НОВОРІЧНЕ ІНТЕРВ'Ю АРТЮШЕНКА ОЛЕКСАНДРА ДЛЯ НОВОРІЧНОГО ВИПУСКУ ГАЗЕТИ "ВОЛИНЬ, ЯКЕ ...НЕ БУЛО ОПУБЛІКОВАНЕ...

З нетерпінням чекали ми всі родиною Новорічного випуску "Волині", адже для цього була важлива підстава: син Олександр, дав інтерв’ю спеціально для святкового випуску, у якому розповів, як він, невинний, чотири Нових роки (2005-2008) відзначав за гратами.

До речі, у серпні 2008 року (№№ 824, 825, 827, 828) у статті "ВБИВЦЕЮ ЗРОБИЛИ НЕВИННУ ЛЮДИНУ" та у грудні 2008 року (№ 885) у статті "МАМА ВИЗВОЛИЛА СИНА З ТЮРМИ" журналіст Олександр Нагорний писав про долю Олександра.

Тоді писати було легше: є виправдувальний вирок Одеського апеляційного суду та архів із понад 30 публікацій журналіста Бориса Штейнберга, який більше двох років вів журналістське розслідування по справі Артюшенка і інформував читачів декількох газетних видань м. Одеси.

…А тепер…

Я відкрила Новорічний випуск "Волині" і не знайшла у ньому інтерв’ю Олександра.

Зате, переглядаючи попередні номери газети я знайшла хвалебну статтю про пана А.І. Гіля – прокурора Волинської області і все зрозуміла: не вписується розповідь сина Олександра після статті про пана Гіля!!!

А тому, я дослівно напишу нижче, що розповів "Волині" для святкового номера мій син Артюшенко Олександр:

" НОВИЙ РІК У СІЗО.

Свято Нового року всі чекають з нетерпінням, також і я . У нашій сім'ї виховувалось четверо дітей і Новий рік ми завжди старалися зустріти вдома в колі сім'ї, а потім уже святкувати з друзями.

31 грудня 2003 року помер наш тато Артюшенко Володимир Григорович і це стало нашим обов’язком збиратися на Новий рік вдома.

24 грудня 2004року мене забрали у Ковельський райвідділ міліції і для мене і моєї родини розпочались страшні дні без свят і вихідних днів.

26 грудня, коли мене в наручниках конвой віз до м. Одеси, то всі, хто зібрався вдома на поминальний обід по татові – страждали від нового стресу – бо не знали, за що мене повезли до Одеси.

Ніч з 26 на 27 грудня пройшла в пекельних муках – працівники міліції міняючи методи катування примушували писати явки з повинною і брати на себе розбій, вбивство одеситки, до чого я не мав ніякого відношення.

30 грудня, після усіх знущань – мене помістили в ізолятор тимчасового тримання Одеського обласного управління міліції де мене застав Новий 2005рік. Я його не зустрічав - ніяк.

У мене нестерпно боліло усе тіло, особливо руки, які розпухли від переломів. Крім баланди, якою там кормили їсти не було нічого. Навіть цигарок не було, Та й передачі не приймали, напевно був наказ.

У Новий 2006 рік я уже переступив засудженим на 13 років позбавлення волі і перебував в Одеському слідчому ізоляторі.

На Новий 2007-2008 рік я також перебував в Одеському слідчому ізоляторі, але вже як підсудний, так як 16 травня 2006 року Верховний Суд України скасував обвинувальний вирок.

Одеський слідчий ізолятор побудований ще царицею Катериною-2, в основному складається із маленьких камер величиною по 6 квадратних метрів, з овальною стелею, маленьким вікном з подвійною решіткою. В камері стоїть двоє нар в два яруси, умивальник, туалет, маленький столик.

Тут нас проживало по чотири чоловіки, а деколи і більше. Ув’язнених в камерах постійно міняли..

Перед Новим роком ми отримували від рідних передачі, а тому, готували собі святковий стіл, а так як у камерах світло на ніч не виключається, то в 12 годин ночі, ось в таких умовах ми вечеряли і згадували рідних, друзів. Це дуже важко.

Святкування Нового 2008 року, та й попередні, я – ми, дивилися по телевізору, бо у камері був маленький телевізор, який на деякий час відволікав від тяжких думок, однак, його дивитись можна також лише у визначені години.

Весь час жив надією, що все це скінчиться і незабаром буду вдома.

В даний час відділ з розслідування особливо тяжких злочинів Генеральної прокуратури України проводить досудове слідство по кримінальній справі порушеній проти працівників міліції, які мене катували і за фактами фальсифікації речових доказів, якими мене обвинувачували.

Зважаючи, що ніхто із тих посадових осіб моє місце в СІЗО займати не хоче, то Ковельською міліцією до нас вживаються різні методи незаконного впливу, особливо до моєї мами, мого захисника і законного представника.

Останні такі події відбулись 10 грудня цього року, після того, як вона, як правозахисник, виступила на круглому столі в обласній державній адміністрації, присвяченому Дню захисту прав людини з критикою на адресу прокурора Волинської області А. І. Гіля та прокурора м. Ковеля С. М. Масалова, які покривають незаконні дії працівників міліції, а також висловила присутнім думку громадян, членів обласної правозахисної організації, що при тій кількості скарг у вищестоящі органи на бездіяльність прокурора області, багаторазових пікетуваннях обласної прокуратури є недоречним присвоєння А. І. Гілю звання Заслуженого Юриста України.

Реакція прокуратури була миттєвою і щойно Галина Олексіївна виїхала з Луцька додому, як працівники Ковельської міліції по телефону почали переконувати її, щоб по приїзду до Ковеля, незважаючи на вечірній час, вона одразу, добровільно пішла до Ковельської прокуратури на допит у якості свідка по Одеській кримінальній справі, де начебто її чекає слідчий Генеральної прокуратури України. Після 19:30 години вечора з'явилися додому і годину ще переконували вдома, а коли зрозуміли що ніякі вмовляння не діють, пред’явили постанову про примусовий привід і для її виконання намагалися застосувати силу, щоб доставити Артюшенко Г. О. до Ковельської прокуратури.

Однак, Галина Олексіївна звернула увагу: - постанова написана не на бланку, відсутня печатка, штамп, вона не свідок і ніколи ним не була, текст написаний з помилками, вечірній час – а тому не підкорилася працівникам міліції і з ними не поїхала.

Що це було і чим би це могло закінчитись, можна тільки здогадуватись.

До прикладу – 24 грудня 2004 року мене забрали до міліції на бесіду на годинку також з дому, а повернувся я через 39 місяців.

Отак ми і живемо." 

Шановна наша НЕЗАЛЕЖНА ГРОМАДСЬКО-ПОЛИТИЧНА ГАЗЕТА "ВОЛИНЬ"!!!

Влада приходить і відходить, прокурори міняються, а читачі твої прагнуть з твоєю допомогою навести лад у державі!!!

То ж бажаємо у Новому році бути чесними і по справжньому незалежними.