Проста думка про те, що міністр юстиції мусить у правовій країні діяти правовими методами, ніяк не проб’ється в наглухо зачинені Павлом Петренком двері
Проста й доступна думка про те, що потрібно жити за законом та інших наставляти на цей шлях, — глибоко чужа і противна всьому єству нашого міністра юстиції пана Петренка. Його кипуча енергія б'є ключем нових і нових юридичних «рацпропозицій», які свідчать лише про одне: Міністерство юстиції скуштувало солодощі терористичних методів регулювання правовідносин у суспільстві та з цього шляху не зверне.
Цього разу під гарячу руку потрапили неплатники аліментів. Безперечно: допомагати родині, нехай і колишній — обов'язок справжнього чоловіка без жодних застережень. Мабуть, саме тому багато цивільних справ про стягнення аліментів розглядається в судах «по совісті», без зайвих мудрувань і казуїстики.
Однак інша правда життя говорить про те, що зустрічається чимало боржників по сплаті аліментів, які часто мають за плечима вже не одну колишню сім'ю, все життя перебувають у бігах та борг свій віддавати наміру не мають.
Ось про них переживає безсонними ночами міністр Петренко. У приклад іншим він вирішив поставити Львівську область. За його словами, на Львівщині придумали не випускати з України злісних неплатників аліментів, оскільки з'ясувалося, що серед боржників є чоловіки, які перетинають польський кордон десятки разів на місяць.
Реалізації привабливих ідей міністра, як завжди, заважає суд. «Блокування виїзду за кордон передбачає рішення суду: державний виконавець звертається до суду, який виніс рішення про стягнення аліментів із клопотанням заборонити виїзд боржника, що ухиляється від сплати аліментів, за кордон. Статистика така, що лише 20% клопотань виконавців задовольняють у Львівській області», — зазначив міністр.
Він також повідомив, що територіальне управління юстиції у Львівській області вже склало антирейтинг суддів, які найбільше відмовляють у задоволенні клопотань про заборону виїзду за кордон чоловікам-боржникам. Незабаром його опублікують у ЗМІ, а також передадуть до Вищої кваліфікаційної комісії суддів.
Який жах! Судді лише на 20% поважають виконавчу службу Мін'юсту. Тому вирішено вдатися до відомої практики — скласти списки ворожих суддів. Проста думка про те, що міністр юстиції мусить у правовій країні діяти правовими методами, ніяк не проб'ється в наглухо зачинені Павлом Петренком двері.
Перше, що спадає на думку міністра: якщо судді ухвалюють «неправильні» рішення — їх потрібно тероризувати. Збагнути, що судді всього лише працюють у рамках того законодавчого поля, що існує у нас в країні, він ніяк не може.
Замість того аби складати «ображені» списки, він би краще підготував поправки до чинного законодавства, які чітко і ясно регулювали би правовідносини, що випливають із Сімейного кодексу України. Наприклад, чітко врегулювати ст. 377-1 Цивільного процесуального кодексу, на підставі якої суд має право тимчасово обмежити боржника у праві на виїзд за кордон. Ця стаття не містить жодних чітких критеріїв, якими керується суд під час ухвалення рішення. Ось Петренко й міг би направити свою кипучу енергію в мирне русло — через законодавче уточнення механізмів обмеження у праві на виїзд боржників.
Але це надто просто для міністра. У країні, де суперечку між НАБУ й ГПУ вирішують мітингом і брифінгом, а якість судової практики покращують не методичними роз'ясненнями пленумів вищих судів, а списками «ворожих» суддів, такий підхід просто неприйнятний для пана міністра.
Тому він пішов ще далі й договорився до такого: запропонував обмежити цих чоловіків у праві здійснювати цивільно-правові дії, відкривати бізнес, укладати угоди щодо придбання нерухомого майна. І як призовий бонус міністр пообіцяв, що тих, хто не платить своїм дітям аліменти, знатиме вся країна.
«До кінця року з'явиться публічний реєстр боржників по всіх справах у зв'язку з тим, що ми ухвалили нову редакцію закону «Про виконання судових рішень». Тепер, коли ви з кимось підписуєте договір, можна буде зайти в публічний реєстр і подивитися, чи має ця людина борги. Це дозволить не влучити у шахрая, або якщо ви з кимось почали зустрічатися, можна зайти подивитися, чи має він борги по аліментах, якщо він раніше був одружений», — повідомив міністр.
Реєстри боржників — це типовий прийом колекторських служб банків, що називається — робота на нерви боржників. З правової точки зору — ні холодно ні жарко, якщо тільки це не переходить межі добровільності стягнення боргу й не набуває рис примусу до цивільно-правових зобов'язань, що переслідується за ст. 355 КК України.
А ось у тій частині, де Павло Петренко, по суті, закликає відновити радянську систему «поразки в правах», — тут вже дозвольте!
Засновувати суб'єкти господарювання та здійснювати цивільно-правові угоди з нерухомим майном можуть всякі дієздатні особи. Обмежити в такому праві можна лише одним способом — визнавши людину частково або повністю недієздатною. Правочин, вчинений недієздатною особою, є нікчемним відповідно до ст. 226 Цивільного кодексу України, якщо тільки угода не була схвалена опікуном такої особи.
Отже постає питання: як Петренко збирається обмежувати або повністю позбавляти дієздатності боржників? Згідно із законом це може зробити лише суд і лише на підставі, зазначеній у ст. 36 Цивільного кодексу України — якщо ця особа страждає на психічні захворювання, зловживає алкоголем, наркотиками, має пристрасть до азартних ігор тощо.
Друге — кого Міністерство юстиції має намір призначати як опікунів таких осіб? У якому порядку встановлювати опіку і т. д.?
Тут найнебезпечніше — почати. Далі ми почуємо безліч інших «рацпропозицій» — наприклад, позбавляти громадянства, утримувати в борговій в'язниці та ін.
Зайве нагадувати, що все це абсолютно незаконно і антиконституційно.
Методи пана міністра цілком запозичені з арсеналу начальника жеку, який не видасть довідку про склад сім'ї боржникові за комунальні послуги. Виходить, що якщо хтось заборгував по квартплаті, то він вже й сім'ї позбавляється з усім її складом. За своєю правосвідомістю Павло Петренко і є всеукраїнський начальник жеку, а не міністр юстиції.
Постає резонне питання: коли Міністерство юстиції нарешті займеться своєю прямою справою і розбереться з наявною нормативно-правовою базою, а у своїй роботі почне спиратися не на мітингову демократію, а насамперед на закон?
