весельчак, который до сих пор борется с преступной нечестью посоветовал: «Вывезите его на Поля орошения и засуньте там дубинку в задницу!»

И что вы думаете? Угроза помогла! Написал Артюшенко явку с повинной, хотя никакого убийства не совершал и вообще к этому отношения не имел. Даже две явки (первой, по мнению начальства, не хватало красочности и деталей).

Дело было чудовищно сфальсифицировано сотрудниками прокуратуры и милиции. Мало того, что исчезли обнаруженные в руках жертвы волосы убийцы — был сфальсифицирован отпечаток пальца Артюшенко. Его просто подсунули к отпечаткам, взятым с места преступления. Одно плохо: тут фальсификаторы — то ли по причине своей исключительной тупости, а скорее всего по пьяни — умудрились сварганить «липовый» отпечаток при помощи порошка совсем другого цвета, чем оттиски, взятые непосредственно с места преступления!

На видеозаписи воспроизведения видим совершенно пустой кухонный стол. А на следующий день, после «дополнительного осмотра», вдруг появилось «орудие убийства» — кухонный нож. Вернее, для надежности — даже два ножа, чтобы выбор был!

Спустя три дня после «явки с повинной» Александр навсегда от признания отказался. Но преступный механизм фабрикации уголовных дел уже заработал на полную катушку.

Заместитель прокурора Одесской области Мрыхин, заведомо зная, что дело сфальсифицировано, подписал обвинительное заключение.

Судья Одесского областного суда Сенатор вместе со своими подручными, даже не пытаясь разобраться в ситуации, приговорил Александра Артюшенко к 13-ти годам лет лишения свободы.

Невиновный человек свыше трех лет провел за решеткой. К счастью, зло торжествует в Украине далеко не всегда. Приговор Сенатора отменил Верховный суд, направив дело на новое рассмотрение. А судья Василий Балан с коллегами вынес Александру Артюшешко оправдательный приговор…

Говорилось в судебном решении и о незаконных методах следствия, и о пытках, и о фальсификациях.

Тогдашний прокурор Одесской области Василий Присяжнюк возбудил уголовное дело. Потом появилось и второе уголовное дело. Для объективного расследования материалы были переданы в Генеральную прокуратуру. Увы, безрезультатно. Виновные в пытках и фальсификациях так и продолжают трудиться на правоохранительной ниве. Никого не привлекли к ответственности за попрание закона и человеческих прав.

Зато Александр и его мать Галина Артюшенко, проживая в Ковеле, много месяцев провели, дрожа от страха – ведь преступники в погонах реально планировали расправиться с выпорхнувшей из их рук птичкой.

Но как же государство компенсировало страдания, которые Александр Артюшенко перенес за годы, незаконно проведенные за решеткой? Судей, рассматривавших иск Артюшенко о возмещении морального ущерба, волновало только одно: чтобы он, не дай боже, не обогатился за счет казны. А назначенную судом психологическую экспертизу стоимостью около десяти тысяч гривен ему пришлось проводить за свой счет.

Однако когда иск наконец удовлетворили, ни милиция, ни прокуратура, ни гоказначейство выполнять судебный вердикт не стали. Эпопея эта не завершена до сих пор…

Между тем, садисты и фальсификаторы продолжают трудиться, а убийство Валины Разводовской остается нераскрытым! Хотя даже через годы это сделать можно. В материалах уголовного дела практически все есть. Было бы желание.

Автор — Борис Штейнберг

Суд позбавив звань та волі службових осіб, які спричинили смерть засудженого у Маневицькій колонії

http://www.vol.gp.gov.ua/ua/news.html _m=publications&_c=view&_t=rec&id=111768

Прес-служба прокуратури Волинської області повідомила, що судом постановлено вирок службовим особам Маневицької виправної колонії №42 та управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Волинській області, умисними протиправними діями яких спричинено смерть засудженого. 

 Начальника колонії засуджено до шести років позбавлення волі з позбавленням права 3 роки обіймати посади у правоохоронних органах та з позбавленням спеціального звання – майор внутрішньої служби.

Старшому оперуповноваженому управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Волинській області суд призначив покарання у виді семи років позбавлення волі з позбавленням права 3 роки обіймати посади в правоохоронних органах та із позбавленням спеціального звання – старший лейтенант внутрішньої служби. Саме він завдав засудженому удару, який і спричинив смерть.

Ще шістьом службовим особам колонії № 42 призначено покарання у виді чотирьох із половиною, а двом – у виді чотирьох років позбавлення волі з позбавленням права 2 роки обіймати посади в правоохоронних органах та із позбавленням спеціальних звань із встановленням трирічного іспитового строку.

Нагадаємо, що 15 березня 2011 року 25-річний засуджений Володимир Делевин самовільно покинув дільницю соціальної реабілітації Маневицької ВК №42, а 19 квітня був виявлений працівниками Кодимського РВ УМВС України в Одеській області й доставлений за місцем відбування покарання.

На ранок 21 квітня 2011 року цього засудженого знайдено мертвим у приміщенні для проведення особистого обшуку виправної колонії. Перевірка встановила, що його смерть була спричинена умисними протиправними діями службових осіб ВК №42 та ДДУПВП в області. Ці дії супроводжувались насильством, були болісними та принизливими.

 22 квітня 2011 року прокуратурою Волинської області було порушено кримінальну справу щодо 10 службових осіб Маневицької ВК №42 та управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Волинській області. Десятьом службовцям інкриміновано перевищення влади або службових повноважень і катування засудженого.

Охота на відьом. Мешканку Волині співробітники прокуратури звинуватили в чаклунстві.

http://govoryt-ukraina.tv/stories/discuss/188/

Олена Олексюк, екс-директор однієї з філій кредитної спілки, була затримана за звинуваченням у аферах. В ході слідства за дивних обставин померло декілька важливих свідків. Після того, що сталося прокурор заявив пресі  що Олена - відьма і здійснює магічні ритуали.

У студії "Говорить Україна" - прокурор Луцького району Волинської області Сергій Миколайович Масалов, заступник прокурора Ковельської міжрайонної прокуратури Наталія Леонідівна Ткачук, журналіст газети "Факти" Михайло Сергушев та героїня ток-шоу Олена Олексюк. 

Чи відьма вона насправді?

І чи забув насправді Михайло Сергушев  про що писав у газеті «ФАКТЫ» від 27.05.2011 року у своїй статті "Работникам Ковельской прокуратуры во время следствия пришлось применять средства от… сглаза" http://fakty.ua/133574-rabotnikam-kovelskoj-prokuratury-vo-vremya-sledstviya-prishlos-primenyat-sredstva-ot-sglaza ?

Хочете вірте, а хочете - ні, але у страху великі очі...

Євросуд зобов'язав Україну виплатити рекордні 154 тис. євро інвалідові, постраждалому від міліціонерів

Європейський суд з прав людини 26 липня зобов'язав Україну виплатити компенсацію у розмірі 154 тис. євро жителеві Івано-Франківської області Богдану Савицькому, який подав скаргу на жорстоке поводження з боку співробітників міліції і затягування судового процесу. Про це говориться в прес-службі ЕСПЧ, - пише "КоммерсантЪ-Україна" в статті "Україна зіткнулася з жорстоким поводженням".

 У повідомленні відзначається, що при ухваленні рішення суд "керувався ст. 41 Конвенції з прав людини про справедливу сатисфакцію". Про те, що держава винна йому більше 150 тис. євро, пан Савицький дізнався від журналістів.

 "Останні 14 років я живу на жебрацьку пенсію інваліда. Отримую близько тисячі гривен, - розповів 45-річний Богдан Савицький.- Із-за травми хребта я тепер пересуваюся тільки в інвалідній колясці".

 У серпні 1998 року Богдан Савицький, за його словами, був побитий нарядом патрульно-постової служби Городенківского райвідділу міліції Івано-Франківської області.

 "Після роботи зайшов з друзями у бар, а потім виявив, що у мене пропав велосипед, - згадує пан Савицький.- Поблизу виявилася автозаправна станція. Я пішов туди, і у мене виник конфлікт з оператором АЗС, який не дозволив мені подзвонити додому по службовому телефону, а замість цього викликав міліцію".

 Міліціонери, що прибули на місце, як стверджує пан Савицький, побили його - лікарі діагностували у нього переломи двох хребців. Потерпілий написав заяву в прокуратуру, проте в порушенні кримінальної справи відносно співробітників міліції йому було відмовлено. Численні звернення в Генпрокуратуру також ні до чого не привели. Тоді за порадою правозахисника Романа Котика він звернувся в ЕСПЧ.

 Урядовий уповноважений у справах ЕСПЧ при Міністерстві юстиції Назар Кульчицкий заявив, що сума, яку держава зобов'язана виплатити панові Савицькому, - найбільша компенсація, присуджена ЕСПЧ Україні.

 "По справі "Гонгадзе проти України"(суд визнав, що держава не захистила право журналіста Георгія Гонгадзе на життя - " Ъ") Європейський суд виніс ухвалу про виплату (вдові журналіста Мирославі Гонгадзе - " Ъ") 100 тис. євро", - сказав Кульчицкий.

 "На такий рекордний розмір компенсації, поза сумнівом, вплинуло те, що людина залишилася інвалідом I групи, - вважає пан Кульчицький. - Савицький ні в чому не підозрювався, тому в ЕСПЧ вирішили, що це свідчить про вищий рівень самоправства з боку міліції. Обтяжливою обставиною стало і занадто довгий розгляд справи в Україні, яка заподіяла багато душевних страждань потерпілому".

Тепер у Міністерства юстиції є три місяці, щоб опротестувати рішення Європейського суду з прав людини.

 "Однозначно є причини говорити про неефективність і затягнутість судового процесу, але я не впевнений, що можна говорити про жорстоке поводження. Необхідно провести перевірку наявних документів і доказів", - відмітив Назар Кульчицкий.

 Річ у тому, що, окрім версії, згідно якої Богдан Савицкий став інвалідом в результаті рукоприкладства з боку співробітників міліції, є ще одна, про те, що він отримав каліцтва до приїзду наряду. Ця версія також була надана на розгляд суддів ЕСПЧ. Відмітимо, що у будь-якому випадку подавати протест відносно суми компенсації Україна не має права.

http://kommersant.ua/doc/1988733