«Ти і міліція: як діяти, щоб не були порушені твої права»

http://mvs.gov.ua/mvs/control/volyn/uk/publish/article/86556

16 травня участь у робочому засіданні Громадської ради при УМВС України у Волинській області взяв головний міліціонер області Олександр Терещук, котрий відзначив, що Громадська рада – це один із способів взаємодії міліції та громади.

Під час чергового засідання Громадської ради керівники громадських організацій обговорили ряд питань, зокрема тих, що стосуються дотримання законності, прав людини та громадянина в діяльності органів внутрішніх справ Волині за 4 місяці поточного року, проведення профілактично-просвітницьких заходів під назвою «Ти і міліція: як діяти, щоб не були порушені твої права» та забезпечення прав працівників міліції, ветеранів та пенсіонерів ОВС при реформуванні МВС України. При цьому наголошували, що під час проведення моніторингів дотримання прав людини в системі ОВС необхідно вживати попереджувальні заходів, спрямовані на усунення причин і умов, що сприяють виникненню надзвичайних подій, ініціювати проведення службових перевірок по заявах і зверненнях громадян, які надходять у секретаріат Громадської ради.

Олександр Дмитрович звернувся до представників громадських організацій із проханням терміново повідомляти йому про всі факти порушення прав громадян із боку працівників органів внутрішніх справ області.

– Вам не байдужі проблеми, з якими щодня стикаються громадяни, а тому я хочу бачити активність із вашого боку у всіх питаннях, що стосуються діяльності волинської міліції, – відзначив Олександр Дмитрович. – Таким чином ми зможемо оперативно відреагувати, а відтак не допустити різного роду порушень.

Окрім того, задля зміцнення позитивного іміджу органів внутрішніх справ представники інститутів громадянського суспільства, котрі є членами Громадської ради при УМВС України у Волинській області, в місті Луцьку проведуть конкурс на визначення кращого дільничного пункту міліції та кращого дільничного інспектора міліції.

Оксана БЛИЩИК,  СЗГ УМВС України у Волинській області

О О О О О О О О О О О О О О О О О О О О О О О О О О О О О О О О О О О 

                                       Протокол № 6

              засідання Громадської  ради при УМВС України 

                                у Волинській області               

16 травня 2013 р.                                                      м.Луцьк

Присутні:  члени Громадської ради А.Цісарук, В.Столярук, С.Шелепін,  В.Живко,  О.Чуйко,  Л.Павловский,  О.Мазурак,  В.Омельчук, Г.Артюшенко, В.Левандовский, А.Гаврищук,  В.Вальчук, П.Верзун Н.Пахомюк, А.Бурчак, А.Ройко, О.Блищик, В Буравский, Г. Павлович

Головуючий : голова ГР Цісарук А.В. Секретар: Гаврищук А.О.

      Порядок денний

             засідання Громадської ради при УМВС України в області. 
1. Дотримання законності, прав людини та громадянина в діяльності органів внутрішніх справ  УМВС України у Волинській області за 4 місяці поточного року.

         Інформує: начальник ІОС УКЗ УМВС в області
2. Про продовження до 01.07.2013 року моніторингу стану справ, щодо організації роботи дільничних пунктів міліції м. Луцька.  Визначення  і  нагородження громадською радою двох  кращих.
      Інформують: голова громадської ради при Луцькому міському голові, член ГР при УМВС П.Верзун; голова ГР при УМВС А. Цісарук.
3.  Про проведення на Волині інформаційно-просвітницького заходу: «Ти і міліція: як діяти, щоб не були порушені твої права» 
        Інформує: голова ГР А.Цісарук. 
4. Забезпечення прав працівників міліції,  ветеранів та пенсіонерів ОВС, у відповідності до Конституції України, при реформуванні МВС України. Участь в обговорені проектів законів, ініціювання звернень. 
        Інформують: А. Цісарук , В.Буравский, С.Шелєпін. 
5. Різне. 

По першому питанню з інформацією виступив  начальник ІОС УКЗ УМВС в області А. Обйортишев, про стан роботи по дотриманню законності, прав людини та громадянина в діяльності органів внутрішніх справ  УМВС України у Волинській області за 4 місяці 2013 року.

В обговорені взяли участь: А.Цісарук, Г.Артюшенко Н.Пахомюк, А.Ройко

Прийняте рішення: 
1.Інформацію ІОС УКЗ УМВС в області, про стан роботи по дотриманню законності, прав людини та громадянина в діяльності органів внутрішніх справ  УМВС України у Волинській області в за 4 місяців 2013 року, взяти до відома, разом з тим звернути увагу громадської ради на ініціювання, під час проведення моніторингів, упереджувальних заходів направлених  на усунення причин і умов що сприяють надзвичайним подіям . 
2.Ініціювати проведення службових перевірок по заявах і зверненнях громадян які  надходять в секретаріат громадської ради, про, що інформувати членів Ради. 
3. Звернутись до ІОС УКЗ УМВС про необхідність інформування громадської ради  про результати перевірок по зверненнях громадян і публікаціях в ЗМІ, про недоліки в роботі підрозділів і служб УМВС в області. 
4. Рекомендувати керівництву УМВС в області створити в Управлінні МВС України у Волинській області постійно діючу мобільну групу з моніторингу забезпечення прав і свобод людини та громадянина в діяльності органів (підрозділів)  УМВС України у Волинській області. Запропонувати для затвердження Положення про постійно діючу мобільну групу з моніторингу забезпечення прав і свобод людини та громадянина в діяльності органів (підрозділів) УМВС України у Волинській області, згідно рішення  ГР від 01.02.2013 року протокол №5. 
5.Голові громадської ради А.Цісаруку підготувати для затвердження проект наказу про перезатвердження складу громадської ради, з внесенням відповідних змін в положення про посвідчення члена громадської ради

Голосували:  за  -  19      проти -    0     утр. -   0

По другому питанню з інформацією виступили: голова громадської ради при Луцькому міському голові, член ГР при УМВС П.Верзун; голова ГР при УМВС А. Цісарук.  Про ініціативи членів громадської ради,  щодо оголошення конкурсу на кращий дільничний пункт міліції в м. Луцьку. Моніторинг стану справ, щодо організації роботи дільничних пунктів міліції,  здійснюється на протязі лютого  - червня поточного року. Підведення результатів моніторингу і визначення переможця запропоновано провести на засіданні громадської ради в липні поточного року.

В обговорені взяли участь: А.Гаврищук, С.Шелепін, Н. Пахомюк, В.Вальчук, А.Ройко, О.Терещук

Прийняте рішення: 
1.Для продовження моніторингу і визначення результатів конкурсу на кращий ДПМ створити робочу групу до складу якої включити наступних членів громадської ради: П. Верзун, С.Шелєпін, О.Блищик, А.Ройко, А.Гаврищук 
2.Робочій групі провести організаційне засідання, розробити відповідну анкету опитування громадян, організувати  проведення конкурсу, забезпечити популяризацію роботи служби ДІМ  і результатів моніторингу в ЗМІ області. про, що проінформувати ГР. Пропозиції, щодо визначення кращих двох ДПМ, винести на засідання ГР. 
3.Моніторинг  здійснювати  шляхом опитування громадян, візуального спостереження за роботою дільничних інспекторів міліції, патрульно -постових нарядів  під час реагування на заяви і звернення громадян, припиненні правопорушень, забезпечені громадського порядку і здійснення прийому громадян в приміщеннях ДПМ. 
4. Основними  критеріями оцінки роботи дільничних інспекторів міліції і дільничних пунктів міліції визначити: 
-Думку жителів мікрорайону про роботу дільничних інспекторів міліції. 
-Стан громадського порядку і безпеки громадян на адміністративній дільниці. 
-Обізнаність громадян про свого дільничного інспектора його контактні телефони, часи прийому, розташування дільничного пункту міліції. 
-Облаштування приміщень дільничних пунктів міліції в інтересах створення належних умов для роботи дільничних інспекторів міліції, створення зручностей для громадян, наявність витягів з окремих законів, інформації про можливість оскаржити дії дільничного  інспектора міліції, а також інформації про центри правової допомоги в тому числі і первинної безоплатної. 
Голосували:  за  -  19        проти -      0        утр. -  0

По третьому питанню з інформацією виступив голова ГР А.Цісарук .   Про проведення у Волинській області  інформаційно-просвітницького заходу:«Ти і міліція: як діяти, щоб не були порушені твої права» , організованого Асоціацію  українських моніторів дотримання прав людини в діяльності  правоохоронних органах. Розроблений АУМДПЛ алгоритм дій і форму звітності про проведення заходу. 
В обговорені взяли участь: О. Терещук, Н.Пахомюк, В.Вальчук, П.Верзун

Запропоновані пропозиції до рішення:

1. Рекомендувати членам громадської ради при УМВС України у Волинській області прийняти участь в проведені інформаційно-просвітницького заходу:«Ти і міліція: як діяти, щоб не були порушені твої права», в якості регіональних координаторів. 
2. Члени громадської ради, які виявили бажання стати регіональними координатори, можуть будувати програму заходу у відповідності до потреб групи та власного досвіду, але важливо, щоб рід час заходу були висвітлені наступні теми: 
-Основні принципи спілкування з працівниками міліції. 
-Підстави для зупинки громадянина працівниками міліції. 
-Підстави для перевірки документів. 
-Поширені порушення з боку працівників міліції під час складання адміністративного протоколу. 
-Поширені порушення з боку працівників міліції під час особистого огляду. 
-Поширені порушення з боку працівників міліції під час доставляння у відділок міліції. 
-Що робити, якщо міліціонери порушили твої права. 
3. Регіональним координаторам, проведення заходу організувати в тісній співпраці з службою КМСД,  іншими зацікавленими службами МРВ області, при необхідності за їх участю. Про результати проведення заходу проінформувати ГР.

По четвертому питанню з інформацією виступили: голова ГР А.Цісарук , заступник голови ГР В.Буравський, член ГР.С.Шелєпін 
В обговорені взяли участь:  О. Терещук, А.Цісарук,  В. Живко

Прийняте рішення: 
1. При не підтверджені фактів, порушень прав громадян працівниками міліції, по заявах і зверненнях громадян, громадській раді ініціювати, через публікації в ЗМІ, відповідні спростування. 
2. При внесені для розгляду Верховною Радою України, проектів законів направлених на реформування МВС України, взяти участь в їх обговорені, ініціювати звернення про недопущення обмежень щодо соціальних гарантій як працівників міліції так і ветеранів, пенсіонерів ОВС. 

Голосували:  за  -   19       проти -        0      утр. -  0

Голова ГР                                А.В. Цісарук
Секретар                                 А.О. Гаврищук                      

Волинянин намагається довести, що за смерть його сина «відсиділи» не ті

http://www.viche.lutsk.ua/volynyanyn-namagayetsya-dovesty-sho-za-smert-yogo-syna-vidsydily-ne-ti-id14286/

Волинянин Віталій Шабала намагається довести - винні у загибелі його сина і досі не покарані, а люди, які були непричетні, відсиділи за гратами чотири роки, - повідомляє ТРК "Аверс".

ДТП із смертельними наслідками трапилось ще у 2007-му році. Зокрема, син Віталія повертався з Ковеля до Луцька. На автовокзалі незнайомий чоловік запропонував недорого підвезти, на що той погодився. У транспорті їхали ще чотири незнайомі йому пасажири. З п’яти  чоловік додому повернулись лише двоє.

«Десь чи прозівав чи що, і наїхав на пару коней, внаслідок якого один кінь залетів в салон і в салоні травмував трьох людей насмерть, і двох залишив каліками. Тобто залишився той, що сидів на передньому сидінні і на третій сідушці зліва. Ну і сам водій остався живий», - розповів подробиці трагедії шестирічної давності Віталій Шабала

Після аварії тривали суди тривалістю у два роки і нарешті винесли вирок, та аж ніяк не той, якого чекали. В результаті ухвала суду у чотири роки позбавлення волі отримав фірман. Чоловік вважає таке рішення неправомірним. Відтак, узявся доводити справедливість, причому самотужки, без підтримки юристів. Бо не погоджується, що невинна людина повинна сидіти за гратами, у той час доки винуватець на свободі.

«Було винесено рішення, що винуватий в цій справі візник… Ну як може бути візник винуватий, якщо вся травмуюча сила залежить від швидкості, а швидкість набирає механічний транспортний засіб, тобто, машина. Їхали на швидкості більше 80-десяти… Але потім взявся до роботи слідчий. Він все діло підтасував, підробив, і на суд попала така брехня, що я вже от скільки доказую… Але все вже відбулося і свою роботу вони зробили», - пояснив скаржник.

Нині чоловік вкотре подав скаргу до Волинського апеляційного суду. Хоче, аби розслідування по даному ДТП провели ще раз, адже постанову про закриття кримінальної справи взагалі винесли без його відома: «Про закриття кримінальної справи я постанови не чув. Оце числа 12-го відбувся суд, ось тоді я тльки побачив деякі матеріали, і я хотів би, щоб прокурор дав трошки роз’яснення того, що у мене є документи… Про існування такої постанови я не знав».

Тоді у суддів виникли запитання до представника прокуратури. Зокрема, суддя Галина Силка поцікавилася: «Ви можете нам зараз надати такі дані, що саме на такому то аркуші і в такій то кримінальній справі є постанова про закриття з якою ознайомили скаржника? Чи можете ви сказати, коли напрявлялася копія постанови про закриття кримінальної справи?»  Представник прокуратури відповів, що у нього таких документів немає.

Далі судді засідати не стали - вирішили перенести слухання на 27-е травня. Тоді й з’ясується, що трапилось з постановою, яка так і не потрапила до отримувача. Сам же скаржник Віталій Шабала запевнив,  що б там не було, намірений йти до кінця.

Правоохоронці хочуть 100 тисяч від газети, журналіста й адвоката

http://zik.ua/ua/news/2013/05/22/409913

Троє працівників волинської міліції звернулися із позовом про спростування інформації, оприлюдненої у найтиражнішому часописі області – газеті «Волинь-нова». Окрім того, вони вимагають від відповідачів солідарно по 33,333 тисячі гривень компенсації.

Справа слухалася 22 травня у Луцькому міськрайонному суді, – повідомляє IA ZIK.

Нагадаємо, ще в лютому 2009 року проти лучанина Андрія Логвиненка порушили карну справу через буцімто поширення наркотиків. Парубок – інвалід третьої групи, свого часу вживав наркотичні засоби. Захищав його адвокат Олег Антонюк, а свідком виступала нинішня постраждала – Олена Димальська. У першій судовій інстанції Андрія Логвиненка визнали винним і нібито засудили до восьми років перебування за ґратами.

Натомість, Апеляційний суд знайшов суперечності в матеріалах справи і відправив її на дорозслідування.

Невдовзі правоохоронці порушили кримінальну справу вже проти Олега Антонюка. За версією слідства, він тиснув на свідка – Олену Димальську – і погрожував убивством їй та її малолітнім дітям. Окрім того, ще одним фігурантом справи стала Лілія Бутько – мати Андрія Логвиненка. Справу вели працівники УБОЗу.

Щоправда, правоохоронці в усіх судових інстанціях зазнали нищівної поразки. Правосуддя визнало, що матеріали справи шиті «білими нитками». Однак прокуратура пішла до останнього, подавши касаційну скаргу.

Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ розглянула кримінальну справу за касаційними скаргами заступника прокурора Волині та постраждалої Димальської на виправдувальний вирок Луцького міськрайонного суду та ухвалу Апеляційного суду Волинської області. Ці вердикти служителів Феміди визнавали невинними Антонюка, Логвиненка та Бутько в інкримінованих злодіяннях.

Зрештою, і в третій інстанції суд виправдав усіх трьох. Як розповів IA ZIK адвокат Олег Антонюк, тепер неприємності уже чекають на горе-правоохоронців. «Ми маємо намір позиватися щодо відшкодування моральної та матеріальної шкоди, спричиненої безпідставним переслідуванням. А також добиватися притягнення до кримінальної відповідальності винних у фабрикуванні справи», – повідомив Антонюк.

Адвокат звернувся до суду з позовом про відшкодування моральної шкоди, завданої органами досудового слідства. Завдані йому збитки Олег Антонюк оцінив у 200 тисяч гривень. А в грудні 2012 року в інтерв’ю найтиражнішій газеті регіону «Волинь-нова» розкритикував трьох слідчих міліції, які, на його думку, фабрикували справу.

Правоохоронці ж звернувшись з позовом до Луцького міськрайонного суду із вимогою спростувати інформацію, яка нібито шкодить їхній честі, гідності і діловій репутації. Вони просили суд стягнути солідарно із газети, автора матеріалу та Антонюка на свою користь кожному по 33,333 тисячі гривень.

Однак, схоже, що правоохоронці Юрій Пилипюк, Богдан Щербатюк та Володимир Андрійчук звернулися із дифамаційним позовом як працівники міліції. Адже у позовній заяві вони вказали службову адресу, а для посвідчення особи до заяви доєднали службові «ксиви».

А частина 2 статті 31 Закону України «Про інформацію» однозначно стверджує: «Суб’єкти владних повноважень як позивачі у справах про захист честі, гідності та ділової репутації вправі вимагати в судовому порядку лише спростування недостовірної інформації про себе і не мають права вимагати відшкодування моральної (немайнової) шкоди. Це не позбавляє посадових і службових осіб права на захист честі, гідності та ділової репутації в суді».

Адвокат Олег Антонюк вказав, що в інтерв’ю виданню висловив власні оціночні судження. З його слів, суд у трьох інстанціях визнав, що справа «шита білими нитками». З цього приводу він звернувся до прокуратури із заявою про притягнення винних правоохоронців до кримінальної відповідальності.

Окрім того, відповідачі вказали і на інші моменти. На їхню думку, позивачі не навели докази причинно-наслідкового зв’язку між публікацією в газеті та нібито погіршенням власного здоров’я, а надали лише лікарняні листки із відомчої медичної установи. Понад те, за допомогою до лікарів вони звернулися через два тижні після виходу у світ номера «Волині-нової». Також позивачі визнали, що не намагалися скористатися своїм правом на відповідь, як це передбачено законодавством.

Отож, один із працівників міліції в суді погодився на досягнення мирової угоди із газетою у формі оприлюднення його відповіді на інтерв’ю.

Отож, суд у зв’язку з цим оголосив тритижневу перерву у засіданні.

САВЧУК П. Д.: "МОЯ МІЛІЦІЯ МЕНЕ ТАК БЕРЕГЛА, ЩО В МОЇЙ КВАРТИРІ АЖ ЗБИТКІВ МЕНІ ЗАВДАЛА..."

У квітні місяці цього року до мене з заявою звернувся житель м. Ковель Савчук Петро Дементієвич, в якій просив звернутися від його імені в правоохоронні органи і допомогти йому повернути його речі, привласнені  співробітницею СВ УМВС України у Волинській області Собковською Наталією  Георгіївною, яка працює слідчою у Ковельському МВ, тобто, встановити справедливість.

 Петро Дементієвич доглядав у селі Поворську хворого батька,  з яким і проживав, а його однокімнатна квартира у місті Ковелі багато років пустувала.  

 Одного разу до нього підійшла односельчанка і попросила щоб він дозволив  деякий час пожити у його  квартирі її дочці Наталії.

  Петро Дементійович не має дружини, дітей, а тому погодився надати притулок молодій дівчині, яка  вже працювала у Ковельській міліції слідчою. 

 Ніякої вигоди чоловік собі не планував, а тому і договору ніякого з Наталією не  укладав.

 На момент, коли Наталія Георгіївна поселялася у квартиру там стояли: два дивани, крісла, газова плита, меблева стінка, вішалка. Так як Савчук П. Д. у квартиру навідувався рідко, речами не користувався, то і меблі були новими і квартира була охайною.

  Наталія Георгіївна тоді була незаміжня, а згодом вона вийшла заміж, народила двоє дітей.

  Протягом восьми років, які прожила Наталія Георгіївна у квартирі Савчука, вона сплачувала лише комунальні послуги.

 Одного разу чоловік Наталії Георгіївни мав намір уточнити у Петра Дементієвича суму квартирної плати, але дружина швиденько перевела розмову на іншу тему... Через деякий час до Савчука  почали доходити слухи, що начебто від квартирантів він отримує щомісячно по одній тисячі гривень.

     Наталія Георгіївна не заперечує того, що саме від неї пішли ці чутки, але стверджує, що для цього у неї були певні підстави... 
  А Петра Дементієвича це образило. Що думають про нього люди? Він  з’ясував цю обставину з своїми квартирантами і став наполягати щоб сім’я звільнила квартиру.

Хоча Наталія Георгіївна не поспішала, запевняла Савчука що їй на роботі от-от нададуть квартиру і вони матимуть куди вибратися, а Петро Дементієвич, маючи добре серце - терпляче чекав... А ще, каже – боявся. І люди підливали масла в вогонь: – не накликай біди на свою стару голову, з ким воювати зібрався, з ментами?  Потерпи, бо ще матимеш проблеми і  нікому нічого не докажеш! А час спливав…

У серпні місяці 2012 року на вимогу Савчука, Собковська все-таки звільнила квартиру.

       Проживаючи у квартирі вона декілька років користувалась газовою плитою яка там стояла, а потім, купила собі нову, сучасну плиту і встановила її без дозволу Петра Дементієвича. Куди поділа його газову плиту – невідомо. А коли вибиралась із квартири, то свою газову плиту забрала, а у кухні залишила невідомо чию, непідключену, стару, заржавілу газову плиту.

Коли Петро Дементієвич запитав Наталію Георгіївну - що це значить, то вона йому наче відрубала: - що тепер це його проблеми, а у неї своїх проблем по горло і попередила щоб він до неї більше не дзвонив.

Дев’ять останніх  місяців Петро Дементієвич  справно платить за комунальні послуги, якими не користується, бо у квартирі не проживає. Час від часу нагадує про це Наталії Георгіївні, а також про необхідність з'ясувати стосунки, повернути йому його речі і т.д.

Чоловікові уже 75 років. Батька давно поховав. І як каже Петро Дементієвич, - хочеться уже йому покинути  батьківську, "шевченкову" хатину і пожити у своїй квартирі, але...

    Усі його меблі і речі, якими 8 років користувалась Собковська Н. Г. зносились, втратили вигляд, крім того, Собковська вивезла з квартири навіть  його кришталеві стаканчики, кришталеву вазу яку йому подарували, каструлю і сковорідку, пластмасовий тазик для прання, резиновий килимок який лежав у кладовці. Вона, правда, користувалась своїм килимком, але вибираючись із квартири, «прихватила» і його килимок…

... Одразу у розпачі, він намагався навіть підключити залишену Собковською газову плиту. Визвав майстра, якому потрібна була болгарка, щоб цей рарітет   розібрати і оглянути. А пізніше, працівник газового господарства склав акта, що ця газова плита не підлягає подальшій експлуатації.
Хіба мало нещасних випадків було в Україні за останній період від несправності електричних та газових приладів?

Всі ці речі Савчук П. Д. тепер змушений собі купляти. Окрім того, за всі роки, Собковська Н. Г. у квартирі ні разу не білила стелю та не міняла шпалери і залишила квартиру в занедбаному стані.

     Петро Дементійович у моїй присутності  просив  Наталію Георгіївну компенсувати йому кошти в сумі всього десять тисяч гривень на купівлю газової плити, ремонту меблів і часткового ремонту квартири. В той же час Наталія Георгіївна не заперечувала його претензій і обвинувачень, але категорично відмовилась відшкодовувати будь-які його витрати за заподіяні нею збитки.

      Дуже дивною була її зухвала відповідь, що  краще вона перерахує декілька тисяч гривень хворій сусідській дитині, аніж компенсує Петру Дементієвичу. Це його до болю вразило.

     Він не проти цього, тільки каже – хай дасть хворій дитині у його  присутності і він ще добавить! Досить дорогий подарунок він зробив цій молодій, здоровій родині, яка знехтувала його щирістю і добротою, а тому зараз - Петро Дементієвич не бажає їм дарувати ані копійки.

       Я деякий час не обнародувала цю досить непристойну історію, бо надіялась, що Наталія Георгіївна вирішить цю проблему мирним шляхом і з боку Петра Дементієвича не буде до неї претензій.

      А сьогодні Петро Дементієвич знову прийшов до мене і попросив  невідкладно зареєструвати заяву в прокуратурі та міліції і розмістити статтю у блозі.
     Сьогодні ж, в інтересах Савчука Петра Дементієвича я передала заяву з додатками начальнику  внутрішньої безпеки у Волинській області ДБС МВС України  полковнику міліції Водьку Сергію Сергійовичу, щоб втрутився в дану справу і вжив усіх необхідних заходів реагування.

      Крім того, в кінці тижня відбудеться засідання Громадської Ради при УМВС України у Волинській області з участю начальника обласного УМВС України полковника міліції  Терещука Олександра Дмитровича, де наряду з іншими питаннями буде обговорено стан справ щодо незаконної діяльності працівників міліції Ковельського та Рожищенського МВ, включаючи дану справу.

АРТЮШЕНКО Г.О.

ГР при УМВС України у Волинській області,

ГО «Волинська правозахисна група»

В Україні засуджують 99% обвинувачених - правозахисники

http://www.dw.de/шанси-на-виправдальний-вирок-майже-нульові/a-16801705

  Шанси на виправдувальний вирок в українському суді - майже нульові. Обвинувачених за кримінальними справами з ймовірністю 99,8 відсотка засуджують до ув'язнення. Сподівання - на новий карний кодекс. 

 Українська судова система залишається надзвичайно репресивною. Судді виносять виправдальні вироки вкрай рідко. За сталінських часів суди виправдовували вдесятеро більше підсудних, аніж зараз, стверджують правозахисники.

 Правозахисники покладають великі надії на новий Кримінально-процесуальний кодекс (КПК), який почав діяти у листопаді минулого року та має хоч якось змінити чинну судову систему. Адже наразі українські судді виправдовують лише 0,2% підсудних, що проходять за кримінальними справами.

 Минулого року було звільнено з-під варти лише 707 обвинувачених, при цьому 185 тисяч людей було засуджено. Це статистика самої Державної судової адміністрації, яку наводять українські ЗМІ.

 На запит Deutsche Welle з проханням надати оновлену інформацію про те, чи змінилося ставлення судів до виправдальних вироків після набрання чинності нового КПК, надісланий наприкінці квітня, відомство поки не дало відповіді.

Сила традиції

 Натомість правозахисники зауважують, що українська судова система є надто неповороткою і заскорузлою, тож очікувати якихось різких змін стосовно підсудних не варто. "У судовій системі існує традиція, за якою виправдальний вирок –це надзвичайна подія, на яку звертають увагу всі, і суддя за це може отримати неприємності. Судді самі зізнаються, що їм легше винести обвинувальний вирок, аніж виправдальний, оскільки вважатиметься, що вони виконали свої обов’язки",- розповів Deutsche Welle виконавчий директор Української Гельсінської спілки з прав людини Аркадій Бущенко.

 Правозахисник каже, що майже усі країни колишнього соцтабору мають таку само жорстку судову систему. "Водночас у 1937-му році, коли розгул репресій був у Радянському Союзі, то виправдальні вироки становили 10%, а нині в Україні – менше відсотка",- зауважив Бущенко. При цьому у країнах Євросоюзу судді виправдовують від 5 до 10% , а у США, зокрема у штаті Техас, до 50% підсудних, наголошує правозахисник. Він вважає, якщо українська система нікого не виправдовує, то постає питання про доцільність утримання такої досить дорогої системи, оскільки її коефіціент корисної дії є дуже малим. 

В одній упряжці

 Позиція слідства, прокуратури і суддів майже завжди збігається, позицію захисту - "не чують" 

Окрім традиції, є й ще кілька чинників, через які українська система правосуддя залишається репресивною. Серед них – корупція та "цехова солідарність". Отримати виправдальний вирок в Україні неможливо навіть за гроші, а от потрапити за ґрати через підкуп суддів - цілком реально, каже координатор проектів з моніторингу випадків репресій і катувань у пенітенціарній системі Харківської правозахисної групи Андрій Діденко.

 "Судова корупція процвітає",- наголошує правозахисник. Також він вказує на те, що слідство, прокуратура і суди пов’язані між собою, і часто обвинувальний акт, який пред’являють людині слідчі, пізніше "слово в слово перекопійовується" в обвинувальний вирок у суді. "Зазвичай позиція слідства, прокуратури і суду збігається. Суд стає на сторону обвинувачення, тобто прокуратури, і не чує позиції захисту",- каже Діденко.

Показники передусім

 На його думку, це відбувається через те, що від правоохоронців вимагають показників розкриття злочинів, а від суддів - статистику ефективності роботи, тому вони підтримують одне одного, адже саме від показників та статистики залежить їхня оплата праці та просування по службі.

 Координатор написання альтернативного звіту України про права людини для ООН Максим Щербатюк також упевнений, що передусім потрібні зміни в системі прокуратури та слідства. "Правоохоронці повинні зрозуміти, що важливо не просто засудити, а довести провину людини",- сказав Щербатюк Deutsche Welle.

Не тільки КПК

 Експерти сходяться у тому, що новий Кримінально-процесуальний кодекс може поліпшити ситуацію. У КПК закладено більше гарантій для обвинувачених і більше вимог для написання обвинувального вироку, зокрема, що стосується доказів, наголошує Аркадій Бущенко. Адже відомо, що нині багато обвинувальних вироків виносяться на недопустимих доказах – зізнанні підозрюваного чи його явки з повинною. "Однак не тільки треба покладатися на КПК. Суспільство, адвокати має тиснути на суди, аби вони навчилися писати слово "виправданий",- переконаний виконавчий директор Української Гельсінської спілки з прав людини. Разом з тим, Бущенко вважає, що зміни в українській судовій системі будуть помітні не скоро.

Журналістом може бути кожен! НОВИЙ ПОГЛЯД

Галина Артюшенко: «Не будете боятись – будете вигравати!»
http://np.org.ua/2013/04/halyna-artyushenko-ne-budete-boyatys-budete-vyhravaty/

http://esz.org.ua/?p=9371

Історія про жінку, яка пройшовши усі кола суддівського пекла врятувала свого сина від 13 років тюрми

Зараз Галина Артюшенко – заступник голови Волинської правозахисної групи, вона разом зі своїми однодумцями проводить численні заходи на захист прав людини, на Волині зокрема. Та не всі знають, що свавілля правоохоронних органів намагалось зруйнувати благополуччя сім’ї самої пані Галини. Тоді, у далекому 2004, ковельчанка, в минулому маляр-штукатур, не була настільки знайомою з юриспруденцією, правозахистом… Все несподівано змінилось, коли їй повідомили, що її сина Олександра, затримали за підозрою у вбивстві. Материнське серце не погоджувалось повірити в те, що її дитина – вбивця.

Як стверджували правоохоронці, погубив життя літньої одеситки Валіни Разводовської саме ковельчанин Олександр Артюшенко. Про те, як «затвердити» кандидатуру волинянина Артюшенка на роль вбивці, злочинці в погонах теж добре продумали. «Підозрюваний» був знайомий з жертвою, адже за рік до цього робив у неї ремонт. В Олександра вибивали зізнання у пам’ятну ніч 3 туру президентських виборів з 26 на 27 грудня, вибивали за допомою електричного струму і так званої «диби». Олександр написав «зізнання» під погрозою зґвалтування міліцейською дубинкою! Як результат катувань, з’явились дві (щоб не прогадати!) явки з повинною.

«У нас за ніщо не садять!» – переконували Галину Олексіївну в різних інстанціях. Та в державі, в якій до сих пір користуються радянським принципом: «Була б людина, а стаття завжди знайдеться», не дуже віриться в об’єктивність Феміди. Належне треба віддати сердешній матері. Ця мужня жінка не те, що не опустила руки і стукала в двері різних інстанцій із вимогою встановити справедливість – вона проводила власне розслідування. З допомогою одеського журналіста Бориса Штейнберга, професія якого просто-таки зобов’язує сумніватись в усьому, Галина Артюшенко знайшла чимало сфабрикованих у кримінальній справі доказів. «Борис Штейнберг, читаючи скаргу Олександра написану прокурору Одеської області, казав, що просто між рядками бачить тих нелюдів, які катували її сина, віддавали накази і змушували писати явки з повинною», – згадує пані Галина.

 Серед найбільших фальсифікацій можна назвати таку: в протоколі огляду з місця злочину є опис одягу, який є на трупі, включно з описом тапочка на правій нозі, але на фото, яке зроблене працівниками міліції з того ж таки місця злочину, на вбитій…одягу немає. Одяг загадково зник? Не факт, що він взагалі був.

 Знайшла Артюшенко і невідповідності у підписах понятих в кримінальній справі свого сина. Проводячи дні і ночі над кримінальною справою, матір псевдовбивці щоразу переконувалась, що справа «шита білими нитками».

 Залишалось лише отримати сприяння з боку прокуратури в тому, щоб розглянути докази, в тому числі і загадковий одяг на суддівському засіданні. Та не так сталося, як гадалося.

 «В усіх наших клопотаннях прокурор нам відмовляв на основі «надуманості і безпідставності». Як ми мали на таке реагувати, якщо речовий доказ має бути оглянутий на судовому засіданні, а прокурор каже, що я це собі надумала?» – ділиться Галина Олексіївна.

 Понад три роки Олександр перебував у слідчому ізоляторі. Та і важко сказати, що виправдувальним вироком він домігся справедливості, адже 6 березня цього року виповнилося 5 років з того часу, як його виправдали і звільнили з під варти. А компенсацю за завдану моральну шкоду держава не має наміру Олександрові виплачувати…

 Та найбільше обурює те, що люди, які катували Олександра і фальсифікували обвинувальні докази з метою отримання чергової «зірочки», далі «оберігають» наш з вами спокій.

 Попри зневажливе ставлення до неї та сина з боку стражів закону, пра возахисниця радить не винити всіх і вся, бо як стверджує пані Галина, і серед представників міліції є «нормальні» люди. Вони, в принципі, завжди були – люди, для яких існує поняття «честь», а не «жесть мундира».

 Коли Верховний Суд України повернув справу на новий судовий розгляд судовій колегії, яка знаходилась через коридор від колегії, що засудила Олександра на 13 років, то Галина Олексіївна ледь стримувала сльози.

 Та завдяки суддям, які проявили чесність, порядність і високу професійну майстерність Артюшенко не «мотає строк на зоні».

 «Найбільше обурює той факт, що прокуратура, міліція зловживають тим, що мають в руках велику владу: доступ до всієї інформації, до такої, що можуть мати і до такої, що можуть створити», – ділиться пані Галина.

 Палки в колеса вставляла і людина, від якої найменше чекали. Це ковельський адвокат, в обов’язки якої входило захищати Олександра Артюшенка.

 Адвокат просила в бюро судово-медичної експертизи «не поспішати» з висновками експерта, у присутності Галини Олексіївни радила прокурору втратити речовий доказ – сліди пальців рук, а тому, фактично на останній стадії судового розгляду, коли вже все свідчило про невинуватість Олександра, вони відмовились від послуг лжеадвоката і не побоялись взяти молоду дівчину-адвоката, для якої це була перша кримінальна справа (і перший виправдувальний вирок!). Із суду Олександр Артюшенко вийшов вже без ганебного тавра вбивці.

 Лише у Верховному Суді України, коли розглядалось касаційне подання прокурора на виправдувальний вирок, вперше за стільки років, представник Генеральної прокуратури відмовився підтримувати обвинувачення і Артюшенки вийшли звідти законними переможцями. Разом з виправдувальним вироком суд виніс ще одну ухвалу, в якій говориться про те, що прокурор області і Генпрокурор України мають вжити заходів за факти фальсифікації, тобто порушити кримінальну справу. Та ця ухвала не виконується.

 Галина Артюшенко звернулась до Адміністративного суду: «Півтора року цей процес відтягався і насамкінець нам відмовили в розгляді цієї справи, бо хто притягне Генерального прокурора до відповідальності за те, що той у свою чергу не покарав фальсифікаторів».

 Олександра Артюшенка виправдали, та вбивство так і не розкрили, незважаючи на значну доказову базу. Галина Олексіївна стверджує, що не впевнена стовідсотково в тому, що вбивство взагалі відбулось.

 На сьогоднішній день тривають судові процеси про визнання дій судових виконавців протиправними, які вже двічі повертали Олександрові виконавчого листа. І хоча апеляційний суд зобов’язує їх стягнути кошти з казначейської служби, які вони не стягують вже третій рік – через інфляцію ті гривні лише знецінюються.

Не знайшла пані Галина належної підтримки і у Європейському суді з прав людини. Жінка не впевнена, що матеріали справи взагалі туди потрапили: «До Євросуду справа не дійшла, тобто в мене є документ про те, що документи вийшли за межі України, але немає іншого, який би засвідчив, що вони все-таки надійшли до Євросуду; матеріали справи йшли 4 листами, всього десь 6 кілограмів. При виході з України, думаю, хтось «звернув увагу» на неординарний лист».

 Після доведення невинуватості власного сина, Галина Артюшенко неабияк зайнялась правозахисною діяльністю і тепер допомагає таким же ж, як і вона. Допомагає всім, хто цього потребує. Виняток становлять лише люди, які вимагають більшого, ніж це можливо по їхній справі.

 «Зараз входжу у Волинську правозахисну групу, – продовжує Галина Олексіївна, – Також я член громадської ради при МВС: маю право здійснювати громадський контроль за діяльністю ОВС України у Волинській області, а вони, в свою чергу мені в цьому надавати необхідну допомогу. Ось так повернулась доля».

 У своєму блозі Галина Олексіївна знайомить детальніше з діяльністю Волинської правозахисної групи, зокрема, зі справами, над якими вони працюють. Правозахисниця відзначає велику роль Інтернету у захисті прав людини, адже самоосвіта в галузі юриспруденції допомогла і їй.

Ця жінка є прикладом для наслідування, бо вона не злякалась ні прокуратури, ні міліції. «Не будете боятись – будете вигравати!» – такий принцип Галини Артюшенко.

 В своєму блозі Галина Олексіївна написала про себе «просто жінка і мама», я не є прихильником створення німба над людьми, та тут посмію з впевненістю сказати: Галина Олексіївна Артюшенко – не «просто жінка і мама».

Ірина Баран, для “НеБезПрав’Я”

Апеляційний суд Волинської області визнав дії державного виконавця протиправними

Через протиправні дії відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України не виконане рішення Ковельського міськрайонного  суду у виконавчому провадженні про відшкодування моральної шкоди, завданої Артюшенку О. В. органом дізнання, досудового слідства і суду, яке набрало законної сили ще 14 серпня 2010 року.

Чергову постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві, Артюшенко О. В. оскаржив до суду, який в повному об'ємі задовольнив його скаргу і виніс ухвалу, якою визнав дії старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Каращук Катерини Леонідівни щодо повернення виконавчого документу протиправними, скасував постанову про повернення виконавчого документу, зобов’язав державного виконавця поновити виконавче провадження по справі і провести стягнення на користь Артюшенка  О. В. встановленої до відшкодування суми у сто п’ятдесят тисяч гривень.

Представник державної виконавчої служби Куляша Олександр Олександрович не погодився з ухвалою суду і подав апеляцію.

Сьогодні відбувся судовий розгляд за даною апеляційною скаргою.
В судовому засіданні були присутні представники ЗМІ. Телекомпанії "Аверс" суд не дозволив проводити відео зйомку так як представники виконавчої та казначейської служби України були проти.

Куляша Олександр Олександрович просив суд скасувати ухвалу Ковельського суду, бо вважає її такою, що винесена  з порушенням норм  матеріального права, а також, що відділ примусового виконання рішень все одно не зможе провести примусове стягнення з державного бюджету України на користь Артюшенка  О. В. встановленої до відшкодування суми, бо наразі не має таких повноважень: Порядок виконання рішень, за яким було відкрито виконавче провадження втратив чинність на підставі нового Порядку, затвердженого постановою №  845 КМУ від 03 серпня 2011 року. 

На питання суду, чому ж у не виконувалось рішення про примусове стягнення коштів до 03 серпня 2011 року, Куляша  О. О. ухилився від прямої відповіді, лише сказав, що це не стосується постанови про повернення виконавчого документу.

А ми вважаємо - стосується! 
Невиконання рішення суду, коли вище згадуваний Порядок був чинним, а строків, передбачених Законом України "Про виконавче провадження" було достатньо і є наслідком оскарження дій Державної виконавчої служби. 

Колегія судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Волинської області у складі головуючого судді Мудренко Л. І., суддів Русинчук М. М. та Матвійчук Л. В., з участю представників відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України та Державної казначейської служби України розглянула дану апеляційну скаргу і залишила її без задоволення, а ухвалу судді  Ковельського міськрайонного суду Луньової Т. М. без змін.

Суд проголосив вступну та резолютивну частини ухвали, а після 08 травня 2013 року  - дати виготовлення повного  тексту, сторони зможуть її отримати і протягом двадцяти днів з дня проголошення, подати касаційну скаргу до Вищого спеціалізованого суду України. 

    Ми не знаємо чи будуть представники виконавчої влади оскаржувати ухвалу апеляційного суду, а от ми підготували позов до відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України, про стягнення  з них моральної шкоди, визначеної до відшкодування Артюшенку О. В. в сумі сто п'ятдесят тисяч гривень, не списаної ними в примусовому порядку з єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України відповідно до Закону "Про виконавче провадження" і Порядку виконання рішень станом до 03 серпня 2011 року, 3% річних, інфляційних нарахувань, судових витрат... 

Позов буде подано до суду після того, як буде отримано ухвалу апеляційного суду від 29 квітня 2013 року.

АРТЮШЕНКО Г.О.

ЧОМУ НЕ ВИКОНУЮТЬСЯ РІШЕННЯ СУДУ

Проблема про яку я хочу розповісти не нова, але досить актуальна у нашому суспільстві. Змінюються закони, президенти і уряд, обираємо нових депутатів з надією на покращення нашого життя... А де це покращення? Воно як горизонт: ми до нього наближаємось, а воно - віддаляється. 

Отак і в справі мого сина Артюшенка Олександра - за збігом обставин чи з інших підстав, "Пекельна кухня" для нашої родини  розпочалася у ніч президентських виборів 2004 року, коли його незаконно ув'язненого по звірячому катували, примушували писати явки з повинною, а рівно через рік - 23 грудня 2005 року Апеляційним судом Одеської області засудили на 13 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна за вбивство і грабіж, які він не вчиняв.

16 травня 2006 року Верховний суд України цей незаконний вирок скасував, а справу направив на новий судовий розгляд у новому складі у той же суд. 

06 березня 2008 року колегія суддів апеляційного суду Одеської області визнала Артюшенка О. В. невинним, винесла виправдувальний вирок і звільнила його з під варти у залі суду.

Минуло вже п'ять років, а справедливість так і не восторжествувала.

В 2009 році проти катів-міліціонерів які катували Артюшенка О. В., проти слідчих і експертів які фальсифікували речові докази, було порушено дві кримінальні справи, однак НІХТО ІЗ НИХ не поніс покарання, ніхто навіть не вибачився за знущання і вкрадені молоді роки та здоров’я молодої невинної  людини... 

Окрема ухвала апеляційного суду Одеської області, яка була винесена одночасно з виправдувальним вироком, залишилась без виконання. Потерпілому Артюшенку невідома доля кримінальних справ...

А на черзі - не виконується рішення Ковельського міськрайонного суду про відшкодування Артюшенку О. В. завданої органом дізнання, досудового слідства і суду моральної шкоди.

За висновком судово-психологічної експертизи, призначеної судом і проведеної у січні місяці 2010 року Київським інститутом судових експертиз, орієнтовний розмір компенсації завданої Артюшенку О. В. моральної шкоди становить 2880 мінімальних заробітних плат (на той час - майже два з половиною мільйони гривень).

05 травня 2010 року Ковельський міськрайонний суд визначив до відшкодування значно меншу суму моральної шкоди: шістсот п’ятдесят тисяч гривень, а апеляційний суд Волинської області ще й цю суму зменшив до ста п’ятдесяти тисяч гривень - з мотиву (далі цитата з ухвали) "щоб не призвело до збагачення потерпілої особи"... Верховний Суд України взагалі «не побачив» ніяких порушень і відмовив у розгляді касаційної скарги Артюшенка О. В...

Артюшенко подав скаргу до Європейського Суду з прав людини і три рекомендовані листи, загальною вагою понад 5 (пять) кілограмів вийшли за межі України, а до Європейського Суду так і не потрапили...

18 березня 2011 року Артюшенко подав документи до відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, де 27 травня 2011 року було  відкрито виконавче провадження з примусового виконання  виконавчого документа, виданого Ковельським міськрайонним судом Волинської області про стягнення з боржника Державного Казначейства України шляхом списання в безспірному порядку з єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України на користь Артюшенка О. В. встановленої до відшкодування суми у сто п’ятдесят тисяч гривень.

 Станом на сьогоднішній день рішення суду не виконане, а виконавчий документ в черговий раз повернуто Артюшенку.

12 жовтня 2012 року апеляційний суд Волинської області вже виносив ухвалу, якою визнав дії старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Каращук К. Л. щодо повернення виконавчого документу протиправними, скасував постанову про повернення виконавчого документу, зобов’язав Каращук К. Л. поновити виконавче провадження по справі і провести стягнення на користь Артюшенка  О. В. встановленої до відшкодування суми у сто п’ятдесят тисяч гривень.

Крім того, в ухвалі апеляційний суд чітко зазначив: "Відповідно до статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. Отже, затверджений 3 серпня 2011 року Порядок виконання рішень про стягнення коштів з державного бюджету  не може застосовуватися до виконання виконавчих документів, які пред’явлені до виконання відповідно до діючих положень законодавства на момент відкриття виконавчого провадження".

Ухвалу апеляційного суду державний виконавець Каращук К. Л. не оскаржувала а поновила виконавче провадження. Однак, через два місяці в черговий раз повернула виконавчий документ Артюшенку О. В., а той знову оскаржив її дії до суду.

26 лютого цього року Ковельський суд виніс ухвалу, аналогічну попередній ухвалі Волинського апеляційного суду, на яку відділ примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України  подав апеляцію.

Ми розуміємо, що повернення виконавчого документу є не чим іншим,  як небажанням держави виплатити Артюшенку О. В. встановлену до відшкодування суму завданої моральної шкоди, якому не важливо в який спосіб і ким має бути виконане рішення суду, головне щоб воно виконувалось у строки передбачені законом України без порушень його конституційних прав.

З введенням нового Порядку виконання рішень про стягнення коштів з державного бюджету штучно створений правовий прецедент, який автоматично включає механізм невиконання рішення суду і подальшу судову тяганину, бо новим Порядком визначено: 

-а)  стягувач має подати документи за місцезнаходженням органу який заподіяв шкоду  (у рішенні суду і у  виконавчому документі визначено що кошти мають бути списані з єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України м. Київ, вул.. Бастіонна 6...);

-б) стягувач має подати документи протягом одного року, що настає за днем набрання рішенням законної сили (термін повторної подачі виконавчого документу минув 14 серпня 2011 року, бо рішення, яким Артюшенку присуджено відшкодування шкоди набрало законної сили 14 серпня 2010 року).

Півтора року держава намагається нав’язати Артюшенку виконавчий документ, термін подачі на виконання якого, закінчився коли цей документ знаходився не у кишені Артюшенка, а на виконанні у відділі примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, коли, в порушення Закону "Про виконавче провадження" не проводилось  примусовове  стягнення у визначені строки, яких, до 03 серпня 2011 року (введення в дію нового Порядку виконання рішень) було достатньо!!! 

За цей період  державна виконавча служба, знаючи, що строк повторної подачі виконавчого документу для Артюшенка сплинув, тричі повертала йому виконавчий документ, двічі поновлювала виконавче провадження за рішеннями судів і у постановах посилалась, наприклад, на такі абсурдні підстави: 

-"...у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними" - це при тому, що у рішенні суду і у виконавчому документі чітко вказано - "...в беспірному порядку списати кошти з єдиного казначейського рахунку...", а в матеріалах виконавчого провадження відсутня інформація щодо вчинення дій державним виконавцем щодо розшуку майна боржника...

- що Артюшенко  має право подати виконавчий документ до казначейської служби відповідно до нового Порядку виконання рішень... - це при тому, що з їх вини пройшов строк для такої подачі.

Державний виконавець Каращук К. Л. у постанові про повернення виконавчого документу стягувачу  від 22 січня 2013 року, досить оригінально постановила: «Виконавчий документ може бути повторно пред’явлений до виконання в строк до 21 січня 2013 року». 

Що тут робити з таким горе-документом, плакати чи сміятись?!

Чи це наша незалежна держава Україна, дбаючи про покращення життя своїх громадян, в особі представника виконавчої влади - державного виконавця, насміхається над простими українцями?

Представник державної виконавчої служби у судовому засіданні  назвав вказані у постанові терміни і строки - технічними помилками.

Катування і фальсифікації, через які Олександр  незаконно перебував 39 місяців у СІЗО, також намагались списати на "технічні помилки" дізнання, досудового слідства і суду, але, колегія суддів апеляційного суду Одеської області, ухвалюючи виправдувальний вирок, визнала їх протиправними діями, порушеннями конституційних прав Артюшенка та Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. 

Наразі, через "технічні помилки" державного виконавця Артюшенко має втратити відшкодування моральної шкоди?

Судове засідання з розгляду апеляційної скарги старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Каращук К. Л.  відбудеться о 14:20 год. 29 квітня 2013 року в апеляційному суді Волинської області (м. Луцьк, вул. Червоного Хреста, 10).

Я запрошую усіх небайдужих прийти і почути, яким буде рішення апеляційного суду.

Артюшенко Г. О.

У Волинській обласній прокуратурі назрівають кадрові зміни?

http://p-p.com.ua/articles/32427/?
 

Вже наступного тижня у стінах прокуратури Волинської області чекають на зміни. Про це вчора повідомило інтернет-видання «Під прицілом».

Зокрема, полишити свою посаду незабаром може Прокурор Волинської області Андрій Парака. Джерела повідомляють, що його переводять на іншу посаду, поближче до Генеральної прокуратури. 

Разом з тим, у Волинській прокуратурі назріває загальна кадрова чистка - окремих прокурорів поміняють, а декому навіть доведеться піти. 

Зокрема, стало відомо що крісло затрусилось і під заступником прокурора Волині Валерієм Невірцем. Подейкують, що столичне керівництво вже неодноразово знаходило причини для його зміни тож цього разу він може дійсно втратити свою посаду.

Тисячі волинян вийшли на акцію протесту в Луцьку - «Вставай, Україно»

http://www.volynpost.com/news/13422-u-centri-lucka-mityng-opozycii-foto-onovleno

http://p-p.com.ua/articles/31946/


Тисячі людей взяли участь в акції «Вставай, Україно!» у Луцьку.

Учасники акції на чолі з лідерами опозиції Арсенієм Яценюком, Віталієм Кличком та Олегом Тягнибоком пройшли ходою від Київського майдану до головної площі Луцька - Театральної.

О 17 годині розпочався мітинг на якому з промовами до людей звернулися як лідери об'єднаної опозиції так і керівники місцевих осередків «Батьківщини», «Свободи» та «Фронту змін».

Повний фоторепортаж з акції «Вставай, Україно!» у Луцьку можна переглянути за посиланнями, вказаними на початку даної публікації.