«Как же вы на мене выйшли?» частина-2

 

Книга Бандитська Одеса - 9 Бандити епохи «демократії» написана колективом авторів під керівництвом академіка, історика, письменника, журналіста і публіциста, члена Спілки журналістів України - Віктора Рафаїловича Файтельберг-Бланка і вийшла в світ у 2007 році.

На основі творів, розміщених у цій книзі написані кіносценарії, зняті серіали «Легенди бандитської Одеси» і «Ліквідація». Тираж цієї книги невеликий і один її екземпляр багато років лежить на моєму робочому столі  не тому, що я люблю читати детективи чи історії кримінальних розслідувань.

У цій книзі є маленький твір «Как же вы на мене выйшли?» про те, як у грудні 2004 року  співробітники Одеського міського управління карного розшуку  «спрацювали досить оперативно і професійно», розкривши злочин про грабіж і вбивство 62 річної одеситки, цілительки.

Справжні імена у цьому творі змінені, але  суть справи стосується затримання та обвинувачення Олександра Артюшенка, якого співробітники Одеського міського управління карного розшуку, з дозволу начальства Ковельського відділку міліції, але без повідомлення прокурора м. Ковеля, без будь-яких документів на затримання,  без дозволу на зустріч з адвокатом та майже дводобового переконання мене у тому, що Олександра  у відділі немає, фактично його викрали і відвезли в Одесу,  а там, естафету протиправних дій перейняли  працівники міліції Приморського району м. Одеси, які, маючи наказ  вищестоящого начальства до ранку здобути явку з повинною будь-яким методом,  у ніч президентських виборів  застосовували до затриманого різні методи нелюдського катування, створювали кримінальну справу...

Про незаконне затримання та  методи катування, звичайно не написано у цій книзі або в матеріалах кримінальної справи.  Про "творчі здібності" міліції і прокуратури у очерках журналістського розслідуванні детально описував  одеський журналіст Борис Штейнберг у газетах: "Порто-Франко", "Одесский вестник", "Взгляд из Одессы".

Для встановлення істини у даній справі, захисту знадобилось 39 місяців, на протязі яких, Олександр перебував  в Одеському слідчому ізоляторі. 

У кінофільмах зазвичай, злочини розслідують  по закону, звертають увагу на алібі, встановлюють чи є мотив… А на мої питання щодо щоденних порушень прав обвинуваченого, фальсифікацій, тощо, високі чини задавали мені питання: - Ви що, фільмів передивились?

А в Артюшенка було залізне алібі – його не було в Одесі у дні вчиненого вбивства, але для міліції нічого неможливого нема і з допомогою експертів  дата вбивства змінювалась декілька разів під таку, яка потрібна була слідству.

А ось щодо мотиву, то... фантазіям «правоохоронців» не було меж.

В матеріалах кримінальної  справи є  пояснення Артюшенка Олександра, написане рукою працівника міліції до явки з повинною, з тексту якого вбачається, що  він вчинив  вбивство  через політичний мотив: (мовою оригіналу) "После первого тура выборов в президенты Украины я по телефону позвонил Валине и поздравил ее, так как она «гадала-работала» чтобы победил Янукович В. Ф. Звонил я ей с телефонной будки на улице Жуковского и разговаривали мы около трех минут. После этого я приходил к Валине несколько раз, мы говорили с ней  на разные темы, а в основном по поводу выборов…"

На президентських виборах 2004 року  Олександр був офіційним спостерігачем і 26 грудня мав намір голосувати, але, не за Януковича В. Ф., та цього конституційного права його позбавили кати в погонах. 

Посвідчення офіційного спостерігача  та запрошення на вибори,  копії яких є в архівних матеріалах кримінальної справи, віддали мені у Ковельському відділі міліції разом з іншими документами та грішми, теплою курткою і мобільним телефоном, які, за версією  досудового слідства Олександр купив на ринку "7 кілометр" за награбовані ним гроші... 

За вчинення злочину  затриманому "світило" довічне ув'язнення, але "професіоналам" достатньо було доставити в Одесу  самого Олександра, навіть напівроздягнутого - зимової пори... За місцем його проживання  обшук не проводили. А для чого?  Докази - які хотіли, такі й  сфальсифікували...

Один відомий адвокат із Києва, до якого  я тоді звернулась, але з яким  не мала фінансової можливості укласти угоду про захист Олександра, порадив: - в інтересах збереження життя  Олександру, відкинути політичні фантазії і мотиви міліції.

Я дуже дорожу іще однією книгою, яка є офіційним виданням Верховного Суду України і яка дала початок встановленню справедливості у справі Олександра Артюшенка та в якій вперше було звернуто увагу на те, як "проффесіонали"  клепали дану справу... Але про це – іншим разом.

(ДАЛІ БУДЕ)