Про мене

Моє фото
Ковель, Волинська, Ukraine
просто жінка і мама.

БЛОГ АРТЮШЕНКО ГАЛИНИ

пʼятницю, 29 липня 2016 р.

Їдемо за кордон з дитиною без дозволу упертого батька або матері

Якщо батько дитини не дає дозвіл на виїзд дитини за межі України, необхідно звертатися до суду з позовною заявою про дозвіл на тимчасовий виїзд за кордон неповнолітньої дитини.
Адвокат по сімейних справах в місті Києві надає послуги з представництва Ваших інтересів в судах по спорах про дозвіл на тимчасовий виїзд за кордон неповнолітньої дитини.
З досвіду адвоката у справах про виїзд за кордон неповнолітньої дитини, судова практика свідчить про те, що як правило, дозвіл на виїзд за кордон дитини надається на конкретний період часу, в чітко визначену країну і в супроводі одного з батьків або іншої відповідальної особи.
Рідше на практиці адвоката з дозволу на тимчасовий виїзд за кордон через суд вдається домогтися рішення суду на виїзд дитини за кордон (з України) до досягнення дитиною 16 - ти річного віку. Такі рішення суди, як правило, приймають коли місце знаходження відповідача невідоме або він постійно ухиляється від видачі нотаріально посвідченого дозволу на виїзд дитини за кордон, що також необхідно довести.
Відсутність нотаріально посвідченого дозволу на виїзд дитини за кордон (за межі України) не перешкоджає такому виїзду. Необхідно всього лише, звернутися до суду з позовом про надання дозволу на виїзд дитини за кордон без дозволу батька (матері).
Однак, судова практика, також, свідчить про те, що самостійне звернення до суду без допомоги кваліфікованого адвоката у справах за позовами про надання дозволу на виїзд дитини за кордон без дозволу батька може закінчиться невдачею, оскільки, у практиці розгляду таких справ існують певні особливості, не дотримання яких може привести до негативного результату у справі за позовом про надання дозволу на виїзд дитини за кордон без дозволу батька.
Чи означає це, що до суду про надання дозволу на виїзд дитини за кордон без дозволу батька слід звертатися тільки за допомогою адвоката в Києві, що має досвід роботи з подібними справами? Відповідь - бажано.
Адже адвокат Києва з досвідом роботи у справах про надання дозволу на виїзд дитини за кордон без дозволу батька через суд зможе провести процедуру отримання дозволу на виїзд дитини за кордон через суд без Вашої участі. Насправді, отримати дозвіл на виїзд дитини за кордон можна за допомогою адвоката в Києві або Київській області.
При зверненні до суду з позовом про надання дозволу на виїзд дитини за межі України, позивач повинен надати суду відповідні докази, що підтверджують необхідність виїзду дитини за кордон, вказати мету такого виїзду і конкретний час.
Незважаючи на розлучення (розірвання шлюбу), у одного з батьків немає права вивозити дитину за межі України без згоди іншого з батьків. Однак, якщо поїздка відповідає інтересам дитини, Ви можете звернутися до суду з позовом про дозвіл на тимчасовий виїзд дитини за кордон.
Для отримання даного судового рішення необхідно довести відповідність поїздки за кордон інтересам дитини (відпочинок, оздоровлення, розвиток, відвідування родичів тощо). Бажано надати підтверджуючі це документи (путівка в санаторій, запрошення від родичів, туристична путівка і т.д.).
Для грамотного складання позову Вам краще звернутися до адвоката або юриста. Отримати дозвіл на виїзд дитини за кордон за допомогою адвоката в Києві або Київській області простіше, адже Вам не потрібно буде самостійно відвідувати судові засідання, готувати процесуальні документи, проводити підготовчі дії до подачі позову про дозвіл на виїзд дитини за кордон. Також, при підготовці позову про дозвіл на виїзд дитини за кордон адвокатом проводяться всі необхідні підготовчі дії, як то - повідомлення відповідача, переговори з відповідачем і т.п.
Порядок виїзду за кордон дітей без згоди другого з подружжя (чоловіка) визначено Законом України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадяни України» від 21 січня 1994 року № 3857-ХII, постановою КМУ від 27 січня 1995 р. № 57 «Про затвердження Правил перетинання державного кордону громадянами України », Правилами оформлення і видачі паспорта громадянина України для виїзду за кордон і проїзного документа дитини, їх тимчасового затримання та вилучення, затверджених постановою КМУ від 31 березня 1995 р. № 231 (із змінами).
Також, відповідно до положення ст. 313 Цивільного кодексу України, фізична особа, яка не досягла шістнадцяти років, має право на виїзд за межі України лише за згодою батьків (усиновлювачів), опікунів і в їхньому супроводі або в супроводі осіб, уповноважених ними.
Відповідно до п. 4 Правил перетинання державного кордону громадянами України виїзд за межі країни дітей, які не досягли 16-річного віку, у супроводі одного з батьків здійснюється за нотаріально посвідченою згодою другого з батьків. Крім того, в дозволі вказується державу прямування і тривалість поїздки.
Правила перетинання державного кордону громадянами України, затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 27.01.1995 р. № 57 із змінами та доповненнями, передбачають, що перетинання державного кордону для виїзду за межі України громадянами, які не досягли 16-річного віку, здійснюється лише за згодою обох батьків (усиновлювачів) та в їх супроводі або в супроводі осіб, уповноважених ними, які на момент виїзду з України досягли 18-річного віку. Виїзд за межі України громадян, які не досягли 16-річного віку, у супроводі одного з батьків або інших осіб, уповноважених одним з батьків за нотаріально посвідченою згодою, згода другого з батьків не потрібна у разі пред'явлення рішення суду про надання дозволу на виїзд з України громадянину, який не досяг 16-річного віку, без згоди та супроводу другого з батьків.
Правилами оформлення і видачі паспорта громадянина України для виїзду за кордон і проїзного документа дитини, їх тимчасового затримання та вилучення, затверджених постановою КМУ від 31 березня 1995 р. № 231 (із змінами) визначено зокрема, що виїзд неповнолітніх громадян України за межі території України здійснюється по одному з наступних документів: паспорт громадянина України для виїзду за кордон, виданий дітям громадянам України згідно з цими правилами; проїзний документ дитини, виданий відповідно до Правил; паспорт громадянина України для виїзду за кордон одного з батьків, в який, згідно Правил, записано дитину, яка прямує в його супроводі через державний кордон.
Статтею 18 цих Правил передбачено, що оформлення паспорта / проїзного документа здійснюється на підставі заяви батьків (законних представників батьків чи дітей), а у разі, коли батьки не перебувають у шлюбі між собою, - того з них, з ким проживає дитина, справжність підпису яких засвідчено нотаріально. За наявності заперечень одного з батьків документ може бути оформлений на підставі рішення суду.
Користуйтесь консультацією: Отримання аліментів на дитину
Виїзд за межі України громадян, які не досягли 16-річного віку, у супроводі одного з батьків або у супроводі осіб, уповноважених одним з батьків за нотаріально посвідченою згодою, здійснюється:
1) за нотаріально посвідченою згодою другого з батьків із зазначенням держави прямування та відповідного часового проміжку перебування у цій державі, якщо другий з батьків не перебуває у пункті пропуску через державний кордон;
2) без нотаріально завіреної згоди другого з батьків: коли другий з батьків є іноземцем або особою без громадянства, підтверджує запис про батька у свідоцтві про народження дитини, і він відсутній у пункті пропуску; коли у паспорті громадянина України для виїзду за кордон, з яким прямує громадянин, який не досяг 16-річного віку, або проїзному документі є відповідний запис про вибуття на постійне місце проживання за межі України чи відмітка про взяття на консульський облік у дипломатичному представництві України за кордоном ;
3) у разі пред'явлення оригіналів документів або їх нотаріально засвідчених копій:
свідоцтва про смерть другого з батьків;
рішення суду про позбавлення батьківських прав другого з батьків;
рішення суду про визнання другого з батьків безвісно відсутнім;
рішення суду про визнання другого з батьків недієздатним;
рішення суду про надання дозволу на виїзд за межі України громадянина, який не досяг 16-річного віку, без згоди та супроводу другого з батьків;
довідки про народження дитини, виданої відділом реєстрації актів цивільного стану, із зазначенням підстав внесення відомостей про батька відповідно до частини першої статті 135 Сімейного кодексу України (під час виїзду дитини за кордон у супроводі одинокої матері).

четвер, 28 липня 2016 р.

Уряд не надав суду розрахунки, на підставі яких підвищив ціну на газ

Кабінет міністрів України не надав суду розрахунки, на підставі яких ухвалював рішення про суттєве підвищення ціни на газ.
Про це стало відомо під час попереднього судового засідання за позовом лідера партії "Батьківщина" Юлії Тимошенко до уряду.
Юлія Тимошенко оскаржує постанову №315, ухвалену КМУ 27 квітня 2016 року. Відповідно до неї були скасовані так звані соціальні норми споживання газу за пільговими цінами і встановлено єдину ціну на газ для споживачів у розмірі 6879 грн за тисячу кубометрів.
Відповідно до попередньої ухвали суду, відповідач – уряд України – мав надати вичерпний перелік документів, які стали основою для ухвалення оскаржуваного рішення.
Однак представник Кабміну передав лише текст постанови і пояснювальної записки до неї. Жодних розрахунків, економічного та техніко-економічного обґрунтування нової ціни на газ надано не було.
Представники Юлії Тимошенко заявили клопотання про повторне вимагання вичерпного переліку документів, які використовував уряд при ухваленні рішення про підвищення ціни на газ.
Також подано клопотання про вимогу витягу зі стенограми засідання Кабінету міністрів України від 27 квітня 2016 року, коли була ухвалена оскаржувана постанова.
Суд ухвалив рішення вимагати завірені копії витягу протоколу засідання Кабміну від 25 серпня 2016 року та документів, на підставі яких була прийнята постанова №315.
Представник Юлії Тимошенко у суді, народний депутат від "Батьківщини" Іван Крулько зауважив, що Кабінет міністрів не проявляє особливого зацікавлення цією справою, адже представлений на дуже низькому професійному рівні.
"Уряд не виконав ухвали суду і не надав необхідних документів. Ми вважаємо, що Кабінет міністрів не бажає, щоб у цьому питанні була встановлена істина. Це сором, коли уряд не може або не хоче надати людям розрахунки, на підставі яких ухвалив нову ціну на газ і поставив мільйони українських сімей на межу виживання", – наголосив Іван Крулько.
Екс-міністр ЖКГ Олексій Кучеренко додав, що вимога економічного обґрунтування та детальних розрахунків встановлення ціни на газ є надзвичайно важливим у цій справі.
"Люди мають право знати, яка була позиція кожного члена уряду і які саме документи лягли в основу для прийняття цього рішення", – переконаний представник позивача Кучеренко.
Голова юридичної служби партії "Батьківщина" Микола Титаренко запевнив, що команда Юлії Тимошенко зацікавлена насамперед в об'єктивному і швидкому винесенні рішення, оскільки вже з осені почнуть діяти нові тарифи.
"Наша команда готує аргументи, які доведуть суду, що уряд перевищив свої повноваження, безпідставно підвищивши ціну на газ. Ми сподіваємося, що суд дослухається до наших доказів і ухвалить таке рішення, яке поновить справедливість для мільйонів українців", – додав адвокат.
Суд оголосив перерву у попередньому засіданні у справі до 25 серпня.
Нагадаємо, Окружний адміністративний суд Києві розглядає ще один "тарифний" позов Юлії Тимошенко до НКРЕКП. Він стосується неправомірності встановлення підвищених тарифів на гаряче водопостачання.

середу, 27 липня 2016 р.

Ковельські підприємці вчинили конкуренту самосуд



Справжні базарні війни вирують на ринку у місті Ковель. Кілька тижнів тому підприємець Ольга Задорожна відкрила магазинчик. З того часу, каже, тутешні торговці не дають спокою. Відчувши себе повноправними господарями, під різними приводами блокують роботу магазину. 

Відтак, вчинили самосуд, забарикадували вхід до приміщення павільйону шинами та металевою огорожею. Дивно, та на скандали й заяви правоохоронці майже не реагують. Як назвати свавілля на ковельському ринку - заздрість чи бажання прибрати конкурента? В ситуації пробували розібратись журналісти ТРК Аверс.

неділю, 24 липня 2016 р.

У 81-річної черкащанки «за борги» відбирають квартиру

81-річна черкащанка Уляна Бабешина, може на старості років залишитися без квартири. Так без її участі й присутності, заочно, вирішив Придніпровський районний суд під головуванням судді Олександра Клочка. 

Нагадаємо суть справи: літня жінка, яка володіє половиною квартири (другу половину забрали за борги її сина), чисто випадково дізналася про те, що в неї з пенсії вираховують гроші: вона нібито отримала великий доларовий завдаток за своє житло. Сама Уляна Трохимівна твердить, що жодних коштів не бачила в очі.
До справи Уляни Трохимівни наш інтернет-ресурс повертається вдруге. 
І от – ще одна новина: виявляється, в неї відібрано й другу половину квартири – «за борги». Ані жінка, ані її близькі родичі навіть не знали, що житлову площу Уляни Трохимівни виставлено на торги й продано. До Уляни Трохимівни вже приходили із виконавчої служби і запропонували виселитися добровільно.
... У нас перед очима – цілий стос копій документів у цій справі. З них видно, як один із синів Уляни Бабешиної, Володимир, втратив свою половину квартири: він хоч і виплатив кредитній спілці кредит, але так вийшло, що не вчасно.
– Складали гроші всією родиною, – розповідає другий син Уляни Трохимівни, Анатолій. – Свого часу ми з дружиною ходили у виконавчу службу і питали, скільки треба виплатити, щоб раз і назавжди розв’язати цю проблему і забути про борг брата. Нам назвали суму і рахунок, на який її треба внести. Ми відразу заплатили. Але переказ коштів чомусь гальмувався, крім того, з’ясувалося, що названа нам сума – не повна. На цю суму накладали різноманітні штрафні санкції. В результаті закінчилося тим, що півквартири в мамусі забрали.
Фінансово виснажена родина в той момент вирішила не судитися за відібрану нерухомість. Квартира двокімнатна, Уляна Трохимівна сказала, що їй вистачить і однієї кімнати, а в другу нехай би вселявся новий власник. Та сталося не так, як гадалося.
– Десь у середині 2013 року агентство нерухомості запропонувало мені викупити половину квартири, – розповів у коментарі «Прочерку» черкаський юрист і політичний діяч Сергій Гартингер. – По ціні, яка, зрозуміло, була неспівставна з ринковою. Я взяв участь у аукціоні. Купили, оформили – без проблем. А потім я поспілкувався з сином (Уляни Бабешиної, – ред.), через якого виникли борги. Я запропонував три варіанти: продаємо квартиру разом і гроші ділимо навпіл, я викупаю вашу частину по тій ціні, по якій домовимося, або ви викупаєте мою. Він сказав, що немає проблем, він шукатиме грошей для викупу. Я чекав місяців зо два-три. Потім він прийшов з юристом чи з адвокатом, почали мене «грузити», що, мовляв, так робити не можна. Я зрозумів, що з ним розмовляти нема про що.

Після цього Сергій Гартингер, за його словами, став ходити до вже Уляни Трохимівни, але Володимир не відчиняв йому двері. Одного разу, коли сина не було, йому таки вдалося поговорити з жінкою. Нібито Уляна Трохимівна сказала, що готова взяти в Сергія Михайловича гроші – 15 тисяч доларів – за півквартири, щоб придбати собі однокімнатне помешкання. Під час однієї з наступних зустрічей, за словами пана Гартингера, жінка дала йому для оформлення угоди копії своїх документів й згодом отримала наперед (під договір завдатку) половину суми – 7,5 тисяч доларів. З цього моменту чоловікові нібито припинили відкривати двері, навіть коли він приходив із представниками комунальних служб.
Сама 81-річна Уляна Трохимівна лише розводить руками. У неї – зовсім інша версія того, що відбулося. Сергія Гартингера вона не знає. До неї справді приходили якісь люди з приводу квартири, але вона думала, що йдеться про першу половину, котра належала її сину Володимиру. Грошей вона не брала. Юрист Уляни Трохимівни Світлана Солодкова звертає увагу на ксерокопію згаданого «договору завдатку» – там відсутній підпис самого пана Гартингера, а підпис Уляни Трохимівни – з помилкою у прізвищі. Тобто, є всі підстави підозрювати, що розписувалася не вона.
Відбувся суд, який присудив компенсувати Сергієві Гартингеру згаданий завдаток, 7,5 тис. дол. США, продавши решту квартири з аукціону. Потім відбувся цей аукціон, у якому взяв участь лише пан Гартингер; йому й дісталася друга половина квартири. Гроші ж, які належало отримати самому судові, стали вираховувати з пенсії Уляни Трохимівни.
Що характерно – за словами Уляни Трохимівни, все це відбувалося цілком без її участі. Донедавна вона була переконана, що всі квартирні питання завершилися тоді, коли суд забрав у її сина Володимира першу половину квартири. Відвідини виконавців вона пов’язувала саме з цією частиною помешкання.
– Одного дня я отримала пенсію меншу, ніж завжди, – хапаючись рукою за серце, розповідає Уляна Трохимівна. – Думаю, як так? Всім підняли, а мені – зменшили? Я подзвонила своїй невістці Тамарі – жінці мого сина Анатолія. Вона працює бухгалтером. Тамара стала з’ясовувати – і з’ясувала, що, виявляється, без мене вже відбувся суд, без мене почали працювати виконавці. Потім я ще дізналася, що вже відбувся й аукціон, що я мушу залишитися практично на вулиці. Й усе це – за моєю спиною, розумієте?
За словами Уляни Трохимівни і її родичів, усі заочні рішення суд приймав на підставі того, що вона не була присутня на засіданнях. А вона й не могла бути присутньою, оскільки в позовній заяві адреса була вказана неправильно.
Сергій Гартингер каже, що «замовні листи приходять не на адресу, а конкретній людині», і в матеріалах справи є підпис її сина, котрий отримав один із листів. У присутності Уляни Трохимівни і її сина Володимира проводився опис квартири, який вони не підписали, але підписали інші люди – свідки. Крім того, у матеріалах справи є її паспортні дані.
Щодо даних юрист Уляни Трохимівни Світлана Солодкова висловлює окреме здивування. У виконавчому листі неправильно вказана і дата народження Уляни Бабешиної, і її індивідуальний код.
Й це не єдина помилка у документації. Як твердить Уляна Трохимівна, опис квартири проводився без її присутності, а у акті опису і арешту майна мовиться, що квартира перебуває «на відповідальному зберіганні» в якогось Бабешина Сергія Григоровича, котрий поставити підпис на акті нібито відмовився. Тим часом, ніякого Сергія Григоровича Уляна Бабешина не знає, і такий у її квартирі не живе.
Але всі згадані обставини не завадили виконавцям провести аукціон, про котрий, до речі, Уляну Трохимівну, з її слів, знов-таки не повідомили.
За словами Сергія Гартингера, на сьогодні від продав усю квартиру «іншій людині, яка взяла її у мене дешевше».
– Навіть свої гроші не повернув, які вклав у квартиру, – скаржиться Сергій Михайлович. За його словами, для нього «все це теж неприємна ситуація»...
Якщо глянути на те, що відбулося, зі сторони, то впадає у вічі, що в цій справі – самі постраждалі та жертви: і 81-річна пенсіонерка Уляна Бабешина, котра не брала ніяких кредитів і сподівалася лише дожити віку у власній квартирі, й молодий юрист Сергій Гартингер, який придбав першу половину, як він сам каже, за ціну, «неспівставну з ринковою», а на другу половину, якщо вірити його словам, витратив 7,5 тисяч доларів...
Найближчим часом Уляну Трохимівну, мабуть, виселять. У питаннях, пов’язаних із нерухомістю, все дуже серйозно. Хто стане наступною жертвою?
Ситуацію коментують юристи
Олександр Галкін, голова Черкаського міського осередку «Громадський рух «Народний контроль»:
– Ми тісно співпрацюємо з Державною виконавчою службою. Коли до нас звернулися родичі Уляни Бабешиної, ми уважно переглянули документи виконавчого провадження. Я не можу сказати, брала вона кошти в Сергія Гартингера чи ні – це вирішить суд. Але представники Бабешиної звернулися в поліцію про те, що договір завдатку, на підставі якого суд вирішив виставити на торги її житло, вона не підписувала! По цьому факту розпочато кримінальне провадження по статті 190 (шахрайство). Також я не знаю, як вирішить суд і правоохоронні органи, але, проаналізувавши ситуацію, ми вважаємо, що під час виконання рішення суду працівниками виконавчої служби при проведенні виконавчих дій було допущено грубе порушення закону, що є підставою для оскарження прилюдних торгів, на яких було реалізовано житло Уляни Трохимівни (1/2 квартири). Цей факт грубого порушення закону на цей час перебуває на розгляді в суді. Людину похилого віку позбавили житла, і тепер хочуть примусово виселяти! Я думаю, суспільство повинно знати про це. Зі свого боку ми зробимо все, щоб людина не залишилася на вулиці.
Олександр Свіренюк, в.о. начальника головного територіального управління юстиції в Черкаській області:

– До нас надійшла скарга Уляни Трохимівни Бабешиної (про порушення вимог закону щодо неї, – ред.). Її буде розглянуто відповідно до вимог чинного законодавства, в установлений законом термін. Буде вжито всіх заходів для повного, всебічного, об’єктивного розгляду справи згідно вимог закону.

суботу, 23 липня 2016 р.

Закон про амністію-2016: визнання заслуг або шлях до безкарності?

7 липня Верховною Радою був прийнятий Закон «Про амністію в 2016 році». За нього проголосували 247 народних депутатів, тим самим реалізуючи положення ч. 3 ст. 92 Конституції України. Розробку такого проекту законодавці обумовлювали тим, що це посприяє гуманізації виконання кримінальних покарань державою. Крім того, в умовах економії державних коштів і значного дефіциту площ в установах виконання покарань акт амністії дозволить «розвантажити» місця позбавлення волі і заощадити бюджетні кошти на утримання осіб в них.

Потрібно відзначити, що Закон «Про застосування амністії в Україні», який регулює основні положення цього процесу, передбачає можливість для парламенту приймати відповідні закони не частіше, ніж раз на рік (ст. 7). Це обмеження не стосується випадків індивідуальної амністії, але прийнятий ВР законопроект №4255 визначає, які саме категорії засуджених зможуть не відбувати покарання або його частину. У переліку таких категорій тепер знаходяться і які вчинили злочини учасники АТО.

Раніше, в рамках засідання Погоджувальної ради ВР народні депутати України наголошували на важливості прийняття подібного нормативного акта. Зокрема, Олег Березюк («Самопоміч») звернув увагу на те, що Верховною Радою України розробляються законопроекти, які вирішують долю територій Донецької і Луганської областей, припускають амністію для бойовиків, але закон, який зміг би поліпшити стан борються за незалежність, все ще не прийнятий.

Глава Комітету ВР з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності та один з ініціаторів законопроекту Андрій Кожем'якін підтвердив, що відповідний законопроект підготовлений, і що ст. 2 цього проекту передбачає амністію для бійців і командирів батальйонів, які раніше зупиняли рух противника в зоні АТО, а тепер «нікому не потрібні». Він зазначив, що якщо особою не здійснені тяжкі або особливо тяжкі злочини, воно буде амністовано на підставі цього закону.

На кого поширюється амністія

Основними критеріями для застосування амністії, згідно із законопроектом, є невелика суспільна небезпека діяння, об'єктивні чинники, які знижують суспільну небезпечність особи, і значний строк відбутого засудженим покарання.

Прийнятим законом передбачено, що під амністію потрапляють кілька груп засуджених. Так, в ст. 1 мова йде про засуджених, які найбільш незахищені та соціально вразливі: неповнолітніх, жінок, чоловіків, які мають дітей до 16 років або дітей-інвалідів, інваліди всіх груп, люди з онкозахворюваннями, туберкульозом або іншими тяжкими захворюваннями і пенсіонери. Закон «Про амністію в 2016 році» поширюється також на засуджених зі статусом ліквідаторів аварії на ЧАЕС та ветеранів війни, а також тих, у кого один з батьків або обоє досягли віку 70 років і у них немає інших працездатних дітей. Для перерахованих категорій ув'язнених амністія застосовується, якщо вони не скоювали тяжких і особливо тяжких злочинів або з необережності вчинили злочин, яке не відноситься до категорії особливо тяжких.

Окремо, в ст. 2 вказана категорія засуджених і обвинувачених, які є особами, які захищали незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України, які брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах АТО в період її проведення, і які отримали статус учасника бойових дій. До таких осіб амністія застосовується, якщо обвинувачені у вчиненні або засуджені за злочини, які не належать до особливо тяжких злочинів проти життя і здоров'я, а також за діяння, які передбачені ст. 408, 410, 411 КК України та специфічні для військовослужбовців.

Крім того, амністія за законом може бути застосована до осіб, перелічених у ст. 1, які:

- засуджені за злочин, який не належить до тяжких або особливо тяжких і не пов'язане з насильством, небезпечним для життя і здоров'я, якщо ці особи відбули не менше 1/4 основного покарання;
- засуджені за умисні злочини, за які законодавством передбачене покарання у вигляді позбавлення волі на строк не більше 10 років, якщо на день набрання чинності законом вони відбули не менше половини строку основного покарання;
- засуджені за злочини, за які передбачено менш суворе покарання, ніж позбавлення волі на строк не більше 12 років, якщо на день набрання чинності закону вони відбули не менше половини призначеного строку основного покарання, крім тих, які звільняються від відбування покарання на підставі ст. 1, 2, 3, 4 цього закону (раніше зазначені в статті категорії засуджених і обвинувачених).
Також закон передбачає звільнення від покарання у виді тримання в дисциплінарних батальйонах військовослужбовців, які засуджені за злочини невеликої або середньої тяжкості, засуджені вперше за тяжкі злочини, якщо на день набрання чинності законом вони відбули не менше половини призначеного строку основного покарання

Крім цього, закон наказує скоротити наполовину невідбуту частину покарання за злочини, які не належать до особливо тяжких, укладеним, які не підлягають звільненню з раніше зазначених підстав, а також звільнити тих в'язнів, невідбуту частину покарання яких становить менше року (на дату набрання законом силу).

Під амністію не підпадають

Закон «Про амністію в 2016 році» не поширюється на осіб, які:

-  після винесення вироку, але до повного відбуття покарання знову вчинили умисний злочин;
- раніше звільнялися з місць позбавлення волі умовно-достроково і знову вчинили умисний тяжкий або особливо тяжкий злочин;
- звільнені судом від відбування покарання з випробувальним терміном і до його закінчення знову вчинили умисний тяжкий або особливо тяжкий злочин;
- засуджені за злочин, який призвів до загибелі двох і більше осіб;
вчинили посягання на життя, здоров'я, честь чи інші охоронювані законом інтереси - залежних від них осіб (дітей до 18 років, дітей-інвалідів, повнолітніх дітей, визнаних інвалідами, батьків старше 70 років).
У законопроекті є перелік конкретних статей КК України, скоївши злочин за якими, засуджений не зможе розраховувати на амністію.

Можливі проблеми

На виконання положень Закону «Про амністію в 2016 році» відводиться 3 місяці, і протягом цього часу, ймовірно, засуджені повинні бути звільнені. У 2015 р ВР не був прийнятий аналогічний закон, хоча його проект розглядався і знаходився в роботі практично до кінця року. Але як від нього, так і від вступило в силу Закону «Про амністію в 2014 році» закон 2016 року досить помітно відрізняється.

Основним нововведенням є положення ст. 2, яка відносить до категорій осіб, на яких поширюється амністія, тих, хто брав участь в АТО. Незважаючи на те, що подібні положення можуть бути полічені громадськістю позитивними і отримати широку підтримку, можна звернути увагу на ряд нюансів, пов'язаних з їх застосуванням.

Так, особливістю ст. 2 Закону «Про амністію в 2016 році» (законопроекту №4255) є те, що амністія для учасників бойових дій та АТО не поширюється тільки на які вчинили особливо тяжкі злочини проти життя і здоров'я. Велика частина інших норм закону вказують, що не підлягають амністії вчинили як особливо тяжкі, так і тяжкі злочини. Це виділяє дану категорію підлягають амністії осіб в привілейований статус.

На додаток до цього, в даній нормі йдеться не тільки про засуджених, а й про обвинувачених. Остання особливість вказує на те, що закон про амністію може бути застосований і до осіб, які не є засудженими і не відбувають покарання. У такому формулюванні можна угледіти протиріччя з положеннями чинного Закону «Про застосування амністії в Україні», в ст. 1 якого амністія визначається як звільнення від відбування покарання осіб, визнаних винними у вчиненні злочинів, або кримінальні справи за якими розглянуті, але вироки не набрали законної сили. Обвинуваченим ж по ст. 42 Кримінального процесуального кодексу України є особа, обвинувальний акт про який був переданий до суду, при цьому вина його у вчиненні злочину на цій стадії судом не підтверджена.

У зв'язку з цим залишається відкритим питання, чи буде закон застосовуватися до осіб, по відношенню до яких зараз триває судовий розгляд. Наприклад, у справі Валентина Лихоліта, за яким недавно мали місце резонансні події в Печерському районному суді Києва, або ж до фігурантів справи про вбивство співробітника СБУ Віктора Мандзіка, яке не так давно розглядалася в Приморському районному суді Маріуполя. І чи можливо в принципі застосувати амністію до особи, яка не була визнана судом винною?

Слід звернути увагу і на те, що участь обвинуваченого в антитерористичній операції або в бойових діях вже береться до уваги державними структурами як пом'якшувальну обставину або підстава для прийняття рішення про помилування. Керівник департаменту з питань помилування Адміністрації Президента України Олександр Букалов повідомив, що комісія при прийнятті рішень про помилування враховує такі факти про осіб засуджених. Були клопотання від осіб, які брали участь в АТО, але злочини, про які йшла мова, не торкалися перебування їх там, а також від волонтерів. Він зазначив, що особи з подібними характеристиками останнім часом звертаються частіше, ніж в минулому році.

Той факт, що обвинувачений або засуджений є учасником АТО і має статус учасника бойових дій, враховується при прийнятті рішень судами і, як правило, визнається пом'якшувальною обставиною. Разом з тим, є й негативні приклади на зразок справи №366 / 2351/15-к, в якому обвинувачений скоїв злочин, що відноситься до злочинів проти статевої недоторканності, а суд виніс вирок з умовним відбуванням покарання.

Втім, підводити підсумки про те, як буде застосовуватися Закон «Про амністію в 2016 році», ще рано, враховуючи, що нормативний акт ще має бути підписаний Президентом України.

Ігор Боголюбський,
«Судово-юридична газета»

четвер, 21 липня 2016 р.

У ПОЛІЦІЇ ЛУЦЬКА – НОВИЙ НАЧАЛЬНИК


На посаду виконувача обов’язків начальника Луцького відділу поліції 19 липня призначили Олега Кічука.

Про це Інформаційному агентству Волинські Новини повідомили у прес-службі волинської поліції.


Нагадаємо, начальник Луцького відділу поліції ГУНП у Волинській області полковник поліції Ігор Муковоз 30 червня пішов на пенсію. До слова, Олега Кічука вже призначали тимчасовим виконувачем обов’язків начальника Луцького міськвідділу поліції у березні 2016 року.

Довідка:

Олег Кічук народився у Луцьку, у правоохоронних органах працює з 1990 року.

Починав служити у патрульно-постовій службі, згодом – протягом 4 років у спецпідрозділах МВС, у карному розшуку Луцька у відділі по розкриттю квартирних крадіжок, в управлінні карного розшуку області. У 1999 році перейшов на посаду оперуповноваженого чергової частини штабу УМВС у Волинській області.

У травні 2014 року займав посаду помічника начальника чергової частини – оперативного чергового.

У 1997 році закінчив Львівський інститут внутрішніх справ, у 2004 – Академію внутрішніх справ України. Одружений, дружина працює у школі №1 вчителькою початкових класів.

Олег Кічук має двох доньок. Мешкає у Луцьку, у частині будинку, який отримав у спадок від батька. Володіє автомобілем Mercedes E-класу, 1999-го року випуску.

В судах з'явиться єдиний комплекс фіксації процесу

Із серпня 2016 року стартує інноваційний проект із забезпечення судів єдиною програмою технічної фіксації судового процесу. Відповідний уніфікований програмно-апаратний комплекс здійснюватиме звуко-, відеозапис та запис відеоконференції.

Як пояснили "ЗіБ" у ДСАУ, майже кожен місцевий та апеляційний суд буде забезпечено одним таким комплексом.

Уніфікований програмно-апаратний комплекс технічної фіксації судового процесу повинен забезпечити повну відповідність протоколу та фонограми судового засідання.

Протокол судового засідання із застосуванням програми технічної фіксації зберігається в режимі, що унеможливлює його подальше коригування, роздруковується, підписується власноруч секретарем судового засідання та долучається до матеріалів судової справи.

Встановлення такого комплексу є можливим на раніше придбаних системах звукозапису та відеоконференцзв’язку, що розміщені в приміщеннях судів, на безоплатній основі із необмеженою кількістю ліцензій.

Очікується, що уніфікація процедури фіксації процесу дозволить зменшити навантаження на секретаря судового засідання внаслідок відмови від необхідності одночасного обслуговування систем звукозапису та відеоконференцзв’язку (у разі її застосування), а також ведення протоколу повного технічного фіксування судового засідання за допомогою зазначеного програмного забезпечення.


Також, відзначають в ДСАУ, завдяки проекту стане можливим підвищення якості підготовки секретарем судового засідання протоколу повного технічного фіксування судового засідання у зв’язку з можливістю його детального ведення із зазначенням точного часу проведення процесуальних дій відповідними особами та обслуговування лише одного комплексу технічної фіксації судового процесу.

неділю, 17 липня 2016 р.

Рева пояснив, чи слід в майбутньому повертати субсидійні гроші

Міністр соціальної політики Андрій Рева під час засідання ВР зазначив, що значна частина депутатів Верховної Ради підпадає під умови отримання субсидій на житлово-комунальні послуги.

Про це повідомляє Фінбаланс.

«Проаналізувавши у відкритому доступі інформацію про доходи самих народних депутатів, я хочу вас запевнити, що значна частина тих, хто сидить у цьому залі, не тільки має право, а й можливість оформити житлову субсидію. Виходячи з ваших доходів за минулий рік», – сказав він (слід розуміти, іронічно сказав, – ред.).

Рева закликав депутатів не лякати громадян неправдивою інформацією про систему субсидій та спростував 9 міфів, популярних серед населення.

Міф 1. Що всю суму отриманих субсидій доведеться повернути в майбутньому а також те, що начебто оформлення субсидії в майбутньому може перешкодити продажу квартири, будинку чи оформленню спадку. «Такі чутки поширюються вже 20 років. Однак немає жодного подібного випадку», – зазначив Рева. «Субсидія є безповоротною державною допомогою, її отримання не пов’язане і не тягне за собою зміни форми власності житла», – зазначив міністр.

Міф 2. Що необхідно начебто використовувати газ, воду та інші комунальні послуги в повному обсязі, на які призначена житлова субсидія, інакше її перестануть надавати. «Випалювати газ до рівня призначеної субсидії не лише безглуздо, але й невигідно», – зазначив Рева. «Якщо люди не використали всю норму ресурсів на сім’ю, заощаджені кошти субсидії залишаються на рахунках сім’ї і можуть бути використані в подальші місяці в тому числі і для погашення обов’язкової частки платежу», – наголосив міністр.

Міф 3. Про те, що клопоту з оформленням субсидії багато, а в реальності вона може скласти мізерну суму.

Міністр нагадав, що потрібні лише 2 документи для оформлення субсидії. А подати заявку тепер можна і в електронному вигляді.

Міф 4. Що субсидії не надаються безробітним працездатним громадянам або сім’ям, до складу яких входять такі особи. «Якщо такі громадяни не мають доходів для розрахунку субсидії їм буде враховано умовний дохід в розмірі двох прожиткових мінімумів для працездатної особи», – зазначив Рева.

Міф 5. Субсидії не призначаються за наявності заборгованості за оплату комунальних послуг. Він зазначив, що цю норму було скасовано ще в 2011 році.

Міф 6. Що за помилки при заповненні декларацій будуть штрафувати або навіть забирати субсидії. «Жодних штрафів за помилки в деклараціях не буде. Можливі санкції у випадку, коли громадяни свідомо приховали частину важливої інформації», – сказав глава Мінсоцполітики.

Міф 7. Що громадяни можуть втратити субсидію, якщо будуть купувати валюту. «Субсидія не призначається, якщо будь-хто з членів домогосподарства протягом 12 місяців перед зверненням про призначення субсидії здійснив одноразову купівлю товарів робіт та послуг на суму, яка на дату купівлі перевищує 50 тисяч гривень. Купівля валюти не входить в перелік вартісних покупок, здійснення яких позбавляє права на субсидію», – сказав Рева.

Міф 8. Що Міністерство фінансів проводить перевірку доходів одержувачів субсидій через банківські установи. «Неправдивою є інформація, що субсидій позбавлять ті сім’ї, які мають депозитні рахунки в сумі більше 50 тисяч гривень або інші доходи», – наголошує міністр. «Депозити і відсотки по них не враховуються як доходи і не входять в перелік критеріїв, на підставі яких може бути відмовлено в наданні субсидії», – додав Рева.

Міф 9. Що субсидія не призначається батькам пенсіонерам, в помешканні яких зареєстровані повнолітні діти які проживають в іншому місці. «Рішення комісії приймається з урахуванням наявності документа, що підтверджує тимчасову відсутність осіб з числа зареєстрованих. За відсутності документа – на підставі акту обстеження матеріально-побутових умов проживання сім’ї», – сказав міністр.

суботу, 16 липня 2016 р.

«Тут треба не вставати, а «сідати», – Генпрокурор розкритикував роботу волинських прокурорів (ВІДЕО)



Генеральний прокурор України Юрій Луценко розкритикував роботу волинської прокуратури та правоохоронних органів. Також він зазначив, що для них буде краще, якщо вони вже сьогодні напишуть рапорти про звільнення. Про це він говорив під час представлення нового прокурора Волинської області у суботу, 16 липня.
«Особливо тяжкі злочини в області ростуть. Злочини проти власності виросли на 55%. Але цим нема коли займатися. Чому? Бурштин, переходи, ігрові зали займають весь робочий час. Крадіжки – 65%, грабежі – 77%, вимагання – 50%», – зазначив Луценко.
«Я не хочу читати ці ганебні папери, я не хочу чути, скільки лісу вирізали під кришуванням місцевої прокуратури, які цього не помічають. Я не хочу чути про переходи, які платять мзду і заступникам обласних прокурорів і місцевим прокурорам, які там знаходяться. Я не хочу бачити усі ці бурштинові копальні, які відкрито кришуються прокурорами. Я перепрошую, але не доводьте до гріха. Я б дуже попросив усіх заступників і місцевих прокурорів сьогодні подати рапорти. Аби не підбулося того, що в Рівному – виводом в кайданках», – додав він.

пʼятницю, 15 липня 2016 р.

Безпрецедентні військові навчання відбуваються на волинському полігоні «Повурськ» (ФОТО, ВІДЕО)

Безпрецедентні військові навчання відбуваються на волинському полігоні «Повурськ». Масштабні маневри Збройних Сил України «Літня гроза-2016» уперше за роки незалежності зібрали у нашому регіоні велику кількість військових і техніки різних видів військ. Перевірити хід бойового злагодження і навички захисників приїхав на Волинь начальник Генштабу, головнокомадувач Збройних сил України Віктор Муженко.



http://voltv.com.ua/bezpretsedentni-vijskovi-navchannya-vidbuvayutsya-na-volynskomu-polihoni-povursk/

У Ковелі доріжку біля майбутнього пляжу викладають неякісною бруківкою (ФОТО)

Голова громадської організації «Спортивний клуб «Ковель» і тренер Волинської обласної ДЮСШ інвалідів Сергій Панасюк (на фото – крайній зліва) повідомив наше видання про дефектну бруківку, яку робітники не дуже якісно викладають на березі водосховища, там, де має бути рекреаційна зона. На знак протесту він навіть заблокував своїм автомобілем таку «роботу». На берег прийшли деякі громадські активісти, аби його підтримати, приїхали сюди поліцейські та представники влади.

Як відомо, ініціатором будівництва цієї рекреаційної зони є депутат Верховної Ради Степан Івахів.
«В минулому році на День Ковеля Степан Петрович подарував місту сертифікат на 2 мільйони гривень для облаштування Набережної Герої. Ми тоді ще не уявляли, якою вона буде. Але вирішили, що це має бути не місце скорботи, а простір, який надихатиме на оптимізм, додаватиме ковельчанам сил та натхнення. Згодом до нас надійшла пропозиція від міського голови [Олега Кіндера] – об’єднати зусилля і зробити повноцінну зону відпочинку, якої немає навіть у Луцьку», – каже в інтерв’ю тележурналістам директор благодійного фонду Степана Івахіва «Патріоти Волині» Денис П’ятигорець.

Куди спрямувала «івахівські» гроші місцева влада, схильна до різних махінацій, – широкому загалу невідомо. Можливо, за надані благодійним фондом кошти градоначальство придбало ось цю щербату бруківку?

«Перед початком чемпіонату України з веслування тут почали викладати цю бруківку. Я забив на сполох, бо вона надзвичайно неякісна, вищерблена. Маю фотознімки бруківки, яка є в рекреаційних зонах у Польщі, то в порівнянні з нашою – небо і земля. Сюди на водосховище треба депутатів, міського голову. Громаду не хочуть чути! Це наш такий «тихий» страйк проти безладу», – мовив Сергій Панасюк біля свого автомобіля.
«Ви не згідні із забудовою бруківкою?» – поцікавився в нього працівник поліції.
«Так. У першу чергу, бруківка неякісна. По-друге, нераціональне використання, як мені стало відомо, бюджетних коштів. І третє, не враховуються інтереси громадських формувань», – відповів Сергій Панасюк
А проводилися громадські слухання з цього проекту?» – спитав спецкор волинської газети «Вільна думка» Микола Силюк.
«Ну звичайно. Тим займався Прокопів [заступник міського голови Ігор Прокопів] цим питанням», – вказав на «крайнього» начальник управління капітального будівництва та житлово-комунального господарства виконкому Ковельської міської ради Віталій Донець, яке «щедро» поводиться з бюджетними коштами, нещодавно «вгативши» за світлофор третину мільйона без проекту і кошторису
«Ніяких громадських слухань не було! Ніхто ні в кого нічого не запитував!» – заперечив громадський активіст Сергій Котік.
Він з обуренням розповів, як його, учасника двох Майданів, два дні тому під час розмови обматюкав високопосадовець. На запитання журналіста Миколи Силюка: «Хто саме?», Сегій Котік дав тверду відповідь: «Кіндер».

«Моя пропозиція така: біля водосховища має бути не бруківка чи асфальт, а травичка і дерева. У місті є багато проблем, на вирішення яких потрібні гроші, а їх тут «закопують». Повинні були провести громадське обговорення. Не треба нищити те, що потрібно для громади», – апелював до чиновника Сергій Котік і рукою показував, де владою роздані «наділи» під приватне житлове будівництво.

На місце події приїхав перший заступник міського голови Михайло Гетьманта консультант мера Юрій Конащук. Почувши від Котіка, як той на водосховищі займається бігом, Михайло Олександрович досить грубо, що абсолютно не личить посадовцю такого рангу, просто насміявся з громадського активіста. 

«То ти тут бігом займаєшся? Ох ти спеціаліст-бігун! Олімпійський чемпіон! Он та сторона є – бігай там. Там сторона. Бігай там. І по кругу. По пєрєсєчьонной мєсності. Ти мені розказуєш, що таке бігати!» – «видав» розгнівану тираду перший «зам» Олега Кіндера.
У відповідь Сергій Котік сказав хамуватому «чинуші», скільки сотень підписів зібрав проти приватної забудови біля водосховища.
«Та де ти їх збирав?! Ти приведи мені сюди тих людей. Він збирав…», – продовжував глузувати над активістом Михайло Гетьман.

Напруга підвищувалась: Котік згадав про Майдан, мовляв, хіба за такі ідеали боролись, а Гетьман сказав, що він теж там був, але це викликало невдоволення у Котіка.
«Ти там в штабі сидів! О, молодець – вийдеш ранком побритий, чистенький, одеколоном чути. Хто тебе знає, де ти бував. І поки ми на барикадах були, ви тут біля водосховища землю роздали», – привселюдно пан Котік «брив» пана Гетьмана.
«Серьожа, проснись! Проснись!» – затараторив Михайло Олександрович.

Між емоційними співрозмовниками почався спір: за якої влади на водосховищі роздали землю? Котік стверджував, що це було за міського голови Олега Кіндера, а Гетьман заперечував, нібито все почалося раніше, коли мером був Сергій Кошарук.
«Якби «Батьківщина» не проголосувала тоді, то землю тут сесія не віддала би в приватні руки. А ви дружно голосували за забудову прибережної смуги. Кіндер все пороздавав!» – нагадав Сергій Котік, дорікнувши Михайлові Гетьману, який за минулої каденції був секретарем міської ради.

Суперечка між чиновником і громадським активістом тривала.
«Ти розберися спочатку, а тоді говори. Чуєш? Нє? Я тобі кажу: я за свої слова відповідаю – при Кошаруку там жодного участка не дали», – «випалив» раптом Михайло Олександрович. – «Ну і шо? Кругом винна Батьківщина?! Що ти до Батьківщини лізеш?»
«Так. Це ваша «Батьківщина». Кіндер все пороздавав», – втокмачував йому пан Котік.
«Батьківщина», – твердив за ним пан Гетьман.
«Ваша «Батьківщина». Земля, справедливість, любімо Україну… Це ваші лозунги на виборах», – соромив Сергій Котік.
«Ти чуєш себе?!» – знервовано казав Михайло Гетьман.
«Я себе чую, а ти – безсовісний», – мовив Сергій Іванович.
«А вони гроші вкладають у таку бруківку», – долучився до «гарячої» розмови Сергій Панасюк.
«Партія «Батьківщина», де тут подітись. Дурний був. При першому Майдані я йшов за Юлю Тимошенко, життя був готовий віддати за неї. А вони мене грабують! Безсовісні!» – продовжував «чихвостити» місцеву «біло-сердечну» владу Сергій Котік.
У цей час Юрій Конащук, який «прогримів» із ларьком під магазин, та журналіст Микола Силюк почали один одного фотографувати.

«Коля, успокойся. Успокойся. Невже нема чим більше зайнятися?!» – закривався від об’єктиву газетяра модним апаратом консультант мера.
«Нерви не треба псувати було. Треба було порадитися нормально з громадою. Коли Майдан закінчився, то Ігор Ярославович [Ігор Прокопів] через два-три тижні збирав громадські організації, активістів: а як-то робити це, а як робити те. А тепер? А навіщо!?» – дивується хитрому чиновництву Сергій Панасюк.
«Михайло Олександрович, то були проведені громадські слухання чи ні?» – звернувся журналіст Микола Силюк до першого заступника міського голови.
«Іди звідси», – тихо, але зле буркнув пан Гетьман.
«Так були чи ні? Михайло Олександрович, були чи ні?» – допитувався Силюк.
«Іди спочатку прочитай, що таке громадські слухання і для чого вони є», – знову нервувався перший «зам».
«Ну…», – зробив паузу спецкор «Вільної думки».
«Іди розберися, а потім будеш мені тоді нукати, питатися», – поставив «крапку» Михайло Гетьман.

Але це ще не «крапка» в даній історії…