Детективна історія, яка почалась у 2004 році і не має кінця, частина 1

 

Виконавчий лист - це лиш маленький гвинтик, який, з невідомих на даний час причин,  а можливо з допомогою  нашої правоохоронної системи, вилетів із мясорубки українського караючого паравосуддя і... загубився... Де і чому?

Відповіді поки-що нема... Є лиш зламане життя і втрата віри у майбутнє.

Про ці та інші факти із життя громадянина України Артюшенка Олександра, який  на протязі шістнадцяти років  перебував під пильним оком нашої правоохоронної знищуючої системи і яка фактично, своїми протиправними діями, підштовхнула Олександра  до рішення не повертатися в Україну,  я маю намір  публічно і детально розповісти суспільству, посилаючись, в тому числі і на розсекречені, жахливі  матеріали справ, які вже доступні для оприлюднення. 

Легально перебуваючи за кордоном у відрядженні,  в листопаді місяці 2020 року  Олександр попросив політичного притулку та захисту у Євросоюзі, подавши у відповідні органи заяву-анкету, свій біометричний паспорт та фактично усі матеріали, які підтверджують його протиправне переслідування правоохоронними органами України на протязі останніх шістнадцяти років,  починаючи з президенських виборів 2004 року по даний час, які і стали підставою для прийняття Олександром такого тяжкого, але виваженого  рішення. 

В моєму блозі мають місце архівні публікації Одеського журналіста Бориса Штейнберга, який безстрашно оприлюднював суспільству методи, якими вибивались явки з повинною,  фальсифікувались докази обвинувачення  невинної людини у вбивстві і грабежі,  покаранням за які передбачено довічне ув'язнення;  про те, як дві колегії суддів Одеського апеляційного суду по п'ять суддів кожна,  кабінети яких знаходились поряд,  судили зовсім по різному.   Перша колегія настільки захопилася свавіллям, що навіть справу розглядала виключно російською мовою, заборонивши Олександру давати покази рідною українською мовою і незаконно засудила його на 13 років позбавлення волі, а друга колегія - майже два роки  витратила на переклад обвинувального акту з російської мови на українську та повне і всебічне дослідження  матеріалів справи і обвинуваченого виправдала та звільнила з під варти у залі суду.

Одночасно з виправдувальним вироком колегія суддів винесла Окрему ухвалу, яку спрямувала Генеральному прокурору України для відповідного реагування.

Хоча реагування Генеральної прокуратури на Окрему ухвалу суду було надто затяжним, кримінальна справа все ж таки була порушена. Про методи, які  були вжиті  правоохоронною системою для її закриття,  щоб  не зайняли місця на нарах високопосадовці,  які брали активну участь у фальсифікаціях кримінальної справи, речових доказів, експертиз та катуваннях  невинного, я напишу детально трохи пізніше.

У даному випадку для психологічного, а можливо й фізичного знищення Олександра,  не покладаючи рук працювала служба безпеки України;  прокуратура, яка знає кого і як треба притягувати за вуха принципово, а кого достатньо посварити пальчиком; суди, які продовжують  судити - не інакше, як на замовлення, а в словосполученні  "судить нельзя помиловать" ставляють кому з відкритими очима  так,  як карта ляже. А що каже про це Закон?   Його порушують, а він  -  мовчить, або - як дишло... Так було і так є!

Щоб вижити у нашій країні і не потрапити у немилість служителів Феміди, простий громадянин повинен мовчати і  терпіти над собою свавілля високооплачуваною армією різного роду так званих служителів Закону, правоохоронної системи, коритись їхнім  протиправним діям і рішенням, не вимагати покарання за їхні протиправні дії і рішення...

Я знаю, що за моїми публікаціями можуть послідувати  негативні наслідки для мене, або ж знову до моєї сім'ї, але більше мовчати не має сили, а тому, звертаюсь до:

Президента України Володимира Зеленського - 

https://www.facebook.com/president.gov.ua

Омбудсмена України Людмили Денісової - 

https://www.facebook.com/denisovaombudsman 

Генерального прокурора України Венедіктової Ірини - 

https://www.facebook.com/pgo.gov.ua

і прошу: не залишайтесь осторонь  порушених конституційних прав громадян України.  Справи проти Олександра Артюшенка є прецедентні і докази цьому я надам.

 (Далі буде)