Від Генпрокуратури хочуть перевірки Луцького слідчого ізолятора

http://www.pravda.lutsk.ua/ukr/news/46691/

На території Волинської області трапляються факти, що свідчать про продовження тримання під вартою громадян України в слідчих ізоляторах після закінчення строку перебування під вартою. Про це йшлося на засіданні депутатської комісії Волиньради з питань депутатської діяльності, місцевого самоврядування, захисту прав людини, законності, боротьби зі злочинністю, - інформує «Волинська правда».

З цього приводу у депутатському корпусі облради навіть був підготовлений проект звернення до Президента України, Державної пенітенціарної служби України та Генеральної прокуратури України, автором якого виступив депутат Сергій Слабенко.

      На території Волинської області трапляються факти, що свідчать про продовження тримання під вартою громадян України в слідчих ізоляторах після закінчення строку перебування під вартою. Про це йшлося на засіданні депутатської комісії Волиньради з питань депутатської діяльності, місцевого самоврядування, захисту прав людини, законності, боротьби зі злочинністю, - інформує «Волинська правда».

         У проекті звернення йдеться про те, що на Волині громадян тримають під вартою в слідчих ізоляторах за судовими документами без визначення строку закінчення обраного запобіжного заходу та вони позбавлені свободи на невизначений період часу.

        Слабенко розповів депутатам, що у його практиці були випадки, коли підзахисних тримали під вартою без визначення терміну. За його словами, один з підзахисних відсидів у ізоляторі більше 1 року і 1 місяця. «Ще друга людина перебуває вже понад рік… Його справа дійде до суду тільки в березні місяці», - розповів депутат.

       Слабенко повідомив, що на сьогоднішній день є особи, які тримаються під вартою без рішення суду. «Я можу сказати так – у Луцькому слідчому ізоляторі такі особи є», - сказав волинський обранець.

    Депутат вказав на потребу у проведенні прокуратурою необхідної перевірки пенітенціарної  служби на Волині. Зокрема Луцького слідчого ізолятору на предмет порушення прав громадян, про що і йдеться тексті проекту звернення, який підготовлений на розгляд сесії Волиньради.

      «…Та вжити законодавчих і системних заходів щодо унеможливлення повторення у майбутньому порушень міжнародних договорів, до яких приєдналась Україна з питань захисту прав на свободу та особисту недоторканість», - йдеться у проекті звернення.

  Зрештою депутатська комісія погодила проект звернення та рекомендувала винести його на розгляд сесії облради.

У ЛУЦЬКУ АДВОКАТ, ЯКОГО ЗВИНУВАТИЛИ В РОЗПОВСЮДЖЕННІ НАРКОТИКІВ, ВИГРАВ СПРАВУ ПРОТИ ПРАВООХОРОНЦІВ

Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ поставив крапку у чотирирічній скандальній історії протистояння правоохоронних органів та луцького адвоката Олега Антонюка.

Чоловік опинився на лаві підсудних через те, що надміру успішно захищав свого клієнта. Про це повідомив власкор IA ZIK.
   
http://p-p.com.ua/articles/29245/

Нагадаємо, ще в лютому 2009 року проти лучанина Андрія Логвиненка порушили карну справу через буцімто поширення наркотиків. Парубок – інвалід третьої групи, свого часу вживав наркотичні засоби. Захищав його адвокат Олег Антонюк, а свідком виступала нинішня постраждала – Олена Димальська. У першій судовій інстанції Андрія Логвиненка визнали винним і нібито засудили до восьми років перебування за ґратами.

Натомість Апеляційний суд знайшов суперечності в матеріалах справи і відправив її на дорозслідування.

Невдовзі правоохоронці порушили кримінальну справу вже проти Олега Антонюка. За версією слідства, він тиснув на свідка – Олену Димальську – і погрожував убивством їй та її малолітнім дітям. Окрім того, ще одним фігурантом справи стала Лілія Бутько – мати Андрія Логвиненка. Справу вели працівники УБОЗу.

Щоправда, правоохоронці в усіх судових інстанціях зазнали нищівної поразки. Правосуддя визнало, що матеріали справи шиті «білими нитками». Однак прокуратура пішла до останнього, подавши касаційну скаргу.

Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ розглянула кримінальну справу за касаційними скаргами заступника прокурора Волині та постраждалої Димальської на виправдувальний вирок Луцького міськрайонного суду та ухвалу Апеляційного суду Волинської області. Ці вердикти служителів Феміди визнавали невинними Антонюка, Логвиненка та Бутько в інкримінованих злодіяннях.

Зрештою, і в третій інстанції суд виправдав усіх трьох. Як розповів IA ZIK адвокат Олег Антонюк, тепер неприємності уже чекають на горе-правоохоронців. «Ми маємо намір позиватися щодо відшкодування моральної та матеріальної шкоди, спричиненої безпідставним переслідуванням. А також добиватися притягнення до кримінальної відповідальності винних у фабрикуванні справи», – повідомив Антонюк.

ДЕ ШУКАТИ ПРАВДУ ВЛАСНИКУ ВИКРАДЕНОГО АВТОМОБІЛЯ, ЯКЩО ЙОГО НАВІТЬ НЕ ВИЗНАНО ПОТЕРПІЛИМ...

Сьогодні у луцькому міськ. районному суді в рекордно короткий строк було розглянуто кримінальну справу і винесено постанову про направлення підсудного на примусове лікування у психіатричну лікарню, так як висновком психіатричної експертизи, яку було проведено на досудовому слідстві, підсудний визнаний неосудним.

Тобто, у суд справа була направлена не з обвинувальним висновком, а з відповідною постановою щодо стану здоров’я підсудного.

Резонансний нечуваний злочин, вчинений підсудним у м. Луцьку у вересні місяці цього року, завдав значних збитків потерпілим, нагнав страху мешканцям  с. Борохів Ківерцівського району де було знайдено металеві ноші з покійницею, "підкинув жару" правоохоронцям та сколихнув засоби масової інформації де жваво повідомлялась і обговорювалась новина про те, як Волинські автозлодії викрали автомашину з покійницею… http://magnolia-tv.com/photo-news/2012-09-27/17906-m-l-ts-ya-volin-taki-znaishla-tipa-yakii-vikrav-avtomob-l-z-pok-initseyu

Здавалось що з часом все стало на свої місця: покійницю рідня поховала,  навіть кримінальну справу порушили, автомобіль розшукали, винуватця цієї жахливої події затримали і заарештували... Залишилось  дослідити всі обставини справи, покарати обвинувачених (!) та відшкодувати власнику понівеченого автомобіля матеріальні збитки, тобто встановити істину та справедливість.

Однак, як тепер з'ясувалось, власник автомобіля, якому злочином завдано значної матеріальної та моральної шкоди, який писав заяву до міліції про викрадення його автомобіля - не визнаний потерпілим.

Валерій Петрович Пушкарук проживає з дружиною та шістьма дітьми у Хмельницькій області. Його автомобіль, який він залишив у Луцьку у свого знайомого, було викрадено від моргу Луцької лікарні з покійницею в середині.

Він особисто двічі приїжджав до Луцького МВ, але не за викликом  слідчого в провадженні якого була кримінальна справа, а сам особисто написав заяву про викрадення автомобіля, цікавився розслідуванням даної справи. Слідчий Климець С. переконував його що хвилюватись та витрачати кошти на поїздки йому не варто і в телефонному режимі запевняв Валерія Петровича, що він все зробить якнайкраще: на майно обвинуваченого  накладе арешт і усі збитки, завдані йому як потерпілому, будуть відшкодовані.

Час ішов, а слідчий Климець С.  ніяких офіційних процесуальних дій щодо  надання Валерію Петровичу статусу потерпілого не проводив, не  складав відповідного протоколу та не виносив постанови, а отже і  не роз'яснював      йому його процесуальних прав, не повідомляв про закінчення досудового слідства, про право ознайомитись з матеріалами досудового слідства, а тільки в телефонних розмовах пропонував не хвилюватись...

А вчора, в післяобідню пору, Валерію Петровичу стало відомо від знайомого у якого у Луцьку стоїть його понівечений автомобіль,  що на сьогодні, на 14:30 призначено до розгляду в суді кримінальну справу. Однак, повістку із суду він так і не отримав, а тому зателефонував до слідчого, який йому порадив приїхати і  той  йому усе роз'яснить.
Якесь недобре передчуття підказало йому що треба щось робити.

Мене Валерій Петрович знайшов через інтернет, розповів про свої проблеми і попросив приїхати до Луцького міськрайонного суду.

Перед судовим засіданням ми зайшли до судді, щоб запитати, чому Валерію Петровичу не було надіслано повістку.

Суддя А. Є. Сівчук побачивши власника викраденого автомобіля дуже здивувався що той не визнаний потерпілим, але роз'яснив, що повістки були надіслані тим особам, які зазначені слідчим, тобто учасникам процесу.

Звичайно, суд розглядає таку кримінальну справу, яку надіслало в суд  досудове слідство, яку затвердила прокуратура.

В даній абсурдній ситуації Валерій Петрович, як власник викраденого і понівеченого автомобіля не визнаний потерпілим, а отже не може ознайомитись з матеріалами справи, не може витребувати постанову суду, оскаржити її до апеляційного суду.

Натомість, відповідно до повідомлення, яке надсилалось іншим учасникам процесу, у даній кримінальній справі аж... 7 (сім) потерпілих !!!

Серед потерпілих навіть охоронці, які "проспали" даний автомобіль з покійницею, розпорядник-координатор з організації похоронів, якому повернули покійницю неушкодженою, і декілька невідомих  Валерію Петровичу осіб які "якимось боком" стали потерпілими. Йому ж самому стати потерпілим не судилось.

В залі судового засідання в металевій клітці обвинувачений вів себе досить впевнено. На неосудного зовсім не схожий. Чітко повідомив свої анкетні дані, давав вичерпні відповіді на запитання суду. Як і ми,  був дуже здивований що так багато потерпілих. Особливо його вразила поява в суді власника автомобіля. Підсудний вважає що нікому нічого не винен, бо автомобілем лише покатався.

Справа по суті не розглядалась, бо стояло лише одне питання: чи дають згоду учасники процесу на направлення обвинуваченого на примусове лікування у психіатричну лікарню. Серед іншого так і залишилась нез'ясованою загадкою дуже важлива обставина, яка вказує на неповне дослідження обставин справи на досудовому слідстві: хто  допоміг підсудному виставити з рефрижератора металеві ноші з покійницею і поставити на узбіччі дороги, та так акуратно, що покійниця не тільки не зазнала ніяких ушкоджень, а навіть залишилась лежати на ношах саме так, як її поклали у морзі..

На це питання підсудний відповів досить зухвало, що при потребі він продемонструє як це робив.

А як же досудове слідство, як же слідчий експеримент? 

Валерій Петрович тільки розводить руками. Від такого розслідування і такого грубого, цинічного порушення  його прав, як особи потерпілої від злочину - він ще не знає як йому бути.

Хоча підсудний вже відбувся легким переляком. Це не перша його судимість і не перший легкий переляк. Начебто і ті рази він "зіскакував"     через хвору голову. Не виключено, що ця особа не затримається у психіатричній лікарні надовго.  

Його батько, законний представник, розповів що з дружиною  розлучені давно, мають інші сім'ї, а син живе з бабцею, тобто, в такий спосіб зняв з себе і з дружини всю відповідальність за злочини сина.  Син хворий, але офіційно опікунство  не взяв над ним ніхто: ні батько, ні мати, ні бабця з якою він проживає, а отже і відповідати за скоєне ним не має кому?

Валерій Петрович має намір розкручувати цей клубочок і добиватися справедливості. 

А я інформуватиму читачів блогу про подальший хід справи.

Артюшенко Г. О. 

НА ВОЛИНІ НОВИЙ НАЧАЛЬНИК МІЛІЦІЇ: ОЛЕКСАНДР ТЕРЕЩУК

http://police.gov.ua/index.php?id=1852

27.11.2012

ОЛЕКСАНДР ТЕРЕЩУК: «ПРАЦІВНИК МІЛІЦІЇ НЕ ПОВИНЕН ЗАЛИШАТИСЯ ОСТОРОНЬ ЧУЖИХ ПРОБЛЕМ»

Начальник Управління МВС України у Волинській області полковник міліції Олександр Терещук провів особистий прийом громадян. Поспілкуватися із Олександром Дмитровичем, розповісти про свої біди, зрештою звернутися за порадою прийшли шестеро волинян.

Як правило, звертаються громадяни за допомогою у вирішенні своїх проблем: хтось скаржиться на роботу тих чи інших установ, хтось просить вирішити проблему з житлом, хтось – стати на заваді шахрайських схем.

Начальник обласного управління міліції уважно вислухав кожного, а відтак запевнив, що дасть конкретні доручення відповідним службам із метою проведення перевірок і встановлення верховенства закону.

Спілкуючись із волинянами, Олександр Терещук наголосив на необхідності побудови міцних взаємовідносин між громадськістю та працівниками міліції. Адже, переконаний, лише довіра населення сприятиме підвищенню ефективності роботи правоохоронців.

– Жоден працівник органів внутрішніх справ не повинен залишатися осторонь чужих проблем, – відзначив полковник міліції. – Слід спільними зусиллями протидіяти злочинності та будь-яким незаконним проявам у суспільстві.

СЗГ УМВС України у Волинській області

ЯК КОВЕЛЬСЬКІ МІЛІЦІОНЕРИ "НЕ ПОМІТИЛИ" ТРАГЕДІЮ У СЛУЖБОВОМУ АВТОМОБІЛІ ?

27-11-2012

http://www.volyn.com.ua/?rub=8&article=0&arch=

У неділю ввечері до чергової частини Ковельського міського відділу внутрішніх справ зателефонувала жителька приміського села Вербка із скаргою на свого 48-річного чоловіка, який начебто скандалив вдома. Про це йдеться в матеріалі газети "Волинь". Жінка попросила правоохоронців приїхати і втихомирити його. За викликом виїхав наряд міліції, забрав «бунтівника».

     О 18 годині 50 хвилин міліцейський патрульний УАЗ прибув на територію Ковельської центральної районної лікарні. За свідченням очевидців, коли правоохоронці відчинили задні двері, то на внутрішніх гратах був повішений на мотузку затриманий. Медикам залишилося лише констатувати, що чоловіка доставили в приймальне відділення ЦРЛ в стані біологічної смерті через повішення в машині міліції.

     Як вдалося дізнатися від заступника начальника Ковельського міського відділу внутрішніх справ майора міліції Олександра Вегери, моторизований наряд попрямував до лікарні, аби обстежити затриманого жителя Вербки на предмет наявності алкоголю в крові. Попутно правоохоронці «підвезли» до міста й жінку, яка телефонувала в міліцію, але по дорозі вона чомусь вийшла. При цьому ніхто й не помітив, що ж відбулося в загратованому «відсіку» патрульного автомобіля.

     Як таке могло трапитися взагалі?! Статут патрульно-постової служби міліції України, затверджений наказом МВС від 28 липня 1994 року, категорично визначає, що при посадці у транспортний засіб затриманих осіб патрульні повинні вживати заходів перестороги, виключаючи можливість нанесення їм травм та постійно стежити за їхніми діями. Згідно з порядком доставлення, перед посадкою в автомобіль проводиться зовнішній огляд одягу і речей осіб, які перебувають у стані сп’яніння, з метою вилучення у них предметів, що можуть бути використані для нападу на працівників міліції, заподіяння шкоди собі чи іншим особам, які перебувають в салоні автомобіля. Також міліціонерам під час несення служби на транспортних засобах забороняється перевозити сторонніх громадян.

     Закон «пише», що доставлення в міліцію особи, яка скоїла адміністративне правопорушення, має на меті припинення протиправної дії і забезпечення притягнутої особи до відповідальності. Оскільки доставляння є обмеженням особистої свободи правопорушника, то необхідно перед тим, як застосувати цей захід, зробити все необхідне, щоб безпосередньо на місці ретельно розібратися в обставинах правопорушення і вжити відповідних заходів: вимагати припинення правопорушення і винести на місці усне попередження. Якщо умови не дають можливість вжити дієвих заходів, то необхідно затримати правопорушника і доставити його в міліцію з додержанням вимог, викладених у законі.

     Навіть якщо затриманий був у стані сп’яніння, то дії правоохоронців мали б бути іншими: він передається в спеціальний медичний заклад, а за відсутності медвитверезника – затримується і тримається у спеціально відведеному для цього приміщенні міліції до витвереження. Якщо ж порушник перебуває у важкому стані, то до нього нарядом негайно викликається швидка медична допомога.

     Виходить так, що ковельськими міліціонерами всього цього зроблено не було. Хоча статутом патрульно-постової служби міліції зобов’язано начальника міськвідділу УМВС організувати вивчення його норм особовим складом та забезпечити неухильне виконання його вимог під час організації охорони громадського порядку.

     На місце пригоди терміново виїхали керівники Ковельського міського відділу внутрішніх справ та міжрайонної прокуратури, а через кілька годин сюди прибуло міліцейське начальство з області.

     То хто понесе відповідальність за трагедію у міліцейській машині?

 Ярослав ГАВРИЛЮК