МОРАЛЬНИЙ «ВИРОК» НЕДОБРОСОВІСНИМ ПРАВООХОРОНЦЯМ

http://www.volyn.com.ua/?rub=8&article=0&arch=

Наскільки оперативно і вміло реагують міліціонери на повідомлення громадян про наркобізнес? Як працюють дільничні інспектори, коли плантація конопель росте в місті, а макову соломку легко можна придбати в селах?

     Чи справді до людей, яких іменують в народі циганами, міліція ставиться упереджено? Чому кримінальні справи суди нерідко відправляють у прокуратуру на додаткове розслідування?

     Чому не підтверджуються в судових інстанціях рапорти і висновки правоохоронців, що злочини здійснені підсудними в складі організованих злочинних груп?

     Над цими проблемами замислюєшся після ознайомлення з розглядом двох кримінальних справ в апеляційному суді області

     

     Олександр НАГОРНИЙ 

     

     КОНОПЛІ — ДЛЯ ЧАЮ, МАК — НА ПИРОГИ

     Житель міста Ківерці Олександр Самолюк потрапив у халепу. Купив звичайне насіння, посіяв на присадибній ділянці, а з нього проросли… коноплі. Вирішив їх виростити, бо чув від людей, що з них виробляють чудодійний лікарський засіб. Через Інтернет дізнався, які ж новітні технології треба застосувати, щоб здивувати агрономів. Дружина Яна Самолюк, Світлана Дягель, яка мешкала в будинку і займалась господарством, рихлили грунт, прополювали, проріджували і поливали рослини. Коноплі виросли на славу, наче добірна кукурудза, заввишки за два метри. Господар навіть робив спеціальні ін'єкції в стебла рослин (не хочеться розкривати цей технологічний секрет для аматорів). Щоб сусіди не заглядали за паркан і не заздрили, господар замаскував ці екзотичні, як на нинішні часи, рослини зеленою поліетиленовою плівкою. Згодом вирвані рослини (певне, достиглі?) на причепі свого ж таки автомобіля гуртом перевезли в ліс біля Ківерців, обірвали листя та цвіт, запакували у мішки, а рештки викинули.

     Як згодом пояснювала Яна Вікторівна, в чоловіка часто боліла голова. Якщо вирощену продукцію висушити та подрібнити і заварити чай, то це буде дуже помічний напій. Чаю болящому вистачило б на все життя, адже рослин було з півсотні. Подальші дії Самолюка показали, що він прагнув ще й поділитися цілющим зіллям із ближніми і дальніми хворобливими особами.

     Із Самолюками трапилася ще й інша оказія. Вони їхали на Жидичин і заблукали, збились із дороги. Побачили на якомусь полі недозрілий бездоглядний мак і вирвали рослини, щоб було з чим пекти пироги. Як розповіла Яна Самолюк, від запаху зеленого маку їм у салоні автомобіля стало некомфортно — у чоловіка заболіла голова. Тож вони залишили рослини в селі Омельне, аби знайома на горищі довела їх до кондиції. Мабуть, подружжя збиралося пекти пироги з маком щодня. Адже Олександр Самолюк нерідко їздив по селах мопедом і скуповував рослини, які висушували і складали в гаражі. Схоже, що це мав бути начебто пункт «швидкої допомоги» для хворобливих ківерчан із пирогами на десерт.

     … Ось так чи інакше наркоторговці, яких затримують міліціонери з тим небезпечним для здоров'я зіллям, фантазують на вільні теми. Мовляв, «виросло саме», «любимо пироги з маком», «для свого вжитку зберігаємо» і т. д. До речі, медики зробили висновок, що Олександр Самолюк не був наркозалежним. Отже, й коноплі вирощував, з яких виробляють особливо небезпечний наркотичний засіб — канабіс, більш відомий у світі як марихуана, для збуту наркоманам. Голова в нього пухла лише від думки, як не пійматися, а для цього переговори велися через мобільні телефони. Дуже вже хотів цей 33-річний чоловік швидко забагатіти, хоча з усього видно, що й так не бідував. Олександра і Яну Самолюків не зупинила думка про долю неповнолітньої доньки, якщо їх викриють та ув'язнять. Не таким уже наївним був Олександр Самолюк, щоб не знати, яке покарання чекає: двічі в 2002 і 2004 роках його вже судили, тобто зі статтями Кримінального кодексу ознайомився. Нагадаємо любителям наркобізнесу ч. 1 статті 307 Кримінального кодексу, яка передбачає за незаконне виробництво, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення чи пересилання наркотичних засобів з метою збуту ув'язнення на строк від чотирьох до десяти років із конфіскацією майна. Стаття 309 КК загрожує покаранням, але менш суворим, якщо дурман виготовляється для власного вжитку. Чому ж окремі громадяни ризикують, розповсюджуючи наркотики, отруюючи молодь? На цьому грунті виникає багато розмов про «кришування» наркоділків, небезкорисливі зв'язки з міліціонерами, які таким чином отримують компенсацію, зважаючи на свої невеликі зарплати від держави.

     Працівники міліції в Ківерцях спрацювали, як кажуть у популярному радянському фільмі, «без шума и пыли». Зокрема, Олександра Самолюка було затримано з наркотою, яку він уже домовився продати. На горищі виявили подрібнену макову соломку, в будинку — марихуану. Ось коли Яна Самолюк відчула, що й справді коноплі та макова соломка неприємно пахнуть, і послала Світлану Дягель у ліс із сумкою, аби позбутися наркотичних засобів. Докази щодо збуту наркотичних виробів Самолюком підтверджені оперативними методами, а також роздруківкою телефонних розмов підсудного з клієнтами.

     Рожищенський районний суд засудив Олександра Самолюка до позбавлення волі строком на 6 років, Яну Самолюк (до речі, інваліда ІІІ групи) — на 3 роки 6 місяців, Світлану Дягель — на 3 роки зі звільненням від відбування покарання з іспитовим випробуванням. Прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, звернувся з апеляцією, вважаючи, що покарання не відповідає тяжкості вчинених злочинів. Річ у тім, що судом було виключено з обвинувачення осіб вчинення злочину в складі організованої групи (ч. 3 ст. 307 КК тягне суворіше покарання — до 12 років ув'язнення).

     Колегія судової палати апеляційного суду області (головуючий суддя Олександр Пазюк) визнала деякі епізоди, пов'язані з Яною Самолюк, недоведеними досудовим слідством, але взяті до уваги судом першої інстанції. Мабуть, усім правоохоронцям варто засвоїти висновок апеляційного суду: «Оскільки наркотичну речовину органами слідства не вилучено, реальна вага та якісний склад речовини невідомий, колегія суддів вважає, що такий доказ не може бути доцільним та покладеним в основу обвинувачення».

     Правоохоронці дуже полюбляють рапортувати про розкриття діяльності організованих злочинних груп (вибачте, але це нагадує нинішнє викриття владою явища фашизму в Україні), але коли справа об'єктивно розглядається в суді, то ця «група» розвалюється. Ось так було і в цьому випадку. Ще суд першої інстанції встановив, що Світлана Дягель не перебувала в злочинному зговорі з Самолюками, лише допомагала вести господарство, з нею не ділилися прибут ками. Як відомо ОЗГ — це внутрішньо стійке об'єднання трьох і більше осіб із розподілом функцій і т. д. Апеляційний суд не задовольнив апеляцію прокурора, вирок залишив у силі, лише виключивши деякі епізоди з обвинувачення. Це як приклад ретельної перевірки правоохоронцями сигналів про виготовлення і збут наркотиків та уважний підхід до розгляду справи судами.

     На жаль, є й інші приклади, коли склепану нашвидкуруч справу вкидають у суд, наче зозуля яйце в чуже гніздо.

     

     У СУДІ ВИКРИЛИ ХАЛАТНІСТЬ… ОПЕРАТИВНИКІВ

     Обставини затримання в Ковельському районі групи із семи осіб, як прийнято говорити «циганської» національності, і подальші суди, мабуть, можна вважати унікальними для нашої області. Кримінальну справу стосовно обвинувачених органами слідства порушено 26.05.2011 року. Досудове слідство тривало майже рік. Справа двічі направлялася прокурору області для проведення додаткового розслідування. В суді першої інстанції матеріали розглядалися понад півроку, всього було проведено 33 судових засідання. В суді апеляційної інстанції судовий розгляд тривав три місяці, проведено шість судових засідань. Обвинувачені (серед них дві жінки — інваліди ІІ групи) майже два роки знаходились під вартою — понад встановлені строки. І ось нещодавно колегія суддів судової палати апеляційного суду області (головуючий суддя Олександр Пазюк, судді Петро Філюк, Василь Оксентюк) ухвалила вирок Ковельського міськрайонного суду від 3 серпня 2012 року скасувати, справу направити для проведення додаткового розслідування прокурору області, звільнити засуджених судом першої інстанції на 5—6,5 років з-під варти у залі суду негайно.

     Чому ж ухвалено таке сенсаційне рішення досвідченими суддями? Громадськість повинна знати причини.

     … У Голобах учень грав у футбол і вколовся використаним одноразовим медичним шприцом. Мати, побоюючись зараження СНІДом, звернулася до медиків, у міліцію. Після декількох стихійних колективних обговорень відбулися громадські слухання з участю представників районної влади та правоохоронних органів. Ось що сказав на зібранні громади в кінці липня 2010 року голобський селищний голова Сергій Гарбарчук: «Протягом трьох років у Голобах та селі Калиновник проживає Єлизавета Степанівна Стоянович та її рідня. З того часу я та інші жителі почали помічати наркозалежних. Навіть на території школи знаходять використані шприци». Було вирішено надіслати подання в правоохоронні органи. Занепокоїлись жителі населених пунктів, підозрюючи участь, як тут кажуть, циганів у наркобізнесі. До речі, на збори ці жителі не з'явилися. Фактично реагування з боку правоохоронців почалося лише після публікації статті в газеті «Вісті Ковельщини» 10 серпня 2010 року під назвою «Громада Голоб б'є на сполох».

     І ось 17 березня 2011 року було проведено обшук у селі Калиновник за місцем проживання Єлизавети Стоянович та її сина Олексія і дочки Ради Храновської, а також у Голобах, де проживає ще одна дочка Супарна Стоянович. Єлизавета Стоянович на суді розповіла, що вони, повертаючись із міста автомобілем, бачили, як їх назирці супроводжують дві міліцейські машини. Мабуть, їм неважко було здогадатись, що це неспроста. Міліціонери перевернули все вверх дном у будинку, сараї, гаражі, автомобілі, однак у загальному обшуки дали, як на погляд спеціалістів, мізерний результат — 1,27 грама наркотичної речовини і ця кількість наркотиків вилучена з порушенням КПК України. Свідки, поняті не змогли чітко сказати, в якому місці наркотики були знайдені.

     Якщо сімейство дійсно регулярно протягом тривалого часу постачало наркозалежним опій ацетильований, як стверджують правоохоронці, то чому така провальна операція?.. За цей час із серпня 2010 року підозрюваним особам можна було сплести будь-які кримінальні тенета. Тим більше, що колегія суддів апеляційного суду з 7 грудня 2010 року надала дозвіл слідчим органам на проведення оперативно-розшукових заходів стосовно наркозалежного Олександра Кузьмича, який і брав у них участь. Але чомусь тільки Тамару Гученко та її доньку Богдану Ослюк було затримано на гарячому. Гученко, інвалід ІІ групи, пояснила, що їй потрібні були гроші на лікування, наркотики брала в якоїсь жінки з Турійського району, продала їх кілька разів Кузьмичу і примушувала це робити дочку. Як відомо, язики в ромів добре підвішені. До речі, живуть вони не в злиднях. 

     А тим часом, до кримінальної відповідальності притягнуто семеро осіб. Наче в літературному творі розписано, як вони 59 разів продавали наркозалежним шприци з опієм ацетильованим за конкретні суми. Про це повідали згодом той же Кузьмич та ще два наркомани. Через декілька місяців після цих подій вони показали й місця, де викинули використані шприци, на яких, звісно, не було відбитків пальців. Чому ж міліціонери оперативно не виловили наркобізнесменів, які, за версією слідства, регулярно виїжджали на дороги і робили чорну справу — продавали шприци з наркотою? Принаймні, були всі підстави, щоб змовники позбулися автомобіля, який використовували для вчинення злочину. Чи був це задум міліції, як то кажуть, «загребти» торговців, як рибу в кловню, гамузом? Мабуть, вважали, що суд особливо не буде церемонитися з підозрілими циганами, за якими тягнувся довгий шлейф судимостей. Супарна Стоянович притягувалась до кримінальної відповідальності за справи, пов'язані з наркотиками, декілька разів, Зінаїда Шаповалова — двічі, Тамара Гученко — тричі, Рада Храновська одного разу сплатила штраф. І хоч підсудні говорили на суді про дискримінацію їх як ромів, але дурна слава сама не приходить і в тюрму садять незалежно від національності. А в цих осіб профіль злочинів — очевидний.

     Інша справа, що в цьому випадку слідчі пішли найлегшим шляхом, надавши можливість адвокатам чесно відробити свій хліб. Зокрема, досвідчений адвокат Сергій Ковальов на судовому засіданні апеляційного суду легко розправився зі «сценарієм» слідчих: «Мої підзахисні звинувачуються в незаконному придбанні, перевезенні та збуті наркотичних засобів. А чи є докази, де вони їх придбали? В протоколі обшуку в будинку в селі Калиновник повно виправлень. Допитано ряд свідків, які вказали, що наркотичну речовину взагалі не вилучали. Не можуть бути доказами твердження наркозалежної особи, відносно якої розглядається справа більше року. Він скаже що завгодно. Контрольних закупок у моїх підзахисних не було, а тому вирок може бути тільки виправдувальний». Це лише частина аргументів захисника.

     Колегія суддів в окремій ухвалі, яку направлено в прокуратуру області, зокрема, вказала: «Досудове слідство… проведено із численними порушеннями, а несвоєчасне проведення оперативних та слідчих дій призвело до неналежної фіксації доказів і їх фактичної втрати». Колегія констатує, що не отримано будь-яких достовірних доказів щодо сировини, з якої вироблялись наркотики, обладнання для його виготовлення, самі наркотики — не вилучено. Якщо купляли, то невідомо де і в кого. Вказано, що не було реагування прокуратури на скарги громадян із Голоб про те, що на них тиснули працівники міліції, щоб ті дали неправдиві покази.

     Колегія суддів прийшла до висновку, що доводи засуджених стосовно підкинутої пляшечки з наркотичною речовиною також потребують ретельного дослідження. Потрібно призначити судово-фонографічну експертизу для усунення значних протиріч. Слідство необхідно провести з урахуванням практики Європейського суду з прав людини. Зокрема, у справі Котовські проти Нідерландів № 44 суд відзначив: «Важливим також є те, що інформація, отримана від агентів міліції в результаті проведення оперативної закупки наркотиків, не повинна бути єдиним доказом, на якому будується обвинувальний висновок». Проведення досудового розслідування справи доцільно доручити іншим слідчим, оскільки в цьому випадку вбачаються ознаки фабрикування матеріалів кримінальної справи — така чітка вказівка апеляційного суду.

     Кричуще порушення вимог кримінально-процесуального законодавства змушує замислитися: це халатність, недбальство, некомпетентність, непрофесіоналізм правоохоронців чи щось інше?.. Такі «вкидання» слідства у судові інстанції «сирих» матеріалів, коли неможливо вирішити справу в законному порядку, мабуть, і сприяють поширенню чуток про «хороших» нишпорок і «погане» судочинство. На нашу думку, ухвалу судової колегії апеляційного суду можна вважати моральним «вироком» ковельським правоохоронцям, як в народі кажуть, ляпасом. До речі, нещодавно ми розповідали про зразкову діяльність колишнього старшого слідчого в особливо важливих справах УМВС України в області Леонтія Корольчука, в якого протягом десятків років жодного разу справу суди не відправляли на додаткове розслідування. Чому ці традиції професіоналів утрачені?