СПРАВЕДЛИВІСТЬ НА НАШОМУ БОЦІ - заступник голови Волинської облдержадміністрації СЕРГІЙ КОШАРУК

Непросто дається перемога. Будь-яка… Чи то в бою, чи то в повсякденному житті. Але іншого виходу, аніж боротиcя і йти до кінця, у нас нема.

Звичка «дерибанити»

Ще в далекому 2006 році, коли я був обраний міським головою, вперше відчув усю відповідальність перед людьми. Ковельчани чекали від влади справедливості. Кожен міг скористатися правом безплатної приватизації землі. Хотілося, щоби пересічні ковельчани мали рівний доступ до земельних ресурсів, а особливо - найменш захищені верстви населення, ті, кому земля потрібна була понад усе. Мною був розроблений документ, який регламентував роздачу землі.
Такий порядок справедливого розподілу землі в Ковелі проіснував майже два роки. Пізніше тодішнім депутатам він «не сподобався». Адже тоді вони втрачали можливість особисто «вирішувати» земельні питання. Вільна міська земля почала «дерибанитися» направо-наліво. Звичайно ж, врешті її отримували впливові і багаті. А інші – просто нарікали на владу, на життя…
В 6-тій депутатській каденції теж роздавали землю без прозорих правил. Там був новий очільник міста – Олег Кіндер, і його провладна більшість. Невелика кількість депутатів намагалася протистояти земельному хаосу, зокрема і я. Однак це було, справді, складним завданням. В ЗМІ безперервно повідомляли про факти корупції у міській раді, пов’язані з земельними оборудками. Волинська обласна адміністрація неодноразово кивала на ковельського міського голову, мовляв, варто зупинитися. Я з колегами на кожній сесії намагався протистояти земельній несправедливості. Але все було марно.

Настав час змінювати правила

Пригадую, як усе почало змінюватися після подій на Майдані та з початком АТО. На чергову сесію міської ради прийшли розгнівані матері, дружини та рідні учасників АТО. Не підтримати цих людей було неможливо, це означало діяти всупереч совісті. В той момент треба було рішуче заявити провладній більшості, що далі тривати земельний «дерибан» просто не може. Депутатам мало бути соромно перед Героями. Міська земля роздавалася кому-завгодно, але не тим, хто її першочергово заслужив. Саме на тій, 63, сесії депутати проголосували за мораторій на виділення земельних ділянок усім, окрім учасників АТО. Це була перша суттєва перемога. Пізніше міський голова побіцяв, що для АТОвців будуть резервувати землю.

7 каденція дала ще більшу надію на зміни. Депутатський склад суттєво оновився. Нові політичні сили - «Солідарність», «УКРОП», «Радикальна партія Олега Ляшка» теж задекларували свою позицію покінчити з земельним «дерибаном» і допомагати учасникам АТО легко та безперешкодно отримувати землю. Ми взялися до роботи. Депутати від «Свободи» теж долучилися до нашої позиції. Однак час від часу до нас почали надходити усні скарги від АТОвців, мовляв, нема для нас землі. Натомість щосесії знову роздавали землю невідомим людям, інколи автори таких проектів рішень стверджували, що то для АТОвців. Я з колегами-депутатами порадили АТОвцям також писати заяви на вільну землю. Законодавство не збороняло писати заяви на одну й ту ж саму землю кільком особам. Адже тільки спільне рішення депутатів на сесії дасть змогу отримати землю комусь одному.

Герой боровся за землю у суді

Минулого року на одній із сесій депутати голосували за проект рішення про надання дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у приватну власність земельної ділянки по вул. Королеви Бони, 15 такому собі пану Ковальчуку. Звичайно ж, проект рішення не набрав необхідної кількості голосів, адже заявник не був учасником АТО, і невідомо чому він претендував саме на ту землю. 

Я разом з колегами депутатами вирішили зарезервувати цю землю для когось з АТОвців. Згодом підготували спільний проект рішення на цю ж саму ділянку на ім’я учасника АТО Івана Савлука. Отож у раді розглядали дві заяви – Ковальчука та Свлука. Вони обоє претендували на одну й ту ж землю. Цілком закономірно, що більшість депутатів проголосували за проект рішення для учасника АТО. Пан Ковальчук був незадоволений таким ходом подій і подав позов до суду. Позивач прагнув визнати недійсним рішення Ковельської міської ради від 24 листопада 2016 року №16/50 про надання дозволу на складання проекту землеустрою для Івана Савлука. Герой опинився у суді, щоби відстоювати своє право на землю.

Перша офіційна перемога

Мене теж викликали у суд як свідка. Я пояснював свою позицію, зокрема намагався довести, що право учасника АТО на землю є законним, ба більше того – першочерговим. Висловив надію на те, що вдасться викорінити звичку місцевої влади «продавати» безплатну міську землю. А земля дорога – від 10 до 15 тисяч доларів США.

Підтримати АТОвця Івана Савлука прийшли мої колеги-депутати, бойові побратими, громадські активісти, журналісти. Сам пан Ковальчук, який вважає несправедливим надання земельної ділянки учаснику АТО, в суді жодного разу не з’являвся. Його інтереси відстоював адвокат.
Суд вислухавши усі сторони, зваживши всі «за» і «проти», прийняв цілком закономірне і справедливе рішення – відмовити у задоволенні позову пану Ковальчуку. Ця перемога Івана Савлука додала ще більше сил мені і моїм колегам з міської ради, які борються за справедливість. Ми щиро віримо, що зможемо багато чого змінити спільно, якщо будемо наполегливими, послідовними і невідступними.

http://kosharuk.com.ua/statti/17-spravedlivst-na-nashomu-boc.html

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ ВІДГУКИ на  facebook: ІГОР ПІНІС -  Сьогодні відбувся суд над бійцем АТО, якому рішенням депутатів УКРОПу, БПП, СВОБОДИ та РПЛ надана земельна ділянка, але, але певні люди хотіли її відібрати.Коротко -МИ ПЕРЕМОГЛИ!!!!!Земельна ділянка лишились воіну!Спільно ми велика сила!Дякую всім ветеранам АТО,ВОЛОНТЕРАМ,ГРОМАДСЬКИМ ДІЯЧАМ ТА ГРОМАДЯНАМ ЗА ПІДТРИМКУ І АКТИВНУ УЧАСТЬ.ОСОБЛИВА ПОДЯКА ГРОМАДСЬКОМУ ДІЯЧУ І ПРОСТО ХОРОШІЙ ЛЮДИНІ-ГАЛИНІ АРТЮШЕНКО.ВСЕ У НАС ВИЙДЕ.Перемога або смерть.ІНАКШЕ У НАС НІЧОГО НЕ ВИЙДЕ.Слава Украіні.